Рішення № 86061586, 27.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.004657

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача Кравчук С.О.,

представник відповідача Добровольська Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить суд стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 380952,48 грн.

Ухвалою від 30.09.2019 суддя відкрив спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 21.10.2019 суд замінив відповідача Головне управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу від 02.02.2019 № 52-о ОСОБА_1 звільнено з посади старшого оперуповноваженого на підставі пп. «ж» п. 64 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення вислуги років». Згідно з цим наказом відповідач зобов`язаний був виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 по вислузі років: 10 років 9 місяців 11 днів. Однак, на день звільнення така не виплачена. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 стягнуто з Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України на користь позивача одноразову грошову допомогу в сумі 12454,50 грн. Фактичний розрахунок відповідач здійснив 24.06.2019. Таким чином, позивач вважає, що оскільки остаточна виплата належних йому сум при звільненні була здійсненна відповідачем лише 24.06.2019, то в період з 03.02.2019 по 24.06.2019 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з роботи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач провів розрахунок середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 343638,8 грн. Розрахунок здійснено на підставі розрахункових листів Червоноградської ОДПІ за 2017 та 2018 роки.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що при обчисленні розрахунку позивач керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100. Згідно з р. 3 п. 2 у всіх інших випадках збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні 2 місяці, що передують події з якою пов`язана відповідна виплата. Звертає увагу, що згідно з вказаним порядком премії входять в структуру заробітної плати для розрахунку збереження.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 02.02.2019 № 52-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” звільнено з податкової міліції у запас Збройних Сил України із постановкою на військовий облік за п. 64 пп. “ж” (за власним бажанням) – майора податкової міліції Кравчука Олександра Ігоровича (М-236786) старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, 02.02.2018, виплативши компенсацію за невикористану відпустку за 2018 рік у кількості 2 доби та одноразову грошову допомогу відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, із змінами та доповненнями по вислузі років: 10 років 09 місяців 11 днів.

Згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі № 813/2758/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу в сумі 12454,50 грн; в іншій частині позову відмовлено.

24.06.2019 відповідач виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі № 813/2758/18 та виплатив позивачу 12454,00 грн.

Оскільки остаточна виплата належних позивачу сум при звільненні була здійсненна відповідачем лише 24.06.2019, тому позивач просить суд стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.02.2019 по 24.06.2019 сумі 380952,48 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Матеріалами справи підтверджується, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу несвоєчасно та з вини відповідача, розрахунок з позивачем проведено тільки 24.06.2019.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що останніми повними відпрацьованими календарними місяцями, які передували місяцю звільнення ОСОБА_1 були грудень 2017 року (грошове забезпечення 35993,65 грн) та січень 2018 року (грошове забезпечення 4981,80 грн), кількість робочих днів у грудні - 21, кількість робочих днів у січні - 20.

Згідно з наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 26.01.2018 № 45-о майора податкової міліції ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади на 2 місяці з 25.01.2018 по 25.03.2018, включно.

Тому, кількість відпрацьованих днів у січні 2018 становить 16 днів (сума грошового забезпечення становить 3795,67 грн.)

Грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню становило 39789,32 грн (35993,65 + 3795,67), отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 1105,36 грн (39789,32/36 кількість робочих днів у грудні 2017 та січні 2018 року).

Час затримки розрахунку становить 344 календарних днів (з 03.02.2018 по 24.06.2019).

Отже, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 380209,44 грн (середньоденний заробіток 1105,36 грн помножити на час затримки розрахунку 344 календарних днів) та підлягає стягненню на користь позивача.

Суд не погоджується із розрахунком відповідача розміру середньоденної заробітної плати позивача у сумі 998,95 грн, оскільки відповідач таку суму обрахував, виходячи із поділу премії на кількість робочих днів у грудні 2017 та січні 2018 року, вирахувавши при цьому час відсторонення позивача від займаної посади у січні 2018 (35993,65:41*36). Однак премія позивачу нарахована та виплачена лише у грудні 2017 року, тому враховується при обчисленні середнього заробітку у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 380209,44 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 02.12.2019.

Суддя Кедик М.В.