Рішення № 86099734, 04.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3605/19

РІШЕННЯ

іменем України

04 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 57926,56 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести виплату нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 57926,56 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 27.12.2002 року отримував пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. 14.04.2018 року розмір раніше призначеної пенсії було перераховано з 01.01.2016 року згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 № 103 та встановлено її в розмірі 5311,07 грн.

Вказав, що в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року отримував пенсію в розмірі 2846,11 грн. У Пенсійного Фонду України перед ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 59159,04 грн. Погашення суми заборгованості, що виникла за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року було розпочато відповідачем 01.01.2019 року - шляхом здійснення виплати доплати в розмірі 1232,48 грн, яка була виплачена в день виплати пенсії за січень 2019 року.

Зазначив, що 09.01.2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком і така йому була призначена з 09.01.2019 року. Крім того, виплату пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ було припинено з дня призначення пенсії за віком. З цього ж дня відповідачем було припинено і виплату заборгованості, що виникла за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Не погоджуючись із припиненням виплати заборгованості пенсії 26.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, в якій просив поновити порушене право на отримання доплати пенсії нарахованої при здійсненні перерахунку пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 №103.

Однак, листом від 11.10.2019 року №Ф-1344-П-02.2604 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати визначеної різниці пенсії за 2016-2017 рік, оскільки припинено виплату пенсії за вислугою років в зв`язку із призначенням пенсії за віком. Вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Суд, ухвалою від 13.11.2019 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 57926,56 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести виплату нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 57926,56 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», немає. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 , з 11.12.1996 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. З 01.01.2007 року по 31.01.2019 року позивач перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 09.01.2019 року виплату пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» припинено.

З 01.02.2019 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року по теперішній час.

За період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 нарахована доплата до пенсії в сумі 59159,04 грн виплату якої головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було розпочато з 01.01.2019 року у порядку встановленому пунктом 3 постанови № 103 в розмірі 1232,48 грн.

26.09.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату доплати пенсії нарахованої відповідно до здійсненого перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Листом від 11.10.2019 №Ф-1344-П-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що так як ОСОБА_1 не являється одержувачем пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підстав для виплати визначеної різниці пенсії за 2016-2017 роки, розрахованої на умовах постанови №103, у головного управління немає. В разі відновлення виплати пенсії за нормами цього Закону буде продовжено виплату різниці пенсії за 2016-2017 роки.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірним питанням у даній справі є правомірність припинення відповідачем виплати сум перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, внаслідок переходу позивача з пенсії за вислугу років на інший вид пенсії.

Відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р.;

з 1 січня 2020 р. щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Матеріалами справи підтверджується, що перерахунок пенсії за вислугу років позивача було здійснено у квітні 2018 року, сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 склала 59159,04 грн.

Останню виплату позивач отримав за січень 2019 року у розмірі 2846,11 грн (основний розмір) та 1232,48 грн (доплата), при цьому сума заборгованості перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 зменшилась до 57926,56 грн, що не заперечують сторони по справі.

Отже, сума заборгованості перерахованої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 зменшилася до 57926,56 грн, не була виплачена позивачу при припиненні виплати пенсії за вислугу років, що визнається відповідачем та підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.10.2019 №Ф-1344-П-02.26-04.

Посилання відповідача як на підставу для невиплати позивачу заборгованості у сумі 57926,56 грн на частину першу статті 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до якої особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, суд вважає безпідставним, оскільки в межах спірних правовідносин не йдеться про право позивача на отримання різних видів пенсії, а спірним питанням є саме невиплата відповідачем вже нарахованої суми пенсії за попередній період, поетапна виплата якої з січня 2019 року передбачалася пунктом 3 постанови КМУ № 103.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності.

З огляду на наведене, нарахована ОСОБА_1 сума заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яка станом на лютий 2019 року становить 57926,56 грн, є майном позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а відмова відповідача виплатити її позивачеві є невиправданим втручанням в мирне володіння таким майном, яке не є законним, не переслідує легітимну мету в інтересах суспільства, та не є пропорційним переслідуваній меті.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з нарахованої пенсії є протиправною.

Не здійснивши позивачу в порушення вимог статті 46 Закону № 1058-IV виплату заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, відповідач допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати заборгованості з пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 57926,56 грн та зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 57926,56 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 57926,56 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести виплату нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 57926,56 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 грудня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.М. Майстер