Ухвала суду № 86125102, 12.11.2019, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/103/19

Справа № 2603/8842/12

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Стець Б.В.

за участі: заявник (скаржник) - адвокат Романюка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Романюка Івана Миколайовича, який діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , на дії та рішення старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни, заінтересована особа (стягував) Публічне акціонерне товариство «Універсал банк» при винесені постанови про арешт коштів боржника від 03 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. надійшла скарга Романюка Івана Миколайовича , який діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , на дії та рішення старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни, заінтересована особа (стягував) Публічне акціонерне товариство «Універсал банк» при винесені постанови про арешт коштів боржника від 03 травня 2018 року.

Вимоги скарги обґрунтовано наступним.

05 жовтня 2016 року Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2603/8842/12 виданий 05.11.2013 року Деснянським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 840378,26 грн.

03 травня 2018 року Старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвою Мариною Володимирівною винесено постанову про арешт коштів боржника відповідно до якої накладено арешт на всі рахунки боржника.

Зазначає, що про вказану постанову ОСОБА_1 дізналась 07 червня 2019 року від свого представника, який в той день ознайомлювався з матеріалами справи. Зазначає, що вказані дії державного виконавця с неправомірними а постанова про накладення арешту на рахунки боржника є незаконною та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є фізичною-особою підприємцем здійснює підприємницьку діяльність у сфері надання медичних послуг. ОСОБА_1 відкрито рахунок у банку в ПАТ КБ «Приватбанк». Метою відкриття рахунку є обслуговування підприємницької діяльності. Наголошує, що своєю постановою про накладення арешту на всі рахунки боржника державний виконавець позбавив ОСОБА_1 можливості вести підприємницьку діяльність, оскільки вона не може сплачувати обов`язкові платежі до бюджету, вести розрахунки з іншими суб`єктами господарювання, а також сплачувати заробітну плату своїм працівникам. Вказав, що на даний час ОСОБА_1 не може належним чином здійснювати свою господарську діяльність і наняти працівників, оскільки її позбавлено можливості сплачувати заробітну плату. Також її позбавлено права належним чином сплачувати обов`язкові відрахування до державного бюджету.

Крім того, вважає, що державним виконавцем порушено строки щодо вчинення виконавчих дій., мотивуючи тим, що постанову про арешт коштів боржника винесено 03.05.2018 року, проте станом на це державний виконавець не знав і не міг знати, що у ОСОБА_1 існують будь-які рахунки, оскільки запит про отримання інформації про наявність рахунків у боржника надіслано 03.05.2018 року, а відповідь від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла 15 червня 2018 року, тобто постанову про арешт коштів боржника державний виконавець виніс передчасно.

Посилаючись на викладені доводи в обґрунтування скарги, просить суд:

-Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни відносно виконання і виконавчого листа №2603/8842/12 виданого 05.11.2013 року Деснянським районним судом в ста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 840378,26 грн.

-Визнати неправомірною та скасувати постанову винесену 03 травня 2018 року старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвою Мариною Володимирівною якою накладено арешт на всі рахунки боржника по виконавчому с провадженню №52449931.

31 липня 2019 року представник стягувача ПАТ «Універсал Банк» направив до суду письмові заперечення щодо скарги, в яких зазначено, що вважають вимоги скаржника необґрунтованими, та такими, що суперечать чинному законодавству України та не підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що п.1 резолютивної частини оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника №52449931 від 03.05.2019 року накладено арешт на кошти боржника «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на заборонено законом». На виконання вказаної постанови ПАТ КБ "ПриватБанк» листом від 15.05.2018 року №20.1.0.0.0/7-20180514/2358 повідомило про накладення арешту в сумі 925 467,08 UАН, а також про те, що на момент арешту залишок коштів складає: НОМЕР_2= 252,96 UАН; НОМЕР_3 = 0,2 UАН; НОМЕР_4 = 14,21 UАН. Вказує, що повідомлень від ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо спеціального режиму використання рахунку боржника, на який накладено арешт, на адресу державного виконавця не надходило. Матеріали скарги також не містять доказів того, що рахунки, відкриті боржником ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк», є рахунками зі спеціальним режимом використання.

Звертає увагу суду, що скаржник у своїй скарзі зазначає метою відкриття рахунку - обслуговування підприємницької діяльності (сплати ЄСВ, ПДФО, військового збору, виплати заробітної плати працівникам), а не лише для виплати заробітної плати. Крім того, боржник вказує, що на даний рахунок здійснюється зарахування коштів для виплати заробітної плати працівникам, а не безпосередньо їй. Виписки по надходженням по рахунку, яка б підтверджувала здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» операцій по зарахуванню на вказаний рахунок грошових коштів, в тому числі заробітної плати, не надано.

