Рішення № 86088737, 03.12.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2799/17

2/583/378/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Ільченко В.М.,

за участю секретаря Верби Н.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду №1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт», третя особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 справу прийнято до провадження. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є співвласником 45/100 частин жилого будинку з господарськими спорудами, жилою площею 48,2 кв.м., за технічним позначенням А-а-а 4 , з господарськими спорудами та надвірними будівлями у вигляді сараю - літньої кухні Б, літньої кухні Ж, сараю В, огорожею № 1-2, колодязь № 3-К по АДРЕСА_1 . На момент придбання 45/100 частин зазначеного житлового будинку, станом на 2000 рік, до його складу входили за технічними позначеннями: тамбур а-4 (сіни) приміщення 2-1 площею 3,6 кв.м. (основний тамбур зі сходами під навісом) та 2,2 кв.м. (допоміжне приміщення тамбуру) загальною площею тамбуру 5,8 кв.м. з влаштованим навісом зі скла з накриттям (дахом) розмірами по периметру 1,80 м х 1,90 м, площею 3,2 кв.м., коридор 1 площею 4,3 кв.м., кухня 2 площею 9,7 кв.м., коридор 3 площею 4,4 кв.м., коридор 4 площею 5,8 кв.м., кімната жила 5 площею 20,4 кв.м., кімната жила 6 площею 7,3 кв.м., кімната жила 7 площею 10,2 кв.м та приміщення ІІ площею 4,8 кв.м. (ізольована від іншої 55/100 частини будинковолодіння, яка належить ОСОБА_2 ), з того часу технічні характеристики її 45/100 частини житлового будинку не змінювалися, за виключенням будівництва на території подвір`я гаражу Е, який є самочинно збудованим об`єктом нерухомості. Однак, за наслідком технічної інвентаризації КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 02.03.2017 визначені тамбур а-4 (він же а4-ІІ (є об`єктом нерухомості) та скляний навіс над даним тамбуром а-6 (а6 (не є об`єктом нерухомості) зазначені як об`єкти самочинного будівництва у складі її 45/100 частини будинковолодіння. З таким визначенням позивачка не погоджується, посилаючись на те, що зазначені об`єкти не є самочинними, так як придбані нею за договором купівлі-продажу від 22.03.2000 тамбур а-4 як об`єкт нерухомого майна, а тамбуру а-6 взагалі не існує, оскільки за цією позначкою зазначений скляний навіс над сходами до тамбуру а-4, який не має фундаменту. Посилаючись на викладене, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачка просить визнати незаконними дії Комунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» по визначенню, зарахуванню і віднесенню із фіксуванням 02.03.2017 у технічній документації інвентаризаційної справи Комунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» на будинковолодіння по АДРЕСА_1 до об`єктів самочинного будівництва на території подвір`я по АДРЕСА_1 у складових 45/100 частини будинковолодіння, належних на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 прибудови (тамбуру) а4 (він же а4-ІІ) площею 4,4 кв.м. зі заскленим навісом над сходами до приміщення прибудови (тамбуру) а4 (він же а4-ІІ) та над територією перед сходами до прибудови (тамбуру) а4 (а4-ІІ), визначеного Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» як самочинний об`єкт нерухомого майна тамбур а6, під єдиним суцільним дахом з прибудовою (тамбуром) а4 (він же а4-ІІ) в наслідок відсутності самочинної забудови зазначених об`єктів нерухомого майна.

В судове засідання всі учасники не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, а тому відсутні перешкоди для розгляду заявлених вимог по суті без фіксування процесу технічними засобами, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.03.2000, зареєстрованого в реєстрі за №1-288, ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 придбала 45/100 частин житлового будинку з господарчими спорудами, розташованих на земельній ділянці Охтирської міської ради, по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться одноповерховий жилий будинок жилою площею 48,2 кв.м., зазначений під літерами А,а,а4 та побутові споруди : сарай- л. кухня Б, літня кухня Ж, сарай В., огорожа №1-2, колодязь №3-К.

В матеріалах будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, виданої індивідуальному забудовнику ОСОБА_5 , в АДРЕСА_1 , зареєстрованому за №805, мається витяг з рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради народних депутатів №248 від 11.08.1988, яким ОСОБА_5 дозволено добудову жилої кімнати розміром 3,0м х 3,0м, тамбуру розміром 2,0м х 4,0м; дозвіл на право виконання будівельних робіт, згідно з яким ОСОБА_5 на підставі рішення міськвиконкому від 11.08.1988 №248 дозволено виконання будівельних робіт по добудові жилої кімнати розміром 3,0м х3,0м, тамбуру розміром 2,0м х 4,0м; обов`язки індивідуального забудовника; дозвіл на право виконання будівельних робіт, згідно якого ОСОБА_5 дозволено перебудову галереї розміром 3,2м х 4,6м.

З технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 , складеного 17.03.2000, вбачається, що дане домоволодіння складається з: жилого будинку літ. «А-а-а1», сараю літ «В», літньої кухні літ «Ж», сараю-кухні літ. «Г», колодязів К, №3, огорожі №1, 2, прибудови «а2», тамбуру «а4».

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 13.05.2016 №59030112, ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -5902965742016 від 24.03.2016 та рішення Охтирської міської ради №292-МР від 28.04.2016 на праві спільної часткової власності належить 45/100 частин від 0,1000 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , інша частина (55/100 від 0,1000 га) належить ОСОБА_2 .

Згідно довідки Комунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 02.03.2017 №177, станом на 02.03.2017 за адресою: АДРЕСА_1 розташовані, серед іншого, прибудови літ. «а», «а3», тамбура «а5», «а4», «а6», що збудовані самочинно.

З відповіді Комунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» №142 від 13.03.2017 на скаргу ОСОБА_1 вбачається, що згідно ухвали Апеляційного суду Сумської області від 07.02.2017 працівниками підприємства було проведено технічну інвентаризацію домоволодіння та внесено фактичні зміни, станом на момент проведення інвентаризації до матеріалів інвентарної справи. В ухвалі суду відсутній пункт щодо виготовлення технічного паспорту власникам, бо відсутня мирова угода між співвласниками. Таким чином, КП ОМР «БТІ та АПР» виготовить технічні паспорти власникам лише після закінчення всіх судових тяжб та винесення остаточного судового рішення.

Згідно висновку №1078 судової будівельно-технічної експертизи від 14.02.2018, засклений навіс, визначений та зафіксований Комунальним підприємством Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» за наслідками проведення поточної інвентаризації 02.03.2017, як (тамбур літ. «а6»), над сходами до приміщення прибудови (тамбуру) а4, за адресою: АДРЕСА_1 є навісом над ґанком з легкими конструкціями, що обгороджують із двох сторін і не є самовільно побудованим об`єктом. Навіс (тамбур) літ «а6» не є об`єктом нерухомого майна.

Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, посилаючись на зазначений висновок експертизи, зазначає про те, що Комунальним підприємством Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» тамбури а4 та а6 в технічній документації, виготовленій в результаті проведеної 02.03.2017 інвентаризації, зазначені як самочинно збудовані, чим і були порушені її права на майно.

Надаючи правову оцінку таким твердженням позивачки суд приймає до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14.02.2018, наданий у межах даної цивільної справи як належний та допустимий доказ на підтвердження її доводів, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам законодавства, чинного на момент проведення технічної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_1 від 02.03.2017.

Так, згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» № 127 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до самочинного будівництва, зокрема: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх

душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків; улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості.

Крім того, відповідно до примітки до п.3.4.5 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.09.2003 № 146, які є інформаційно-роз`яснювальним посібником до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, не відносяться до самочинного будівництва: при будівництві будинків садибного типу - зведення тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; переобладнання, не пов`язані із змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ (про що вказується в примітці); поточний ремонт будівель та споруд без зміни призначення приміщень; заміна матеріалу стін господарських будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, способами захисту можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб передбачений законом, зокрема, ст. 16 ЦК України, або у спосіб не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові від 12 червня 2013 року № 6- 32 цс 13.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю іншою особою.

Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно порушують, змінюють або припиняють права та обв`язки у сфері приватних відносин.

Суд погоджується, з доводами позивачки про те, що зазначення у технічній документації інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 від 02.03.2017 про самовільне будівництво прибудови тамбуру а4 із заскленим навісом над сходами до приміщення прибудови (тамбуру) та над територією перед сходами до прибудови а4 – тамбур а6 не відповідає положенням п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Разом з тим, саме по собі встановлення цієї обставини не є належним способом захисту, оскільки не тягне будь-яких наслідків, а тому не сприяє ефективному відновленню порушеного права позивачки.

До основних засад (принципів) цивільного судочинства за ст. 2 ЦПК України відноситься, між іншим, принцип диспозитивності, зміст якого розкриває ст. 13 ЦПК України. Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, тому суд, в межах позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачкою без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 77-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області В.М. Ільченко