Рішення № 86059719, 30.10.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10252/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про зобов`язання нарахування та проведення додаткових виплат до заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби посилаючись на те, що вона має освіту за кваліфікацією фельдшера ветеринарної медицини, з 19.07.2004 року працює лаборантом в структурі ветеринарної медицини та на даний час займає посаду лаборанта І категорії радіологічного відділу Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України №972 «Про затвердження порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини» від 25.07.2007 року (Далі Постанова КМУ №972) встановлено щомісячні надбавки до заробітної плати спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, розмір яких визначається у відсотках від посадового окладу в залежності від стажу роботи. Така надбавка виплачувалася їй в розмірі 10% посадового окладу починаючи з 2009 року до виходу її в квітні 2013 року в декретну відпустку в якій вона перебувала до 20.06.2016 року. Після виходу з декрету і по даний час така надбавка відповідачем не нараховується та не виплачується.

Зазначає, що вона неодноразово зверталася до відповідача з приводу відновлення виплати їй набавки згідно Постанови КМУ №972, однак їй було відмовлено в цьому посилаючись на те, що займана нею посада не є віднесена до посади спеціаліста ветеринарної медицини, а тому на думку відповідача відсутні підстави для проведення додаткових виплат визначених Постановою КМУ №972.

Позивач вважає, що має право на отримання надбавки до заробітної плати згідно вищевказаної Постанови КМУ №972 тому просить зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату їй надбавки за вислугу років з 21.06.2016 року по дату винесення рішенням в розмірі 20 % від посадового окладу та проводити таке нарахування та виплати надбавки за вислугу років в подальшому.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та, з підстав наведених в позові, просили їх задовольнити. Також пояснили, що ОСОБА_1 працює лаборантом І категорії в державному органі ветеринарної медицини, вона разом з лікарем проводить лабораторні дослідження, її стаж роботи на даний час складає 15 років, у період з вересня 2009 року по квітень 2013 року вона отримувала надбавку за вислугу років у розмірі 10% від посадового окладу згідно Постанови КМУ №972 від 25.07.2007 року як спеціаліст державної установи ветеринарної медицини, вказана Постанова є діючою і зміни у ст.1 ЗУ «Про ветеринарну медицину» після прийняття такої постанови КМУ не вносилися, а тому ОСОБА_1 й надалі має право на отримання надбавки до заробітної плати згідно цієї Постанови КМУ №972.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що позивачка займається виключно лабораторною діяльністю, а не лікуванням, профілактикою, оздоровленням та діагностикою тварин, а тому її посада і діяльність не входить до посад спеціалістів ветеринарної медицини в розумінні ст.1 ЗУ «Про ветеринарну медицину» і вона не має права на отримання надбавки за вислугу років згідно Постанови КМУ №972 від 25.07.2007 року. Тому вважає, що позивачу було припинено нарахування та виплату такої надбавки у законний спосіб. Крім цього посилається на листи: лист Міністерства соціальної політики України 15.06.2011 року, лист Державного комітету ветеринарної медицини України від 18.05.2011 року, лист Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 26.10.2011 року.

Заслухавши доводи представника позивача та позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 2003 року ОСОБА_1 закінчила Мукачівський державний аграрний технікум за спеціальністю «ветеринарна медицина» та здобула кваліфікацію фельдшера ветеринарної медицини.

З копії трудової книжки та посадової інструкції вбачається, що ОСОБА_1 з липня 2004 року працює лаборантом в структурі ветеринарної медицини та на даний час займає посаду лаборанта І категорії радіологічного відділу Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби

З листа Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби №01-10/102 від 02.05.2019 року вбачається, що у період з вересня 2009 року по квітень 2013 року позивачу проводилося нарахування та виплата надбавки за вислугу років в розмірі 10% посадового окладу.

Листом відповідача №01-10/226 від 18.04.2018 року стверджується, що у період з 08.08.2013 року по 20.06.2016 року позивач перебувала у декретній відпустці.

Листом відповідача №01-10/223 від 17.04.2018 року стверджується, що позивач зверталася до відповідача з вимогою щодо проведення їй виплати надбавки за вислугу років згідно Постанови КМУ №972 від 25.07.2007 року однак їй було відмовлено посилаючись на те, що займана нею посада не визначена ЗУ «Про ветеринарну медицину» як посада спеціаліста ветеринарної медицини.

Відповідно ст.1 ЗУ «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 року спеціалістами ветеринарної медицини є лікарі та фельдшери ветеринарної медицини, які мають відповідний диплом та здійснюють діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики і лікування тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи або іншу ветеринарну діяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 Закону України «Про ветеринарну медицину» розміри посадових окладів, порядок встановлення кваліфікаційних категорій та надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини визначаються Кабінетом міністрів України.

Згідно з пунктом 1 та 2 Порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, затвердженого Постановою КМУ №972 від 25.07.2007 року, надбавки за вислугу років установлюються спеціалістам державних установ ветеринарної медицини з 1 серпня 2007 року залежно від стажу роботи в такому розмірі: стаж роботи понад 3 роки 10% від посадового окладу; понад 10 років 20 % від посадового окладу; понад 20 років 30 % від посадового окладу.

В Додатку до вказаного Порядку визначено перелік посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті. Зокрема, в абзаці 8 Додатку до Порядку посаду лаборанта І категорії віднесено до посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини.

Отже, з аналізу вказаної Постанови КМУ №972 видно, що окрім спеціалістів ветеринарної медицини, якими в розумінні ст.1 ЗУ «Про ветеринарну медицину» є виключно лікарі та фельдшери, вказана Постанова КМУ №972 встановлює надбавку за вислугу років й спеціалістам державних установ ветеринарної медицини до яких, згідно переліку посад, відноситься й посада лаборанта І категорії.

З дослідженої у судовому засіданні посадової інструкції лаборанта I категорії радіологічного відділу Закарпатської РДЛВМ Скучка В.С. встановлено, що в посадові обов`язки останньої входить, зокрема, проведення міжлабораторних порівняльних досліджень.

В судовому засіданні встановлено, що позивач також разом з лікарем бере участь у проведенні лабораторних досліджень та виконання інших робіт за вказівкою провідного лікаря ветеринарної медицини – радіолога.

Таким чином, позивач є спеціалістом, а саме лаборантом І категорії державної установи ветеринарної медицини, який проводить лабораторно-діагностичні дослідження та її посада відноситься до переліку посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, а тому вона має право на надбавку за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №972.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання надбавки за вислугу років згідно Постанови КМУ №972 лише з тих підстав, що її посада не входить до посад спеціалістів ветеринарної медицини в розумінні ст.1 ЗУ «Про ветеринарну медицину».

Судом належними та допустимими доказами встановлено, що позивач до квітня 2013 року отримувала надбавку згідно Постанова КМУ №972, як спеціаліст державної установи ветеринарної медицини. Після прийняття КМУ вищевказаної Постанови №972 зміни до ст.1 ЗУ «Про ветеринарну медицину» не вносилися, а тому відповідач безпідставно припинив нарахування та виплату позивачу такої надбавки з 21.06.2016 року.

Додані представником позивача листи: лист Міністерства соціальної політики України 15.06.2011 року, лист Державного комітету ветеринарної медицини України від 18.05.2011 року, лист Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 26.10.2011 року, не є належним та допустимим доказом того, що позивач втратила право на отримання надбавки за вислугу років згідно Постанови КМУ №972 враховуючи й те, що такі листи видані у 2011 році, а відповідач був в повній мірі ознайомлений з ними і продовжував здійснювати виплату позивачу надбавки за вислугу років до квітня 2013 року. Окрім того, такі листи не засвідчені у передбачений ЦПК України спосіб.

В ст.22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем та її представником було надано належні докази на підтвердження своїх тверджень, такі їх доводи не знайшли своє об`єктивне спростування доводами представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в частині зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років згідно Постанови КМУ №972 з 21.06.2016 року до дня набрання рішенням законної сили в розмірі 20 % від посадового окладу.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес тільки способами, що встановлені договором або законом.

Оскільки судом вже встановлено, що позивач працюючи на займаній посаді лаборанта І категорії має право на надбавку за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №972 від 25.07.2007 року, тому позовна вимога в частині зобов`язання відповідача проводити нарахування та виплати такої надбавки в подальшому не підлягає до задоволення оскільки така вимога охоплюється змістом вимог, що були задоволенні, які і будуть підставою для поновлення відповідного права та достатнім і належним способом захисту порушених прав позивача щодо нарахування та виплати відповідачем такої надбавки в подальшому.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись Постановою КМУ №972 «Про затвердження порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини» від 25.07.2007р., ст.22 Конституції України, ст.16 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 127, 141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про зобов`язання нарахування та проведення додаткових виплат до заробітної плати - задовольнити частково.

Зобов`язати Закарпатську регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби провести нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років з 21.06.2016 року до дня набрання рішенням законної сили в розмірі 20 % від посадового окладу.

Стягнути з Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук