Рішення № 86100099, 04.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/2928/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління, в якому просить:

- визнати дії командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління щодо відмови йому в виплаті грошового забезпечення з врахуванням доплати за вислугу років, встановлену рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 протиправними;

- зобов`язати командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління провести йому перерахунок грошового забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" з врахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018, вважаючи початком військової служби день вступу до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 27.08.2001 та стягнути різницю на його користь;

- зобов`язати командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018, яке набрало законної сили (справа №2540/2719/18) було зобов`язано Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління зарахувати період навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово- фізичною підготовкою з 27.08.2001 по 11.06.2004 до загального строку військової служби. Наведене є підставою для зміни надбавки за вислугу років відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яку відповідач продовжує виплачувати у розмірі 35%, в той час як позивачу підлягає виплаті надбавка за вислугу років у розмірі 40%.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 08.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що навчання позивача у військовому ліцеї не входить до закріпленого у ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» переліку видів військової служби. Більш того, у позивача відстуній припис виданий військовим комісаріатом, який є обов`язковим для вступу до військового навчального закладу. Відповідач вважає, що Чернігівський ліцей з ПВФП, в якому навчався позивач , є закладом середньої ланки загальної освіти та створений з метою підготовки кандидатів для вступу у військових навчальних закладів, а тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018, яке набрало законної сили (справа №2540/2719/18) було зобов`язано Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління зарахувати позивачу період навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово- фізичною підготовкою з 27.08.2001 по 11.06.2004 до загального строку військової служби. Рішення набрало законної сили 18.10.2018.

На виконання вказаного рішення суду начальником Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління були видані накази №291 «Про зарахування періоду навчання у військовому ліцеї до вислуги років військовослужбовця» від 27.11.2018 та №328 від 03.12.2018 (по стройовій частині) про внесення відповідних змін до особової справи військовослужбовця з врахуванням терміну навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 27.08.2001 по 11.06.2004.

06.09.2019 позивач звернувся з рапортом до командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення з врахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 (справа №2540/2719/18), вважаючи строк навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою початком загального строку військової служби.

Рішенням, у вигляді резолюції на рапорті, начальник Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління відмовив позивачу у задоволенні клопотання за безпідставністю вимог.

Позивач вважає, що вказана відмова є протиправною, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

При цьому ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 2 Розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» визначено, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

Розділом IV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків.

Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №2540/2719/18 зобов`язано командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 27.08.2001 по 11.06.2004 до загального строку військової служби.

Тобто, початком проходження позивачем військової служби слід вважати саме дату зарахування до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, як військового навчального закладу, а саме 27.08.2001.

З копії особової справи позивача вбачається, що позивач з 12.07.2004 по 20.06.2009, з 17.06.2011 по 30.11.2016, з 30.11.2016 по 13.02.2019 та з 13.02.2019 по теперішній час перебував і перебуває на військовій службі.

Таким чином, загальний строк військової служби позивача згідно особої справи складає (4 роки 11 місяців 8 днів + 5 років 5 місяців 13 днів + 2 роки 2 місяці 14 днів+ 6 місяців 23 дні) 13 років 1 місяць 28 днів.

При цьому, судом встановлено, що до загального строку війсткової служби включено період навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 27.08.2001 по 11.06.2004.

А отже, загальний строк військової служби, який використовується для обчислення грошового забезпечення у вигляді надбавки за вислугу років складає понад 15 років, що є підставою для виплати позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу.

Так, для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує наявності у позивача вислуги років з врахуванням навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, про що свідчать видані накази від 27.11.2018 №291 та від 03.12.2018 №328, однак відмовляється виплачувати грошове забезпечення з врахуванням вислуги років на військовій службі з 27.08.2001.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковими для правозастосування органами правосуддя.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Відповідно до п.39-41 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» від 19.03.1997 визначено, що право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може унеможливлюватися на незаконних підставах.

Враховуючи ч.1 ст.72 КАС України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд визнає обставини, встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №2540/2719/18 преюдиційними.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.

«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для встановлення йому надбавки за вислугу років у розмірі 40%.

Суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку грошового забезпечення за встановленого факту проходження військової служби позивачем понад 15 років, а тому останній має право на встановлення йому надбавки за вислугу років відповідно до Розділу IV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 40 відсотків посадового окладу та виплаті перерахованого грошового забезпечення з моменту оголошення командиром вислуги років, а саме 03.12.2018 (наказ від 03.12.2018 №328).

Щодо вимоги про зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що дане питання регулюється ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов`язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для зобов`язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить, з огляду на що, в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати дії командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку грошового забезпечення з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 40% протиправними.

Зобов`язати командування Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" з 03.12.2018, з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 40%.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (вул.О.Молодчого, 17, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 24982019).

Повне рішення суду складено 04.12.2019.

Суддя Л.О. Житняк