Рішення № 86060887, 27.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року Справа № 160/5601/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняХобот І.М. за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_1 Мигаленко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фіскальна служба України про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить, з урахуванням уточненого позову 07.08.2019 року, визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019р. №Ф-117343-17/67, від 08.04.2019р. №Ф-117343-17/65, від 14.05.2019р. №Ф-117343-17/67 та зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області утриматись від подвійного оподаткування ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 04.11.2015 року по 18.02.2019 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на єдиній системі оподаткування ІІ групи. З 20.06.2018 року позивач зареєстрована як особа, що провадить незалежну професійну діяльність як адвокат. 02.05.2019 року на адресу позивача надійшли вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019р. №Ф-117343-17/67, від 08.04.2019р. №Ф-117343-17/65. Не погодившись із зазначеними вимогами, позивач оскаржила їх до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийняте рішення від 06.06.2019 року №26130/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу залишено без задоволення. Також, 10.06.2019 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019р. №Ф-117343-17/67. Позивач вважає зазначені вимоги такими, що прийняті з порушенням норм законодавства та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх прийняття призвело до подвійного оподаткування її діяльності.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що позивач з 04.11.2015 року до 18.02.2019 року перебувала на обліку як фізична особа - підприємець та з 20.06.2018 року по теперішній час перебуває на обліку, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Відповідач вважає, що фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік оподаткування доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом. Натомість позивач сплачувала єдиний внесок лише як фізична особа-підприємець, тому в результаті нарахування сум єдиного внеску, як для особи, яка провадить незалежну професійну діяльність виник борг (недоїмка). Однак, з 19.04.2019 року позивачу було нараховано єдиний внесок у розмірі у розмірі 2754,18 грн., лише як особі, що займається незалежною професійною діяльністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/5601/19 та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 1121д від 25.09.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/5601/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 160/5601/19 передано до розгляду головуючому судді- Озерянській С.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник Державної фіскальної служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.11.2015 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 22240000000103200. Основний вид економічної діяльності : «69.10 Діяльність у сфері права».

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 26.11.2015 року за №1504653401044 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку II групи без реєстрації платником ПДВ зі ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно довідки №1804650700015 від 20.06.2018 року, позивач взята на облік платників податків як фізична особа-підприємець та адвокат.

Для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, дана довідка являється свідоцтвом про реєстрацію у контролюючому органі.

Відповідно до реєстраційних та облікових даних, ОСОБА_1 здійснює діяльність, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права) та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (з 20.06.2018р. -адвокат).

18.02.2019 року діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було припинено, та останню знято з обліку

Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску 21.01.2019 року позивачу було нараховано ЄСВ за 4 квартал 2018 року, як фізичній особі-підприємцю у сумі 2457,18 грн. та особі, що займається незалежною професійною діяльністю у сумі 2457,18 грн.

Враховуючи часткову сплату, заборгованість станом на 28.02.2019 року становила 3522,20 грн., у зв`язку із чим була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 року №Ф-117343-17/67.

08.04.2019 року, враховуючи часткову сплату заборгованості було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2019 року №Ф-117343-17/65 на суму 2604,14 грн.

03.04.2019 року позивачем було зменшено заборгованість на 918,06 грн.

19.04.2019 року позивачу було нараховано єдиний внесок, як особі яка займається незалежною професійною діяльністю за перший квартал у сумі 2754,18 грн., у зв`язку із чим було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року №Ф-117343-17/67 на суму 4440,26 грн.

Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 року та від 08.04.2019 року були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.06.2019 року «про результати розгляду скарги», оскаржувані вимоги від 11.03.2019 року та від 08.04.2019 року були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Правомірність вимог від 11.03.2019 року №Ф-117343-17/67, від 08.04.2019 року №Ф-117343-17/65, від 14.05.2019 року №Ф-117343-17/67 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, законодавство розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому, положеннями Закону № 2464, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону №2464 не передбачений.

Як встановлено судом, позивач, як фізична особа-підприємць, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування у 2018 році щомісяця сплачував єдиний внесок у сумі 819,06 грн., що підтверджується наданими позивачем дублікатами квитанцій та не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач у відзиві вказує про наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок за 2018 рік і як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність і як фізична особа-підприємець.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до пунктів 63.1 - 63.2 статті 63 Податкового кодексу України , облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з пунктом 63.5статті 63 Податкового кодексу України , всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

За змістом пунктів 65.1, 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Згідно з пунктами178.1, 178.2статті178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно зі статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України встановлено обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, або у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. В той же час, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, суд вважає, що із положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткування згідно статті 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

Вказаний Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464(пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Суд в ході розгляду справи встановив, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

З огляду на наведені норми, взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Судом встановлено, що позивачем особисто не подавалась до податкового органу заява про реєстрацію його платником єдиного внеску за формою 1-ЄСВ. Однак, відповідач самостійно встановив позивачу ознаку як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно взяв позивача на облік як самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Таким чином позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Отже, відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску за 2018 - 2019 роки по виду діяльності - незалежна професійна діяльність.

Вказана позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року справа №К/800/44702/14 та рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 року у зразковій справі №520/3939/19.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем було сплачено єдиний внесок за 2018-2019 роки наступним чином: в лютому 2018 року - грудні 2018 року по 819, 06 грн. на суму 9 009,66 грн.; в січні 2019 року - квітні 2019 року по 918,06 грн. на суму 3 672,24 грн.

Встановлене подвійне нарахування єдиного внеску у 2018- 2019 році призвело до виникнення у позивача заборгованості, яка була відповідно зазначена у вимогах від 11.03.2019 року №Ф-117343-17/67, від 08.04.2019 року №Ф-117343-17/65, від 14.05.2019 року №Ф-117343-17/67, а отже ці вимоги є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області утриматись від подвійного оподаткування ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування даної вимоги позивачем зазначається, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, незважаючи на рішення судових органів, якими неодноразово встановлено протиправність вимог про сплату недоїмки ОСОБА_1 , продовжуються щомісячно направлятись нові вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В підтвердження зазначеного позивачем надано до суду копії вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 року №Ф-117343-17/65, від 09.07.2019 року №Ф-117343-17/65, від 13.08.2019 року №Ф-117343-17/65.

При цьому, згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Таким чином, неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, або утриматись від їх вчинення, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фіскальна служба України про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за чотири позовні вимоги було сплачено судовий збір у розмірі 3 073, 60 грн. ( 768,40 грн.*4), що підтверджується квитанціями від 18.06.2019 року за №1384436656.1 та від 07.08.2019 року № 1429419143.1.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2305,20 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394865), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.03.2019 року № Ф-117343-17/67, від 08.04.2019 року № Ф-117343-17/65, від 14.05.2019 року № Ф-117343-17/67.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2305,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 грудня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська