Рішення № 86062183, 27.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р. Справа № 480/3375/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

представників позивача Черненко Д.О., Ковбаса О.М.

представників відповідача Савченко І.М., Кугуєнко О.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Кролевецьке лісомисливське господарство" ( далі - позивач, ДП «Кролевецьке лісомисливське господарство») звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області : від 22.08.2019 № 0003871401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 123835,00 грн., в тому числі 99068,00 податкового зобов`язання та 24767,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 22.08.2019 № 0003881401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку комунальних унітарних підприємств, що вилучаються до бюджету на суму 311381,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом помилково було зазначено про порушення підприємством податкового законодавства. Крім того, зазначає, що при визначення суми собівартості продукції підприємством правомірно було включені всі види витрат, сума безоплатно переданої продукції включена в повному обсязі до доходів підприємств, яким було передано продукцію. Передача товару з балансу на баланс інших лісогосподарських підприємств відбувалася у відповідності до наказів Державного агентства лісових ресурсів України. Крім того, зазначає про неправомірні висновки перевіряючих відносно наданих безоплатно послуг із ремонту каналізації житлових будинків, які не використовуються у господарській діяльності позивача та є приватизованими. Зазначає, що послуги надаються фізичним особам, які мешкають у будинку та оплачують відповідні послуги із надання централізованого питного водопостачання та вигребу стоків.

Представники відповідача проти позову заперечують, зазначають, що висновки є обґрунтованими, повністю підтверджуються актом перевірки, в якому і відображено порушення податкового законодавства, зокрема неправомірно включено позивачем до виробничої собівартості продукції суму витрат, зокрема безпідставно завищено «Інші витрати операційної діяльності» за рахунок завищення вартості безоплатно переданої продукції. У зв`язку із чим, фінансовий результат до оподаткування позивачем було завищено. Крім того, зазначають, що позивачем були надані безоплатно послуги на ремонт каналізації житлових будинків, при цьому в будинках залишилася лише одна неприватизована квартира.

Ухвалою суду від 03.09.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Ухвалою від 20.09.2019 замінити відповідача по справі - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Сумській області . Ухвалою суду від 04.10.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Протокольною ухвалою від 13.11.2019 в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального провадження відмовлено. Ухвалою від 27.11.2019 в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального провадження та призначення експертизи відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом встановлено наступне.

Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 25.07.2019 р. № 859/18-28-14- 01/00993001/66.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення підприємством вимог п. 44.1, и. 44.2 ст. 44, и.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПКУ, а саме занижено податок на прибуток за рахунок завищення собівартості безоплатно переданої лісопродукції на суму 92564 грн; вимог п. 57.1 ст. 57 ПКУ, п.1 ст. 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року N 185- V «Про управління об`єктами державної власності», п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі - Порядок № 138), а саме встановлені порушення (завищення витрат) в ході проведення перевірки підприємства вплинули на збільшення чистого прибутку та відповідно на збільшення частини чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету на суму 311 381 грн.; вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, а саме занижено податок на прибуток за рахунок заниження податкових різниць внаслідок не включення до їх складу безоплатно наданих послуг по ремонту каналізації житлових будинків (квартири, розташовані в будинках, не є власністю підприємства) на суму 6504 грн..

За результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 р. № 0003871401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 123835,00 грн. та № 0003881401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку комунальних унітарних підприємств, що вилучається до бюджету в розмірі 311381,00 грн.

Підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стало, на думку податкового органу, безпідставне завищення позивачем «Інших витрат операційної діяльності» за перевіряємий період за рахунок завищення вартості безоплатно переданої продукції., у зв`язку із чим фінансовий результат до оподаткування було занижено. Крім того, підприємством було надано безоплатно послуги із ремонту каналізації житлових будинків, а тому підприємство повинно було збільшити фінансовий результат на суму безоплатно наданих послуг по ремонту каналізації житлових будинків, квартири яких є приватизованими. Зазначені порушення відображені на стор. 5-10 акту перевірки ( а.с. 25-30 т.1).

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, вважає їх необґрунтованими, враховуючи наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що у відповідності до Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 21.09.1998 р. № 1482 та Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене постановою КМУ від 08.10.2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України прийняло накази «Про безоплатну передачу матеріальних цінностей» ( а.с. 80-103 т.1 ). На підставі зазначених наказів позивач здійснив безоплатну передачу власної виробленої лісової продукції на баланс інших державних підприємств, які підпорядковані Державному агентству лісових ресурсів України, про що було складено відповідні акти приймання-передачі ( а.с. 2-15 т.2).

