Рішення № 86061449, 03.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року м.Київ № 320/5755/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС України в м. Києві від 06.07.2017 про скасування рішення Головного управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2015 про оформлення набуття громадянства України;

зобов"язати направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 06.07.2017 про скасування рішення Головного управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.07.2015 про оформлення набуття громадянства України.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що у липні 2017 року відповідачем на підставі ст. 21 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III) було прийнято спірне рішення щодо скасування рішення про оформлення набуття громадянства, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконано подане зобов`язання про припинення іноземного громадянства, тобто не подано документ про припинення громадянства Російської Федерації.

На думку позивача дане рішення є протиправним та безпідставин, оскільки подання ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, на відміну від зобов`язання про припинення іноземного громадянства, не зобов`язує позивача в подальшому протягом двох років надавати відповідачу документи про припинення громадянства Російської Федерації.

Крім того, вважає, що міграційна служба дійшла помилкового висновку щодо надання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, оскільки паспорт громадянина Російської Федерації ним було направлено через повіреного ТОВ «Велес», про що свідчить відповідна угода.

Представники позивача та відповідача до суду не з`явились, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних норм КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.11.2019.

20 листопада 2019 року на адресу суду від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшлов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, однак судом дане клопотання отримано після вже після прийняття рішення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, тобто без виклику учасників справи, за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Свердловськ, Російська Федерація, набув 02.06.2015 громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235-III.

Підставою для набуття позивачем громадянства України стало народження його матері до 24.08.1991 на території, яка є територією України.

06 липня 2017 року Головним управління Державної міграційної служби України в м. Києві, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення, про яке позивач дізнався лише 18.07.2019, про скасування рішення від 02.06.2015 про набуття позивачем громадянства України за територіальним походження, у зв`язку з тим, що позивачем не виконано подане зобов`язання про припинення іноземного громадянства, тобто не подано документ про припинення громадянства Російської Федерації, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення громадянства не існують.

У спірному рішенні органи міграційної служби вказують, що позивачем порушено ст. 21 Закону № 2235-III, яка обомувлює скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст.ст. 8 та 10 Закону № 2235-III шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Вважаючи вказане рішення протиправим та необгрунтованим, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом № 2235-III.

Так, відповідно до положень ст. 2, п. 2 ст. 6, ч. 1, 5, 8 ст. 8, ч. 6 ст. 9 Закону № 2235-III законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

запобігання виникненню випадків безгромадянства;

неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

визнання права громадянина України на зміну громадянства;

неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Разом з тим, Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 1 Порядку № 215 визначено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом ІІ цього Порядку.

Відповідно до положень п. 5 Порядку № 215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Згідно з п. 24 Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24.08.1991 на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (ч. 1 ст. 8 Закону), подає:

заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);

один із таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Так, позивачем було подано даний перелік документів, зокрема зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Поряд з цим міграційною службою на момент прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України, прийняв від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства і документував позивача довідкою про реєстрацію громадянства України.

Статтею 1 Закону № 2235-III визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав;

Крім того, вказаною нормою Закону № 2235-III вказано, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Пунктом 119 Порядку № 215 встановлено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Так, оскільки вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації на момент набуття позивачем громадянства України перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні, позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства і відповідно відповідачем було видано довідку про реєстрацію громадянином України, яка є підставою для видачі паспорта громадянина України.

Аналізом наведених положень законодавства, встановлено, що подання позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства на відміну від зобов`язання про припинення іноземного громадянства не зобов`язує позивача в подальшому протягом двох років надати відповідачу документи про припинення громадянства Російської Федерації, а тому рішення про скасування громадянства з підстав невиконання вказаного зобов`язання є необґрунтованим.

При цьому, жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем до суду не надано.

Суд також враховує, що подана позивачем заява з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а отримавши паспорт громадянина України надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2040/5642/18.

На думку суду, відповідачем в порушення принципу пропорційності прийнято спірне рішення, яке не містить в собі легітимну мету, яка необхідна в демократичному суспільстві, як про це наголошує практика Європейського Суд з прав людини у справі «Барнік проти РОсії» (заява № 55565/00).

Згідно вказаної позиції «необхідність в демократичному суспільстві» вимогає, щоб застосований засіб обмеження переслідував легітимну мету та щоб втручання в право не було більше тієї міри, яка необхідна для її досягнення. Іншими словами, цей тест, що як правило, називається тестом пропорційності, вимогає, щоб обмежувальний засіб був належним (відповідним) для виконання передбачених захисних функцій.

Щодо посилання відповідача на те, що після подачі декларації про відмову від іноземного громадянства та отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, позивач свідомо продовжив користувалися правами громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , в тому числі під час перетину державного кордону України, на підствердження чого долучено лист від 25.05.2017 № 0.64-16961/0/15-17 про перетин державного кордону за паспортом громадянина Російської Федерації, станом на 25.06.2015, рейсом Київ – Стамбул, що позивачем не заперечувалось, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2015 позивач виїхав до Російської Федерації, з пересадкою в м. Стамбул для надіслання свого паспортного документа до компетентного органу Російськовї Федерації.

03 липня 2015 року позивач уклав угоду про надання юридичної допомоги з ТОВ «Велес» в м. Єкатеренбург та передав за актом примайння – передачі свій паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_1 для надіслання компетентному органу з метою відмови від громадянства.

Відповідно до угоди від 03.07.2015 ТОВ «Велес» взяло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу ОСОБА_1 щодо відмови від громадянства Російськової Федерації.

Таким чином, позивачем було вчинено усі можливі та залежні від нього дії щодо відмови від свого попереднього громадянства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірне рішення від 06.07.2017 про скасування рішення від 02.06.2015 про оформлення набуття громадянства України є необгрунтваним та протиправним і тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірності своїх дій та прийнятого рішення про скасування рішення від 02.06.2015 про оформлення набуття громадянства України.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанції № 0.0.1490061700.1 від 11.10.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2017 про скасування рішення Головного управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2015 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов"язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яке є правонаступником Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві направити інформацію до територіальних органів Державної міграційної служби України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 06.07.2017 про скасування рішення Головного управління державної міграційної служби у м. Києві від 02.07.2015 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.