Рішення № 86064632, 02.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1424/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, відповідно до змісту якого просив :

- визнати протиправними дії державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Головач В.Г., щодо складання акту від 16.05.2018 року у присутності державних виконавців та за участю двох понятих, а саме : ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач) Головач В.Г. , від 16.04.2019 року, про накладення на ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 20089 грн, що становить 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що штраф накладений на нього, є неспівмірним із сумою заборгованості зі сплати аліментів, які нараховані в незаконний спосіб, без належного залучення його до участі у виконавчому провадженні. Крім того, зазначав, що акт, складений державним виконавцем від 16.05.2018 р. порушує його права, інтереси як боржника у виконавчому провадженні.

Відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Дубенського міськрайонного суду Рівненської області №2-338 від 25.10.2011 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 12.02.2007 року і до повноліття дитини.

Окрім цього зазначили, що під час здійснення виконавчого провадження, 16.05.2018 р. позивач з`явився до Третього відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, однак відмовився ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, про що складений відповідний акт.

Оскільки аліменти позивачем не сплачувались на нього накладено штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості від сплати аліментів, про що 16.04.2019 р. винесено відповідну постанову.

Також відповідач, повідомив, що до оскаржуваної постанови внесено виправлення та замінено з "стягнути на користь держави" на "стягнути на користь стягувача".

25.11.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/1424/19-а відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи на 14:00 год. 02.12.2019 р.

02.12.2019 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи у Третьому відділі ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на примусовою виконанні перебуває виконавчий лист 2-388 від 25.10.2011 р. виданий Дубенськм міськрайонним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів по утриманню неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 300,00 грн починаючи з 12.02.2007 р.

16.05.2018 р. державним виконавцем Третього відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа за участю понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності державних виконавців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено акт, яким встановлено, що позивач від ознайомлення з матеріалами справи відмовився, від отримання копій матеріалів виконавчого провадження відмовився аналогічно, повідомив, що не збирається оскаржувати в суді та платити, оскільки вважає, що це не його дитина. Вказаний акт підписаний присутніми без доповнень та зауважень (а.с. 67).

16.04.2019 р. державним виконавцем за наявністю у позивача боргу зі сплати аліментів станом на 01.04.2019 р. накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 20089,00 грн (а.с. 20).

27.11.2019 р. відповідачем внесено виправлення до вказаної постанови від 16.04.2018 р., а саме замінено з "штраф на користь держави" на "штраф на користь стягувача".

Не погоджуючись з діями та рішенням прийнятим державним виконавцем, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає відмові в задоволенню, з наступних підстав.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону.

Відповідно до частини 3 вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

У подальшому, 28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання".

Вищевказаним Законом стаття 71 Закону була доповнена частиною 14 наступного змісту:

"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Таким чином, відповідно до п. 14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

З аналізу викладених норм, суд приходить до висновку, що з 28.08.2018 р. Законом №1404 установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону №1404, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Таким чином, з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оскаржений у судовому порядку.

Станом на 16.04.2019 р. (день прийняття спірної постанови) позивач має заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листі у розмірі 40178,00 грн.

Докази зменшення заборгованості зі сплати аліментів судовим рішенням або оскарження розміру заборгованості в судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Не надав такі докази суду і позивач.

Окрім того факт несплати позивачем аліментів, підтверджується постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 16.05.2019 р., залишеною в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 10.06.2019 р. в справі №726/760/19 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 год.

Стосовно доводів позивача, що його не повідомлено про винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу суд зазначає наступне.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд погоджується з доводами позивача, що в матеріалах справи, відсутні відомості, щодо направлення державним виконавцем оскаржуваної постанови.

Проте зважаючи на те, що несплата аліментів у даній справі мала характер триваючої бездіяльності боржника, державний виконавець мав право приймати оскаржувану постанову.

Також слід вказати, що будь - яких обмежень щодо незастосування штрафних санкцій відносно боржників, Закон не містить.

Вищезазначені зміни до законодавства створюють передумови для посилення захисту прав дітей та їх належного матеріального забезпечення, в першу чергу тих, які виховуються в неповних сім`ях, умови для підвищення почуття моральної та матеріальної відповідальності батьків, які не приділяють належну увагу утриманню своїх дітей, оскільки кошти, стягнуті з боржників за неналежне виконання обов`язків по сплаті аліментів, перераховуються стягувачам, які цих дітей утримують.

У даному випадку, суд вважає необхідним враховувати також і інтереси неповнолітньої дитини, які повинні бути забезпечені, особливо зважаючи на те, що як видно з матеріалів справи, боржник протягом багатьох років взагалі не надавав фінансову підтримку дитині.

Відтак, порушення строку доведення до відома позивача про винесення постанови про накладення штрафу, може вказувати лише на протиправність дій державного виконавця, однак не є підставою для скасування зазначеної постанови, та звільнення боржника від обов`язку нести відповідальність за несплату аліментів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що по суті оскаржувана постанова є обґрунтованою, а розмір штрафу відповідає змісту порушення, зазначеного у ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо визнання протиправним дій суб`єкта владних повноважень, державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного управління юстиції у чернівецькій області - Головач В.Г., щодо складання акту від 16.05.2018 р. у присутності державних виконавців та за участю двох понятих, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт).

Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи в суді не надало пояснень, яким чином оскаржувані дії державного виконавця впливають на його права, свободи чи законні інтереси. Відсутні такі обґрунтування й у позові.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним дій суб`єкта владних повноважень, державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного управління юстиції у Чернівецькій області - Головач В.Г., щодо складання акту від 16.05.2018 р. у присутності державних виконавців та за участю двох понятих, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , документ № НОМЕР_1

Відповідач - Третій відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (вул. Підкови, 2-А, м.Чернівці, 58025, Код ЄДРПОУ 41660030)

Суддя І.В. Маренич