Рішення № 86109826, 21.11.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3267/18

Провадження № 2/496/68/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю секретаря – Желяпової О.Ф.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 13.10.2017 року за договором позики передала відповідачам, як подружжю грошову суму в розмірі 57980 доларів США. Відповідачі на підтвердження отримання грошових коштів надали позивачеві розписку та зобов`язались повернути грошові кошти через півроку, за вимогою позичальника. В подальшому позивачем знову надавались гроші відповідачам в борг додатково, але розписок позивач не брав, і як наслідок відповідачка надала підсумкову розписку виконану на копії свого паспорта про фактичний борг перед позивачем в розмірі 70940 доларів США. Неодноразові прохання позивача, щодо повернення грошової суми результатів не дали. На даний час відповідачі відмовляються повернути позивачу грошові кошти та почали активно продавати спільне майно, тому представник позивача звернувся з відповідною заявою.

Позивач в судовому засіданні на задоволені позовних вимог наполягала та просила задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволені.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні не з`явились, від представника відповідачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з тим, що 21.11.2019 року о 11 годинні 00 хвилин відбудеться засідання за участю представника відповідачів, за скаргою ОСОБА_5 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.03.2019 року у справі № 9901/418/18 за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення.

Суд дослідивши матеріали справи вважає за можливе продовжити розгляд справи без участі представника відповідачів та відповідачів виходячи з наступного.

Розгляд зазначеної справи триває вже більше року, під час розгляду справи відповідачі жодного разу не з`являлись до судових засідань, змінювали захисника, що призводило до відкладення судових засідань. Захисник відповідачів ОСОБА_5 вступила в справу 17.04.2019 року згідно ордеру серії ЧК № 111174, з того моменту до сьогодні призначалось 4 судових засідання, з матеріалів справи хоча і вбачається, що відповідачі та їх представник заперечують проти позову, але до справі відзиву або пояснень в яких би відповідачі наводили в обґрунтування своєї незгоди проти позову докази на підтвердження заперечень не надано.

В своєму клопотанні від 14.06.2019 року, представник відповідачів ОСОБА_5 просила витребувати у позивача оригінали розписок які підтверджують борг. Суд задовольнив зазначене клопотання та в судовому засіданні від 05.09.2019 року оригінали зазначених розписок були судом дослідженні.

Також представник відповідачів 14.06.2019 року подала клопотання про допит в якості свідків відповідачів, при цьому суд звертає увагу що в клопотанні зазначено, що відповідачі проживають та зареєстровані за однією адресою, яка також зазначена в позові та за якою суд постійно викликав відповідачів. Зазначена обставина також свідчить на користь того, що кошти отримані в інтересах сім`ї.

Однак відповідачі в судове засідання так і не з`явились для дачі пояснень.

Тому на думку суду з боку відповідачів вбачається безпідставне затягування розгляду справи.

З рахуванням зазначеного, з огляду на те, що протягом тривалого часу відповідачі не навели будь яких обставин, фактів, доказів щодо безпідставності позову, після неодноразового виклику в судові засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності та відсутності їх представника, навіть за наявності чергового клопотання про відкладення розгляду справи поданого представником

Згідно п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідачів.

Вислухавши позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони випливають з договірних відносин і регулюються правовідносинами, визначеними нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 13.10.2017 року ОСОБА_3 написала розписку, згідно якої остання взяла в борг грошові кошти у ОСОБА_1 у розмірі 57980,00 доларів США та зобов`язувалась повернути їх в повному обсязі (а.с. 7).

03.07.2018 року ОСОБА_3 знову взяла в борг грошові кошти у ОСОБА_1 у розмірі 30000 доларів США, які зобов`язувалась повернути на протязі місяця. Також ОСОБА_3 у своїй розписці зазначила, що її борг перед ОСОБА_1 станом на 03.07.2018 року становить 70940, 00 доларів США, а відсотки вона буде сплачувати частинами (кожного дня) (а.с. 8).

З договору купівлі-продажу від 16.06.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідачі по справі дійсно є подружжям (а.с. 12-13).

У відповідності до ст. 1046 ч.1 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України від 24.02.2016 р. по справі № 6-50цс16.

Згідно до останньої розписки відповідача ОСОБА_3 встановлено, що позивач передав відповідачу 70940,00 доларів США.

Таким чином, договір позики є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України 18.01.2017 р. у справі № 6-2789цс16 .

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі є подружжям, тому на думку суду , позика отримана одним із відповідачів, та суд виходячи з презумпції спільності сумісної власності вважає, що заборгованість за договором позики необхідно стягувати з них в солідарному порядку.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з ч. 3 якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так як відповідачами не було надано жодних доказів (копії рішення суду про розірвання шлюбу тощо), які б суперечили вищевказаному, суд приходить до висновку, що зазначений вище договір позики укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено відповідачем в інтересах сім`ї так, як вона перебувала на той момент у шлюбі з ОСОБА_4 .

Іншого відповідачами не доведено.

А у відповідності ч. 4 ст. 65 СК України, якщо договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, то він створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконав то воно підлягає негайному виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вимогами ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

На час розгляду справи в суді борговий документ (відповідна розписка), надана до суду в належним чином засвідченій копії, саме позивачем, а відповідачі по справі в свою чергу не надали до суду будь-кого доказу на підтвердження виплати ними боргу .

Наведені обставини, в сукупності з відсутністю відповідних заперечень з боку відповідачів, поза всяким розумним сумнівом доводять той факт, що відповідачі суму позики до цього часу не повернули.

Згідно ст. 541 ЦК України - солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі не оспорили у суді той факт, що вони не є подружжям, у відповідності із ст. 61, 65 СК України, суму заборгованості за договором позики слід стягувати з ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 у солідарному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 80 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача сплачену суму судового збору, в розмірі грн. 9162 грн. 40 коп. в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 202, 207, 525, 526, 533, 629, 1046, 1047 ЦК України; ст. ст. 81, 141, 263, 265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ), про стягнення грошових коштів за договором позики – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики у сумі 70980 доларів США у гривні за курсом НБУ на момент проведення стягнення.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рівних частках судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі по 4 405, 00 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рівних частках судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі по 176,20 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складено 03 грудня 2019 року

Суддя Буран В.М.