В акті перевірки від 25.07.2019 р. № 859/18-28-14- 01/00993001/66 досліджені інспектором 12 акти приймання-передачі відображені на стор. 6 акту ( а.с.26т.1). В подальшому, всі підприємства, які отримали на баланс безоплатно передану продукцію від позивача по актам приймання-передачі, дохід було включено до річної звітності, включено до складу інших операційних доходів у Ф№2 «Звіт про фінансові результати» та до рядку 01 «податкової декларації з податку на прибуток підприємств».

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем було встановлено собівартість продукції, яка була передана безоплатно на баланс інших підприємств.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи. Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є:. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Частина 1 -2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») .

Відповідно до п.п. 5.4. розділу II П (С) БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва» у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 ( 20027-00 ) (надалі - П(С)БО 16 «Витрати»), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (із змінами).

Відповідно до п.п. 5.5 розділу II П (С) БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва» у статті у статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів. Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та витрати від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.

Так, відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього П(С)БО 16 «Витрати».

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

- балансова вартість валюти.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Податковий орган посилається на те, що при безоплатній передачі лісопродукції на інші лісові господарства при визначенні собівартості продукції підприємством враховувалася вартість (ціна) лісопродукції за ринковими цінами на лісоматеріал (франко-нижній склад), а тому собівартість здійснена невірно позивачем.

Разом із тим, при розгляді справи відповідачем взагалі не доведено та не відображено в акті перевірки, яка сума собівартості продукції була підтверджена перевіряючим, а саме які складові таких витрат було враховано перевіряючим, а які складові та на яку суму визнається безпідставним відповідачем.

Так, зазначено лише, що собівартість за спірний період складає 548442,63 грн, що включає загальну суму заготівельних витрат та транспортних витрат, про що відображено на стор. 8 акту перевірки

Разом із тим, відповідач не зміг надати суму розшифрування підтвердженої собівартості продукції, яку він підтвердив, у зв`язку із чим відповідач не довів яка саме сума та які саме витрати не були включені перевіряючим та є спірними. Посилання лише на загальну суму відомостей по рахунку 232, а саме суми безоплатної передачі товарів, не може бути підставою для обґрунтованості таких висновків.

Представники відповідача не змоги пояснити суду яким чином та які сум були включені у заготівельні витрати, які були на суму 451542,31 грн. підтверджені. В акті перевірки перелічені лише номери рахунків бухгалтерського обліку. Аналогічно зазначено рахунки щодо транспортних витрат на суму 96900,32 грн. В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що розшифрувати таку суму вона не може, оскільки оремо не зазначалося нею такі дані, лише вказано загальну суму.

В судовому засіданні представник позивача - бухгалтер підприємства зазначала, що суму собівартості податковим органом визначне невірно, оскільки списання товару відбувалося з іншого рахунку, у витрати було включено суму собівартості переданої продукції, а не виготовленої продукції, як зазначає відповідач, сума витрат була відображена не на підставі даних рах. 232 бухгалтерського обліку підприємства.

Слід зазначити, що надані податковим органом додатки до акту перевірки, складені лише інспектором, що здійснював таку перевірку, представниками позивача не підписані, що підтверджується матеріалами справи.

В акті перевірки податковим органом підтверджується менша сума переданої продукції - 12294045,52грн. Саме на цю суму було розраховано перевіряючим собівартість продукції, розрахована сума заготівельних та транспортних витрат. Натомість в судовому засіданні на вимогу суду представник позивача надала письмові пояснення із відображенням переліку та розшифровки собівартості лісо продукції , переданої безоплатно згідно актів передачі. Так, як зазначив позивач, при формуванні вартості матеріалів для безоплатної передачі сума становить 1288974,99 грн., що є більшою, ніж сума , досліджена перевіряючим.

Згідно пояснень представника відповідача нею не було враховано суму по акту безоплатної передачі товару від 01.08.2018, даний акт не надавався на перевірку. Разом із тим, дана сума впливає на загальну суму витрат підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що перевіряючим було встановлено собівартість продукції, але не собівартість переданої продукції, а собівартість виробленої, яка є різною.

На вимогу суду, позивачем було надано детальну розшифровку складових витрат собівартості продукції, зокрема зазначено, що було включено рентну плату за користування лісовими ресурсами, покупні матеріали, комплектуючи, роботи та послуги виробничого характеру, основна та додаткова заробітна плата, відрахування на соціальні заходи, паливо на технологічні цілі, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати, транспортні витрати, інші витрати. В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала, що такі складові включаються до собівартості продукції, але пояснити, які суми та витрати було підтверджено під час перевірки та які залишаються спірними представник відповідача пояснити не змогла.

Таким чином перевіряючим було розраховано та взято до уваги суми витрат підприємства, які включають і суму витрат по акту, який взагалі не досліджувався перевіряючим, не надано суму детального переліку та суми собівартості товару, та не обґрунтовано яким чином було здійснено розрахунок собівартості, який зазначено в акті перевірки. Представником відповідача не доведено яку саме суму та за якими видами позивачем було віднесено до інших витрат операційної діяльності підприємства операції з безоплатної передачі товарів не за їх собівартістю, а враховуючи ринкові ціни на лісоматеріал.

Також актом перевірки не підтверджується, яку саму суму витрат підприємством неправомірно було включено при визначенні фінансового результату до оподаткування, зокрема безпідставно завищено «Інші витрати операційної діяльності»

Як зазначила представник позивача, підприємство сформувала показники собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за спірний період на підставі відповідних регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів та відображають витрати пов`язані з лісо продукцією.

В свою чергу, акт перевірки не містить конкретних порушень норм, а ґрунтується на загальних формулюваннях, без посилання на конкретні первинні та облікові документи.

Таким чином, не зрозуміло з якими господарськими операціями пов`язано нібито завишення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - безоплатно переданої продукції, на яку суму та які саме види складових витрат собівартості підприємства є спірними, а яка сума та які складові підтверджені перевіряючим.

Посилання відповідача на заниження частини чистого прибутку (доходу), пов`язані з висновком контролюючого органу про завищення позивачем собівартості переданих безоплатно товарів (робіт, послуг) у 2015 році, які не знайшли свого відображення в ході розгляду даної справи, відтак не може вважатися обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку.

Як передбачено Податковим кодексом України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

Слід зазначити, що отримувачі безоплатно переданої продукції від позивача є платниками податку на прибуток, про що ними зазначалося у відповідних листах, а тому фінансовий результат позивачу не може бути збільшено із врахуванням норми п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України, оскільки такі підприємства є платниками відповідного податку.

Крім того, слід зазначити, що перевіркою встановлено, що позивач здійснив поточний ремонт зовнішньої каналізації житлових будинків, які обліковуються на позабалансовому рахунку підприємства. Даний ремонт був проведений ФОП ОСОБА_1 згідно договору № 1/6 від 06.06.2017р. Отримання послуг підтверджено актом виконаних робіт від 06.07.2017 р. на суму 36138 грн. Розрахунки здійснено у безготівковій формі у повному обсязі.

Так, сторонами не заперечується, що підприємство має на балансі 3 житлових будинки (обліковуються на рахунку 109 «Інші основні засоби»). Всі квартири (за винятком однієї) у перевіряємий період перебували в приватній власності інших осіб. Нарахування амортизаційних відрахувань на залишки неприватизованої площі (площа під`їздів та 1 квартири) нараховуються у бухгалтерському обліку та не нараховуються у податковому обліку, тобто не включаються до витрат підприємства.

Судом вважається необгрнутованим посилання відповідача на те, що ремонт каналізації житлових будинків, не використовуються у господарській діяльності підприємства, і також для позивача є безоплатно наданими послугами у розумінні п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, а тому позивач повинен був збільшити фінансовий результат та нарахувати умовний продаж на суму безоплатно наданих послуг по ремонту каналізації житлових будинків.

Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується те, що позивачем фізичним особам згідно укладених договорів надаються послуги із централізованого питного водопостачання та вигребу стоків. Дані послуги надаються фізичним особам. Як зазначили представники позивача ФОП ОСОБА_2 надав послуги із ремонту вигрібної ями, яка також включається до послуги із вигребу стоків та включається у вартість тарифу на отримані послуги мешканцям будинку. Слід зазначити, що будинки знаходиться на балансі підприємства, що не заперечується сторонами.

Слід зазначити, що податковим органом не враховується норма п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України на яку сам же відповідач і посилається як на порушення вимог Податкового кодексу України. Так, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

В даному випадку, податковий орган посилається на те, що було надано безоплатно послуги, але кому надані такі послуги не зазначає, в акті не відображено. В судовому засіданні представники відповідача не змогли зазначити особу - юридичну чи фізичну, яким надані безоплатно послуги, для можливості суду встановити виключення, які містяться у п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України.

Слід зазначити, що надання послуг власникам житлового будинку, зокрема, фізичним особам квартир, які є приватизовані, є виключенням,про що зазначено у п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України - «безоплатно наданих товарів, робіт, послуг особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб).

Крім того, як встановив під час перевірки податковий орган одна квартира не є приватизованою, житловий будинку знаходиться на балансі підприємства, перевіряючим не відображено та не встановлено, яка саме сума не є безоплатно наданої послуги для власника такої квартири.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, обов`язок доведення на якого покладено в силу ч. 2 ст. 77 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги визнаються правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області судові витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 6528,24 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 22.08.2019 № 0003871401, № 0003881401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (м.Суми, вул..Іллінська, 13,і.к. 43144399) на користь Державного підприємства "Кролевецьке лісомисливське господарство" (м.Кролевець, вул..Ранкова,21,і.к. 00993001) суму судового збору в розмірі 6528,24 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019

Суддя С.М. Гелета