Рішення № 86062253, 03.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р. № 520/11714/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення пенсії позивача - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу від 30.07.2019 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії позивачу суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ним 08.11.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

22.11.2019 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що дії та рішення відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що до вересня 1990 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав в АДРЕСА_1 , отримував пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим у березні 1991 року виплату пенсії йому було припинено.

11.07.2019 представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком з дати припинення.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №407 від 30.07.2019, позивачу було відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком.

Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера була виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, встановлення порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до норм цього Закону делеговано правлінню Пенсійного фонду України.

Пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 за №895/25672 (далі за текстом - Порядок) встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Тобто, документи про місце проживання (реєстрації) особи входять до переліку необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно із пунктом 1.7. Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000.

За бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинними документами; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до пункту 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пунктом 2.22. Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Пунктом 2.23. Порядку встановлено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Іншого діючим законодавством не передбачено.

Оскільки діючим законодавством не передбачено внесення інформації до закордонного паспорта громадянина України стосовно реєстрації особи на території України, вважати його за документ, підтверджуючий місце проживання (реєстрації) особи, підстав немає.

Так, пункт 6 статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначається види, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Також, стаття 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентує, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Окрім того, Законом визначається, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, покладено безпосередньо на Верховну раду України обов`язок щодо приведення у відповідність до Конституції У країни положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV.

Пункт 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказано, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Вказані положення Закону, визнані неконституційними, стосуються виключно питання припинення виплати раніше призначеної на території України пенсії і жодним чином не регулюють питання призначення пенсії жодній з категорій пенсіонерів.

Отже, правовідносини, що виникли у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, жодним чином не стосуються позивача, якому станом на час звернення до суду, пенсія згідно законодавства України не призначалася і не виплачувалася.

Доказів на спростування викладеного позивачем не надано.

Згідно преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення" цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, відповідно статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В даному випадку, між Україною та Державою Ізраїль відсутній ратифікований Верховною Радою України міжнародний договір, яким би були врегульовані відносини із виплати пенсій, призначених в Україні пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання у Державу Ізраїль.

Щодо вимоги позивач про проведення індексації і компенсації втрат частини доходу, суд зазначає наступне.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Населення - сукупність людей, що проживають на певній території, здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.

Так, позивач, ОСОБА_1 , проживає в іншій державі - Ізраїль з 1990 року.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З огляду на те, що пенсія ОСОБА_1 не призначена та не нарахована, тому права на компенсацію втрати частини доходів він немає.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов