Рішення № 86075190, 21.11.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21 листопада 2019 року Справа № 926/1804/19

За позовом Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави, в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України

до Рукшинської сільської ради (відповідач 1)

Горбатюка Андрія Федоровича (відповідач 2)

про визнання недійсними результатів конкурсних торгів та визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Чиборак У.Г.

Представники:

від прокуратури - Балицька Р.С., посвідчення № 032766 від 27.03.2015

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - Поляк М.В., ордер ЧЦ №42357 від 21.08.2019

від відповідача 2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Кельменецька місцева прокуратура Чернівецької області в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Рукшинської сільської ради та Горбатюка Андрія Федоровича про визнання недійсним протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 05.08.2016 року у частині допущення до процедури фізичної особи-підприємця Горбатюка А.Ф. та частині акцептування пропозиції фізичної особи-підприємця Горбатюка А.Ф.; про визнання недійсним договору поставки шкільних автобусів у кількості одиниці №1 від 25.08.2016 року, укладеного між Рукшинською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Горбатюком А.Ф. на суму 1398000,00 грн; про зобов`язання Горбатюка А.Ф. повернути територіальній громаді в особі Рукшинської сільської ради грошові кошти в сумі 1398000,00 грн, перераховані згідно платіжних доручень №10 від 15.09.2016 року та №1 від 14.09.2016 року; про зобов`язання Рукшинської сільської ради повернути Горбатюку А.Ф. автобус спеціалізований для перевезення школярів МАN модель 8.150, б/к 1999 року випуску та автобус спеціалізований для перевезення школярів Mersedes-Benz модель 815D, б/к 2004 року випуску, поставлених на виконання договору №1 від 25.08.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що рішення комітету конкурсних торгів про визнання переможця конкурсних торгів, оформлене протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів 05 серпня 2016 року у частині допущення до процедури ФОП Горбатюка А.Ф. та в частині акцептування пропозиції останнього, а також договір, укладений з останнім на загальну суму 1398000,00 грн. підлягає визнанню недійсним, оскільки його прийнято та укладено з порушенням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», «Кваліфікаційних критеріїв до учасників» розділу III «Підготовка пропозиції конкурсних торгів» Стандартної документації конкурсних торгів для процедури закупівлі - відкриті тоги, затвердженої наказом Мінекономіки від 26.07.2010 року № 919, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції 10.08.2010 року за № 653/17948.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави прокурор зазначає, що Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Чернівецької області. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, керівник Кельменецької місцевої прокуратури звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України до суду з метою захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважені органи не здійснюють належним чином свої повноваження. При цьому, порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що дії органу місцевого самоврядування під час проведення вищезазначеної закупівлі призвели до порушення вимог чинного законодавства, принципів максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 липня 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 21 серпня 2019 року.

20 серпня 2019 року до суду від представника Рукшинської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, на його думку, відсутні підстави для пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України, так як в даному випадку захищати інтереси держави має право відповідний розпорядник бюджетних коштів, а не прокурор і лише за наявністю для цього підстав. Також, у поданому відзиві, представник відповідача зазначає, що прокурором не зазначено та не надано доказів того, що діями відповідачів завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а також не зазначено, в чому вони полягають.

Ухвалою суду від 21 серпня 2019 року відкладено підготовче засідання на 09 вересня 2019 року.

27 серпня 2019 року представником відповідача 1 подано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: довідки виданої Рукшинською сільською радою №661 від 22.08.2019 року; копії паспорту приміського автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень Рукшин ( школа) - Рукшин (тік) від 28.11.2016 року; копії паспорту приміського автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень Рукшин (школа) - Рукшин (завод Кадуба) від 28.11.2016 року; копії паспорту приміського автобусного маршрут регулярних спеціальних перевезень Рукшин - Орестівка - Пригородок - Рукшин від 28.11.2016 року; копії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00483-00910-18 від 24.09.2018 року; полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №7905382 від 20.09.2018 року; копії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 0483-00912-18 від 24.09.2018 року.

Суд задовольнив вищевказане клопотання представника відповідача 1.

06 вересня 2019 року відповідачем 2 подано до суду заяву, в якій останній позовні вимоги не визнає та просить суд розглянути справу без його участі.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області 09 вересня 2019 року до суду подано клопотання, в якому останній просить долучити письмові пояснення щодо поданого Кельменецькою місцевою прокуратурою Чернівецької області позову, в якому зазначає, що твердження Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області щодо неналежного здійснення Управлінням повноважень в частині проведення перевірки закупівель шкільних автобусів є безпідставними. Одночасно, у поданих поясненнях Управління зазначило, що законодавством, яке регламентує роботу органів державного фінансового контролю встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель за наслідком проведення заходів державного фінансового контролю, органи Держаудитслужби вправі самостійно звернутись до суду. Також, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області просить суд розглянути дану справу без участі представників Управління.

В підготовчому засіданні 09 вересня 2019 року Прокуратурою Чернівецької області було надано відповідь на відзив, в якій прокурор вважає доводи, викладені у відзиві безпідставними. Одночасно прокурором подано клопотання про долучення листа, адресованого відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернівецькій області №92-210-19 від 02.09.2019 року з відповіддю щодо місця проживання (перебування) Горбатюка А.Ф .

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заявила усне клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів, у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці з 16 вересня по 30 вересня 2019 року, для можливості ознайомитися з відповіддю на відзив, так як останній був наданий прокурором під час судового засідання, та підготовки заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Прокурор не заперечувала проти вищевказаного клопотання відповідача 1.

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 01 жовтня 2019 року.

10 вересня 2019 року представником відповідача 1 подано суду письмове клопотання про продовження строку підготовчого провадження у зв`язку із перебуванням останнього у щорічній відпустці.

В судовому засіданні 01 жовтня 2019 року прокурором надано письмові пояснення щодо підстав звернення до суду з позовною заявою. Також прокурором надано суду докази надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2019 року.

Ухвалою від 21 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи по суті на 06 листопада 2019 року.

В судовому засіданні 06 листопада 2019 року було оголошено перерву до 21 листопада 2019 року.

Так, у судовому засіданні 21 листопада 2019 року прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими поданими доказами. Представник відповідача 1 проти позову прокурора заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 966 «Про деякі питання закупівлі у 2015 році шкільних автобусів» затверджено технічну специфікацію шкільних автобусів для перевезення дітей, що проживають в сільській місцевості.

Листом від 18.01.2010 року №1/9-10 Міністерство освіти і науки України проінформувало управління освіти і науки обласних державних адміністрацій, що з 01.01.2010 року набув чинності Національний стандарт України ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги». Зазначений нормативний акт необхідно враховувати при проведенні процедури закупівлі (тендерів) за державні кошти, кошти обласних (місцевих) бюджетів та позабюджетні кошти шкільних автобусів для безпечного перевезення дітей загальноосвітніх навчальних закладів та педагогічних працівників у сільській місцевості.

Цей стандарт поширюється на автобуси спеціалізовані, призначені для перевезення школярів, які сидять, в тому числі з обмеженою здатністю пересування, та осіб, які супроводжують школярів. Автобуси призначені для експлуатування на автомобільних дорогах загальної транспортної мережі України.

Рішенням Рукшинської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 27.05.2016 року №109/07/2016 вирішено провести закупівлю 2 шкільних автобусів (бувших у використанні) для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості.

Рішенням комітету з конкурсних торгів Рукшинської сільської ради від 30.06.2016 року затверджено зміни до річного плану закупівель, згідно якого предметом закупівлі зазначено шкільний автобус 2 од. з очікуваною вартістю 1400000,00 грн. з початком процедури закупівлі в липні місяці.

Відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів Рукшинською сільською радою від 30.06.2016 року затверджено документацію конкурсних торгів на закупівлю за кодом 29.10.3 - автомобілі для перевезення не менше 10 людей (автобуси спеціалізовані для перевезення школярів: 29.10.30-00.00; 34120000-4 - мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб) шкільні автобуси у кількості 2 одиниці.

Згідно змін до річного плану закупівель Рукшинської сільської ради на 2016 рік, очікувана вартість предмету закупівлі становить 1400000,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Офіційний загальнодержавний веб-портал «Державні закупівлі» від 01.07.2016 року за № 122 та оприлюднено на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (далі - Закон) та пунктом 6 «Кваліфікаційні критерії до учасників» розділу III «Підготовка пропозиції конкурсних торгів» Стандартної документації конкурсних торгів для процедури закупівлі - відкриті тоги, затвердженої наказом Мінекономіки від 26.07.2010 року № 919, зареєстрованим в Мін`юсті 10.08.2010 року за №653/17948 (далі - Стандартна документація конкурсних торгів) передбачено, що документація конкурсних торгів повинна містити кваліфікаційні критерії до учасників відповідно до статті 16 Закону, вимоги, встановлені статтею 17 Закону та інформацію про спосіб документального підтвердження відповідності учасників встановленим критеріям та вимогам згідно із законодавством.

На підставі ст. 16 Закону, замовники у разі проведення процедури закупівель, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті, визначають кваліфікаційні критерії до учасників або учасників попередньої кваліфікації з числа тих, що встановлені частиною другою цієї статті.

Замовник може встановлювати такі кваліфікаційні критерії: наявність обладнання та матеріально-технічної бази, у тому числі власних виробничих потужностей та/або центрі з обслуговування на території України; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічних договорів; наявність фінансової спроможності (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, довідка з обслуговуючого банку про відсутність (наявність) заборгованості за кредитами).

Усі пропозиції конкурсних торгів або кваліфікаційні пропозиції, які відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим частиною другою цієї статті, та за відсутності інших, передбачених цим Законом, підстав для відхилення, допускаються до оцінки.

Відповідно до реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів та протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів, кваліфікаційних пропозицій, цінових пропозицій Рукшинської сільської ради від 02.08.2017 року участі у процедурі закупівлі запропоновано пропозиції конкурсних торгів наступних учасників: ФОП Кавуля Володимир Леонович - 2250000,00 грн., а також ФОП Горбатюк Андрій Федорович - 1398000,00 грн.

Відповідно до протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів, до оцінки допущено пропозиції конкурсних торгів вищевказаних учасників, а переможцем конкурсних торгів відповідно до пункту 9 «Результати проведення оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) (рішення пр. визнання пропозиції найбільш економічно вигідною)» визначено ФОП Горбатюка А.Ф.

За результатами закупівлі між Рукшинською сільською радою (далі - відповідач 1, покупець) та ФОП Горбатюком А.Ф. (далі - відповідач 2, постачальник) 25.08.2016 року укладено договір поставки № 1 згідно якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар згідно предмету закупівлі, а саме шкільні автобуси у кількості 2 одиниць загальною вартістю 1398000,00 грн.

Однак, вивченням документації конкурсних торгів встановлено, що пропозиція конкурсних торгів ФОП Горбатюка А.Ф. не відповідає вимогам документації конкурсних торгів.

Згідно специфікації до договору постави від 25.08.2016 року постачальником передано покупцю автобус спеціалізований для перевезення школярів MAN модель 8.150, б/к 1999 року випуску, вартістю 625000,00 грн, та автобус спеціалізований для перевезення школярів Mersedes-Benz модель 815D, б/к 2004 року випуску, вартістю 773000,00 грн.

Передача вищевказаних товарів проведена 25.08.2016 року, що підтверджується актом приймання-передавання, при цьому відповідачем 1 14.09.2016 року на рахунки відповідача 2 перераховано кошти згідно умов договору у сумі 419400,00 грн. та 978600,00 грн.

Водночас, правові та економічні засади здійснення закупівель шкільних автобусів встановлюються Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Крім цього, з 1 січня 2010 року в Україні чинний Національний стандарт України ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги», який прийнято і якому надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 27 квітня 2009 року № 168.

Цей стандарт поширюється на автобуси спеціалізовані, призначені для перевезення школярів, які сидять, у тому числі з обмеженою здатністю пересування, та осіб, які супроводжують школярів.

Також, Міністерством освіти і науки України 22.09.2015 року за №966 видано наказ, що регламентує необхідну технічну специфікацію автобусів. Зокрема зазначеним наказ регламентовано наступне:

1. Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів мають відповідати стандарту ДСТУ 7013:2009 Національного стандарту України, за виключенням автобусів для перевезення дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках.

2. Загальна кількість пасажирських місць - не менше 25.

3. Усі автобуси повинні мати торгову марку, сертифікати якості або відповідності, бути новими (2013 - 2015 року випуску), технічно справними, комплектуючі та матеріали - такі, що не були у використанні, відповідати екологічним нормам не нижче ЄВРО-4. Виробництво автобусів має відбуватись в екологічно безпечний спосіб з дотриманням норм захисту довкілля.

4. Всі та кожен із автобусів повинні бути виготовлені згідно нормативно- технічної документації виробника і готовими до експлуатації, відповідати вимогам нормативно-правових актів України щодо допуску транспортних засобів до експлуатації, чинним на дату розкриття конкурсних пропозицій.

При цьому, при розгляді справи встановлено, що Рукшинською сільською радою при укладенні договору з ФОП Горбатюком А.Ф. грубо порушено вимоги Закону, не звернуто уваги на наявність у предметів закупівлі відповідних ознак, встановлених Міністерством освіти і науки України, та не дотримано вимог ДСТУ 7013:2009.

Зокрема, постачальником поставлено покупцеві шкільні автобуси 2004 та 1999 року випуску, що явно не відповідає умовам, затвердженим Міністерством освіти і науки України.

При цьому, фактично придбані автобуси пофарбовані в інші кольори (автобус Mersedes-Benz - оранжевого кольору, а MAN - білого кольору) та без відповідних написів "Шкільний автобус", що підтверджується реєстраційними картками та свідоцтвами про реєстрацію даних транспортних засобів.

Крім того, як вбачається із висновку спеціаліста, проведеному в межах кримінального провадження №12017260000000073, в ході дослідження здійснено звірку відповідностей 40 вимогам ДСТУ 7013:2099 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги», з яких автобус марки Mersedes-Benz моделі «Vario 815D», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , не відповідає 20-м вимогам, та 20 вимогам відповідає.

Також встановлено, що в ході дослідження здійснено звірку відповідностей 40 вимогам ДСТУ 7013:2099 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги», з яких автобус марки МАN моделі « 8.150», 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , не відповідає 14-м вимогам, та 26-м вимогам відповідає.

Одночасно, судом встановлено, що після поставки відповідачу 1 зазначених шкільних автобусів, останній в силу їх несправності змушений був проводити закупівлю запчастин на загальну суму 86746,48 грн., що підтверджується договорами купівлі продажу укладених між Рукшинською сільською радою та ФОП Горбатюком О.В., Бобровою О.І., та ТОВ «АВР-Сервіс-2» 03.11.2016 та 19.12.2016 роках.

Крім того встановлено, що протоколом засідання комітету з конкурсних торгів Рукшинської сільської ради від 30.06.2016 року, в порядку визначеному законом затверджено документацію щодо проведення процедури відкритих торгів.

Так, пунктом 7 «Інформація про необхідні технічні якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі» розділу III документації з конкурсних торгів передбачено, що учасники процедури закупівлі повинні надати в складі пропозицій конкурсних торгів документи, які підтверджують відповідність пропозиції конкурсних торгів учасника технічних, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі встановленим замовником, в тому числі копію сертифікату відповідності автобусу в тому числі вимогам національного стандарту України ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги», водночас ФОП Горбатюком А.Ф., як учасником конкурсних торгів зазначений сертифікат доданий не був.

Також, пунктом 2 «Істотні (основні) умови, які обов`язково включаються до договору про закупівлю» розділу VI документації передбачено, що часник повинен поставити (передати) замовнику транспортний засіб, якість якого відповідає умовам, встановленим чинним законодавством до товару даного виду, в тому числі шляхом надання супровідних документів (сертифікати, технічні паспорти, тощо) на транспортні засоби. Учасник гарантує справність транспортного засобу, на протязі гарантійного терміну, який не може бути меншим ніж це передбачено виробником. Транспортний засіб, що постачається не перебував у експлуатації, однак, як вбачається з договору поставки постачальником передано покупцю транспортні засоби, що перебували в експлуатації більше 10 років кожен, при цьому останні не перебували у справному вигляді, що підтверджується подальшими закупівлями запчастин.

Указана норма закріплена також п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону.

