Рішення № 86129041, 12.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

12 листопада 2019 р. Справа № 120/861/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю:

позивача: Балтака Д.О ОСОБА_1

відповідача: Лещенка М.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в режимі відеоконференції з Приморським районним судом міста Маріуполя

в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_2

до Донецького прикордонного загону (в/ч 9937)

про визнання протиправними та скасування актів та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 до Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) з позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати акти за №2/2 про розслідування нещасно го випадку, що стався з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за №2/1 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з ОСОБА_3 Леонідівною 11 січня 2016 року за формою НПвс від 18.01.2016 року;

- зобов`язати Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що став ся з старшим сержантом ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з старшим сержантом ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою Нвс-1.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані протиправністю оскаржуваних актів, якими нещасний випадок, що стався з позивачем під час слідування до дому після несення служби, визнано не пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Позивач не погоджується із зазначеними висновками створеної відповідачем для проведення розслідування нещасного випадку комісії, оскільки, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовці виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби, а відтак, ОСОБА_2 звернулась за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року, залишеною без змін постановою 7ААС від 23.05.2019 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) про визнання протиправними та скасування актів та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Але, постановою Верховного Суду від 02.08.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її адвокатом Балтаком Дмитром Олеговичем, задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №120/861/19-а скасовано, а справу №120/861/19-а направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.09.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження і визначено, що вона буде розглядатись в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 08 жовтня 2019 року, а також запропоновано позивачу завчасно до судового засідання, надати до суду оригінал позовної заяви з додатками та її копії з додатками у відповідності до кількості учасників адміністративної справи.

20.09.2019 року позивачем надано до суду витребувані ухвалою оригінал позовної заяви з додатками та її копії з додатками у відповідності до кількості учасників адміністративної справи.

30.09.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому він позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відзив мотивовано тим, що нещасний випадок, який трапився з позивачем, відбувся у позаслужбовий час у результаті слідування до місця проживання, а тому, отримана травма не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби. Вважає, що нещасний випадок стався у результаті особистої необережності та недотримання військовослужбовцем заходів особистої безпеки, про що комісією Донецькою прикордонного загону зазначено у акті. Також, зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Дсржприкордонслужби України від 14.04.06 № 282, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.06 за № 499/12373, визначено перелік обставин, за яких визнаються нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями під час виконання обов`язків військової служби. Проте, у вказаному переліку відсутні обставини за яких позивач отримала травму. Водночас з пунктом 2.9. зазначеної Інструкції передбачено, що не визнаються пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями під час виконання дій, що не входять до обов`язків військової служби.

На адресу суду 08.10.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначає, що зміст пункту 2.6 Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації ДПСУ від 11.04.2006 року № 282 не відповідає та суперечить положенням пунктом 2 частини 3 статті 24 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року.

На адресу суду 10.10.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який більшою мірою дублює уже поданий відповідачем відзив на позовну заяву від 30.09.2019 року.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року клопотання представника Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та допущено участь представника Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) у судовому засіданні 21.10.2019 року у режимі відеоконференції в приміщенні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено та поновлено строк звернення до суду, так як ОСОБА_2 у період з 20.04.2012 року по 01.03.2019 року проходила військову службу за контрактом і приймала безпосередню участь в АТО, а тому, суд вважає, що ОСОБА_2 не мала можливості оскаржувати дій відповідача. Судом встановлено, що оскаржувані нею акти за №2/2 про розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за №2/1 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що за формою НПвс від 18.01.2016 року Лазаренко не вручався.

Ухвалою суду від 21.10. 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по даній справі.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року клопотання представника Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та допущено участь представника Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) у судовому засіданні 21.10.2019 року у режимі відеоконференції в приміщенні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на доводи вказані у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що старший сержант ОСОБА_2 проходила контракту військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка групи реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю штабу, відповідно до контракту від 20 квітня 2015 року, укладеного між позивачем та начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) на проходженнявійськової служби строком на 5 (п`ять) років.

Після несення служби під час слідування до дому, 11 січня 2016 року близько 17:30 год., старший сержант ОСОБА_2 виходячи із маршрутного таксі, на зупинці біля торгівельного комплексу „Обжора” (місто Маріуполь, проспект Будівельників 125), у зв`язку із ожеледицею послизнулась та впала на праву руку та потилицю. Каретою швидкої допомоги, позивач доставлена до приймального відділення лікарні швидкої медичної допомоги м. Маріуполя. За результатами проведеного медичного огляду від 11.01.2016 року о 18.30 год. встановлено попередній діагноз „струс головного мозку, забій м`яких тканин голови та шийного відділу хребта та різана рана правої кісті”. У зв`язку із чим ОСОБА_2 надано медичну допомогу.

13 січня 2016 року начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на виконання вимог Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній службі, затвердженої наказом Адміністрації ДПСУ від 11.04.2006 року № 282 був виданий наказ № 31-аг „Про призначення складу комісії для проведення розслідування нещасного випадку по факт травмування старшого сержанта ОСОБА_2 ”.

18 січня 2016 року Відповідачем у справі був затверджений акт № 2/2 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою Нвс-5, у відповідності до розділу 6 якого, комісія прийшла до висновку, що зазначений нещасний випадок не пов`язаний із виконання обов`язків військової служби. В цей же день був затверджений акт № 2/1 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, який мав місце з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою НПвс.

Не погоджуючись із змістом вищенаведених актів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд врахував наступні обставини.

Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини 1 статті 46 Основного Закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обста вин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини 1 статті 40 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі Закон - №2232-ХІІ) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Закону України „Про соціальний і право вий статус військовослужбовців та членів їх сімей”.

У відповідності до змісту статті 1 Закону України „Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі Закон - №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реаліза цію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, ста тусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини 1 статті 26 Закону України „Про Державну прикордон ну службу України” від 03.04.2003 року №661-IV (далі - Закон №№661-IV) виплата одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Державної прикордонної служби України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України „Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей”.

Змістом частини 1 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У свою чергу, пункт 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII, зокрема, зазначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

У силу пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової гро шової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 (далі Порядок № 975) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України „Про військовий обов`язок і військову службу”.

Системний аналіз вищезгаданих норм свідчить проте, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України через систему правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, серед іншого і права на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи та встановлено у судовому засіданні, 11 січня 2016 року, старший сержант ОСОБА_2 , повертаючись зі служби о 17-30 год., отримала травму в результаті падіння.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, Морської охорони, органів охорони державного кордону, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ та органів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби України) у період проходження ними військової служби, та аварій на об`єктах органів Держприкордонслужби України, визначений Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом АДПСУ від 11.04.2006 року № 282 ( далі - Інструкція № 282).

Пунктом 2.1. Інструкції № 282, передбачено, що розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров`я військовослужбовця, одержання ним поранення, травми, у тому числі, внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один робочий день чи більше, а також у разі смерті військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби (далі - нещасні випадки).

Начальник органу Держприкордонслужби України, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 3.2 цієї Інструкції), зобов`язаний негайно призначити письмовим наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та забезпечити проведення розслідування (пункт 2.3 Інструкції №282).

Положеннями пункту 2.5 - Інструкції №282 передбачено, що під час розслідування нещасного випадку, яке проводиться протягом трьох діб, комісія зобов`язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці; з`ясувати обставини та причини нещасного випадку; визначити, чи пов`язаний цей випадок з виконанням обов`язків військової служби; установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Нвс-5 згідно з додатком 1 у трьох примірниках (далі - акт форми Нвс-5), а також акт про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, за формою Нвс-1 згідно з додатком 2 у шести примірниках (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, за формою НПвс згідно з додатком 3, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби (далі - акт форми НПвс), і передати їх на затвердження начальнику органу Держприкордонслужби України. Акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Нвс-5 і є його невід`ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Нвс-5. У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з вищим органом Держприкордонслужби України, але не більш ніж на місяць, про що начальник органу Держприкордонслужби України видає наказ.

На виконання вимог зазначеної Інструкції №282 відповідачем створено комісію на засіданні якої винесено оскаржувані акти за № 2/2 про розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за № 2/1 про нещасний випадок, не пов`я заний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з ОСОБА_3 Леонідівною 11 січня 2016 року за формою НПвс від 18.01.2016 року.

Пунктом 2.6. Інструкції №282, визнаються пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями під час виконання обов`язків військової служби, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період: перебування на території органу Держприкордонслужби України або в іншому місці, пов`язаному з виконанням обов`язків військової служби або виконання завдань начальника органу Держприкордонслужби України в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; виконання дій в інтересах органу Держприкордонслужби України, тобто дій, що не належать до службових обов`язків військовослужбовця (надання необхідної допомоги іншому військовослужбовцю, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна органу Держприкордонслужби України, інших дій за розпорядженням або дорученням начальника органу Держприкордонслужби України) ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на об`єктах і транспортних засобах органу Держприкордонслужби України; прямування військовослужбовця до/чи з об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням начальника органу Держприкордонслужби України; прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

Відповідно до п. 2.9. Інструкції № 282, не визнаються пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями: під час виконання дій, що не входять до обов`язків військової служби; під час використання ними з особистою метою транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються органом Держприкордонслужби України або належать потерпілим чи іншим особам; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов`язано із застосуванням таких речовин у службовій діяльності чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби до настання нещасного випадку; у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання; під час скоєння ними злочину чи адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду; у разі навмисного завдання шкоди своєму здоров`ю у разі природної смерті або самогубства.

Водночас, суд наголошує, що частиною 3 статтею 24 Закону - № 2232-ХІІ, передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, які виконують обов`язки військової служби: а) на шляху прямування на службу або із служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; б) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (учбового) часу, включаючи і перерви, установлені розпорядком (розкладом занять); в) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідало обов`язкам військовослужбовця або він був направлений туди за наказом відповідного командира (начальника); г) при виконанні державних або громадських обов`язків, якщо навіть ці обов`язки і не були пов`язані з військовою службою; д) при виконанні обов`язку по врятуванню людського життя, охороні державної, комунальної власності і приватної власності, підтриманню військової дисципліни та охороні правопорядку.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, оскаржувані акти містять чітке посилання на те, що нещасний випадок стався після несення служби під час слідування ОСОБА_2 до дому.

Додатковим підтвердженням зазначеного є час та місце події, а саме, вихід із маршрутного таксі № 214 близько 17 годин 30 хвилин, тобто після спливу півгодини після закінчення робочого часу. Також слід зазначити і місце події - зупинка біля торгівельного комплексу „Обжора” (місто Марі уполь, проспект Будівельників 125, тобто, маршрут руху - від місця служби (військова частина 9937 м. Маріуполь, вул. Гагаріна 150-а) до місця проживання (м. Маріуполь, вул. Б. Хмельницького 31, буд. 55).

Враховуючи зазначені норми, та обставини, суд зауважує, що складом комісії для проведення розслідування нещасного випадку по факту травмування старшого сержанта ОСОБА_2 при винесені оскаржуваних актів, протиправно не враховано положення пункту 2 частини 3 статті 24 Закону - №2232-ХІІ де передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення передбачених Інструкцією №282 процесуальних дій, а саме: обстеження місця нещасного випадку, пояснення свідків нещасного випадку

Суд зробив висновок в судовому засіданні, що оскаржувані акти не було вручено позивачу ОСОБА_2 для ознайомлення і надання своїх зауважень. а тому відповідач позбавив її на участь у процесі (наданні пояснень, заперечень, оскарження тощо)

Відтак, акти за № 2/2 про розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за № 2/1 про нещасний випадок, непов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою НПвс від 18.01.2016 року винесено протиправно та підлягають скасуванню.

Суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу винесення оскаржуваних актів застосування положень п. 2.9 Інструкції №282, оскільки, за приписами частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, у зазначених правовідносинах слід застосовувати положення Закону - № 2232-ХІІ, а не Інструкції № 282.

Окрім того, п. 2.13 Інструкції № 282 примірник затвердженого акта форми Нвс-5 разом з примірником затвердженого акта форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб надсилаються начальником органу Держприкордонслужби України потерпілому або особі, яка представляє його інтереси.

Позивач стверджує, що оскаржувані акти не отримувала, а відповідачем не надано суду доказів на підтвердження надсилання та отримання позивачем актів за №2/2 про за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за № 2/1 за формою НПвс від 18.01.2016 року.

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, встановлені обставини справи, які перевірені доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд вважає, що акти за № 2/2 розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за № 2/1 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, за формою НПвс від 18.01.2016 року є протиправними і їх необхідно скасувати. А також зобов`язати відповідача затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з старшим сержантом ОСОБА_2 11 січня 2016 р. за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з старшим сержантом ОСОБА_2 11 січня 2016 р. за формою Нвс-1 з висновками, що зроблено судом в даному рішенні по справі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати акти за № 2/2 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 11 січня 2016 р. за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за № 2/1 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з ОСОБА_2 11 січня 2016 року за формою НПвс від 18.01.2016 року.

Зобов`язати Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з старшим сержантом ОСОБА_2 11 січня 2016 р. за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з старшим сержантом ОСОБА_2 11 січня 2016 р. за формою Нвс-1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Донецький прикордонний загін (в/ч 9937) (87521, м. Маріуполь, вул. Гагаріна 150-а, код ЄДРПОУ 14321726

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар