Рішення № 86095878, 22.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року Справа № 160/8848/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Хозяїнов В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС та просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №18-04/18 від 04.04.2018р. та специфікації №4 від 29.01.2019р. ним до митного оформлення було надано електронну митну декларацію №UA500010/2019/009910, в якій заявлена митна вартість товару (нетканий матеріал) загальною вартістю 17269,88 дол.США за ціною контракту на підставі наданих до митного оформлення документів. У зв`язку із виникненням у митниці сумнівів стосовно заявленої митної вартості товарів, відповідач запропонував позивачеві надати додаткові документи з метою підтвердження задекларованої митної вартості. Листом №2504-1 від 25.04.2019р. ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» (уповноваженою особою декларанта) митному органу було надано інвойс ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р., прайс-лист б/н від 18.02.2019р., копію митної декларації країни відправника, проте, відповідачем було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості за яким було скориговано заявлену митну вартість ввезеного позивачем товару з 1,91 дол.США/кг до 3,51 дол.США/кг. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що одночасно з митною декларацією ним були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та включали всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а тому у митниці були відсутні підстави для витребування додаткових документів; згідно зовнішньоекономічного контракту №18-04/18 від 04.04.2018р. виробником ввезеного позивачем товару є сам продавець – ERUSLU IC VE DIS TIC. PAZARLAMA A.S. (Туреччина), при цьому, наявність чи відсутність інформації щодо виробника товару не є ціноутворюючим фактором та не може свідчити про заниження митної вартості товару; наданий позивачем комерційний інвойс №ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р. містить посилання на інший інвойс, оскільки це є підставою та умовою для застосування знижки, що було погоджено між продавцем та покупцем; у прайс-листі б/н від 18.02.2019р. постачальником була допущена технічна помилка та помилково зазначено номер інвойсу №ЕХР2019000000514 замість вірного №ЕХР2019000000154, який передбачав застосування комерційної знижки; при витребуванні додаткових документів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/ чи вливають на митну вартість товару; митним органом порушено принцип превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору та не дотримано порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості, в оспорюваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, а лише зазначено, що вартість подібних товарів є більшою: по товару №1 – ЕМД №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., МД №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р. – 3,51 дол.США за кг нетто. У відповіді на відзив представник позивача посилається на ті ж самі обставини. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на численні Верховного Суду України та Верховного Суду (а.с.229-233 том 1).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

22.10.2019р. засобами поштового зв`язку на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що на підтвердження митної вартості товарів разом із митною декларацією №UA500010/2019/009910 від 22.04.2019р. уповноваженою особою декларанта (ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс») були надані наступні документи, а саме: сертифікат якості б/н від 20.02.2019р., пакувальний лист б/н від 20.02.2019р., рахунок-фактура (інвойс) №EXP2019000000154 від 20.02.2019р., коносамент №ARKMER0000115517 від 27.02.2019р., навантажувальний документ №00008178 від 19.04.2019р., сертифікат про походження товару №0232309 від 21.02.2019р., банківський платіжний документ, що стосується товару №U1902057164СН005 від 05.02.2019р., банківський платіжний документ, що стосується товару №U1903277164CR006 від 27.03.2019р., страховий поліс №410001019959-1 від 20.02.2019р., прайс-лист від 18.02.2019р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №18-04/18 від 04.04.2018, додаткова угода №1 від 03.04.2019р., специфікація №4 від 29.01.2019р. Так, під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UA500010/2019/009910 від 22.04.2019р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація про виробника товару, що ставить під сумнів наявність контракту безпосередньо з виробником товару та унеможливлювало перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості) та всіх платежів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; в рахунку-фактурі (інвойсі) №ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р. причинами дисконту (надання знижок) наведений інший інвойс EXP2018000000660, який не поданий до митного оформлення, у зв`язку з чим митний орган повідомив позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) копія митної декларації країни відправлення; 4) висновку про вартісні та якісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованого експертною організацією та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Відповідач вказує на те, що разом з листом №2504-1 від 25.04.2019р. уповноваженою особою декларанта - ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» було надано інвойс ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р., прайс-лист б/н від 18.02.2019р., копію митної декларації країни відправника, та повідомлено про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. Як зазначає відповідач, під час розгляду додатково поданих позивачем документів, митницею встановлено, що надані позивачем додаткові документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у основному документі - комерційному інвойсі №EXP2019000000154 від 20.02.2019р. наявне посилання на інший інвойс EXP2018000000660 і він зазначений як причина нібито наданих знижок, при цьому, при наявності можливості надати цей документ для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, декларант та уповноважена особа декларанта відмовляються його надати; 2) у наданому до митного контролю та оформлення прайс-листі б/н від 18.02.2019р., який мав би підтверджувати заявлену декларантом митну вартість, зазначені ціни вищі, ніж заявлені у митній декларації №UA500010/2019/009910 від 22.04.2019р., при цьому, знову йде посилання на інвойс, вже третій з номером EXP2019000000514, який не подано до митного контролю та оформлення та не поданий як додатковий документ, а тому митний орган прийшов до висновку, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України. Враховуюче зазначене, відповідач зазначає, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: по товару №1 - 3,51 дол. США/кг нетто - митні декларації №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р., а тому, у відповідності до ч.2 ст.55 МК України митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р., у якому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру митної декларації – митні декларації №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р., а отже, митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив про ті ж обставини, які наведені у відзиві (а.с.142-158, 242-248 том 1).

Відповідач в судові засідання 21.10.2019р., 08.11.2019р. та 22.11.2019р. свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином 01.10.2019р., 28.10.2019р., 29.10.2019р., 08.11.2019р., 12.11.2019р. та 18.11.2019р. відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями, електронним повідомленням про отримання повісток та довідкою секретаря судового засідання, які містяться в матеріалах справи (а.с.102,215,227,239-240 том 1, а.с.3 том 2).

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, строки вирішення справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" 04.05.2017р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5А, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ та відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.53-62 том 1).

04.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" як покупцем та ERUSLU IC VE DIS TIC. PAZARLAMA A.S. (Туреччина) як продавцем був укладений контракт №18-04/18, за умовами якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець – приймати товар – нетканий матеріал, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість, вимоги до якості та ціни товару встановлюються в специфікаціях на поставку товару.

Пунктами 2.1, 2.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту складає 490000,00 дол.США

Ціни на товар встановлюються в доларах США та визначаються сторонами виходячи з умов поставки CIF (Інкотермс 2010) – Одеський морський порт, Україна.

Згідно п.3.4 даного контракту виробником товару є продавець (а.с.18-24, 190-196 том 1).

У відповідності до додаткової угоди від 03.04.2019р. №1 до контракту №18-04/18 від 04.04.2018р., строк дії контракту продовжено до 01.04.2020р. (а.с.25,189 том 1).

Окрім того, 19.04.2019р. між ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" та ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» було укладено договір №БР-133 про надання послуг митного брокера (а.с.197-200 том 1).

На підставі вищенаведеного контракту, на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно специфікації №4 від 29.01.2019р., що є невід`ємною частиною контакту №18-04/18 від 04.04.2018р., а саме: нетканий матеріал різної щільності на загальну вартість (з урахування скидки 3512,00 дол. США) – 17269,88 дол. США, що підтверджується копіями відповідної специфікації, комерційного рахунку та змістом митної декларації (а.с.26,27,105-106,176-177,188 том 1).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезених товарів, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 МД №UA500010/2019/009910 (а.с.177 том 1).

За результатами здійснення митного контролю декларанта було повідомлено про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація про виробника товару, що ставить під сумнів наявність контракту безпосередньо з виробником товару; в комерційному інвойсі №ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р. причинами дисконту (надання знижок) наведений інший інвойс EXP2018000000660, який не поданий до митного оформлення, а тому позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких зазначено згідно до ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України (а.с.42,175 том 1).

Листом №2504-1 від 25.04.2019р. ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» (уповноваженою особою декларанта) митному органу було надано інвойс ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р., прайс-лист б/н від 18.02.2019р., копію митної декларації країни відправника, інших документів не надано, що підтверджується копією відповідного листа (а.с.47,206,207 том 1).

За результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято, зокрема, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів, за яким заявлену позивачем митну вартість товарів було скориговано за резервним методом – 2-г (ст.64 МК України), а саме: по товару №1 – на рівні 3,51 дол. США/кг нетто за митними деклараціями №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р. з підстав виявлення митним органом, що декларантом не подані документи згідно з переліком та згідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 МК України та заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, що підтверджується змістом рішення (а.с.41-42,174-175 том 1).

Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що відповідач не обґрунтував причини витребування додаткових документів, оскільки надані з ЕМД документи, які підтверджують митну вартість товарів, не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, вони містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості – ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу – ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому – і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару від 25.04.2019р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, у ньому не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів (а.с.41-42,174-175 том 1).

В той же час, проаналізовані судом додані до митної декларації документи, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, сертифікат якості б/н від 20.02.2019р., пакувальний лист б/н від 20.02.2019р., рахунок-фактура (інвойс) №EXP2019000000154 від 20.02.2019р., коносамент №ARKMER0000115517 від 27.02.2019р., навантажувальний документ №00008178 від 19.04.2019р., сертифікат про походження товару №0232309 від 21.02.2019р., банківський платіжний документ, що стосується товару №U1902057164СН005 від 05.02.2019р., банківський платіжний документ, що стосується товару №U1903277164CR006 від 27.03.2019р., страховий поліс №410001019959-1 від 20.02.2019р., прайс-лист від 18.02.2019р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №18-04/18 від 04.04.2018, додаткова угода №1 від 03.04.2019р., специфікація №4 від 29.01.2019р., не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.18-37,105-128,178-196 том 1).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару про що свідчить аналіз змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару від 25.04.2019р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 25.04.2019р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими орган доходів і зборів були витребувані додаткові документи у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

Так, відповідачем повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація про виробника товару, що ставить під сумнів наявність контракту безпосередньо з виробником товару; в комерційному інвойсі №ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р. причинами дисконту (надання знижок) наведений інший інвойс EXP2018000000660, який не поданий до митного оформлення.

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД №UA500010/2019/009910 від 22.04.2019р. (а.с.177 том 1). та копії листа №2504-1 від 25.04.2019р. щодо надання додаткових документів, позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що декларантом не подані документи згідно з переліком та згідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 МК України та заялено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (а.с.41-42,174-175 том 1) не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі “Рисовський проти України” у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 “Про захист особи відносно актів адміністративних органів” урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача, зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій та витребування додаткових документів, які перелічені у ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без конкретизації причин їх витребування.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною – ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів, наведених норм митного законодавства та вищезазначених висновків Верховного Суду.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача з приводу розкриття суті недоліків у оформленні документів лише у своєму відзиві на позов, оскільки суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо розбіжностей у поданих позивачем для митного оформлення товару документах, а саме: що у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація про виробника товару, що ставить під сумнів наявність контракту безпосередньо з виробником товару; в комерційному інвойсі №ЕХР2019000000154 від 20.02.2019р. причинами дисконту (надання знижок) наведений інший інвойс EXP2018000000660, який не поданий до митного оформлення, оскільки вказані розбіжності, не є недоліками (розбіжностями), які можуть вплинути на правильність визначення числових значень складових митної вартості товару, за умови, що ціна товару, яка зазначена в специфікації співпадає з сумою, яка була сплачена позивачем на користь продавця згідно наведених платіжних документів, а тому вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем та коригування такої митної вартості.

Також, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення твердження представника відповідача про те, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу у рішенні зазначається лише докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, оскільки нормами ст.256 Митного кодексу України регламентовано, що відмова у митному оформленні, у тому числі і коригування митної вартості повинно бути обґрунтовано із зазначенням причин відмови, а, відповідно, і наведення докладної інформації щодо оцінюваного товару та мотивів правомірності коригування за митними деклараціями які застосовані митним органом є обов`язком митного органу.

Окрім того, слід зазначити, що визначення митної вартості митним органом за резервним методом за деклараціями №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у оспорюваному рішенні не наведено обґрунтувань щодо того, що товари за митними деклараціями №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р. та митною декларацією поданою позивачем мають однакові характеристики, а осопрюване рішення містить лише посилання на те, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: по товару №1 - 3,51 дол. США/кг нетто - митні декларації №UA500120/2019/003824 від 22.04.2019р., №UA100110/2019/122386 від 21.02.2019р. (а.с.41-42, 174-175 том 1).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р. відповідачем прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №322 від 05.09.2019р. (а.с.4 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000040/2 від 25.04.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" (49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд.5А, код ЄДРПОУ 41316232) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 27.11.2019р.

Суддя С.О. Конєва