Вирок № 86095332, 04.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/7237/19

Провадження № 1-кп/520/681/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 року Київський районний суду м. Одеси у складі:

Головуючого судді Войтова Г.В.,

при секретарі Кондрашової К.С.

за участю прокурора Зайкова Д.Б.

захисника Тодоріки К

представника потерпілої Бучко О.С.

потерпілої ОСОБА_1

перекладача Нікішова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017161480002983 від 15.11.2017 року, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гянджа, Азербайджанскої республіки, громадянина Азербайджана, азербайджанца, з без освіти, не працює, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення проти безпеки руху за наступних обставин.

14.11.2017, приблизно о 15 годині 30 хвилин, керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем марки «Geely MR-7151A р/н НОМЕР_1 , при достатній видимості, в умовах сухої проїзної частини, по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїзної частини, здійснював рух по проспекту Академіка Глушко в напрямку вул. Академіка Корольова в місті Одесі.

Керуючи вищевказаним автомобілем, ОСОБА_2 здійснював проїзд навпроти будинку №14 по проспекту Академіка Глушко в м. Одесі нерегульованого пішохідного переходу.

В цей же час, пішохід ОСОБА_1 рухалась по вказаному нерегульованому пішохідному переходу справа на ліво за напрямком руху автомобіля ОСОБА_2.

При об`єктивній можливості бачити дорожню обстановку ОСОБА_2 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_1 , не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_1 , для якої може бути створена перешкода чи небезпека, та маючи технічну можливість уникнути події, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , тим самим порушив вимоги п. 1.5; підпункт «б» п. 2.3; п. 4.16 «а»; п. 18.1 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:

п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

«б») бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 4.16 «а» пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами;

п. 18.1 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

В результаті наїзду, пішохід ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритий внутрішньо-суглобовий осколковий перелом зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки.

Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищевикладених обставинах, а саме: 14.11.2017 року після обіду, рухався по проспекту Академіка Глушко у напрямку вул.. Академіка Корольова в м. Одесі, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, відволікся внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу. У скоєному кримінальному правопорушення щиро розкається та просить строго не наказувати.

У судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_1 , яка пояснила, що 14.11.2017 року переходила по проспекту Академіка Глушко в м. Одесі по нерегульованому пішохідному переходу, знаходячись вже на середині дорозі була збита автомобілем під керуванням обвинуваченого. Після наїзду на короткий час втратила свідомість, молоди люди підійшли підняли її, після чого приїхала швидка, доставила в лікарню. В лікарні зробили операцію, потім була тривала реабілітація і вже на весні 2018 року в перше вийшла на вулиці з квартири. Обвинувачений жодним чином не намагався відшкодувати збитки, покарання призначити обвинуваченому на розсуд суду.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення його вина доведена дослідженими судом письмовими доказами кримінального провадження та показами потерпілої ОСОБА_1 , якими підтверджуються показання обвинуваченого стосовно часу, місця і обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме:

-витягом з ЄРДР № 12017161480002983 від 15.11.2017 року;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.11.2017 року з додатком схемою та фото таблицею;

-довідкою КУ «Міська клінічна лікарня № 1» від 14.11.2017 року;

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.11.2017 року ознак сп`яніння у ОСОБА_2 не виявлено;

-постановою про визнання предметів речовими доказами та залучення до матеріалів кримінального провадження від 16.11.2017 року;

-ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2017 року з якої вбачається, що накладений арешт на автомобіль «Geely» державний номер НОМЕР_1 ;

-постановою про призначення судово-медичної експертизи від 01.12.2018 року;

-висновок експерта № 749 від 07.05.2018 року з якого вбачається, що на підставі даних судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_1 , 1933 року народження, по медичній документації та у відповідь на постановлені питання приходжу до наступних підсумків: у громадянки ОСОБА_1 виявлене наступне тілесне ушкодження: закритий внутрішньо-суглобовий осколковий перелом зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки. Вказане ушкодження спричинене дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та пішохода). Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникло незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинене 14.11.2017 року. Закритий внутрішньо-суглобовий осколковий перелом зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки спричинив тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

-постановою про призначення комплексної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи від 21.01.2019 року;

-висновком №19-445/446 судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи з дослідження слідів на автомобілі «Geely» державний номер НОМЕР_1 та з дослідженням технічного стану систем керування й ходової частини даного автомобіля з якого вбачається, що на автомобілі «Geely» державний номер НОМЕР_1 не виявлено слідів і ушкоджень, які б у категорично достовірній формі відображали факт контактної взаємодії з пішоходом в умовах розглянутої слідством ДТП. Встановити, чи знаходився в русі або стояв автомобіль «Geely» державний номер НОМЕР_1 під час наїзду на пішохода не представляється можливим з причин, наведених у дослідницькій частині. На момент ДТП ходова частина, рульове керування та гальмова система автомобіля «Geely» державний номер НОМЕР_1 перебували в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, які б раптово для водієм могли обумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення автомобіля, від заданого водієм напрямку руху;

-постановою про призначення авто-технічної експертизи за обставинами дорожньо-транспортної пригоди від 06.02.2019 року;

-висновком експерта № 19-689 по авто технічному дослідженню обставин наїзду автомобіля «Geely» державний номер НОМЕР_1 на пішохода, з якого вбачається, що у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Geely» державний номер НОМЕР_1 регламентувалися вимогами п. п. 4.16(а), 18.1 ПДР, згідно з якими водію належало перед пішохідним переходом зменшити швидкість, а в разі потреби зупинити керований автомобіль, і продовжити рух тільки переконавшись, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода або небезпека. Належним виконанням п.18.1 ПДР, давши пішоходу дорогу на пішохідному переході, водій автомобіля «Geely» державний номер НОМЕР_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Оскільки в розглянутих умовах настання події водій автомобіля «Geely» державний номер НОМЕР_1 належним виконанням вимог п. 18.1 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, то з технічної точки зору його фактичні дії, що не відповідали вимогам вказаного пункту, перебувають у причинному зв`язку з ДТП. Оцінка ж дій пішохода не потребує спеціальних експертних пізнань, тому повинна здійснюватися слідством самостійно.

В судовому засіданні за згодою всіх учасників кримінального провадження прийнято рішення не викликати свідків по кримінальному провадженню.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ст. 337 ч. 1 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, відповідно до ст. 94 КПК України, з урахуванням досліджених доказів, характеру дій обвинуваченого ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що всі досліджені докази належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності та не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження. .

Згідно з ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до злочину не великої тяжкості.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає: повне визнання вини, щиросердне каяття в скоєному правопорушенні.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналізуючи в сукупності зібрані вищезазначені обставини, характер скоєного злочину, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у скоєному розкаявся, має постійне місце проживання, на утриманні знаходяться троє малолітніх дітей, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, похилий вік потерпілої.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді обмеження волі та застосувати до основного покарання положення ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку суду, призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому. З застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У кримінальному провадженні адвокатом Бучко О.С в інтересах потерпілої ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 24 137 (дванадцять чотири тисячі сто тридцять сім) гривен та моральної шкоди у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривен.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Ураховуючи наведене, а саме, те, що в наслідок вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 , яка є людиною похилого віку заподіяна майнова шкода в розмірі 24 137 (дванадцять чотири тисячі сто тридцять сім) гривен, сума підтверджена копіями квитанцій, крім того обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні в повному обсязі визнав завдану матеріальну шкоду. Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 4 зазначеної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги адвоката Бучко О.С. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 суми завданої йому моральної шкоди в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривен підлягають частковому задоволенню, Так у відповідності до статті 1166 ЦК України - майнова шкода завдана особистим майновим правам фізичної особи, відшкодовується в особою, яка її завдала.

В частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривен на користь потерпілій ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 р. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів роз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями ЦК України та роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5).

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу наїзду; у порушенні звичного способу життя ОСОБА_1 та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також враховуючі стан здоров`я, вік та матеріальне становище потерпілої, яка дотеперішній час проходить реабілітацію. Дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України потерпілій ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яку суд оцінює у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривен. Тому позовні вимогу щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди слід задовольнити часткового в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривен.

Прокурор разом із обвинувальним актом подав позовну заяву в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №1» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 9660 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят) гривен.

Суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 даний цивільний позов в судовому засіданні визнав в повному обсязі, тому зазначений цивільний позов підлягає задоволенню.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: скасувати арешт на автомобіль «Geely» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та повернути за належністю ОСОБА_2 .

Стягнути на користь держави за проведення судових експертиз з ОСОБА_2 суму 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривен.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370-374, 392- 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені злочину, передбачених ст. 286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки;

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов`язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду в сумі 24 137 (дванадцять чотири тисячі сто тридцять сім) гривен, моральну шкоду в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривен. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі комунальної установи КУ «Міська клінічна лікарня № 1» (м. Одеса, р/р НОМЕР_2, код ЄДРПОУ 1998986, МФО 828011, Банк - ГУДКСУ в Одеській області) суму 9660 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят) гривен.

Скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2017 року, речовий доказ автомобіль«Geely» державний номер НОМЕР_1 повернути ОСОБА_2 .

Стягнути на користь держави за проведення судових експертиз з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривен.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.