
Справа № 454/964/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2019 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Мандрик І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася в суд та просить визнати за нею право власності на будинок з господарською будівлею по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Свої вимоги мотивує наступним.
Вона разом із своїми дітьми проживає в даному будинку з 2008 року.
1996 року земельну ділянку, на які розташований спірний будинок передано у приватну власність її батькові ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку.
Батьки будували даний будинок, однак правовстановлюючих документів на нього та земельну ділянку не виготовили та померли.
З 12989 року будинок був безхазяйним та до 2008 року не функціонував.
Вона продовжує проживати у будинку, добросовісно та безперервно користується ним, господарською будівлею і земельною ділянкою, привела такий в житловий стан, зробила ремонт, встановила огорожу, облаштувала колодязь тощо.
Даний будинок не є самочинним будівництвом і такий разом з господарськими будівлями придатний до користування.
В будинку вона опалює твердим паливом у пічці, електрострум здійснює від сусідів. Влаштувати газо- та електропостачання вона не має змоги з огляду на відсутність правовстановлюючих документів.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та навів суду доводи, викладені в позові.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Реклинецької сільської ради Сокальського району Львівської області від 27.09.1996р. ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.13га для обслуговування житлового будинку.
Згідно технічного паспорта, даний будинок збудований в 1989 році. Загальна площа будинку складає 89,0кв.м, житлова - 77,9кв.м.
Батько позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про смерть.
Дівоче прізвище позивачки - « ОСОБА_1 », її батьками є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та у неї є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які разом з нею проживають у спірному будинку без реєстрації, що стверджується свідоцтвами про народження, свідоцтвом про шлюб та довідкою №524 від 08.04.2019р.
Згідно ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:
- майно може бути об`єктом набувальної давності;
- добросовісність володіння;
- відкритість володіння;
- давність володіння та його безперервність;
- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;
- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Обов`язковою обставиною, яка має значення для визнання права власності на майно за набувальною давністю є відсутність у позивача інших підстав набуття права на це майно (ч.1 ст.344 ЦК України).
Так, відповідно до ст.2 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч.4 ст.3 зазначеного закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до
законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (3.08.2004) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з чч.1 та 2 ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 5.08.92 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 5.08.92 №449 (втратила чинність).
Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 5.08.92, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1).
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Мін`юсту від 21.02.2005 №19-32/319).
Згідно зі ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У ст.1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на те, що спірний житловий будинок побудований у 1989 році, він є предметом спадкування та спадкоємець не може заявляти вимоги щодо визнання за ним право власності в порядку спадкування після смерті своїх батьків, у випадку наявності дозволу на будівництвом такого будинку.
Таким чином, наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно, зокрема, в порядку спадкування з умовою доведення, що даний будинок не є самочинним будівництвом.
Суд не приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки згідно ст.174 ЦК України, визнання відповідачем позову може бути прийняте судом, якщо воно не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. В даному випадку визнання позову суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює відносини, що виникла, про що зазначено вище.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання за позивачкою права власності на спірний будинок за набувальню давністю, оскільки цей будинок не може бути об`єктом набувальної давності та в позивача є підстави набуття права на нього з інших підстав, передбачених Цивільним кодексом України.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Великомостівська міська рада Сокальського району Львівської області, ЄДРПОУ:04056316, місцезнаходження: вул.Шевченка,6, м.Великі Мости, Сокальський район, Львівська область.
Головуючий: М. Я. Адамович
Судове рішення № 86085922, Сокальський районний суд Львівської області було прийнято 04.12.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 454/964/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: