Рішення № 86098945, 04.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р. Справа № 480/4125/19

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді Гелета С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя осіба без самостійних вимог акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про визнання протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася із адміністративним позовом до ОСОБА_2 - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва (далі – відповідач, виконавець), в якому, згідно уточнених позовних вимог просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2019 у виконавчому провадженні № 60132611.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., на підставі виконавчого напису було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виконавець не мав права відкривати дане провадження, у зв`язку з тим, що він, як боржник не має жодного відношення до виконавчого округу м. Києва, проживає та зареєстрований в м.Конотоп, нерухомості чи іншого майна в м. Києві позивач не має.

01.12.2019 відповідачем - приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач є власником карткового рахунку, а тому порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві. Крім того, дана позиція підтверджується листом Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року. Таким чином, оскаржувана постанова була винесена за місцем знаходженням майна боржника, що відповідає ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 21.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 268 КАС України. Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився, хоча були належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, пояснень щодо позову не надав.

На підставі ч. 3 ст. 205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює діяльність в межах виконавчого округу м. Київ. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. видано виконавчий напис №20517 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 47301,36 грн. який, як зазначено в написі, видано на підставі кредитного договору №1001093947901 від 03.08.2018, укладеним з ПАТ «ПУМБ», який після 21.12.2018 змінений на АТ «ПУМБ» Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником пропущено прострочення платежів.

АТ «ПУМБ» звернулось до Приватного виконавця Юхименко О.Л. із заявою (без дати №113764) про примусове виконання виконавчого надпису №20517 від 10.09.2019, до якої додано квитанцію про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису та копію довіреності.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., на підставі вищезазначеного виконавчого напису, винесла постанову ВП60132611 від 23.09.2019 про відкриття виконавчого провадження.

30.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Також, АТ «ПУМБ» надано виконавцю лист вих№1_01 від 18.09.2019 року згідно якого повідомлено, що у клієнта ОСОБА_1 відкрито рахунок в валюті гривня в АТ «ПУМБ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4.

Суд не погоджується із винесеною постановою 30.09.2019, виходячи із наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів`примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються: 1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність; 2) інформація про офіс приватного виконавця; 3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму; 4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів`виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження`знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно п. 3.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до п. 7.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Статтею 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.

Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунку ОСОБА_1 в валюті гривня в АТ «ПУМБ», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , грошових коштів позивача, або на інших рахунках, що б давало підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять.

Разом з тим, 30.09.2019, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій зазначено, що згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФС у відповідях на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, боржник отримує дохід від особи, якою є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області.

Таким чином, факт звернення відповідачем стягнення на доходи позивача, а не на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 в валюті гривня в АТ «ПУМБ», відповідно вказує на відсутність коштів на цьому рахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Разом з тим, всупереч ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, оскільки даний лист має рекомендаційний характер. Крім того, у вказаному листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Таким чином, можливість приймати до виконання виконавчі документи пов`язана саме з наявністю коштів на рахунку, а не наявністю інформації про відкриття рахунку.

Крім того, суд констатує, що статтею 28 ЗУ "Про виконавче провадження" приватного виконавця зобов`язано надсилати постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Докази отримання постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем не надано, матеріали виконавчого провадження не містять.

Верховний Суд у справі № 916/1605/15-г у рішенні від 08.05.2018 року зауважив наступне: Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка відображена у постановах від 28.01.2015 у справі № 3-217-14 та від 15.11.2016 у справі № 21-5597а15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, слід зазначити, що самим виконавцем у постанові від 23.09.2019 про відкриття виконавчого провадження не встановлено строку для добровільного виконання виконавчого напису нотаріусу, така інформація відсутня та не зазначена в постанові від 23.09.2019. Виконавець зобов`язаний пересвідчитися про те, що у боржника сплив встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, і лише після цього вчиняти дії на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса.

Стосовно посилання позивача, що виконавче провадження було відкрито на за місцем реєстрації боржника, суд зазначає, що постанова державного виконавця від 23.09.2019 про відкриття виконавчого провадження не є предметом оскарження, позивачем не оспорюється, на час розгляду даної справи доказів скасування такої постанови в установленому порядку відсутні, на даний час предметом оскарження є інша постанова державного виконавця, а саме від 30.092019. Таким чином, позивач не позбавлений можливості оскаржувати постанови державного виконавця, в т.ч. і щодо відкриття виконавчого провадження, у строки та в порядку, встановленому чинним законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2019 є протиправною, необґрунтованою, прийнята передчасно, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову надано докази сплати судового збору в розмірі 768,40 квитанцію №5392-2-115-с від 28.10.2019, тому вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2019 ВП 60132611.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Раїси Окіпної, 4А, оф. 35Б, м. Київ, 02002) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) 768,40 судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.12.2019

Суддя С.М. Гелета