Ухвала суду № 86061199, 27.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004903

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду та поновлення строку звернення до суду з позовом

27 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Кулик С.В.

від позивача Ахметова Г.В.,

від відповідачів Гавриляк Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заяву про поновлення строку у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1175587/00374284 від 29.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1131430/39894132 від 04.04.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 06.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних з моменту її подання 05.04.2019;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 04.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних з моменту її подання 05.04.2019/

Підставою цього позову зазначено, що не зважаючи на дотримання позивачем усіх вимог щодо формування та реєстрації податкових накладних, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, навіть, надання додаткових пояснень та додаткових документів на вимогу відповідача, податкові накладні не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, з незалежних від позивача обставин. Вказане свідчить про протиправність рішень відповідачів про відмову в реєстрації податкових накладних, необхідність їх скасування та для відновлення порушених прав позивача необхідність зобов`язати відповідача 2 зареєструвати відповідні податкові накладні. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.09.2019 відкрито загальне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 21.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.11.2019 за вх. №40879 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання представник відповідача покликався на те, що Рішеннями ДФС України від 10.06.2019 та 19.06.2019 залишено скарги позивача на рішення від 29.05.2019 без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Тобто позивач звернувся до суду з пропуском тримісячного строку встановленого КАС України /а.с.108/.

13.11.2019 за вх. №42106 від позивача надійшла заява про поновлення строку /а.с.111-112/, відповідно до якої представник позивача зазначив, що станом на день подання позовної заяви судова практика вказувала на те, що строк на звернення до суду за захистом порушеного права за такими правовідносинами становить 1095 днів, як це передбачено ст. 102 Податкового кодексу України. Зокрема, такий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 17.06.2018 у справі №3640/46/19.

Позивач також вказав на те, що з об`єктивних причин не звернувся до суду у тримісячний строк до суду із цим позовом. Акцентував увагу на тому, що у дні, які передували зверненню до суду адвокат, який надає правову допомогу та головний бухгалтер перебували у відпустках.

Представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом, поновити позивачу строк звернення до суду із цим позовом.

19.11.2019 за вх. №43114 від представника відповідача 1 надійшло заперечення на заяву про поновлення строку. Просив позов залишити без розгляду.

У судовому засіданні 27.11.2019 представник позивача вимоги заяви про поновлення строку підтримав. Просив таку задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні просив залишити позовну заяву без розгляду з підстав, що викладені у заяві про залишення позовної заяви без розгляду, запереченні на заяву про поновлення строку.

Суд заслухав пояснення представників сторін та вирішуючи питання строків звернення до суду у цій справі керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду із цим позовом у податкових спорах застосовуються положення п. 56.18 ст. 56 ПК України, а тому строк позовної давності щодо оскарження рішення контролюючого органу становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Щодо вказаного суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Звернення до Комісії ДФС України з питань розгляду скарг зі скаргою на рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, є використанням досудового порядку вирішення спору, а тому відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України строк звернення до суду з даним позовом становить три місяці.

У межах цієї справи позивач оскаржує рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1175587/00374284 від 29.05.2019 та №1131430/39894132 від 04.04.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаних рішень та відповідно до рішень за результатами розгляду скарг на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 10.06.2019 та від 19.06.2019 такі скарги залишено без задоволення.

Таким чином тримісячний строк для звернення до суду із цим позовом завершувався щодо рішення від 29.05.2019 за № 1175537/00374284 (рішення за результатами розгляду скарги 10.06.2019) 10.09.2019, а щодо рішення від 29.05.2019 за № 1175587/00374284 (рішення за результатами розгляду скарги 19.06.2019) – 19.09.2019.

Судом з`ясовано, що вказану позовну заяву скеровано до суду 18.09.2019, тобто з тижневим пропуском строку звернення до суду лише щодо рішення від 29.05.2019 за № 1175537/00374284 (рішення за результатами розгляду скарги 10.06.2019) 10.09.2019.

Позивач пояснив у судовому засіданні пояснив, що спершу адвокат який надає правову допомогу, а пізніше бухгатер перебували у відпустках, що затримало належну підготовку документів для подання цього позову, що підтвердив відповідними наказами /а.с.117, 118/.

Дослідивши обставини повідомлені позивачем, у позовній заяві та аргументи позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року по справі №463/1221/17 зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача 1 є необґрунтованою та спростованою доказами долученими до матеріалів справи, а тому у її задоволенні слід відмовити. Своєю чергою заява позивача є такою, що підлягає задоволенню, причини у ній викладені – поважними, а пропущений строк – поновити.

Керуючись ст.ст. 121-123, 240, ст. 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

2. Заяву представника позивача – задовольнити.

3. Причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод», - визнати поважними.

4. Поновити публічному акціонерному товариству «Новоушицький консервний завод» строк звернення до адміністративного суду.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.12.2019.

Суддя Кравців О.Р.