Рішення № 86061293, 02.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Справа № 280/5107/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком з 07.08.2019, відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6188,98 грн.), з урахуванням стажу 72 роки 3 місяці 24 дня (станом на 06.08.2019), та виплаті відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення; зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням стажу 72 роки 3 місяці 24 дня (станом на 06.08.2019), та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 07.08.2019; зобов`язати відповідача виплатити позивачу, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення - 07.08.2019, з урахуванням призначення пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з показниками середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням стажу 72 роки 3 місяці 24 дня (станом на 06.08.2019).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як працівнику охорони здоров`я (працювала на посаді лікаря терапевта Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради) управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя 04.12.2006 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту й посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». 05.12.2006 позивач знову влаштувалась на роботу за спеціальністю, де продовжує працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 07.08.2019 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення їй пенсії за віком, а в подальшому з заявою про перерахунок розміру призначеної їй пенсії за віком згідно з нормами чинного законодавства, тобто відповідно до положень статей 27, 29 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими розмір пенсії за віком повинен обчислюватися з урахуванням заробітної плати застрахованої особи, яка у свою чергу обчислюється з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а також про нарахування їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте в задоволенні заяви позивачу було відмовлено.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5107/19, судове засідання призначено на 26.11.2019 без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№47604 від 13.11.2019), в якому зазначив, що з 04.12.2006 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я. Після призначення пенсії позивач продовжила працювати за спеціальністю, у зв`язку з чим виплата пенсії з 05.12.2006 була припинена. 07.08.2019, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Проте пенсійний орган вважає, що звертаючись у 2006 до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач використала право первинного призначення пенсії. Тому, на підставі її особистої заяви від 07.08.2019 органом Пенсійного фонду було застосовано норму ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з зазначеної дати переведено на пенсію за віком. Зазначає, що чинне законодавство України взагалі не передбачає можливості призначення пенсії більше одного разу. Будь-який перехід з одного виду пенсії на інший після первинного призначення може бути здійснений лише як переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги, то відповідач вважає, що оскільки позивач до призначення пенсії за віком у період з 04.12.2006 по 05.12.2006 отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_1 народилась 06.08.1960, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.11).

На теперішній час позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області.

З 04.12.2006 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), що підтверджується протоколом №521070 від 04.12.2006.

Після призначення пенсії позивач продовжила працювати за спеціальністю, у зв`язку з чим виплата пенсії з 05.12.2006 була припинена (призупинена). Копію трудової книжки додано позивачем до позовної заяви (а.с.13-14).

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 01.04.1960 по 30.09.1960 при досягненні 59 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років.

06.08.2019 позивачу виповнилось 59 років та вона має стаж більше 26 років, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.

07.08.2019 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

З зазначеної дати отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується рішенням №923040186125.

04.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахування їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2018 роки), а також нарахувати та виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п.7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.10).

Листом №56/П-1 від 26.09.2019 відповідач повідомив позивача, що оскільки позивачу з 04.12.2006 була призначена пенсія за вислугу років, а також нею отримано пенсію за вислугу років, то відсутні підстави для перерахування пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки та виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п.7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, а також відмовою у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернулась до суду із вказаним позовом.

Розглядаючи справу по суті суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи судом встановлено, що до 07.08.2019 (дата звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком) позивачу була призначена пенсія як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. «е» ч.1 ст. Закону №1788-ХІІ. Зазначена пенсія їй була нарахована за 1 день (04.12.2006).

Тобто, до 07.08.2019 за Законом №1058-ІV пенсія за віком позивачу не призначалась.

Станом на 07.08.2019 позивач досягла віку 59 років 0 місяців та 1 день та мала стаж, достатній для призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Тобто, за приписами ст. 26 Закону №1058-ІV позивач набула право на пенсію за віком.

Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Верховним Судом України висловлено правову позицію по справі №133/476/15-а, що викладена у його постанові від 29.11.2016, згідно з якою нормами ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід вважати, що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України підтверджена і Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18), що викладена в його постанові від 31.10.2018.

За результатами аналізу положень ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 45, п.п. 2, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV.

Великою Палатою Верховного Суду визначено, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 1788-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а(2-а/335/33/2017) та інших.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З наведених правових позицій вбачається, що відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV у разі зміни виду пенсії за вислугою років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком, визначену Законом №1058-ІV, оскільки ці нормативно-правові акти визначають різні підстави та порядок призначення пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп x Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 2 статті 40 встановлено, що Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію за віком та здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягла пенсійного віку 06.08.2019, то право на отримання пенсії за віком у неї виникло з 07.08.2019. Отже призначення їй пенсії за віком необхідно здійснити з 07.08.2019.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивача повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.08.2019, як це передбачено ч. 2 ст. 40 та ч.1 ст. 45 Закону №1058-ІV.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про врахування стажу 72 роки 3 місяці 24 дня (станом на 06.08.2019) при обчисленні пенсії суд зазначає наступне.

У ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з п.«д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Трудової книжки АТ-ІІІ НОМЕР_1 позивач, зокрема:

- з 26.07.1977 по 23.06.1983 навчалася у Калінінському державному медичному інституті;

- з 01.08.1983 по 14.01.1985 працювала лікарем-ординатором терапевтичного відділення для проходження однорічної спеціалізації інтернатури по терапії у «Державній лікарні №2»;

- з 01.08.1983 по 30.06.1985 проходила інтернатуру в «Стародубській ЦРЛ»;

- з 15.01.1985 по 31.07.1985 працювала лікарем терапевтом-інтерном у «Стародубській ЦРЛ»;

- з 01.08.1985 по 31.03.1988 працювала лікарем-терапевтом у «Стародубській ЦРЛ»;

- з 01.04.1988 по 02.07.1988 працювала завідуючою здравпунктом заводу «Реле»;

- з 22.07.1988 по 23.02.1989 працювала лікарем-терапевтом дільничним «6-а Міська лікарня м.Запоріжжя»;

- з 23.02.1989 по 30.11.2006 працювала лікарем - терапевтом у «Міськпсихдиспансері» (до реорганізації - 30.09.2005 Комунальній установі «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»;

- з 05.12.2006 по 07.08.2019 працює лікарем-терапевтом у Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради.

Відповідно до наданого до суду відповідачем витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії стаж позивача для обчислення пенсії (станом на 06.08.2019) становить 71 рік 11 місяців 2 дні, у тому числі з урахуванням приписів ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 65 років 8 місяців 16 днів.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, так як вона на момент виникнення права на призначення пенсії за віком не отримувала будь-якого іншого виду пенсії.

Проте, такі доводи позивача є необґрунтованими у зв`язку з наступним.

Згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2011 № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.02.2018 по справі №310/3774/17.

Так, Верховний суд зазначив, що «синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».

Оскільки, позивач до призначення пенсії за віком у період 04.12.2006 отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає. Факт отримання позивачем пенсії за вказаний період у розмірі 23,54 грн підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.11.2019 року про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії. Згідно вказаної довідки сума пенсії 23,54 грн виплачена позивачу у січні 2007 року, згідно відомості № 122, дата виплати 2.

Враховуючи зазначене, підстав для нарахування та виплати грошової допомоги немає.

Так, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком з 07.08.2019 відповідно до ст.ст.26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6188 грн. 89 коп.), з урахуванням стажу 71 рік 11 місяців 2 дні (станом на 06.08.2019) та зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6188 грн. 89 коп.), з урахуванням стажу 71 рік 11 місяців 2 дні (станом на 06.08.2019), та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 07.08.2019.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн (а.с.3).

Суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012; пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з 07.08.2019, відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6188,98 грн.), з урахуванням стажу 71 рік 11 місяців 2 дні (станом на 06.08.2019).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням стажу 71 рік 11 місяців 2 дні (станом на 06.08.2019), та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 07.08.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль