Рішення № 86099000, 29.11.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64075/17-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

29 листопада 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «КСВ Інтернешнл», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПП «КСВ Інтернешнл», про відшкодування шкоди завданої його працівником під час виконання ним своїх службових (трудових) обов`язків, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 березня 2017 року о 14 год. 10 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Mersedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом на вул. Інститутській, 7, всупереч вимогам п. 10.9 ПДР України, не впевнився в безпечності свого руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_3 , який рухався позаду, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, що завдало позивачу збитки у розмірі 57 992,22 грн., а тому різницю між відшкодованою сумою у розмірі 40 244,99 грн., що складає 17 747,23 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. просить стягнути із заподіювача такої шкоди.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі №757/16221/17-п ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження наведених вище транспортних засобів.

Ухвалою судді від 03 листопада 2017 року вказаний позов залишено без руху та у встановлений строк представником позивача виявлені недоліки усунуто та 14 грудня 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, відповідно до якого ЦПК України викладено у новій редакції.

На підставі норми п. 9 ч. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу від 15 грудня 2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 лютого 2019 року відповідно до розпорядження № 57 у зв`язку з відстороненням від посади судді Цокол Л.І. , вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Писанця В.А.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою судді від 05 лютого 2019 року прийнято до свого провадження вказану справу та призначено здійснювати її розгляд за правилами позовного (спрощеного) провадження без повідомлення сторін, того ж дня учасників справи повідомлено про порядок розгляду справи, а також роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

Ухвалою судді від 25 березня 2019 року за клопотанням представника позивача розгляд даної справи призначено проводити за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін, того ж дня учасників справи додатково повідомлено про порядок розгляду справи, а також роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

Відзиву, заяв або клопотань від відповідача не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

29 листопада 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечував. Позов підтримав та просив задовольнити.

Ухвалою суду від 29 листопада 2019 року постановлено здійснювати заочний розгляд справи, враховуючи неявку з невідомих причин в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи відповідача, відсутності відзиву на позов з його боку та згоду представника позивача на заочний розгляд справи.

Будучи належним чином повідомленими сторони в судове засідання не з`явились, а тому суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 14 березня 2017 року о 14 год. 10 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Mersedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом на вул. Інститутській, 7, всупереч вимогам п. 10.9 ПДР України, не впевнився в безпечності свого руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_3 , який рухався позаду, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Транспортний засіб Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Автомобіль марки Mersedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення № БР121711 та страхового полісу № АІ/9548084, належить ПП «КСВ Інтернешнл».

Відповідно до інформації, яка зазначена в Протоколі про адміністративне правопорушення № БР121711 від 14 березня 2017 року та в поясненнях, які були надані ОСОБА_2 , останній являється співробітником ПП «КСВ Інтернешнл», та працює на посаді водія.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі №757/16221/17-п ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження наведених вище транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність ПП «КСВ Інтернешнл» застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», що підтверджується полісом № АІ/9548084 від 15 березня 2016 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», що підтверджується полісом № АЕ/8020179 від 24 квітня 2016 року.

З метою розслідування страхового випадку та отримання страхового відшкодування, ОСОБА_1 15 березня 2017 року звернулась до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» де було подано заяву про ДТП, заяву про отримання страхового відшкодування, проведено огляд та фотофіксацію пошкоджень автомобіля та надано необхідні документи щодо підтвердження факту ДТП, внаслідок чого було відкрито страхову справу №53931/о/п.

В зв`язку з необхідністю у постійному користуванні автомобілем, ОСОБА_1 була змушена відремонтувати автомобіль за власні коштів, у зв`язку чим понесла прямі витрати, пов`язані із заподіяною шкодою.

Загальна вартість послуг з відновлювального ремонту автомобілю Honda Civic, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , наданих ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест», склала 57 992,22 грн., що підтверджується: Замовлення та поставка запасних частин на суму - 39 438,30 грн., замовлення та відповідна оплата яких підтверджується наступними документами: замовлення на поставку запчастин №557-3 від 16 березня 2017 року; фіскальний чек №0024 від 16 березня 2017 року; фіскальний чек №6858 від 16 березня 2017 року; акт виконаних робіт та гарантійний талон №529к від 11 квітня 2017 року; виконані роботи по ремонту автомобіля на суму - 18 553,92 грн., виконання та відповідна оплата яких підтверджується наступними документами: акт виконаних робіт та гарантійний талон №528к від 11 квітня 2017 року; фіскальний чек №0023 від 11 квітня 2017 року.

Таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями ОСОБА_2 , становить 57 992,22 грн.

20 червня 2017 року позивачем було подано до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» заяву про страхове відшкодування.

11 липня 2017 року на банківський рахунок позивача надійшли грошові кошти від ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» в якості страхового відшкодування в сумі 40 244,99 грн. з урахуванням зносу у відповідності до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, враховуючи дану страхову виплату, залишились непокритими витрати позивача на ремонт автомобіля в розмірі 17 747,23 грн., які мають бути стягнуті з відповідача з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Водночас, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 1 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 даної статті шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку постановою Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі №757/16221/17-п.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15 зазначив, «що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.»

Відповідно до правової позиції Верховний Суд України у справі №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, оскільки страхове відшкодування, яке одержане від страхової компанії, за доводами позивача недостатнє для повного відшкодування шкоди, а тому відшкодування різниці між фактичним розміром збитків та страховою виплатою повинно бути покладено на ПП «КСВ Інтернешнл», як власника джерела підвищеної небезпеки, заподіювача шкоди.

Стосовно вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди у визначеному нею розмірі слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підставі ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 ч. 3 цієї статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача, що призвело до суттєвих емоційних страждань, сильного нервування, тривог та пов`язаним із цим стресом, наявний причинний зв`язок між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача та виною відповідача в її заподіянні, позов підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди, а саме на суму 1 000,00 грн. відповідно до ступеню та стійкості моральних переживань позивача, з врахуванням вимог розумності і справедливості.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1116, 1167, 1187 ЦК України, ст.,ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «КСВ Інтернешнл», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «КСВ Інтернешнл» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-А, код ЄДРПОУ 37177505) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальної шкоди у розмірі 17 747,23 грн. та моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2019 року.

Суддя В. А. Писанець