Щодо пропуску строків вчинення виконавчих дій представник ПАТ «Універсал Банк» зазначив, що скаржник зазначає, що постанову про арешт коштів боржника винесено 03.05.2018 року, проте станом на цю дату державний виконавець не знав і не міг знати, що у ОСОБА_1 існують будь-які рахунки, оскільки запит про отримання інформації про наявність рахунків у боржника надіслано 03.05.2018 року, а відповідь від ПАТ КБ «Приват Банк» надійшла 15 червня 2018 року, тобто постанову про арешт коштів боржника державний виконавець виніс передчасно. Звертає увагу суду, що відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого виявлення майна (ч.2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представником АТ «Універсал Банк» з`ясовано, що 03.05.2018 року державним виконавцем було направлено електронний запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями. Згідно відповіді №1037331667331667 від 04.05.2019 року боржником відкрито 2 рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та НОМЕР_5. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що такі електронні запити неодноразово направлялись державним виконавцем протягом 2017-2018 року. Вказане спростовує скаржника про відсутність підстав для накладення арешту на кошти. Наголосив, що винесення постанови про арешт коштів боржника через тривалий час після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», не підставою для скасування такої постанови, оскільки сама процедура винесення такої постанови не була порушена.

Посилаючись на викладені доводи, представник ПАТ «Універсал Банк» просить суд: відмовити в задоволені скарги представника ОСОБА_1 - Романюка Івана Миколайовича на дії та рішення державного виконавця в рамках виконавчого провадження №52449931 в повному обсязі.

В судовому засіданні заявник Романюк Іван Миколайович скаргу підтримав та просив задовольнити.

Старший державний виконавець Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєва Марина Володимирівна у судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення суду не направляла.

Представник стягувача ПАТ «Універсал Банк» в судове засідання по розгляду скарги не з`явився. До суду направлено письмові заперечення проти скарги, в яких просить суд у задоволені скарги відмовити, а в разі неявки представника слухати скаргу за відсутності ПАТ «Універсал Банк».

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 447 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вислухавши думку заявника, розглянувши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті1,3 Конституції України).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Обов`язковість рішень суду полягає у тому, що вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами; ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; ці органи та особи не можуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, виходячи із припущення про його неправильність; жоден орган, крім суду вищої інстанції, не може скасувати рішення суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких основних засад як верховенство права, обов`язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість, об`єктивність, гласність та відкритість, розумність строків виконавчого провадження, співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором - задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів без застосування наслідків недійсності - відмовлено Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 838768, 76 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ "Універсал Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609, 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ "Універсал Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609, 50 грн.

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2013 залишено без змін.

На виконання рішення суду від 12 серпня 2013 року, Деснянським районним судом м. Києва 07 листопада 2013 року видано виконавчий лист №2603/8842/12 (боржник ОСОБА_1 ).

05 жовтня 2016 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Баходіром Бекмурадовичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №52449931) з виконання виконавчого листа №2603/8842/12 виданий 05.11.2013 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» коштів у розмірі 840378,26 грн.

Супровідним листом №3043/7 від 05 жовтня 2016 року, державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Б.Б., направлено копію постанови про відкриття провадження від 05.10.2016 року - для виконання та до відома, зокрема, на адресу ОСОБА_1

29 грудня 2016 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Баходіром Бекмурадовичем, винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору: 924416,09 грн.

Супровідним листом №3043/7 від 29 грудня 2016 року, державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Б.Б., направлено копію постанови про арешт майна боржника від 29.12.2016 року - до відома, зокрема, на адресу ОСОБА_1

23 червня 2017 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ельбабаєвим Баходіром Бекмурадовичем, винесено постанову про передачу виконавчого провадження, якою виконавчий лист №2603/8842/12 виданий 05.11.2013 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» коштів у розмірі 840378,26 грн. - передано до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

18 вересня 2017 року державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Булавчик Ніною Володимирівною винесено постанову про прийняття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2603/8842/12 виданий 05.11.2013 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» коштів у розмірі 840378,26 грн.

Супровідним листом №13471 від 18 вересня 2016 року, державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Булавчик Ніною Володимирівною, направлено копію постанови про прийняття виконавчого провадження від 18.09.2017 року - до відома, зокрема, на адресу ОСОБА_1

03 травня 2018 року старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвою Мариною Володимирівною винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) - всі рахунки та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів: 925467,08 грн.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями №1037331667 від 04-05-2018 15:13:06 на запит №39338614 від 03-05-2018 12:26:23 - код типу боржника: фізична особа РНОКПП НОМЕР_1 наявні відкриті рахунки у ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 та НОМЕР_6, код валюти UAH.

На постанову від 03.05.2018 року про арешт коштів ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив, що згідно до гл. 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, арешт накладений в сумі 925467,08 UAH. На момент арешту залишок коштів складає: НОМЕР_2 - 252,96 UAH, НОМЕР_3 - 0,2 UAH, НОМЕР_4 - 14,21 UAH.

03 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Картошкіною Мариною Михайлівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «АЙСТОМАТОЛОГ», здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства, починаючи з 01.04.2019 року у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 925467,08 грн.

Супровідним листом від 03 квітня 2019 року, державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Картошкіною Мариною Михайлівною направлено копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03.04.2019 року - до відома, зокрема, на адресу ОСОБА_1 .

Пунктами 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15- 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується з разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Судом встановлено, що 03.05.2018 року старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвою Мариною Володимирівною винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП 52449931), якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) в усіх установах банку.

Постанову про арешт коштів боржника винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».

Тобто, державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Пунктом 8 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, ПАТ КБ «Приватбанк» після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 , повинні були повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання.

Однак, таких повідомлень від ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу державного виконавця не надходило.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Так, відповідно до п.1.2. р. І Наказу МФУ № 758 від 22.06.2012 року «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом.

Водночас, визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання.

З матеріалів справи слідує, що у зв`язку з прийняттям ПАТ КБ «Приватбанк» постанови про накладення арешту на рахунки боржника ВП № 52449931, рахунок (ки), на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Також листом від 15.05.2018 р. № 20.1.0.0.0/7-20180514/2358 ПАТ КБ «Приватбанк» надав інформацію стосовно наявності рахунку в установі банку та накладення на нього арешту.

Разом з тим, заявником Романюком І.М. не подано доказів, які б вказували на те, що наведений рахунок має спеціальний режим використання .У поданій виписці з карткового рахунку будь-які відомості щодо режиму використання рахунку відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суду не надано доказів, що виконавцю направлено повідомлення банку про неможливість накладення арешту на рахунки, тому державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника.

При цьому, банк в якому арештовано кошти боржника, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Також, всупереч ст.ст. 79, 80 ЦПК України ані ОСОБА_1 , ані її представником Романюком І.М. не надано суду достовірних даних, з яких можна встановити, який саме рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» використовуються виключно для виплати заробітної плати, перерахування податків та зборів.

З огляду на положення Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України» від 08.04.2005 № 123, рахунок 2600 призначений для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі виплати заробітної плати, та навіть в разі виплати з цих рахунків заробітної плати, не мають спеціального статусу. Відкриття для виплати заробітної плати окремого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання не передбачено чинним законодавством України.

Міністерством юстиції України листом від 14.01.2011 роз`яснено, що чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

З даних роз`яснень можна зробити висновок, що у випадку виконання рішень судів про стягнення боргів з фізичної особи-підприємця стягнення можна звертати на будь-яке майно, що належить фізичній особі, яка зареєструвала таке підприємництво.

Однак виникає питання щодо звернення стягнення на майно фізичної особи - підприємця у випадку виконання рішення судів про стягнення боргів з фізичної особи. Вище наведено пункти та статті нормативно-правових актів, які встановлюють відсутність такого суб`єкта права власності на майно, як фізична особа - підприємець, а тому державний виконавець повинен ігнорувати посилання боржників на неможливість звернення стягнення на майно у зв`язку з перебуванням такого у власності фізичної особи - підприємця.

В той же час, оскільки фізична особа - підприємець є суб`єктом господарювання та може мати найманих працівників, яким виплачуються заробітні плати, сплачуються інші податки та збори до державного бюджету, то можливі певні виключення із загальної процедури виконання рішень, що зумовлено особливістю правового статусу фізичної особи - підприємця, як такого.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, фізична особа - підприємець може мати відкритий у банківській установі рахунок, який не можна арештовувати при виконанні рішення суду. Так само не підлягають списанню кошти з такого рахунку.

Відповідно до листа Департаменту платіжних систем Національного Банку України від 14.12.2010 № 25-111/2972-22535 «Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків», банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі, та фізичній особі - підприємцю за балансовим рахунком 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання».

Отже, державний виконавець не має права накладати арешт на кошти, що містяться на рахунку за № 2604 та списувати кошти з такого рахунку.

З постанови державного виконавця від 03.05.2018 вбачається, що арешт накладений на рахунки, які не відносяться до рахунків 2604.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані дії щодо накладення арешту на грошові кошти боржника та постанова від 03.05.2018 року були вчинені і прийняті відповідно до закону без порушень прав боржника, у зв`язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.

Стосовно порушення строків щодо вчинення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 03.05.2018 року державним виконавцем було направлено електронний запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями та 04.05.2018 року надано відповідь Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями №1037331667 від 04-05-2018 15:13:06 на запит №39338614 від 03-05-2018 12:26:23 - код типу боржника: фізична особа РНОКПП НОМЕР_1 наявні відкриті рахунки у ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 та НОМЕР_6, код валюти UAH. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження №52449931 вбачається, що такі електронні запити неодноразово направлялись державними виконавцями Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

А у відповідності до ч.5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Як встановлено в ході розгляду скарги, дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 76-81, 447-453 ЦПК України, ст. 2, 18, 56, 59, 72, 74 Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені скарги адвоката Романюка Івана Миколайовича, який діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , на дії та рішення старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни, заінтересована особа (стягував) Публічне акціонерне товариство «Універсал банк» при винесені постанови про арешт коштів боржника від 03 травня 2018 року - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: