Рішення № 86129259, 16.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року Справа № 160/9256/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича (місцезнаходження: 50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 16/23) до Дніпропетровської митниці ДФС (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської митниці ДФС щодо не надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення з Державного бюджету України товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 14 055 грн. 30 коп. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки В.В. №02-01/77 від 04.05.2018 р.

- зобов`язати Дніпропетровську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 14 055 грн 30 коп за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеко В.В. №02-01/77 від 04.05.2018 р. та надати його до виконання в Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено:

- 29.10.2013р. підприємство сформувало митну декларацію 110100000/2013/234234 та надало її до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару;

- в подальшому митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200488/1 від 31.10.2013р. та складено картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00590 від 31.10.2013р. Однак, далі товар був випущений у вільний обіг під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податку на додану вартість в розмірі 14055,30 грн. та поданої митної декларації №110100000/2013/234552 від 31.10.2013;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014р. у справі №804/3245/14 визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00590 від 31.10.2013 р. та визнано протиправною та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200488/1 від 31.10.2013р.;

- Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014р. по даній справі рішення першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2015р. по справі №К/800/4765/15 зупинено виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014р. у справі №804/3245/14 до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015р. касаційна скарга Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби по дані справі залишена без задоволення.

- на підставі визнаних протиправними та скасованих рішенням суду картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості сплачений додатково додаток на додану вартість в розмірі 14 055 грн 30 коп на теперішній час має статус надміру сплачений;

- 04 травня 2018 року листом №02-01/77 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із заявою про повернення надмірно сплачених коштів сум митних платежів, надіславши відповідну заяву поштою, яку відповідач отримав 14.05.2018р. Листом №72/10а/04-50-19-01 від 24.05.2018р. Дніпропетровська митниця повідомила про не можливість розгляду заяви через пропущення строків звернення;

- остаточне рішення по справі прийнято ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015р., а отже строк для звернення до митниці за поверненням надміру сплачених платежів має сплинути 19.11.2018р.;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року скасовано та справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

16.05.2019 року матеріали адміністративної справи №160/9256/18 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року позовну заяву прийнято до свого провадження та адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

13.06.2019 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду копію адміністративного позову з доданими до нього документами для направлення відповідачу у справі.

18.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі №160/9256/18 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя до Дніпропетровської митниці ДФС.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

17.07.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому Дніпропетровська митниця ДФС позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

- позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із заявою від 04.05.2018 № 02-01/77 про повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (далі - Порядок № 643), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844;

- митницею розглянуто заяву від 04.05.2018 № 02-01/77 та листом від 24.05.2018 № 72/10а/04-50-19-01 повідомлено Позивача про те, що на виконання рішення суду апеляційної інстанції у справі № 804/3245/14 митницею скасоване Рішення про коригування митної вартості товару від 31.10.2013 № 110100000/2013/200488/1;

- відповідно до ст. 254 КАС України (чинного на момент прийняття судового рішення) рішення апеляційного суду набуває чинності з моменту його проголошення;

- відповідач зазначає, що відповідно до ст. 43 ПКУ та розділу III Порядку № 643 позивач мав право звернутись до митниці із заявою про поверненням коштів протягом 1095 від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, тобто протягом 1095 днів від дня ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, а саме з 25.12.2014;

- отже, кінцевою датою звернення, на думку відповідача, було 25.12.2017, при цьому, позивач звернувся до митниці 04.05.2018. Таким чином, митницею, як суб`єктом владних повноважень не порушувались права, свободи або законні інтереси ТОВ «ТД Профіль України», яке є Позивачем у даній адміністративній справі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 31 жовтня 2013 року №110100000/2013/00590 та рішення про коригування митної вартості товарів від 31 жовтня 2013 року № 110100000/2013/200488/1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00590 від 31 жовтня 2013 р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України; визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200488/1 від 31 жовтня 2013 р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2015 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль Україна» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про скасування картки відмови та рішення. Вищезазначеною ухвалою клопотання Дніпропетровської митниці ДФС про зупинення виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі №804/3245/14 задоволено та зупинено виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі №804/3245/14 до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 року касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС відхилено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року залишено без змін.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вищезазначена ухвала набрала законної сили 14.12.2015 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54052339).

04 травня 2018 року листом №02-01/77 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із заявою про повернення надмірно сплачених коштів сум митних платежів, надіславши відповідну заяву поштою, яку відповідач отримав 14.05.2018р.

Листом №72/10а/04-50-19-01 від 24.05.2018р. Дніпропетровська митниця повідомила про неможливість розгляду заяви через пропущення строків звернення.

Не погодившись із прийнятими рішенням про відмову у наданні висновку про повернення надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 14055, 30 грн, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням та поверненням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України), Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 643 від 18.07.2017 (далі – Порядок №643).

Відповідно до статті 43 (пункти 43.1 та 43.3) Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пункт 102.5 статті 102 ПК України).

Відповідно до ст. 301 МК України Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Процедуру ж повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, врегульовано розділом 3 Порядку №643.

Відповідно до п.п. 1-5, 8 вищезазначеного Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо ж між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок прийняття або вчинення яких ці кошти були сплачені, позивач вправі заявити вимогу про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та їх скасування.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №813/5006/15.

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що не погодившись з прийнятим Дніпропетровською митницею Міндоходів України Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200488/1 від 31 жовтня 2013 р. та карткою відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00590 від 31 жовтня 2013 р., позивач оскаржив останні в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправною та скасувано картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00590 від 31 жовтня 2013 р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України; визнано протиправним та скасувано Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200488/1 від 31 жовтня 2013 р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України.

Доводи відповідача про те, що позивач мав право звернутись до митниці із заявою про поверненням коштів протягом 1095 від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, тобто протягом 1095 днів від дня ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, а саме з 25.12.2014, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2015 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль Україна» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про скасування картки відмови та рішення. Вищезазначеною ухвалою клопотання Дніпропетровської митниці ДФС про зупинення виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі №804/3245/14 задоволено та зупинено виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі №804/3245/14 до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 року касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС відхилено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року залишено без змін. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вищезазначена ухвала набрала законної сили 14.12.2015 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54052339).

Відтак, саме після прийняття Вищого адміністративного суду України ухвали у справі №804/3245/14 сплачені ТОВ «Торговий Дім Профіль України» митні платежі в сумі 14055,30 грн набули статусу переплати й у позивача виникло право звернення до митного органу із заявою про їх повернення.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення з заявою про повернення надмірно сплачених коштів сум митних платежів, адже Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 року набрала законної сили 14.12.2015 року, а тому перебіг 1095-денного строку починається з цього моменту. Отже, граничний термін подання заяви до контролюючого органу – 13.12.2018 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на подання заяви про повернення надмірно сплачених коштів сум митних платежів, так як, судом встановлено, що звернення до контролюючого органу з відповідною заявою №02-01/77 відбулося 04.05.2018 року.

Судом встановлено, що згідно Рішення про коригування митної вартості №110100000/2013/200488/1 від 31.10.2013р.: коригування 89 041,82 USD (коригування) – 80 249, 57 USD (розрахована декларантом митна вартість товару) = 8792,25 USD х 7,993 (курс валюти згідно рішення про коригування) = 70276,45 грн.

Отже, товар був випущений у вільний обіг під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податку на додану вартість у розмірі: 70276,45 грн х 20% = 14055,30 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 14 055 грн. 30 коп. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеко В.В. №02-01/77 від 04.05.2018 р. та надати його до виконання в Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений товаристом з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича судовий збір при поданні адміністративного позову в загальній сумі 1762,00 грн відповідно до платіжного доручення від 20.11.2018 року №25 на суму 1762,00 грн підлягає стягненню з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки Василя Володимировича (місцезнаходження: 50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 16/23) до Дніпропетровської митниці ДФС (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської митниці ДФС щодо не надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення з Державного бюджету України товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 14 055 грн 30 коп за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеки В.В. №02-01/77 від 04.05.2018 р.

Зобов`язати Дніпропетровську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 14 055 грн. 30 коп. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Лелеко В.В. №02-01/77 від 04.05.2018 р. та надати його до виконання в Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно