Рішення № 86109793, 05.12.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 1506/1848/2012

Провадження № 2/496/1327/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ОDXRRX11350229 від 05.07.2007 року у розмірі 31689,36 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем був укладений кредитний договір № ОDXRRX11350229, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 3253,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.07.2008 року. Відповідно до умов укладеного договору він складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим станом на 18.11.2011 року перед банком виникла заборгованість у розмірі 31689,36 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позовних вимоги просив відмовити та застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Приймаючи до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засідання встановлено, що 05.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем був укладений кредитний договір № ОDXRRX11350229, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 3253,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.07.2008 року (а.с.4-7).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з запропонованими Приватбанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») та Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.4).

В ході розгляду вказаної справи в апеляційній інстанції відповідач заперечував підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим за його клопотанням ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.03.2014 року була призначена судова почеркознавча експертиза. (том 1 а.с. 89-90)

З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1455/02 від 25.11.2014 року вбачається, що рукописний запис «Ежим доход 2000 грн», розміщений у нижній частині анкети позичальника, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, про те вказаний запис не має правового значення для вирішення питання щодо укладення кредитного договору. На інші питання, а саме, чи виконано рукописний запис « ОСОБА_2 » розміщений в середній частині заяви позичальника № ОDXRRX11350229 від 05.07.07 року в графі «Підпис», вище друкованого запису «один примірник, оригінал договору мною отриманий»; чи виконані рукописні записи «Копия верна 05.07.07» наданих на експертизу електрофотографічних копіях сторінок паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 23.08.1996 року на ім`я ОСОБА_1 розміщені під друкованим записом «Паспорт громадянина України» електрофографічна копія розвороту 1 сторінки паспорту; на місці розташування фотокартки, (електрофографічна копія 2-ї та 3-ї сторінок паспорту); під друкованим записом «Сімейний стан/ Семейное положение» (електрофографічна копія 10-ї та 11-ї сторінок паспорту) самим ОСОБА_3 чи іншою особою, не виявилося можливим. (том. 1 а.с. 123-129)

Факт отримання товару відповідачем, відповідно до видаткової накладної № V590012431 від 05.07.2007 року за який позивач перерахував кошти, ОСОБА_1 не заперечував (а.с.207).

Отже, доводи відповідача щодо неотримання кредиту, а товару отриманого за кредитні кошти спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.2.7 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), позичальник зобов`язався погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, винагороду й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні Банку, передбаченого п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 даних Умов.

Згідно п.п. 5.1, 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочи, але не менше 1 гривні. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов`язання не виконав – не погасив кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.

Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, станом на 18.11.2011 року виникла заборгованість у розмірі 31689,36 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 3253,80 грн.; заборгованість по процентам за користуванням кредитом – 13146,94 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом – 527,16 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором – 12776,25 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1485,21 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.3).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності у даній цивільній справі, у зв`язку зі спливом строку позовної давності просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що для вирішення питання про застосування строку позовної давності суду слід з`ясувати, яка редакція Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка) (стандарт) діяла на момент укладення кредитного договору між сторонами, чи був позичальник з ними ознайомлений та чи не було збільшено строк позовної давності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що до даних правовідносин необхідно застосувати позовну давність тривалістю в п`ять років, яка погоджена сторонами при укладенні кредитного договору, з наступних підстав.

Так ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а п. 2 ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачає обов`язкову умову погодження сторонами збільшення позовної давності, а саме те, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умова про встановлення позовної давності тривалістю п`ять років передбачена у п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Наведені умови були додані позивачем до позовної заяви, і хоча вони зафіксовані у документі, однак цей документ не містить підпису відповідача.

Кредитний же договір між позивачем та відповідачем був укладений шляхом заповнення відповідачем анкети позичальника та заяви позичальника на документі, який підписаний відповідачем (а.с.4). Однак наведені анкета та заява позичальника не містять відомостей про будь-які домовленості сторін щодо позовної давності.

Хоча у заяві позичальника і міститься відмітка про те, що позичальник ознайомлений та згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), однак позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами, які додані до цивільного позову та які передбачають збільшення позовної давності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що відповідача було ознайомлено з Умовами споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), що на день підписання ним заяви діяла саме та редакція умов, які наявні в матеріалах справи, і на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, та що сторонами була збільшена позовна давність за домовленістю сторін під час укладення кредитного договору, а тому до вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) підлягає застосуванню позовна давність, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України тривалістю в один рік, а до інших вимог загальна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки. Аналогічна правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові № 6-757цс15 від 01.07.2015 року.

Вирішуючи питання про початок перебігу позовної давності суд керується вимогами ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що кредитним договором, укладеним сторонами 05.07.2007 року, передбачено, що Банк надає позичальнику кредит на строк до 06.07.2008 року, підлягають застосуванню вимоги ч. 5 ст. 261 ЦК України, згідно з якими за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тому, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 253 ЦК України, згідно яким перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, суд дійшов висновку, що в даних правовідносинах перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання відповідачем кредитного зобов`язання з 07.07.2008 року. Тобто строк позовної давності в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) сплив 07.07.2009 року, а щодо інших вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом – 3253,80 грн.; заборгованості по процентам за користуванням кредитом – 13146,94 грн.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом – 527,16 грн. 07.07.2011 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 12.04.2012 року тобто після спливу строку позовної давності, заяви про поновлення строку суду не подавав, а тому суд вважає можливим до вимог позивача застосувати строк позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, а є підстави для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 266, 267, 509, 525, 526, 536, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ОDXRRX11350229 від 05.07.2007 року у розмірі 31689,36 грн. - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра