Рішення № 86061270, 02.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2019 року (о 16 год. 35 хв.)Справа № 280/4210/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРАЕУС ЕЛЕКТРО-НАЙТ УКРАЇНА» (69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 33652727) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А, код ЄДРПОУ 38025388) про визнання протиправним та скасування припису в частині,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕРАЕУС ЕЛЕКТРО-НАЙТ УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати п. 1 припису № 017/196/361/02 від 09.08.2019.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що відповідачем проведено перевірку позивача щодо додержання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зі змісту акту вбачається, що перевірялися лише пересувні джерела викидів. Вказує, що перевірка викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення відповідачем не здійснювалася, проби не відбиралися, що є порушенням положень п.п. 4.4-4.6 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (далі - Порядок № 464). Таким чином позивач вважає висновок відповідача про те, що позивач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами недоведеним припущенням, оскільки в акті перевірки відсутнє як обґрунтування факту здійснення викидів, так і назви забруднюючих речовин. Також позивач зазначає, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчику, що знаходиться за адресою: 69061, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд 16-А, знаходиться у орендодавця - ПрАТ «Запоріжкран», а тому не потребує додаткового отримання ще й орендарем. Також позивач вказує, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Вказаний Перелік типів устаткування є вичерпним і до нього не входять об`єкти, що перелічені на стор.3 акту перевірки. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що не допускав порушень ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та п. 30 переліку документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності, а відтак висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах законодавства та є безпідставними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2019.

26.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№40077). Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що факт порушення позивачем природоохоронного законодавства встановлений під час проведення перевірки. Зазначає, що господарська діяльність позивача по здійсненню експлуатації технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин (стаціонарні джерела забруднення атмосфери) пов`язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що потребує отримання дозволу на викиди. Припис вважає правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.

26.09.2019 підготовче засідання відкладене до 22.10.2019.

16.10.2019 позивач надав суду відповідь на відзив (вх.№42885), у якому зазначає, що відповідачем проби не відбирались. Також наголосив, що у позивача взагалі відсутні стаціонарні джерела викидів. Наявне у позивача обладнання не відноситься до устаткування, яким здійснюються викиди.

22.10.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 31.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2019.

Учасники справи 31.10.2019 заявили суду клопотання про здійснення розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені обставини.

У період з 29.07.2019 по 02.08.2019, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 96/361/02 від 02.08.2019 щодо додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання і охорони природних ресурсів.

Відповідно до змісту акту, позивач на промисловому майданчику (термічний цех) за адресою: 69061, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 16-А, здійснює викиди забруднюючих речовин без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів, пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: гідравлічного верстату, машини автоматичного нарізання, паяльнику, сухожарової шафи, компресору (гвинтового), плоскошліфувальної машинки, заточувального верстату, пресу напівавтоматичного (разом зі станцією подачі клею в систему), що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

08.08.2019, не погоджуючись з висновками акту, позивачем надані заперечення на акт, вих. № 01-070819-01 від 07.08.2019, відповідь на які відповідачем не надана.

За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень відповідачем 09.08.2019 винесений припис № 017/196/361/02, відповідно до п. 1 якого відповідачем приписано позивачу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчику (термічний цех) ТОВ «ХЕН УКРАЇНА» за адресою: 69061, м.Запоріжжя, вул. Кияшка, буд 16-А.

Вважаючи п. 1 вказаного припису протиправним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

У статті 1 вказаного Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначені терміни, а саме:

забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;

норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;

джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

На виконання статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1598 затверджений Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

Також, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.06.2006 №309 «Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», затверджено нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Судом із наявних у справі доказів встановлено, що під час відповідачем зроблено помилковий висновок про необхідність отримання дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки такі стаціонарні джерела відсутні.

Відповідно до п.п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

У той же час, відповідач не надав суду жодних доказів того, що при проведенні перевірки позивач виявлені викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

За змістом частини 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Із матеріалів справи вбачається, що приміщення, де розташовано виробництво ТОВ «ХЕН УКРАЇНА», позивач орендує у ПрАТ «Запоріжкран» на підставі договору оренди від 17.05.2019 №17/11431 (а.с.37-45).

В той же час, орендар має всі необхідні дозвільні документи на викиди зі стаціонарних джерел (а.с.21-36), пов`язаних з опалюванням об`єкту.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем під час перевірки було надано наступні документи:

дозвіл № 2310136900-22 від 20.04.2017 терміном дії по 19.04.2027 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчику ПАТ «Запоріжкран» за адресою: 69061, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд 16-А (згідно Договору оренди №17/11431 від 17.05.2019 р. на майновий комплекс термічного цеху;

звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин ПАТ «Запоріжкран» за 2017 рік;

довідка від 02/31072019/01 від 31.07.2019, відповідно до якої опалення орендованої будівлі (майнового комплексу термічного цеху) здійснюється на підставі додаткової угоди №1 від 17.05.2019 р. до Договору оренди № 17/11431.

Згідно з пунктами 1.14.1, 1.14.4 та 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, викид речовини - надходження речовини в атмосферу від джерел забруднення; джерело забруднення атмосфери - це об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина; стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Стаціонарні джерела викидів шкідливих (забруднюючих) речовин а атмосферне повітря поділяються на два типи: джерела з організованим викидом; джерела з неорганізованим викидом.

Під організованим джерелом викиду розуміється викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітропроводи та труби; під неорганізованим викидом розуміється викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправленого потоку газу внаслідок порушення герметичності устаткування, відсутності або незадовільної роботи вентиляційних систем, місцевих відсмоктувачів у місцях завантаження, вивантаження або зберігання сировини, палива, напівпродуктів і т.д. (п. 1.14.10, 1.14.11 Інструкції).

Відповідно до пункту 7 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780, перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16 серпня 2004 року № 317 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Вказаний Перелік типів устаткування є вичерпним і до нього не входять об`єкти, що перелічені на стор. 3 акту перевірки:

верстат гідравлічний для гнуття труб; машина автоматичного нарізання; паяльник (ручний): сухожарова шафа; компресор гвинтовий; машинка заточувальна; пресувальна машина.

Позивач до суду надані фотоматеріали із зображенням вищевказаного обладнання, які підтверджуються той факт, що таке обладнання не є стаціонарним.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, які відповідачем не спростовані, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутні, оскільки відсутні стаціонарне джерело.

Відповідачем в той же час доводи позивача не спростовані, жодних доказів наявності викидів забруднюючих речовин на виробництві позивача суду не надано, правомірність оскаржуваного пункту припису не доведена.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРАЕУС ЕЛЕКТРО-НАЙТ УКРАЇНА» (69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 33652727) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А, код ЄДРПОУ 38025388) про визнання протиправним та скасування припису в частині – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 1 припису № 017/196/361/02 від 09.08.2019, винесений Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРАЕУС ЕЛЕКТРО-НАЙТ УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.12.2019.

Суддя Ю.В. Калашник