Судом встановлено, що до пропозиції конкурсних торгів відповідачем 2 додано копії сертифікатів відповідності автобусів, зокрема: сертифікат відповідності на автобус MAN, що був у користуванні відповідає ДСТУ 3649:2010 Євро-4, ДСТУ 4276:2004, термін дії 27.11.2015 року по 26.11.2016 року та сертифікат відповідності на автобус Mersedes-Benz, що був у користуванні відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010 (усім обов`язковим) та ДСТУ 4276-2004, термін дії з 25.12.2015 року по 24.06.2016 року.

Однак вказані у сертифікатах вимоги ДСТУ не є тотожними вимогам ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги», оскільки автобуси для школярів, повинні бути не лише справними, але й відповідати усім вимогам техніки безпеки, а тому для подібного виду транспорту вони суворіші, ніж зазвичай. Це пояснюється, не лише специфікою учнівського колективу, для якого характерно бути неуважними під час поїздки, бешкетувати та не міцно триматися за поручні, а й особливістю маршруту, адже шкільним автобусам дуже часто доводиться курсувати горбистими ґрунтовими чи гравійними дорогами, коли різкого гальмування не уникнути.

Відповідність автобуса зазначеному стандарту підтверджується наявністю сертифіката відповідності, виданого органами із сертифікації продукції у встановленому законодавством порядку.

В той же час, ДСТУ 3649:2010 поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, що призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Крім того, ДСТУ 4276:2004 контролюють в умовах експлуатації димності автомобілів з дизелями і газодизелями.

Разом з тим, наданий відповідачем 2 сертифікат відповідності на автобус Mersedes-Benz закінчив свою дію 24.06.2016 року, а оголошення про процедури закупівлі відбулось 01.07.2016 року, отримання пропозицій 29.07.2016 року, укладення договору поставки 25.08.2016 року.

Тобто, на момент проведення конкурсних торгів пропозиція конкурсних торгів відповідача 2 не відповідала умовам документації конкурсних торгів.

Крім того, як вбачається з договорів купівлі - продажу запчастин до шкільних автобусів та актів їх встановлення, Рукшинською сільською радою через три місяці здійснено закупівлю запчастин до указаних автобусів, оскільки вони перебували в несправному стані, що в свою чергу свідчить про закупівлю неякісних шкільних автобусів та недотримання вимог тендерної документації.

Отже, враховуючи те, що в відповідач 2 в складі пропозиції конкурсних торгів не подав документи щодо відповідності автобусів вимогам ДСТУ 7013:2009 «Автобуси шкільні спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги», суд дійшов висновку про невідповідність пропозиції конкурсних торгів вимогам пункту 7 розділу III документації конкурсних торгів, яким вимагається обов`язкове підтвердження відповідності пропонованої продукції зазначеному стандарту.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону та п. 5 розділу V Документації з конкурсних торгів, у разі, зокрема, подання чи допущення до оцінки менш, ніж двох пропозицій конкурсних торгів, відхилення всіх пропозицій конкурсних торгів, замовник відміняє торги.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та Документації з конкурсних торгів, пропозиція конкурсних торгів відповідача 2 підлягала відхиленню, як така, що не відповідає умовам документації конкурсних торгів, а торги, виходячи з вимог ст. 30 Закону відмінити у зв`язку з тим, що до оцінки допущені пропозиції менше ніж двох учасників.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що перевезення організованих груп дітей здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 року "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" та інших актів чинного законодавства України.

Зокрема, відповідно до п. 63 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 року, перевезення організованих груп дітей повинно здійснюватися із забезпеченням високого рівня безпеки та надійності транспортного обслуговування.

Законодавство про охорону дитинства в Україні ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, Законі України "Про охорону дитинства", а також інших нормативно-правових актах. Згідно до яких - держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Таким чином суд вбачає, що проведення з порушенням тендерного законодавства процедури закупівлі транспортних засобів для перевезення дітей та в подальшому визначення переможцем торгів тендерну пропозицію, яка не відповідає встановленим тендерною документацією технічним характеристикам і укладення в подальшому договору поставки транспортних засобів для перевезення саме дітей, які небезпечно експлуатувати, може порушити зазначені вище норми законодавства та права дітей на життя, охорону здоров`я, безпечні умови життя і здорового розвитку.

За таких обставин, спірна процедура закупівлі проведена із порушенням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», а тому рішення комітету конкурсних торгів, оформлене протоколом від 05.08.2016 року в частині допущення до процедури ФОП Горбатюка Андрія Федоровича та в частині акцептування його пропозиції, підлягає визнанню недійсним.

При цьому, прокурор в прохальній частині позову просить суд визнати недійсним протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів від 05.08.2016 року у частині допущення до процедури ФОП Горбатюка А.Ф. та в частині акцептування пропозиції ФОП Горбатюка А.Ф.

Однак, на думку суду, протокол є технічним документом, який фіксує факт прийняття рішення, і не актом на відміну від рішення, а тому не може визнаватися недійсним.

Отже, з врахуванням ст. 5 ГПК України та змісту позовної заяви, суд вважає, що належним способом захисту є вимога про визнання недійсним рішення комітету конкурсних торгів, оформлене протоколом від 05.08.2016 року в частині допущення до процедури ФОП Горбатюка А.Ф. та в частині акцептування його пропозиції

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору поставки шкільних автобусів №1 від 25.08.2016 року, суд зазначає наступне.

Загальні підстави та наслідки визнання правочинів недійсними встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку здійснення державних закупівель належить до угод про закупівлю товару, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Оскільки підставою для укладення спірного договору є саме рішення комітету з конкурсних торгів, тому визнання їх результатів недійсними тягне за собою визнання недійсним договору, укладеного за результатами таких торгів.

Тобто позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про поставку шкільних автобусів також є правомірним і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про застосування наслідків недійсного правочину, а саме: зобов`язати Горбатюка Андрія Федоровича повернути територіальній громаді в особі Рукшинської сільської ради грошові кошти в сумі 1398000,00 грн., перераховані згідно платіжних доручень №10 від 15.09.2016 року та №1 від 14.09.2016 року, а також зобов`язати Рукшинську сільську раду повернути Горбатюку Андрію Федоровичу автобус спеціалізований для перевезення школярів MAN модель 8.150, б/к 1999 року випуску, вартістю 625000,00 грн, та автобус спеціалізований для перевезення школярів Mersedes-Benz модель 815D, б/к 2004 року випуску, вартістю 773000,00 грн, поставлених на виконання договору №1 від 25.08.2016 року.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов`язання, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

В 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В пункті 2.10 цієї Постанови зазначено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

В пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В Узагальненнях Верховного суду України від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов`язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв`язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Таким чином чинне законодавство передбачає право не тільки сторін оспорюваного правочину, а й будь-якої заінтересованої особи, а в даному випадку - прокурора, звернутись з позовом до господарського суду про визнання такого правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності такого правочину у вигляді двосторонньої реституції.

У випадку подання позову про застосування реституції заінтересованою особою (або прокурором), зазначений спосіб захисту передбачає зобов`язання відповідачів-сторін правочину здійснити відповідні дії з повернення одна одній отриманого за таким правочином.

Імперативна норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає наслідком недійсності правочину саме двосторонню реституцію, яка полягає у поверненні у натурі кожною стороною одна одній всього, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги прокурора про зобов`язання Рукшинську сільську раду повернути Горбатюку Андрію Федоровичу шкільні автобуси, а Горбатюку Андрію Федоровичу повернути Рукшинській сільській раді грошові кошти в сумі 1398000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12 липня 2016 року була проведена державна реєстрація Горбатюка Андрія Федоровича як фізичної особи-підприємця.

Звертаючись із пропозицією щодо участі у конкурсних торгах щодо закупівлі двох одиниць шкільних автобусів, приймаючи участь у відкритих торгах та укладаючи договір поставки № 1 від 25 серпня 2016 року, Горбатюк Андрій Федорович діяв як фізична особа-підприємець.

25 жовтня 2016 року державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Горбатюка Андрія Федоровича.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до ГПК України.

Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Зважаючи на викладене, спір, який є предметом даної справи, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він пов`язаний з господарською діяльністю, що раніше здійснювалася Горбатюком Андрієм Федоровичем як фізичною особою-підприємцем.

Також суд відхиляє посилання позивача та відповідача 1 на необґрунтованість прокурором підстави для звернення з позовом до суду виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Відтак, на думку суду, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Так, в даній справі, прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави Законами України «Про здійснення державних закупівель» та «Про публічні закупівлі», оскільки на його думку, пропозиція ФОП Горбатюка А.Ф. не відповідала умовам тендерної документації, дії органу державної влади під час проведення зазначеної закупівлі призвели до порушення вимог чинного законодавства, принципів максимальної ефективності та економії, добросовісної конкуренції серед учасників та як наслідок неправомірного витрачення бюджетних коштів.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках, тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

В свою чергу, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Суд зазначає, що неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Суд вказує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та ст.7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель. Основними завданнями Міністерства є формування та забезпечення державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення.

Крім того, згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 310, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з вказаним Положенням Державна фінансова інспекція України здійснює державний фінансовий контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 868 "Про утворення Державної аудиторської служби України" Держфінінспекцію реорганізовано в Державну аудиторську службу України (Держаудитслужбу).

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 року «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2017 року затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи в Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністравтино-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Чернівецької області.

Таким чином, твердження позивача про відсутність підстав щодо проведення моніторингу даної закупівлі спростовуються чинним законодавством.

В той же час, договір поставки за результатами закупівлі укладено 25.08.2016 року, однак до сьогоднішнього дня органом наділеним державою на здійснення державного фінансового контролю, будь-які заходи щодо моніторингу або перевірки даної закупівлі не вживаються.

В матеріалах справи наявні докази дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.

При цьому, Західний офіс Державної аудиторської служби України, незважаючи на листи прокуратури №103-1689 вих-19 від 22.04.2019 року та №10-2019 вих-19 від 23.05.2019 року про наявність порушення чинного законодавства фактично самоусунулася від своїх повноважень.

Так, як вбачається з листів від 10.05.2019 року № 13-24-31-17/2390 та 31.05.2019 року № 13-24-31-17/2655, останні повідомили органи прокуратури проте, що закупівля шкільних автобусів проведена Рукшинською сільською радою відповідно до Закону України від 10.04.2014 року №1197-УІІ «Про здійснення державних закупівель». Дія Закону України від 25.12.2015 року №922-УІІІ «Про публічні закупівлі» не поширюється на закупівлі, проведені відповідно до Закону №1197, та інформація про такі закупівлі відсутня в інформаційно - телекомунікаційній системі Прозоро. Тому, в управління відсутні підстави щодо проведення моніторингу даної закупівлі. Крім цього, в управлінні наразі немає підстав щодо проведення перевірки закупівель в Рукшинській сільській раді, оскільки відсутні підстави її проведення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року №631, із змінами, «Про затвердження Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами і внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України». При цьому повідомило, що наразі в управлінні відсутні підстави для звернення до суду щодо визнання недійсним результатів конкурсних торгів та визнання недійсним договору про закупівлю.

Таким чином, вказані обставини свідчать про неналежне здійснення Західним офісом Державної аудиторської служби України своїх повноважень щодо захисту порушених інтересів територіальної громади та інтересів держави.

З урахуванням викладеного, та враховуючи позицію викладену Верховним Судом 19.07.2018 року у постанові по справі № 822/1169/17, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, керівник Кельменецької місцевої прокуратури звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України до суду з метою захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважені органи не здійснюють належним чином свої повноваження.

Згідно ст. 142 Конституції України та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Правовідносини, пов`язанні з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність рішення комітету з конкурсних торгів, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що дії комітету з конкурсних торгів під час проведення закупівель призвели до порушення вимог чинного законодавства та як наслідок неправомірного витрачання коштів державного та місцевого бюджетів.

За таких обставин, суд вважає, що звертаючись з даним позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також довів суду, що даний орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Також, за результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне вказати, що погоджується з доводами відповідача 1, що наказ Міністерства освіти і науки України №966 від 22.09.2015 року «Деякі питання закупівлі у 2015 році шкільних автобусів» стосовно придбання виключно нових (2013-2015 року випуску) автобусів носить рекомендаційний характер і на органи місцевого самоврядування не поширювався.

При цьому, з приводу доводів відповідача 1, що висновок спеціаліста №39 від 04.05.2017 року щодо технічного дослідження відповідності шкільних автобусів вимогам ДСТУ 7013:2009, проведеного в рамках кримінального провадження №12017260000000073 є неналежним доказом судом враховується таке.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, окрім відсутності в пропозиції конкурсних торгів відповідача 2 сертифікатів відповідності автобусів вимогам ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні умови» прокурор також з посиланням на висновок спеціаліста стверджує, що спірні автобуси не відповідають вказаним вимогам. А тому зазначений висновок спеціаліста приймається судом до уваги, як один із доказів з врахуванням інших доказів та обставин справи, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування в справі. При цьому вказаний висновок спеціаліста не є висновком експерта в розумінні чинного законодавства, однак містить інформацію щодо технічного стану спірних автобусів.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області (вул. Сагайдачного, 39 «Б», смт. Кельменці, Чернівецька область, код 02910120) в інтересах держави, в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України (вул. Костюшка, 8, м. Львів, код 40479801) до Рукшинської сільської ради (вул. Головна, 42, с. Рукшин, Хотинський район, Чернівецька область, код 04416938) та Горбатюка Андрія Федоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) про визнання недійсним протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 05.08.2016 року у частині допущення до процедури фізичної особи-підприємця Горбатюка Андрія Федоровича та частині акцептування пропозиції фізичної особи-підприємця Горбатюка Андрієм Федоровичем; про визнання недійсним договору поставки шкільних автобусів у кількості одиниці №1 від 25.08.2016 року, укладеного між Рукшинською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Горбатюком Андрієм Федоровичем на суму 1398000,00 грн; про зобов`язання Горбатюка Андрія Федоровича повернути територіальній громаді в особі Рукшинської сільської ради грошові кошти в сумі 1398000,00 грн, перераховані згідно платіжних доручень №10 від 15.09.2016 року та №1 від 14.09.2016 року; про зобов`язання Рукшинської сільської ради повернути Горбатюку Андрію Федоровичу автобус спеціалізований для перевезення школярів МАN модель 8.150, б/к 1999 року випуску та автобус спеціалізований для перевезення школярів Mersedes-Benz модель 815D, б/к 2004 року випуску, поставлених на виконання договору №1 від 25.08.2016. - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним рішення комітету конкурсних торгів Рукшинської сільської ради про визнання переможця конкурсних торгів, оформлене протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів від 05.082016 року, в частині допущення до процедури фізичної особи-підприємця Горбатюка Андрія Федоровича та частині акцептування пропозиції фізичної особи-підприємця Горбатюка Андрія Федоровича.

3. Визнати недійсним договір поставки шкільних автобусів у кількості одиниці №1 від 25.08.2016 року, укладеного між Рукшинською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Горбатюком Андрієм Федоровичем на суму 1398000,00 грн.

4. Зобов`язати Горбатюка Андрія Федоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) повернути територіальній громаді в особі Рукшинської сільської ради (вул. Головна, 42, с. Рукшин, Хотинський район, Чернівецька область, код 04416938) грошові кошти в сумі 1398000,00 грн., перераховані згідно платіжних доручень №10 від 15.09.2016 року та №1 від 14.09.2016 року.

5. Зобов`язати Рукшинську сільську раду (вул. Головна, 42, с. Рукшин, Хотинський район, Чернівецька область, код 04416938) повернути Горбатюку Андрію Федоровичу ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) автобус спеціалізований для перевезення школярів MAN модель 8.150, б/к 1999 року випуску, вартістю 625000,00 грн, та автобус спеціалізований для перевезення школярів Mersedes-Benz модель 815D, б/к 2004 року випуску, вартістю 773000,00 грн, поставлених на виконання договору №1 від 25.08.2016 року.

6. Стягнути з Рукшинської сільської ради (вул. Головна, 42, с. Рукшин, Хотинський район, Чернівецька область, код 04416938) на користь прокуратури Чернівецької області (код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 12406,00 грн.

7. Стягнути з Горбатюка Андрія Федоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) на користь прокуратури Чернівецької області (код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 12406,00 грн.

В судовому засіданні 21 листопада 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 02 грудня 2019 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок