Вирок № 86054629, 03.12.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 697/1283/16-к

Провадження № 1-кп/711/8/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

суддів: Степаненка О.М., Казидуб О.Г.

при секретарі Бак М.А.,

за участю прокурорів Тараненка В.О., Мартинюка М.П. і Пилипаса Р.О., захисників Свистун Ю.Л., Побиванця Ю.В., Хорошого І.В., Цвіркуна О.С. і Демчика В.І., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, одруженого, який має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, судимого: 1)25.12.2002 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 2)19.11.2004 р. цим же судом за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 190, ст.ст.70, 71 КК України до позбавлення волі строком 5 років 6 місяців; 3) 27.06.2006 р. Піщанським районним судом Вінницької області за ст.ст. 391, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, звільненого з місць позбавлення волі 27.10.2010 р. у зв`язку з відбуттям покарання; 4) 27.10.2011 р. Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, звільненого з місць позбавлення волі 27.01.2015 р. у зв`язку з відбуттям покарання, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.5 ст. 185, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 393, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 162 КК України;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харків, громадянина України, не одруженого, не працюючого, судимого: 1) 12.01.2006 р. Маньківським районним судом Черкаської області за ч.1 ст. 296 КК України до обмеження волі строком 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 2) 27.10.2006 р. Голосіївським районним судом м. Київ за ч.1 ст. 186, ст.ст. 71, 72 КК України до позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців; 3)09.10.2009 р. Дніпровським районним судом м. Київ за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 187, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 6 років, звільненого з місць позбавлення волі 08.05.2015 р. у зв`язку з відбуттям покарання, мешканця АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ст. 395 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, не працюючого, судимого: 1)24.10.2011 р. Соснівським районним судом м. Черкаси за ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 307, ст.ст. 69, 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці з конфіскацією всього майна, звільненого з місць позбавлення волі 16.06.2014 р. у зв`язку з відбуттям покарання; 2)02.03.2017 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, мешканця АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 309 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 07.09.2017 р. за ч.3 ст.15 ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією майна, зареєстрованого в АДРЕСА_4 , мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, суд

в с т а н о в и в :

Обвинувачені (підсудні) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вчинили умисні злочини (кримінальні правопорушення) за наступних обставин.

Біля 13 години 15 хвилин 13 червня 2015 року ОСОБА_3 з умислом на таємне викрадення чужого майна шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей проник до приміщення квартири АДРЕСА_5 , звідки умисно, з корисливих мотивів повторно таємно викрав ноутбук «ASUS X55A» та зарядний пристрій до нього вартістю 2 000 грн., чоловічу золоту печатку вагою 8 г 958 проби вартістю 5 984 грн. 56 коп., золоту сережку ромбоподібної форми вагою 4 г 958 проби вартістю 2 992 грн. 28 коп., золоту каблучку вагою 3 г 958 проби вартістю 2 244 грн. 21 коп., золоту каблучку вагою 6 г 958 проби вартістю 4 488 грн. 42 коп., пару золотих сережок у формі квітки загальною вагою 3 г 585 проби вартістю 1 370 грн. 43 коп., три золоті монети загальною вагою 27 г 999 проби загальною вартістю 21 062 грн. 43 коп., золоту каблучку вагою 5 г 958 проби вартістю 3 740 грн. 35 коп., золотий кулон із зображенням «Нефертіті» вагою 5 г 958 проби вартістю 3 740 грн. 35 коп., що належать потерпілій ОСОБА_8 , після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, завдавши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 47 623 грн. 03 коп.

Він же, близько 13 години 30 хвилин 12 серпня 2015 року, діючи умисно і з корисливих мотивів, переконавшись у відсутності сторонніх осіб та власника, шляхом зламу внутрішнього замка вхідних дверей проник до квартири АДРЕСА_6 , що належить потерпілій ОСОБА_5 , звідки повторно таємно викрав золоті вироби, а саме: золоту обручку 585 проби вагою 3 г вартістю 3 150 грн., золотий перстень із рожевим камінцем вагою 4 г вартістю 4 200 грн. та кошти в сумі 700 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 8 050 грн.

Також близько 16 години 26 листопада 2015 року ОСОБА_3 із умислом на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в будинку АДРЕСА_7 , пошкодив серцевину замка до вхідних дверей квартири №91 за допомогою раніше заготовлених викрутки і розвідного ключа та проник до вказаного житла, звідки умисно таємно з корисливих мотивів повторно вчинив таємне викрадення особистих речей потерпілої ОСОБА_22 : ноутбука марки «Samsung» чорного кольору вартістю 3 040 грн., мобільного телефону марки «Iphonе 5 S» вартістю 1 700 грн., мобільного телефону марки «НТС» вартістю 2000 грн., мобільного телефону марки «Alcatel» вартістю 500 грн. та із викраденим з місця вчинення злочину зник, чим завдав матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 7 240 грн.

Крім того, біля 12 години 27 листопада 2015 року підсудний ОСОБА_3 за умислом на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в будинку АДРЕСА_9 , умисно за допомогою раніше заготовлених викрутки та розвідного ключа пошкодив серцевину замка до вхідних дверей квартири №53 та проник до неї, звідки умисно повторно таємно з корисливих мотивів вчинив крадіжку особистих речей потерпілого ОСОБА_25 - ноутбука марки «Lifebook» чорного кольору вартістю 4 179 грн. 80 коп., та із викраденим з місця вчинення злочину зник.

Вказаними умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини (кримінальні правопорушення), передбачені ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинені повторно.

Обвинувачений ОСОБА_4 біля 15 години 26 лютого 2015 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_11 , де шляхом розбиття скла ванної кімнати незаконно, умисно проник до будинку, звідки таємно, з корисливих мотивів викрав 3 000 грн., нетбук «Asus» вартістю 3 500 грн., планшет «IPad» вартістю 960 грн., фотоапарат «ES 80 Samsung» вартістю 700 грн., золотий ланцюжок вагою 3 г вартістю 1500 грн., золотий хрестик вагою 1 г вартістю 500 грн., золоту обручку вагою 2 г вартістю 1000 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_26 матеріальних збитків на загальну на суму 11 160 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник.

Вказаними умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Також біля 13 години 03 березня 2015 року, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей незаконно, умисно проник до квартири АДРЕСА_12 , звідки таємно, з корисливих мотивів повторно викрав ноутбук «Asus А52D» вартістю 2 080 грн. та ноутбук «Asus X52H» вартістю 1700 грн. з дротами живлення і комп`ютерними мишками, фотоапарат «Nikon L 810 Black» вартістю 1 400 грн. та чоловічу сумку із шкірозамінника вартістю 400 грн., в якій знаходилися паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_27 , серії НОМЕР_1 та закордонний паспорт на ім`я останнього, чим завдав потерпілій ОСОБА_19 матеріальних збитків на загальну суму 5 580 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник.

Він же 06 березня 2015 року близько 14 години 00 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей незаконно, умисно проник до квартири АДРЕСА_13 , звідки таємно, з корисливих мотивів повторно викрав монітор марки «Asus VW 199» вартістю 2 500 грн. та веб-камеру марки «Sveiv IC - 300» вартістю 200 грн., чим завдав матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_21 на загальну суму 2 700 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник.

Також в період часу з 07 березня 2015 року до 19 години 40 хвилин 10 березня 2015 року (більш точно не встановлено), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, обвинувачений ОСОБА_4 шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей незаконно, умисно проник до квартири АДРЕСА_14 , звідки таємно, з корисливих мотивів повторно викрав кошти в сумі 400 грн., золотий ланцюжок довжиною 54 см 583 проби вартістю 1 103 грн., золотий кулон у вигляді підкови 583 проби вартістю 440 грн., золоту каблучку 583 проби вартістю 1 207 грн., а також системний блок, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на загальну суму 3 150 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник.

Він же близько 10 години 30 хвилин 07 березня 2015 року, перебуваючи в АДРЕСА_15 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів шляхом злому вхідних дверей проник до кв. №5 , де проживає потерпілий ОСОБА_28 , звідки повторно таємно викрав нетбук «ASUS ATOM» вартістю 1 440 грн., золоті прикраси: каблучку з камінцем вагою 3,92 г 583 проби вартістю 1 595 грн., каблучку з камінцем вагою 3,43 г 500 проби вартістю 1 339 грн., сережки вагою 0,89 г 585 проби вартістю 422 грн., сережку вагою 1,32 г 585 проби вартістю 626 грн., хрестик вагою 1,28 г 585 проби вартістю 607 грн., сумочку чоловічу вартістю 200 грн. з документами, після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник, завдавши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 6 229 грн.

Вказаними умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно і поєднане з проникненням у житло.

Крім того, біля 10 години 11 березня 2015 року обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_17 , маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів шляхом злому замка вхідних дверей проникли до квартири №8 потерпілої ОСОБА_29 , звідки повторно таємно викрали телевізор «SAMSUNG UE32D» вартістю 5705 грн. 80 коп. та TV тюнер «EUROSKY ES - 4050» вартістю 440 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зникли, завдавши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 6145 грн. 80 коп.

Також біля 10 години 23 червня 2015 року обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебували поряд з п`ятиповерховим будинком № 14-А АДРЕСА_20 , де ОСОБА_2 умисно залишився на майданчику п`ятого поверху вказаного будинку, щоб попередити спільників у разі небезпеки, а ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей проникли до квартири №54 , звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів, а ОСОБА_3 повторно, вчинили крадіжку грошових коштів в сумі 2 000 грн., 2 300 доларів США, що становить 50 068 грн. 01 коп., та 1 000 євро, що становить 24 696 грн. 59 коп., які належать потерпілому ОСОБА_14 , після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникли, спричинивши останньому матеріальних збитків на загальну суму 76 764 гривні 60 коп.

Підсудний ОСОБА_3 14 липня 2015 року близько 11 години 30 хвилин за попередньою змовою та разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, перебуваючи поряд з багатоповерховим будинком АДРЕСА_22 , шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей проникли до квартири №10 , звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів повторно вчинили крадіжку мобільного телефону «Nokia XL Dual SIM» вартістю 2 300 грн., мобільного телефону «Fly Q 200» вартістю 890 грн., силіконового чохла до мобільного телефону «Nokia XL Dual SIM» вартістю 90 грн., сім-картки оператора мобільного зв`язку «Life» вартістю 25 грн., сім-картки оператора мобільного зв`язку «Kyivstar» вартістю 25 грн., пари золотих сережок вагою 1,2 г 585 проби вартістю 560 грн. 66 коп., золотої обручки вагою 1,5 г 585 проби вартістю 700 грн. 85 коп., золотого ланцюжка вагою 1 г 585 проби вартістю 467 грн. 23 копійки, двох золотих коронок, кожна вагою 1 г, 585 проби всього на загальну суму 934 грн. 46 коп., що належать потерпілій ОСОБА_15 , після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникли, спричинивши останній матеріальних збитків на загальну суму 5 993 грн. 20 коп.

Також ОСОБА_3 біля 14 год. 21 липня 2015 року за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом злому замка на вхідних дверях квартири АДРЕСА_24 , що належить потерпілому ОСОБА_16 , проник всередину вказаної квартири, звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів повторно викрав грошові кошти в сумі 12 000 грн., чим завдав майнової шкоди ОСОБА_16 на вказану суму.

Приблизно о 14 год. 18 серпня 2015 року обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою про повторне таємне викрадення чужого майна перебували поряд з багатоповерховим будинком АДРЕСА_25 , де ОСОБА_30 залишився на першому поверсі спостерігати за обстановкою щоб попередити своїх спільників у разі виникнення небезпеки, а ОСОБА_31 і ОСОБА_32 піднялися на третій поверх і шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей проникли до квартири №304 , звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів повторно вчинили крадіжку золотого ланцюжка вагою 3 г 585 проби вартістю 1 362 грн. 33 коп., золотого браслета вагою 6 г 585 проби вартістю 2 724 грн. 66 коп., золотої каблучки вагою 2 г 585 проби вартістю 908 грн. 22 коп., золотої каблучки вагою 2,5 г 585 проби вартістю 1 135 грн. 28 коп., золотої каблучки вагою 3 г 585 проби вартістю 1 362 грн. 33 коп., золотого ланцюжка вагою 5 г 585 проби вартістю 2 270 грн. 55 коп., золотого хрестика вагою 2,5 г 585 проби вартістю 1 135 грн. 28 коп., грошових коштів в сумі 2 000 грн. і 300 доларів США, що становить 6 605 грн. 40 коп., ноутбука «Acer Aspire 5557» вартістю 8 850 грн. та фотокамери «Nikon D5100» вартістю 9 200 грн., що належать потерпілій ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникли, спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 35 554 грн. 05 коп.

Зазначеними умисними діями обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинили злочини (кримінальні правопорушення), передбачені ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно і поєднане з проникненням у житло.

Окрім того, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою між собою та з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, біля 14 години 30 липня 2015 року шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей проникли до квартири АДРЕСА_27 , звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів повторно вчинили крадіжку 2 030 канадських доларів, що становить 34 589 грн. 17 коп., 150 австралійських доларів, що становить 2 418 грн. 30 коп., 8 000 доларів США, що становить 176 584 гривні 00 коп., 5 000 грн., а також ювелірних виробів із золота: пари сережок 583 проби вагою 3,69 г вартістю 1 631 грн. 39 коп., пари сережок 585 проби вагою 1,89 г вартістю 838 грн. 44 коп., пари сережок 583 проби вагою 1,38 г вартістю 610 грн. 11 коп., каблучки 583 проби вагою 5,57 г вартістю 2 462 грн. 55 коп., ланцюжка довжиною 58 см 583 проби вагою 3,21 г вартістю 1 419 грн. 17 коп., кулона 583 проби вагою 0,6 г вартістю 265 грн. 27 коп., кулона 583 проби вагою 0,96 г вартістю 424 грн. 43 коп., каблучки 583 проби вагою 1,37 г вартістю 605 грн. 69 коп., обручки 583 проби вагою 2,46 г вартістю 1 087 грн. 59 коп., восьми коронок 809 проби загальною вагою 6,96 г на загальну вартість 4 275 грн. 18 коп., каблучки з золота 585 проби вагою 2,28 г вартістю 1 011 грн. 45 коп., золотої обручки 583 проби вагою 4 г вартістю 1 768 грн. 44 коп., золотого тризуба розміром 0,5х05 мм 585 проби вагою 2 г вартістю 887 грн. 24 коп., хрестика з розп`яттям 583 проби вагою 3 г вартістю 1 326 грн. 33 коп., годинника із ланцюжком 583 проби загальною вагою 13 г вартістю 5 747 грн. 43 коп., також кишенькового годинника з ланцюжком №824199 вартістю 300 грн., хрестика вагою 3 г вартістю 180 грн., що належать потерпілому ОСОБА_10 , після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникли, спричинивши останньому матеріальних збитків на загальну суму 243 432 грн. 18 коп., що становить 399,7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є у великих розмірах.

Цими своїми умисними діями підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло, вчинене повторно, у великих розмірах.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 близько 12 год. 35 хв. 12 серпня 2015 року, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_28 , підійшов до квартири №69 , яка на праві власності належить потерпілій ОСОБА_33 , і з умислом на незаконне проникнення до житла, таємно, не маючи дозволу володільця на перебування у вказаній квартирі, зламавши внутрішній замок у вхідних дверях, порушуючи конституційне право власника на недоторканість житла, передбачене ст. 30 Конституції України, незаконно проник всередину вказаної квартири.

Цими умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення в житло.

Раніше неодноразово судимий обвинувачений ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що відносно нього ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2015 р. встановлено адміністративний нагляд строком на один рік із встановленням наступних обмежень: заборонено вихід з будинку за місцем проживання з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня; заборонено виїзд за межі міста, району в особистих справах; зобов`язано з`являтися на реєстрацію до органів внутрішніх справ чотири рази на місяць. Однак останній умисно, всупереч встановленим обмеженням, самовільно, без дозволу та повідомлення Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області, залишив місце свого постійного проживання по АДРЕСА_2 і з 03 серпня 2015 року з метою ухилення від адміністративного нагляду виїхав до м. Черкаси, чим грубо порушив обмеження, встановлені йому адміністративним наглядом.

Зазначеними умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин (кримінальне правопорушення), передбачений ст. 395 КК України - самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Також обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , попередньо домовившись про розбійний напад на потерпілу ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою подальшого заволодіння її грошовими коштами, перебуваючи 21 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_30 , підготувалися до вчинення вказаного кримінального правопорушення шляхом попереднього вивчення місця вчинення злочину, а саме: близько 16 години зайшли до під`їзду №1 вищевказаного будинку, піднялися на міжповерховий майданчик між 3 та 4 поверхами, де стали очікувати на потерпілу ОСОБА_34

Близько 16 години 30 хвилин 21.02.2016 р. обидва підсудні, перебуваючи на майданчику між 3 та 4 поверхами, маючи умисел вчинення розбою на ОСОБА_34 з метою заволодіння її коштами, дочекалися поки потерпіла зайшла до під`їзду №1 будинку АДРЕСА_32 і піднялась на третій поверх, де розташовувалася її квартира під №12, після чого ОСОБА_3 спустився на майданчик 3 поверху, залишивши ОСОБА_1 на майданчику між 3 та 4 поверхами для спостереження за обстановкою та попередження в разі появи сторонніх осіб, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів і, виходячи за межі досягнутої з ОСОБА_1 домовленості, бажаючи настання смерті потерпілої ОСОБА_34 , здійснив два постріли з обріза гладкоствольної рушниці в область живота потерпілої ОСОБА_34 , заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних дробових поранень живота з ушкодженням внутрішніх органів, від яких настала смерть останньої, після чого ОСОБА_1 спустився слідом за ОСОБА_3 , забрав у потерпілої сумку з коштами, після чого вони удвох з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.

Зазначеними умисними діями ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вчинили злочин (кримінальне правопорушення), передбачене ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_3 , крім того - злочин, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів.

Також у період з 20 по 21 лютого 2016 року за невстановлених обставин і невстановленим способом ОСОБА_3 , готуючись до вчинення розбійного нападу в м. Каневі разом з ОСОБА_1 , без передбаченого законом дозволу придбав і зберігав обріз мисливської рушниці, який є гладкоствольною вогнепальною зброєю - обрізом гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці із вертикально-спареними стволами 12 калібру моделі ТОЗ-34ЕР промислового виробництва СРСР, промислові Т №9831 (стволи), Е №9831 (колодка), в конструкцію якої саморобним способом внесені зміни шляхом вкорочення стволів і видалення прикладу, та придатний для стрільби.

Цими умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Він же у невстановлені час та спосіб заволодів паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 15.09.2001 Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області на ім`я ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після чого з метою його подальшого використання у власних інтересах незаконно шляхом відклеювання видалив попередні фотознімки ОСОБА_35 на 1 та 3 сторінках зазначеного паспорту і наклеїв на їх місця два фотознімки розмірами 3х4 см зі своїм зображенням, після чого 26 лютого 2016 р. був затриманий працівниками поліції за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України. В ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_3 у нього виявлено та вилучено вищевказаний паспорт громадянина України, в першопочатковий зміст якого вносилися зміни шляхом видалення попередніх фотознімків на 1 та 3 сторінках та з подальшим наклеюванням фотознімків.

Зазначеними умисними діями підсудний ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення документу, який видається та посвідчується установою, який надає права, з метою його використання.

Також ОСОБА_3 , утримуючись під вартою на підставі ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27.02.2016 р. у кримінальному провадженні №12016250160000139 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, в період з 02 до 03 години 19 квітня 2016 року, маючи умисел, спрямований на вчинення втечі з-під варти з камери №4 ізолятора тимчасового тримання осіб, що перебувають у попередньому ув`язненні Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що розташований по вулиці Перемоги, 13, у м. Сміла Черкаської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, уникаючи зони спостереження відеокамери, розташованої у камері, яка заздалегідь була розвернута до стіни, тим самим скориставшись відсутністю належного контролю за ним з боку співробітників ізолятора тимчасового тримання осіб, що перебувають у попередньому ув`язненні Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, проліз у вікно, металеві грати на якому були заздалегідь пошкоджені, самовільно незаконно залишив таким чином територію ізолятора тимчасового тримання осіб, що перебувають у попередньому ув`язненні Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Вказаними умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 393 КК України - втеча з-під варти, вчинена особою, що перебуває в попередньому ув`язненні.

Обвинувачені визнали свою вину у вчиненні злочинів частково, пояснивши, що вони вчиняли деякі злочини, у вчиненні інших злочинів винуватими себе не визнали і показали наступне.

ОСОБА_3 : він дійсно шляхом пошкодження замків на вхідних дверях і проникнення до житла повторно таємно викрав чуже майно потерпілих ОСОБА_36 в м. Сміла 13.06.2015 р., ОСОБА_47 в м. Ватутіне 12.08.2015 р., ОСОБА_49 26.11.2015 р. і ОСОБА_50 в м. Черкаси 27.11.2015 р. і вину свою визнає повністю. 12.08.2015 р. він шляхом зламу дверного замка незаконно проник до житла потерпілої ОСОБА_60 в м. Ватутіне. Він визнає себе винним у тому, що вчинив утечу з-під варти 19.04.2016 р., а також у тому, що умисно підробив шляхом переклеювання фотографій паспорт громадянина України, який зберігав при собі до затримання. Разом із ОСОБА_97 та іншою особою вчинив 23.06.2015 р. крадіжку майна потерпілого ОСОБА_98 в м. Сміла з проникненням до житла. Також аналогічним способом вчинив 11.03.2015 р. крадіжку майна потерпілої ОСОБА_37 в с. Геронимівка, але без участі свого брата ОСОБА_38 , який не знав про його злочинні наміри і очікував на вулиці. Сам без участі іншої особи таємно з проникненням 14.07.2015 р. до житла потерпілої ОСОБА_39 в м. Сміла і 21.07.2015 р . потерпілого ОСОБА_41 в м. Каневі викрав чуже майно. Разом із ОСОБА_31 , але без участі ОСОБА_30 , який не знав про їх злочинні наміри, викрав 18.08.2015 р. чуже майно із житла потерпілої ОСОБА_44 в м. Сміла. 30.07.2015 р. разом із ОСОБА_31, але без участі третьої особи, проникли в житло ОСОБА_43 в м. Сміла і вчинили крадіжку коштів, виробів із дорогоцінних металів та іншого майна. У вчиненні вказаних злочинів винуватість визнає частково, заперечуючи участь у них зазначених осіб. До незаконного володіння вогнепальною зброєю (обрізом), до розбійного нападу і вбивства потерпілої ОСОБА_42 в м. Каневі 21.02.2016 р. він не причетний. Також він не вчиняв таємного викрадення чужого майна у потерпілих ОСОБА_6 15.11.2015 р., ОСОБА_75 15.02.2016 р., ОСОБА_77 19.02.2016 р., ОСОБА_73 08.12.2015 р. у м. Черкаси.

ОСОБА_1 : визнає, що ухилився від адміністративного нагляду і покинув місце постійного проживання та виїхав у м. Черкаси, не повідомивши органи міліції. 18.08.2015 р. він разом з ОСОБА_3 шляхом зламу замка проник в житло потерпілої ОСОБА_44 в м. Сміла і таємно викрав її майно. Вину свою у вчиненні вказаних злочинів визнає повністю. Також 30.07.2015 р. разом із ОСОБА_3 , але без участі третьої особи, він також проник в квартиру потерпілого ОСОБА_43 і здійснив крадіжку його майна. Винуватість свою визнає частково, заперечує участь у вчиненні злочину іншої особи. Він не визнає свою вину у незаконному придбанні та носінні вогнепальної зброї, а також у вчиненні розбійного нападу та вбивстві 21.02.2016 р. потерпілої ОСОБА_42 в м. Каневі.

ОСОБА_2 : 23.06.2015 р. разом із ОСОБА_3 та іншою особою вони вчинили крадіжку чужого майна потерпілого ОСОБА_98 в м. Сміла, під час якої він перебував на сходах в під`їзді, а до квартири безпосередньо проникли його спільники. 18.08.2015 р. він на автомобілі підвіз ОСОБА_31 і ОСОБА_3 до одного з будинків в м. Сміла і очікував їх, а потім вони повернулись з якимись речами, не повідомляючи йому про те, що викрали їх. На зворотному шляху були затримані працівниками міліції, які незаконно затримали його і підкинули наркотик в автомобіль, до якого він не причетний. Не визнає себе винуватим у вчиненні крадіжки майна потерпілої ОСОБА_44 і в незаконних операціях з наркотичним засобом.

ОСОБА_4 : визнав повністю себе винним у вчиненні з проникненням до житла таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_45 26.02.2015 р., ОСОБА_55 03.03.2015 р., ОСОБА_58 06.03.2015 р. в м. Сміла. Крадіжки майна потерпілих ОСОБА_52 в м. Сміла в березні 2015 р., ОСОБА_64 07.03.2015 р. та ОСОБА_37 11.03.2015 р. в с. Геронимівка Черкаського району він не вчиняв, але підвозив в це село 11.03.2015 р. свого брата ОСОБА_46 , не знаючи, що той має намір вчинити крадіжку.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинів (кримінальних правопорушень) доведена з урахуванням наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 349 КПК України (далі - КПК) суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд роз`яснив ці положення сторонам обвинувачення і захисту, а також потерпілим, які з`явилися в судове засідання, а також пересвідчився, що вони правильно зрозуміли вказану норму закону.

Суд враховує судову практику щодо випадків змушеного судового розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого і виходить з наступного. Сторона обвинувачення, на яку відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК покладено обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, повинна забезпечити явку потерпілих, показання яких могло мати ключове значення при доказуванні винуватості обвинуваченого. Верховний Суд у своїх постановах від 2 квітня 2019 року (провадження № 51-5008км18), від 15 травня 2019 року (провадження № 51-8984км18) дійшов до висновків про те, що якщо суд першої інстанції вжив усіх можливих і необхідних заходів для повідомлення потерпілих та забезпечення їх явки та явки свідка до суду, однак через їх неодноразову неявку до суду був позбавлений можливості провести їх допит для встановлення обставин події та причетності обвинуваченого, то у суду першої інстанції були підстави для ухвалення рішення з урахуванням наданих сторонами доказів, які він мав можливість безпосередньо дослідити в судовому засіданні. Так, хоча суд дійсно повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їх прав і обов`язків, але це не означає, що саме на суд покладено безумовний обов`язок забезпечити участь потерпілих, показання яких є ключовим доказом обвинувачення, оскільки доказування вини особи, а отже надання відповідних доказів суду, за законом є обов`язком сторони обвинувачення. Суд належним чином повідомляв усіх потерпілих про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, після зміни прокурором обвинувачення усі потерпілі без винятку отримали копію відповідного процесуального документа і не скористались своїм правом підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, про що надали суду заяви. Отже, потерпілі знали, що у місцевому суді здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження. Європейський суд у справах людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці доходив висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року п. 27, «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року п.41). Вказане свідчить про відсутність зацікавленості у розгляді кримінального провадження потерпілих, які, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, жодного разу не з`явились в судові засідання.

По епізодах викрадення чужого майна у потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 і ОСОБА_25 обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав і показав, що він повторно з проникненням до житла потерпілих таємно викрав чуже майно. Він і ОСОБА_30 визнали, що удвох таємно з проникненням до житла викрали чуже майно у потерпілого ОСОБА_98.

Крім того, суд отримав показання потерпілих, які пояснили:

ОСОБА_5 - 12.08.2015 р. вона виявила зламані замки в дверях її квартири, з якої викрадено золоті обручку і перстень з рубіном, а також гроші;

ОСОБА_8 - 13.06.2015 р. під час її тимчасової відсутності невідомий зламав дверний замок і проник до квартири, звідки викрав вироби із золота: обручки, сережки, кулон, монети, а також ноутбук, який було повернуто міліцією;

ОСОБА_14 - 23.06.2015 р. у період його тимчасової відсутності невідомі зламали замок на дверях квартири, звідки викрали кошти у гривнях, доларах США і євро;

ОСОБА_22 - 26.11.2015 р. невідомий, зламавши замок на дверях її квартири, проник до житла і таємно викрав ноутбук «Самсунг» і кілька мобільних телефонів.

При огляді 13.06.2015 р. місця події встановлено, що замок на вхідних дверях квартири потерпілої ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_33 пошкоджений, чим об`єктивно підтверджено спосіб проникнення до житла (т.14 а.с.7-12).

За висновками криміналістичної експертизи вилучені при огляді місця події сліди пальців рук залишені не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.18 а.с.234-238), що не свідчить про його непричетність до злочину, адже він визнав себе винуватим і, крім того, згідно з протоколом огляду 04.07.2015 р. у ОСОБА_3 вилучено ноутбук «Асус» із зарядним пристроєм (т.14 а.с. 21), які були повернуті потерпілій.

Вартість ноутбука та виробів із золота підтверджена відповідними довідками на а.с.30-31 у т. 14).

23.06.2015 р. оглянуто квартиру потерпілого ОСОБА_14 у м . Сміла Черкаської області за адресою : АДРЕСА_36 і виявлено пошкодження врізного замка на вхідних дверях (т.14 а.с.60-62).

Під час огляду 26.11.2015 р. місця події в квартирі АДРЕСА_37 , де проживає потерпіла ОСОБА_22 , виявлено пошкодження замків на дверях до тамбура і квартири, частини замка виявлені на підвіконні у під`їзді, в квартирі речі домашнього вжитку розкидані, чим об`єктивно підтверджено спосіб проникнення до житла (т. 16 а.с.63-73).

Наявність у потерпілої ОСОБА_22 ноутбука підтверджено копією наданого нею документа на а.с.75 т.16.

Оглядом квартири потерпілого ОСОБА_25 за адресою: АДРЕСА_38 встановлено пошкодження замка на дверях до житла, чим об`єктивно підтверджено незаконність проникнення до житла потерпілого.

Потерпілий надав органу досудового розслідування копії документів на викрадений ноутбук (т.16 а.с.84-86).

При огляді місця події 12.08.2015 р. - квартири потерпілої ОСОБА_5 в АДРЕСА_39 виявлено зламану серцевину замка на дверях помешкання (т.19 а.с.103-112).

Під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_3 вказав місце і спосіб проникнення до житла потерпілої ОСОБА_47 , а також предмети викрадення - гроші, обручку, перстень (т.19 а.с.127-133).

Обвинувачений ОСОБА_2 під час слідчого експерименту відтворив обставини вчинення ним, ОСОБА_48 і ще однією особою викрадення майна у ОСОБА_98, при чому він спостерігав за навколишньою обстановкою, а його спільники безпосередньо проникли до житла потерпілого.

Вартість викрадених у потерпілих ОСОБА_49 і ОСОБА_50 ноутбуків визначена товарознавчими експертизами (т.17 а.с. 73-75, 79-82).

Зазначені докази наряду з визнанням обвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні крадіжок чужого майна у потерпілих ОСОБА_36 , ОСОБА_51 і ОСОБА_50 , а також визнанням обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_97 крадіжки у потерпілого ОСОБА_98, дозволяють суду дійти до висновку про доведеність того, що обвинувачені ОСОБА_3 (повторно) і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з проникненням до житла таємно викрали чуже майно потерпілого ОСОБА_14 , а також, що обвинувачений ОСОБА_3 з проникненням до житла повторно таємно викрав чуже майно потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 і ОСОБА_25 . Їх дії необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 185 КК України.

По епізодах викрадення майна потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 та ОСОБА_21 :

Потерпіла ОСОБА_7 показала, що в період із 7 по 10.03.2015 р. невідома особа шляхом зламу замка проникла до її квартири і викрала прикраси із золота і системний блок від комп`ютера. Згодом системний блок було вилучено у брата обвинуваченого ОСОБА_4 і їй повернуто.

Під час огляду помешкання потерпілої за адресою: АДРЕСА_40 виявлено пошкодження дверного замка, сліди обшуку квартири, а також вилучено сліди пальця руки та низу взуття (т.7 а.с.209-211).

Згідно з протоколом огляду житла за письмовою згодою володільця за місцем проживання ОСОБА_3 11.03.2015 р. вилучено системний блок від комп`ютера (т.8 а.с.22-23).

Згідно з висновками криміналістичної експертизи виявлений при огляді помешкання потерпілої ОСОБА_52 слід пальця руки залишений не ОСОБА_3 і не ОСОБА_4 , а іншою особою (т.7 а.с.223-225), що не свідчить про непричетність ОСОБА_4 до цього злочину, тому що слід пальця руки вилучено на розташованій зовні квартири кнопці електродзвінка і він міг бути залишений не злочинцем.

При огляді 26.02.2015 р. місця події в будинку АДРЕСА_11 виявлено пошкодження скла у ванній кімнаті і сліди обшуку в будинку потерпілого ОСОБА_45 (т.7 а.с.168-170).

Вартість виробів із золота станом на 26.02.2015 р. підтверджена довідкою на а.с.196 т.7.

Потерпіла ОСОБА_21 показала суду, що у березні 2015 р. у період її відсутності відбулось проникнення до її житла, з якого викрадено монітор і веб-камеру.

З протоколу огляду місця події (т.7 а.с.201) встановлено, що 07.03.2015 р. в квартирі потерпілої ОСОБА_58 АДРЕСА_41 пошкоджено замок на вхідних дверях, у помешканні виявлено слід низу взуття, а також наявність системного блоку і клавіатури без монітора.

Потерпіла ОСОБА_19 показала, що вдень 03.03.2015 р. виходила з дому і біля будинку бачила ОСОБА_53 та іншу особу, зовні схожу на ОСОБА_54 , а потім виявила сліди проникнення до її квартири, з якої викрадено два ноутбука, фотоапарат і сумку з документами її чоловіка.

При огляді квартири потерпілої за адресою: АДРЕСА_42 виявлено пошкодження дверного замка, виявлено слід низу взуття (т. 7 а.с.180).

Згідно із протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотографіями потерпіла ОСОБА_55 впізнала 06.05.2015 р. ОСОБА_3 , який у день крадіжки разом з іншою особою довго стояв біля її будинку, а потім зайшов до під`їзду. Разом з тим, вона не впізнала за фотознімками ОСОБА_4 (т.8 а.с.72-75).

Остання обставина не свідчить про невинуватість ОСОБА_4 , тому що під час слідчого експерименту він відтворив обставини вчинення вказаного злочину (т.8 а.с.76-78).

Після допиту потерпілої ОСОБА_4 і ОСОБА_3 показали, що вони дійсно зіткнулись із кимсь із мешканців будинку у під`їзді, а потім вчинили крадіжку майна потерпілої ОСОБА_55 , серед яких був паспорт її чоловіка, який згодом вилучили в їх житлі. Разом з тим, суд виходить із того, що ОСОБА_3 не висунуто обвинувачення у вчиненні цього злочину, а ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він викрав це майно сам, тому здійснює судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення.

Наявність у власності потерпілої ОСОБА_55 ноутбуків і фотоапарата, а також їх вартість підтверджена копіями паспортів і гарантійного талона на вказану техніку і висновком спеціаліста (т.7 а.с. 191, т.8 а.с.98-102).

Під час слідчих експериментів обвинувачений ОСОБА_4 упевнено вказав місце і спосіб вчинення таємного викрадення чужого майна у потерпілих ОСОБА_56 , ОСОБА_57 з проникненням до їх житла (т. 8 а.с. 76-87). Ці слідчі дії проведені за участю захисника обвинуваченого, що унеможливлювало незаконний вплив на нього.

Згідно з довідкою ломбарду (т.7 а.с.197-198) обвинувачений ОСОБА_4 04.03.2015 р. здав до ломбарду ноутбук, аналогічний викраденому у ОСОБА_55; а його брат ОСОБА_3 - у цей же день здав інший такий ноутбук. Крім того, ОСОБА_3 26.02., 06.03.2015 здав до ломбарду ноутбук і фотоапарат, які аналогічні тим, що викрадені у потерпілого ОСОБА_45 ; 06.03.2015 р. він здав монітор, який викрадений у потерпілої ОСОБА_58 , а 09.03.2015 р. - кулон, який викрадений у потерпілої ОСОБА_52 .

Наведені докази свідчать про безпосереднє вчинення ОСОБА_4 указаних злочинів, а та обставина, що частину викраденого майна ОСОБА_3 здав до ломбарду, свідчить лише про збут ним майна, викраденого його братом.

Проаналізувавши кожен з цих доказів та їх сукупність, а також показання підсудного ОСОБА_4 про визнання ним винуватості у викраденні чужого майна у потерпілих ОСОБА_59 і ОСОБА_58 , суд приходить до переконання в тому, що винуватість ОСОБА_4 у тому, що він таємно викрав чуже майно потерпілого ОСОБА_26 , проникнувши в його будинок, а також з проникненням до житла потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_7 повторно таємно викрав чуже майно, доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст. 185 КК України.

Водночас суд визнає недопустимим доказом протокол огляду житла, в ході якого вилучено паспорт ОСОБА_55 , тому що суду не надано підтвердження законності проникнення до житла (т.8 а.с.16-21). Зайнята обвинуваченим ОСОБА_4 позиція по запереченні вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_52 спростовується наведеними доказами, зокрема протоколом слідчого експерименту і довідкою ломбарду.

По епізоду незаконного проникнення до житла потерпілої ОСОБА_33 .

При огляді місця події 12.08.2015 р. виявлено сліди проникнення до квартири АДРЕСА_43 та зафіксовано пошкодження серцевини замка, викинуті речі з місця їх зберігання, вивалено сліди пальців рук (т. 19 а.с. 53-67).

За висновками криміналістичної дактилоскопічної експертизи один із виявлених на місці події слідів залишений обвинуваченим ОСОБА_3 (т.19 а.с.93-98).

Під час слідчого експерименту цей обвинувачений вказав місце і спосіб незаконного проникнення до житла потерпілої ОСОБА_60 (т.19 а.с.119-126).

Проаналізувавши зазначені докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_3 у тому, що він незаконно проник до житла потерпілої ОСОБА_33 , чим вчинив умисний злочин, передбачений ч.1 ст. 162 КК України. Незважаючи на наявні в досліджених доказах дані про те, що цей злочин обвинувачений учинив групою осіб, обвинувачення йому про це не висувалось, тому суд у відповідності до положень ч.1 ст. 337 КПК виносить вирок лише у межах висунутого обвинувачення.

По епізодах викрадення чужого майна потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 :

обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав і показав, що він повторно сам, тобто без участі інших осіб, з проникненням до житла потерпілих таємно викрав чуже майно.

Потерпіла ОСОБА_15 показала, що 14.07.2015 р. вона на нетривалий час вийшла з будинку, біля якого помітила раніше невідомого їй обвинуваченого ОСОБА_3 , якого упізнала під час досудового розслідування, разом із іншою особою, а коли повернулась - виявила проникнення до її квартири, звідки викрадено мобільні телефони, золоті сережки, ланцюжок, обручку, зубні коронки.

Згідно із протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками потерпіла ОСОБА_15 упізнала підсудного ОСОБА_3 (т.14 а.с.77).

При огляді місця події у квартирі потерпілої за адресою: АДРЕСА_44 , виявлено пошкодження замка на дверях і порушене звичне місце знаходження речей (т.14 а.с.68-70).

Вартість викрадених мобільних телефонів і виробів із золота підтверджена довідками на а.с.79-80 т. 14.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_3 , визнаючи свою вину у цьому злочині, заперечує участь у його вчиненні інших осіб, суд із показань потерпілої впевнився у тому, що обвинувачений перебував біля її житла удвох із особою. З обвинуваченим ОСОБА_97 проведено слідчий експеримент, під час якого він відтворив обставини, коли неподалік станції ім. Т.Шевченка в м. Сміла ОСОБА_3 разом із іншою особою відлучились, а невдовзі повернулись із телефонами «Fly» білого кольору, який ОСОБА_32 викинув, а також «Nokia» (т.15 а.с.118). Крім того, ОСОБА_31 на наступний день після викрадення майна потерпілої здав до одного з ломбардів її викрадений мобільний телефон «Nokia XL Dual SIM» (т.14 а.с.73). Зважаючи на ці докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 таємно повторно з проникненням до житла викрав чуже майно потерпілої ОСОБА_39 за попередньою змовою з іншою особою, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України. При цьому суд виключає з обвинувачення викрадення золотого хрестика, тому що потерпіла в судовому засіданні пояснила, що цей предмет не викрадався, а вона його знайшла після огляду місця події.

Потерпілий ОСОБА_16 показав, що в період тимчасової відсутності членів його сім`ї вдома невідомі проникли до його квартири, звідки викрали 12 000 грн.

У протоколі огляду місця події від 21.07.2015 р. зафіксовано, що в квартирі АДРЕСА_24 пошкоджено замок на дверях, в житлі речі викинуті зі своїх місць, виявлено слід пальця руки (т.19 а.с.5-15).

За висновками криміналістичної експертизи на вилученому з місця події дверному замку наявні сліди інструментів (знарядь злому) - т.19 а.с.15-24.

Наведене об`єктивно підтверджує незаконне вторгнення до житла потерпілого та викрадення його майна.

Під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_3 детально вказав місце, час і спосіб проникнення до квартири потерпілого разом з іншими особами та викрадення коштів, при чому він безпосередньо до квартири не проникав (т.19 а.с.35-41).

Наведені докази достатні для того, щоб вважати доведеним, що ОСОБА_3 таємно повторно з проникненням до житла викрав чуже майно потерпілого ОСОБА_41 за попередньою змовою з іншими особами, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України. Невизнання в суді вчинення злочину разом з іншими особами пояснюється бажанням обвинуваченого вигородити своїх спільників і уникнути відповідальності за вчинення злочину з кваліфікуючою ознакою за попередньою змовою групою осіб.

Протокол упізнання свідком ОСОБА_61 ОСОБА_3 , якого він бачив у під`їзді 21.07.2015 р. разом з іншими особами, суд не бере до уваги, тому що сторона обвинувачення не надала суду цього свідка для допиту, під час якого суд міг би пересвідчитись у правильності інформації, яка міститься у протоколі цієї слідчої дії.

По епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_28

обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе не визнав і показав, що крадіжку не вчиняв, а тільки привозив свого брата в с. Геронимівку і очікував його.

07.03.2015 р. оглянуто місце події і виявлено пошкодження замка на дверях квартири № 5 потерпілого за адресою: АДРЕСА_15 , а в житлі знайдено сліди рукавиці і низу взуття (т.7 а.с.229-234).

При проведенні слідчого експерименту ОСОБА_4 продемонстрував, як він із братом приїхав 07.03.2015 р. в с. Геронимівку, де, використовуючи рукавиці і розвідний ключ, він сам проник до житла потерпілого, звідки викрав шкіряну сумку, золоті та срібні прикраси і ноутбук «Асус», які перевіз до м. Сміла (т.8 а.с.88-92).

Згідно із довідкою ломбарду на наступний день після події ОСОБА_4 здав до ломбарду в м. Сміла ноутбук «Асус», а ОСОБА_3 - прикраси із золота (т.8 а.с.42)

При огляді житла ОСОБА_3 зі згоди його володільця виявлено чоловічу шкіряну сумку (т.8 а.с. 22-26).

Проаналізувавши докази, суд вважає доведеним факт повторного вчинення підсудним ОСОБА_4 крадіжки чужого майна потерпілого ОСОБА_28 із проникненням до житла, тобто злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. Та обставина, що частину викраденого майна до ломбарду здавав його брат ОСОБА_62 і в його житлі виявлено сумку потерпілого, підтверджує інформацію, надану ОСОБА_63 під час слідчого експерименту, що він перевіз викрадене майно із с.Геронимівки у м. Сміла Черкаської області.

При цьому суд визнає недопустимим доказом протокол огляду житла матері обвинуваченого, під час якого вилучено документи на ім`я потерпілого ОСОБА_64 і прикраси із металу сірого кольору, тому що орган досудового розслідування не надав суду підтвердження того, що проникнення до житла здійснено на підставі згоди його володільця чи власника (т.8 а.с.16-21).

По епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_29

обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав і показав, що він повторно сам, тобто без участі свого брата, з проникненням до житла потерпілої таємно викрав чуже майно. Аналогічні показання дав обвинувачений ОСОБА_4 , пояснивши, що тільки підвіз брата в с. Геронимівку, не знаючи, що той має намір вчинити крадіжку.

Разом з тим, під час слідчого експерименту ОСОБА_4 відтворив обстановку вчинення злочину, а саме: що вони удвох із братом 11.03.2015 р. приїхали в с. Геронимівку з метою вчинення крадіжки з будинку АДРЕСА_17 . Поки він підшуковував якусь квартиру, до якої можна проникнути, його брат вийшов з під`їзду і очікував його, а він тим часом проник до квартири, звідки викрав телевізор і тюнер, які замотав у покривало і виніс з будинку, де віддав брату інструменти, за допомогою яких він зламав замок до житла (т.8 а.с.88-92).

Згідно з протоколом огляду місця події 11.03.2015 р. замок на дверях до квартири АДРЕСА_45 пошкоджений, у житлі виявлено слід низу взуття (т.7 а.с.245).

Суд допитав свідка ОСОБА_65 , який показав, що його брат по телефону повідомив про те, що через дверне вічко («глазок») спостерігає, що двоє невідомих з квартири сусідки виносять речі. Після цього свідок негайно приїхав до будинку АДРЕСА_17 , де побачив, що один з цих осіб ( ОСОБА_66 ) сів до автомобіля червоного кольору з телевізором в простирадлі, а інший втік. Він разом з сусідами затримав ОСОБА_54 , а згодом затримав і ОСОБА_53 , якого посадив до свого автомобіля і викликав міліцію. Після того, як ОСОБА_62 вийшов з його автомобіля, він знайшов там інструменти: викрутки і розвідний ключ, які віддав працівникам міліції.

При огляді 11.03.2015 р. автомобіля червоного кольору з дозволу його володільця в ньому знайдено телевізор «Самсунг», ТВ-тюнер і рукавиці (т.8 а.с. 1-11).

Свідок ОСОБА_65 видав міліції дві викрутки і розвідний ключ, залишені в його автомобілі ОСОБА_46 , який має відношення до крадіжки (т.8 а.с.13-15).

Вилучені в автомобілі телевізор і тюнер повернуті потерпілій ОСОБА_29 (т.8 а.с. 57). дослідженням вилучених при огляді місця події документів на телевізор і тюнер встановлено, що серійний номер останнього збігається із серійним номером тюнера, вилученого в автомобілі (т.7 а.с.251-253).

За висновками криміналістичної експертизи вилучений під час огляду квартири потерпілої ОСОБА_29 слід міг бути залишений взуттям ОСОБА_3 (т.8 а.с. 63-67).

Згідно з висновком експертизи виявлений у квартирі потерпілої ОСОБА_37 слід залишений не рукавицями, вилученими при огляді автомобіля (тобто у ОСОБА_4 ) - т.8 а.с.68-71), з чого суд робить висновок про те, що ОСОБА_4 був у житлі потерпілої не сам.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_65 об`єктивно підтверджені. Його показання і протокол огляду автомобіля підтверджують інформацію, яка отримана під час слідчого експерименту із ОСОБА_4 про те, що він брав участь у вчиненні крадіжки, тому суд вважає доведеним, що обидва брати ОСОБА_32 , ОСОБА_46 і ОСОБА_38 , за попередньою змовою групою осіб, використовуючи інструменти, удвох проникли до житла потерпілої ОСОБА_29 , після чого ОСОБА_67 виніс викрадене майно до автомобіля, а ОСОБА_62 утік зі знаряддями злочину, але вони були затримані свідком ОСОБА_65 та іншими особами. Своїми умисними діями вони учинили злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України (крадіжка), тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб і поєднане з проникненням до житла.

По епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 .

Потерпілий ОСОБА_10 показав, що 30.07.2015 р. невідомі шляхом зламу дверного замка проникли до його квартири, звідки викрали кошти в національній валюті, валюті США і Канади, ювелірні прикраси із золота. Через певний час він дізнався від працівників міліції, що зловмисники здали частину викраденого до ломбарду, і викупив деякі вироби із золота.

30.07.2015 р. проведено огляд квартири АДРЕСА_27 , яким виявлено пошкодження замків на вхідних дверях, порожні коробки з-під прикрас, слід низу взуття (т.14 а.с.85-90).

За висновками криміналістичної експертизи циліндрові механізми вилучених з квартири потерпілого замків пошкоджені шляхом їх зламу (т.14 а.с.92-97).

Згідно з протоколом впізнання свідок ОСОБА_68 серед інших упізнав за фотознімками ОСОБА_1 , якого бачив у кінці липня 2015 р. біля будинку № 20 по вул. Перемоги у м. Сміла (т.14 а.с.127).

Згідно з копіями договорів обвинувачений ОСОБА_1 30.07.2015 р. здав до ломбарду вироби із золота: каблучки, сережки, кулони, коронки, ланцюжок (т.14 а.с.103-108).

Така ж інформація міститься у довідці ПТ «Ломбард «Скарбниця» на а.с.121-122 т.14.

Показання потерпілого про те, що він викупив із ломбарду частину викраденого майна, підтверджені зазначеними копіями договорів і довідкою, а також протоколом огляду сережок, каблучок, кулонів, зубних коронок, ланцюжка (т.14 а.с.110, 113-119).

Вартість викрадених у потерпілого хрестика, годинника і виробів із золота, а також курс валют підтверджені відповідними довідками на а.с.129-133).

Обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 винуватими визнали себе, але показали, що вчинили крадіжку майна потерпілого ОСОБА_43 удвох без участі іншої особи. Разом з тим, суд, проаналізувавши докази, встановив, що 25.01.2018 р. обвинувачені не визнавали себе винуватими у цьому злочині, а потім під тиском зібраних доказів змінили свою позицію, частково визнавши свою винуватість. Таким чином, суд має підстави визнати показання обвинувачених у тому, що вони вчинили злочин без участі іншої особи, неправдивими.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_69 (раніше ОСОБА_99) пояснив, що бачив трьох осіб, які заходили до під`їзду, у якому проживав потерпілий ОСОБА_43 . Незважаючи на те, що свідок в судовому засіданні не міг впізнати ОСОБА_31 , суд враховує те, що свідок впевнено в ході досудового розслідування впізнав цього обвинуваченого, а з дня події до дати допиту свідка судом пройшло більше двох років, що вплинуло на здатність свідка відтворити події минулого.

При огляді житла зі згоди його володільця 08.08.2015 р. виявлено інструменти, довідки з ломбарду, ювелірні прикраси, а також хрестик, годинник з ланцюжком у одному пакеті з паспортом ОСОБА_31 (т.14 а.с.123-126).

Вилучені під час цієї слідчої дії хрестик і годинник з ланцюжком повернуті потерпілому ОСОБА_43 (т.14 а.с.126).

Наведених доказів достатньо для висновку про доведеність того, що обвинувачені ОСОБА_31 і ОСОБА_3 вчинили злочин за попередньою змовою між собою та з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її, зокрема, у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 185 КК України у великих розмірах визнається злочин, що вчинений на суму, як в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах - злочин, що вчинений на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» з 1 січня 2015 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1218 гривень. На підставі вищевказаного податкова соціальна пільга на момент вчинення злочину дорівнює 609 грн. (50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Враховуючи наведене, суд вбачає, що дії ОСОБА_3 і ОСОБА_1 по повторному таємному викраденню чужого майна потерпілого ОСОБА_43 , вчиненому за попередньою змовою групою осіб і поєднаному з проникненням до житла за кваліфікуючою ознакою як крадіжка у великих розмірах (609 х 250 = 152 250 грн.), необхідно кваліфікувати за ч.4 ст. 185 КК України.

По епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_11 :

Потерпіла ОСОБА_11 показала, що біля 15 год. 18.08.2015 р. її син виявив проникнення до їх житла, з якого викрадено кошти, золоті прикраси, фотоапарат і прикраси. В цей же день було затримано зловмисників, у яких вилучено ланцюжок із хрестиком, і від яких установлено, що фотоапарат і ноутбук вони встигли здати до одного із ломбардів, з якого її син викупив ці предмети.

З протоколу огляду місця події встановлено, що 18.08.2015 р. в квартирі АДРЕСА_46 виявлено зламаний замок, сліди обшуку і слід низу взуття (т.15 а.с.6-11).

Згідно з копіями договорів 18.08.2015 р. ОСОБА_70 здав до ломбарду хрестик і ланцюжок із золота, ноутбук і фотоапарат, які були згодом викуплені.

Свідок ОСОБА_70 показав, що на прохання обвинуваченого ОСОБА_53 він неодноразово здавав до ломбарду якісь предмети (ювелірні вироби, побутову техніку).

Показання потерпілої про те, що її син викупив з ломбарду викрадені ноутбук і фотоапарат, підтверджено заявою і копією квитанції від 19.08.2015 (т.15 а.с.23-24).

Вартість викраденого майна підтверджена відповідними довідками на а.с.49-52 т. 15).

За висновками криміналістичної експертизи вилучений при огляді житла потерпілої ОСОБА_44 слід низу взуття міг бути залишений взуттям ОСОБА_31 (т.15 а.с. 43-48).

Підсудний ОСОБА_30 винуватим себе не визнав і пояснив, що він підвозив ОСОБА_31 і ОСОБА_3 18.08.2015 р. у м. Сміла, але не знав про їх наміри вчинити крадіжку. Вказані особи визнали вчинення ними крадіжки майна потерпілої ОСОБА_44 , але заперечували участь у ній ОСОБА_30 .

Суду на підтвердження винуватості ОСОБА_30 надано заяву від його імені про видачу викраденого ланцюжка і хрестика, а також протокол огляду від 19.08.2015 р., під час якого у ОСОБА_30 начебто вилучено ці предмети (т.15 а.с.12-15).

ОСОБА_30 заперечує написання ним такої заяви і факт вилучення у нього хрестика і ланцюжка.

Аналіз наданих доказів свідчить про таке. Біля 19 год. 18.08.2015 р. слідчим проведено огляд автомобіля, в якому перебували обвинувачені ОСОБА_30 , ОСОБА_3 і ОСОБА_31 (т.15 а.с.58). Протокол огляду (вилучення хрестика і ланцюжка) складено 19.08.2015 р. співробітником оперативного підрозділу, але суду не надано письмового доручення слідчого на здійснення такої процесуальної дії цьому співробітнику, як це передбачено ч.1 ст. 41 КПК, тому цей огляд проведено незаконно. Крім того, як вказано вище, ланцюжок і хрестик 18.08.2015 р. здав до ломбарду ОСОБА_71 і ці предмети були викуплені 19.08.2015 р. невстановленою особою. В резолютивній частині постанови слідчого про визнання ланцюжка і хрестика речовими доказами зазначено, що ці предмети вилучені у ОСОБА_30 18.08.2015 р. (в протоколі про вилучення їх у ОСОБА_30 дата вказана 19.08.2015 р.).

Такі суперечності у наданих доказах викликають сумнів у законності джерел їх отримання, тому суд визнає їх недопустимими.

Разом з тим, суд дослідив протокол слідчого експерименту, під час якого обвинувачений ОСОБА_2 детально відтворив свою участь разом із ОСОБА_31 та ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки із житла ОСОБА_44, під час якої він спостерігав за навколишньою обстановкою, а його спільники безпосередньо проникли до квартири і викрали фотоапарат, ноутбук і вироби із золота, які збули в м. Черкаси (т.15 а.с.117). ОСОБА_30 не житель м. Сміла, але під час слідчої дії орієнтувався в просторі, описав будинок і вказав квартиру потерпілої, описав дії кожного із спільників і шлях відходу з місця вчинення злочину, що міг зробити тільки виконавець злочину. Свідок ОСОБА_72 показав, що був понятим у цій слідчій дії, під час якої ОСОБА_30 без стороннього впливу розповідав і відтворював обставини вчинення цього та інших злочинів. Ці докази у сукупності з іншими, зокрема з урахуванням того, що ОСОБА_30 був затриманий разом із ОСОБА_31 і ОСОБА_3 через незначний проміжок часу після викрадення майна потерпілої ОСОБА_44 , переконує суд у доведеності того, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою з проникненням до житла потерпілої ОСОБА_44 таємно повторно викрали чуже майно, чим вчинили злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України. Їх показання в частині непричетності до цього злочину ОСОБА_30 пояснюються хибними уявленнями про почуття товариськості і намаганням полегшити долю свого поплічника і уникнути ним відповідальності за фактично вчинені злочини.

По епізодах викрадення майна потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 і ОСОБА_73 :

підсудному ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні цих злочинів за наступних обставин.

Біля 11 години 05 листопада 2015 року обвинувачений ОСОБА_3 з умислом на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у будинку АДРЕСА_47 , умисно таємно з корисливих мотивів пошкодив серцевину замка вхідних дверей квартири №73 за допомогою раніше заготовлених викрутки і розвідного ключа та проник до вказаного житла, звідки умисно таємно з корисливих мотивів повторно вчинив крадіжку речей потерпілої ОСОБА_6 , а саме: куртки чоловічої шкіряної чорного кольору, ноутбука марки «Lenovo V 560» чорного кольору в металевому корпусі вартістю 4 900 грн., сумки до ноутбука вартістю 200 грн., жіночого годинника із логотипом «Марі Кей» із металу срібного кольору, на браслеті камінці цирконію, подарункового набору у футлярі, обшитому оксамитом червоного кольору, до якого входили: запальничка, попільничка, ручка, розкладний ножик, та із викраденим з місця вчинення злочину зник, чим завдав матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 5 100 грн.

Приблизно о 14 годині 15 лютого 2016 року ОСОБА_3 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_63 , умисно пошкодив серцевину замка до вхідних дверей квартири №15 за допомогою раніше заготовлених викрутки та розвідного ключа і проник до вищевказаної квартири, звідки умисно таємно з корисливих мотивів повторно вчинив крадіжку особистих речей потерпілої ОСОБА_20 : ноутбука марки «Asus R510VC-XX1224H» вартістю 11 549 грн. 66 коп.

Крім того, близько 11 години 19 лютого 2016 року ОСОБА_3 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_52 , за допомогою раніше заготовлених викрутки та розвідного ключа умисно пошкодив серцевину замка до вхідних дверей квартири №50 і проник до вказаного житла, звідки умисно таємно з корисливих мотивів повторно вчинив крадіжку особистих речей потерпілої ОСОБА_9 - ноутбука марки «Dell Inspirion №7110 210-36958» вартістю 3 750 грн. 37 коп.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані як злочини (кримінальні правопорушення), передбачені ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинені повторно.

Також біля 15 години 08 грудня 2015 року обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_54 , пошкодив серцевину замку до вхідних дверей квартири №20 за допомогою раніше заготовлених викрутки та розвідного ключа і проник до вищевказаної квартири, звідки умисно таємно з корисливих мотивів повторно вчинив крадіжку особистих речей потерпілої ОСОБА_24 : коштів у розмірі 30 000 доларів США, що становило 703 520 грн. 94 коп., коштів у розмірі 80 000 грн., набору золотих сережок та каблучки, на зовнішній стороні зі вставкою округлої форми, всередині кола маленький діамант, по колу вставки 5-6 діамантів, вагою близько 6 г 583 проби, золотих сережок, на зовнішній стороні вставка із каміння округлої форми (рубін) діаметром 0,5 мм вагою 4,5 г 583 проби, золотої каблучки, на зовнішній стороні вставка із камінням (рожевий рубін) овальної форми, по краях золота оправа, вагою близько 10 г 583 проби, набору золотих сережок та каблучки, на зовнішній стороні вставка із каміння округлої форми (блакитний топаз) округлої форми, діаметр каміння на сережках 0,5 мм, а на каблучці - 0,7 мм, вагою близько 12 г 583 проби, набору золотих сережок та каблучки, на зовнішній стороні прямокутна вставка із золота, на якій посередині розташований дрібний камінець (світло блакитний топаз), по краях паралельно один від одного вставлені дрібні білі фіаніти, вагою близько 14 г 583 проби, каблучки золотої з гладкою поверхнею випуклої форми, на зовнішній стороні каблучки вставлені 3 діаманти, вагою близько 7 г 583 проби, набору золотих сережок та кулону, на зовнішній стороні овальна вставка із золота, на якій посередині розташований прямокутний камінець (сапфір), по краях вставлені дрібні діаманти, вагою близько 13 г 585 проби, золотого кулону у формі трапеції (нижня сторона приблизно 1 см), посередині вряд 3 діаманти, вагою близько 3 г 583 проби, золотого кулону у вигляді букви «В» вагою близько 1 г 583 проби, золотої булавки довжиною 4 см, на головці булавки вставлений камінець (фіаніт), вагою близько 1 г 583 проби, золотого ланцюжка плетіння «Бісмарк» вагою близько 2 г 583 проби, золотої підвіски у вигляді хрестика з розп`яттям, вагою близько 4 г 585 проби, всього на загальну суму 35 945 грн. 95 коп., після чого із викраденим з місця вчинення злочину зник, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій на загальну суму 819 466 грн. 89 коп., що на момент вчинення злочину більш ніж в 1 345 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великими розмірами.

Ці дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 5 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно в особливо великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав і пояснив, що до вчинення цих злочинів він непричетний.

Суду для підтвердження висунутого обвинувачення надані такі докази:

Показання потерпілих:

- ОСОБА_6 про те, що вдень 05.11.2015 р. її син виявив проникнення до квартири, з якої викрадено ноутбук, шкіряна сумка, подарунковий набір, годинник;

- ОСОБА_9 про те, що біля 11 години 19.02.2016 р. вона виявила зламаний замок на дверях її квартири, з якої викрадено ноутбук;

- ОСОБА_20 про те, що у лютому 2016 р. на дверях її квартири було зламано замок і викрадено ноутбук;

- ОСОБА_24 , з яких встановлено, що 08.12.2015 р. невідома особа шляхом зламу замка дверей проникла до її квартири, звідки викрала кошти у національній валюті та доларах США, ювелірні прикраси із золота, у тому числі й з діамантами та іншим коштовним камінням.

Протоколи огляду місця події, з яких встановлено, що:

-05.11.2015 р. в квартирі Горбачевської АДРЕСА_56 виявлено пошкодження серцевини замка, вилучено сліди пальців рук (т.16 а.с.24-29);

-07.12.2015 р. в квартирі ОСОБА_73 за адресою: АДРЕСА_57 пошкоджено 2 замки і дверна ручка, виявлено сліди обшуку, пальців рук і рукавиці (т.16 а.с.93-104);

-15.02.2016 р. в квартирі АДРЕСА_58 , де проживає ОСОБА_75 , вивалено пошкодження замка на дверях, в квартирі знайдено сліди пальців рук (т.16 а.с.215-225);

-19.02.2016 р. у житлі ОСОБА_77 за адресою: АДРЕСА_59 виявлено пошкодження замка, сліди обшуку, вилучено сліди рукавиць і папілярних ліній (т.17 а.с.7-12).

Висновок криміналістичної експертизи про те що неможливо ідентифікувати знаряддя злому замка квартири ОСОБА_6 (т.16 а.с.35-42).

Висновки товарознавчих експертиз, якими встановлено вартість майна, викраденого у потерпілих ОСОБА_76 і ОСОБА_75 (т.17 а.с. 66-70, 85-88, 148, 155-159).

Копії документів, які підтверджують власність потерпілих ОСОБА_76 , ОСОБА_77 та ОСОБА_75 на викрадене майно (т.16 а.с.30-33,226-227, т. 17 а.с.13-14).

Зазначені докази свідчать про доведеність фактів викрадення певного майна у цих потерпілих із проникненням до їх житла, але не про те, хто вчинив ці злочини.

Також суду надано копії протоколів обшуків житла ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , під час яких виявлено і вилучено певні речі, документи і предмети, але серед них відсутнє майно, викрадене у потерпілих. Крім того, дозвіл на проведення обшуків надано у зв`язку зі скоєнням іншого злочину (т.17 а.с.17-29).

З довідки ПТ «Ломбард «Гроші Тут» встановлено, що ОСОБА_78 здав 19.02.2016 р. до ломбарду ноутбук «Dell», але з іншим серійним номером, ніж викрадено у потерпілої ОСОБА_75 , а 13.12.2015 р. - вироби із золота, у тому числі сережки, кулони і булавку з камінцями (т.17 а.с.30). Разом з тим, ця особа судом не допитувалась і суду не надано доказів того, що здані нею до ломбарду предмети безперечно викрадені у потерпілих ОСОБА_75 та ОСОБА_73 . В довідках інших ломбардів відсутня інформація щодо предметів, які могли бути викрадені у потерпілих за вказаними епізодами (т.17 а.с.32-33).

Проаналізувавши надані докази, суд вважає недоведеним, що саме обвинувачений ОСОБА_3 , а не інша особа, таємно викрав майно потерпілих ОСОБА_76 , ОСОБА_77 і ОСОБА_75, тому виключає з обвинувачення зазначені епізоди, виправдовує підсудного за ч.5 ст. 185 КК, а заявлені потерпілими цивільні позови залишає без розгляду.

По епізоду порушення правил адміністративного нагляду обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав і пояснив, що він залишив місце постійного проживання з метою ухилення від такого нагляду.

Судом досліджено наступні докази, які містяться в томі № 15:

-копію ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2015 року, якою відносно до жителя смт. Буки Маньківського району Черкаської області ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд на строк 1 рік з покладенням обов`язків, у тому числі й заборонено виїзд за межі міста, району в особистих справах, зобов`язано чотири рази на місяць з`являтись на реєстрацію до органів внутрішніх справ (а.с.84);

-корінець довідки, з якої вбачається, що ОСОБА_31 ознайомлений про встановлення йому адміністративного нагляду (а.с.83);

-копію реєстраційного листка, з якого встановлено, що ОСОБА_31 після 03.08.2015 р. перестав з`являтись на реєстрацію до органу внутрішніх справ (а.с.88);

-листка контролю та рапорту працівника міліції, з яких встановлено, що після 03.08.2015 р. ОСОБА_31 відсутній за обраним місцем проживання (а.с.77 , 89).

Наведених доказів достатньо для того, щоб встановити доведеність того, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, чим вчинив злочин, передбачений ст. 395 КК України.

По епізоду втечі з-під варти обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав і пояснив, що він утримувався під вартою в ізоляторі тимчасового тримання Смілянського відділу поліції (далі - ІТТ) і, скориставшись тим, що хтось із ув`язнених пошкодив решітку на вікні камери, утік з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 26.02. по 26.04.2016 р. (т.22 а.с.26).

Згідно з рапортом поліцейського 19.04.2016 р. виявлено втечу з-під варти трьох ув`язнених із ІТТ Смілянського відділу поліції (а.с.50 т.22).

Із копії протоколу огляду місця події в камері № 4 ІТТ Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області 19.04.2016 р. виявлено пошкодження решітки (а.с.51-56 т. 22).

ОСОБА_3 повторно затримано 06.05.2016 р. (т.22 а.с.59).

Зазначені докази достатні для того, щоб вважати доведеним, що ОСОБА_3 , який знаходився у попередньому ув`язненні, самовільно, тобто незаконно залишив місце тримання під вартою, чим вчинив втечу з-під варти, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 393 КК України.

По епізоду підроблення паспорта обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у тому, що він у паспорті громадянина України на ім`я іншої особи видалив попередні і вклеїв свої фотографії з метою використання підробленого документа.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 26.02.2016 р. у затриманого ОСОБА_3 під час обшуку вилучено паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_35 (т.21 а.с.12-14).

За висновками криміналістичної експертизи (т. 24 а.с. 152-157) в першопочатковий зміст паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 15.09.2001 Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області на ім`я ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внесено зміни шляхом видалення попередніх фотознімків на 1 та 3 сторінках та з подальшим наклеюванням фотознімків, з яким паспорт надано на експертизу.

Таким чином, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 у невстановлені час і спосіб заволодів паспортом громадянина України, у якому замінив фотографії, тобто підробив документ, який видається і посвідчується установою і який надає права, з метою його використання, чим учинив злочин, передбачений ч.1 ст. 358 КК України.

Суд взяв до уваги те, що в обвинувальному акті вказано, що підроблений паспорт вилучено в обвинуваченого ОСОБА_3 25.02.2016 р., хоча він фактично вилучений при затриманні обвинуваченого 26.02.2016 р., але ця описка не впливає на формулювання обвинувачення, тому що в ньому вірно відображено предмет злочину, його об`єктивну і суб`єктивну сторони, а також час і місце вчинення злочину. Уточнення судом дати вилучення підробленого паспорта не стосується зміни часу вчинення злочину і не погіршує становища обвинуваченого. Такий злочин вважається закінченим з моменту підробки документа, а не з часу його виявлення і вилучення.

В частині обвинувачення ОСОБА_1 у незаконних операціях з вогнепальною зброєю.

ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у тому, що він у невстановлений час незаконно невстановленим шляхом придбав та в подальшому зберігав за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_61 , в якій він проживав разом з обвинуваченим ОСОБА_3 , саморобний пістолет системи револьвер, який є одноствольною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - семизарядним револьвером калібру 5,6 мм, виготовленим саморобним способом із застосуванням верстатного обладнання. В подальшому 26 лютого 2016 р. під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_61 зазначений револьвер виявлено та вилучено працівниками поліції всередині спортивної сумки з особистими речами ОСОБА_1 .

Зазначеними умисними діями ОСОБА_1 умисно вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_31 винуватим себе не визнав і показав, що він цього злочину не вчиняв і про його обставини йому нічого невідомо.

Суду для підтвердження винуватості ОСОБА_31 надано протокол обшуку (т.22 а.с.30-33), згідно з яким 26.02.2016 р. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_61 і виявлено, серед іншого, предмет, схожий на револьвер. Разом з тим, із тексту протоколу вбачається, що обшук проведено у присутності обвинуваченого ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 у цей же день затриманий не у квартирі, у якій проводився обшук, а біля вказаного будинку, а ОСОБА_3 - біля будинку АДРЕСА_64 (т.21 а.с.9, 12).

Дозвіл на проведення обшуку надано ухвалою слідчого судді (т.24 а.с.174), в якій зазначено, що в цьому житлі фактично проживають ОСОБА_31 і ОСОБА_62 .

Обвинувачений ОСОБА_67 показав, що у цій квартирі тимчасово проживав ОСОБА_31 і перебував він, а під час обшуку вилучено його речі та речі ОСОБА_31 .

Разом з тим, суду не доказано доказів того, хто проживав у цьому помешканні до тимчасового поселення у ньому ОСОБА_31 і ОСОБА_3 , чи попередні жильці не залишили у ньому своїх речей, ні того, що револьвер перебував всередині спортивної сумки саме з особистими речами ОСОБА_31 , тому що згідно із протоколом обшуку цей предмет вилучено в одній із шаф, а серед знайдених речей і предметів не згадується жодної спортивної сумки. З досліджених судом доказів установлено, що цим житлом, крім ОСОБА_31, користувались і брати ОСОБА_32 .

Згідно з висновками криміналістичної балістичної експертизи вилучений під час вказаного обшуку предмет є одноствольною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - семизарядним револьвером калібру 5,6 мм, виготовленим саморобним способом із застосуванням верстатного обладнання (т.22 а.с.37-40).

Незважаючи на те, що перед судом доведено, що вилучений 26.02.2016 р. у квартирі АДРЕСА_62 предмет є вогнепальною зброєю, суду не надано безперечних доказів тому, що цю зброю незаконно придбав і зберігав саме ОСОБА_1 , а не інша особа, тому суд виносить виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину.

В частині обвинувачення ОСОБА_30 у незаконних операціях з наркотичним засобом.

Як вказано вище, 18.08.2015 р. у м. Сміла затримано автомобіль, у якому перебували підсудні ОСОБА_30 , ОСОБА_31 і ОСОБА_3 ОСОБА_30 висунуто обвинувачення у тому що він, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, повторно близько 19 години 18 серпня 2015 року, перебуваючи по вул. Андрєєва, неподалік перехрестя з вул. Артема в м. Сміла Черкаської області, незаконно зберігав та перевозив в салоні автомобіля «ВАЗ 210930» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на якому він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пересувалися по м. Сміла, медичний шприц об`ємом 20 мл, частково заповнений рідиною коричневого кольору, яку він незаконно придбав у невстановлені спосіб і час, та яка містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований. Маса особливо небезпечного наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину становить 0,149 г.

Ці дії ОСОБА_2 кваліфікуються органом досудового розслідування як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України - незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

Суд виходить із того, що відповідно до ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, установленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно зі ст.87 КПК докази, отримані внаслідок проведення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

За змістом ст.ст.223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, який згідно зі ст.234 КПК проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Також у ст.233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком із цього правила є невідкладні випадки, пов`язані з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, у разі чого прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після вчинення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, а останній, розглядаючи таке клопотання згідно з вимогами ст.234 КПК, зобов`язаний перевірити, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, установлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню.

Як убачається з протоколу огляду місця події (т.15 а.с.58-69), єдиною метою цієї слідчої дії було виявлення знарядь та засобів скоєння злочину, оскільки при огляді відкривався салон і багажник автомобіля, досліджувався вміст знайдених в автомобілі сумок і гаманця, тобто проведений органами досудового розслідування 18.08.2015 огляд місця події фактично був обшуком, який згідно з приписами ч.2 ст.234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді.

Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема в постановах від 7.06.2018 (справа №740/5066/15-к), від 26.02.2019 (справа №266/4000/14-к), від 19.03.2019 (справа №380/157/14-к), від 22.05.2019 (справа № 640/2449/16-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені в ст.233, ч.2 ст.234 КПК.

З клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до згаданих положень отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення.

ЄСПЛ у рішенні від 7.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України» зазначив, що будь-яке втручання згідно з п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинне бути виправданим у розумінні п.2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться.

Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою ст.8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів.

З огляду на зазначене суд вважає, що огляд місця події від 18.08.2015 р. проведений без дотримання вимог кримінального процесуального закону, а, отже, медичний шприц з рідиною також вилучений незаконно. У зв`язку з цим, використовуючи поняття доктрини «плодів отруйного дерева», сформульоване ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», суд визнає недопустимими доказами висновок хімічної експертизи на а.с. 71-75 т. 15, а також сам речовий доказ, тому що на їх допустимість вплинув незаконний обшук. Показання свідка ОСОБА_79 , який був понятим під час слідчої дії, суд не бере до уваги, тому що він розповів про хід процесуальної дії, проведеної з порушенням закону.

З урахуванням викладеного суд вважає, що винуватість ОСОБА_30 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК, не доведена, тому в цій частині виносить виправдувальний вирок.

По епізодах розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_42 та її умисне вбивство, а також незаконних діях ОСОБА_3 з вогнепальною зброєю.

ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у тому, що він із корисливих мотивів за попередньою змовою з ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_34 : біля 16 години 30 хвилин 21.02.2016 р. він за попередньою змовою з ОСОБА_3 про умисне вбивство ОСОБА_34 перебував між 3 і 4 поверхами першого під`їзду будинку АДРЕСА_32 , де спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_3 спустився на майданчик 3-го поверху, де із корисливих мотивів, бажаючи настання смерті ОСОБА_34 , здійснив в область її живота два постріли з обріза гладкоствольної рушниці, завдавши їй тілесні ушкодження, від яких вона померла, після чого ОСОБА_31 забрав у потерпілої сумку з грошовими коштами у розмірі 10-15 тисяч грн.

Як зазначено у вироку, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заперечують вчинення ними цих злочинів.

Потерпілий ОСОБА_17 показав суду, що проживав окремо від матері - ОСОБА_34 , яка станом на 21.02.2016 р. проживала у м. Каневі, займалась торгівлею, користувалась автомобілем і могла мати при собі кошти.

Згідно із протоколом огляду місця події 21.02.2016 на 3-му поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_32 біля вхідних дверей до квартири № 12 виявлено плями речовини, схожої на кров, 4 кульки, схожі на шріт, чохол для тенісної ракетки, а також знайдено і вилучено папілярні сліди пальців і долонь (т.20 а.с.6-15).

Згідно з даними судово-медичної експертизи потерпіла ОСОБА_34 доставлена до Канівської центральної районної лікарні (ЦРЛ) 21.02.2016 р. зі скаргами на те, що двоє невідомих осіб чоловічої статі двічі вистріли в неї з невеликої відстані, госпіталізована з діагнозом: вогнепальне проникаюче поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів. Під час надання медичної допомоги виявлено множинні (близько 50-ти) місцями наскрізні дрібні 0,2-0,3 см пошкодження тонкої кишки та брижі, а також інші ушкодження. В ході хірургічного втручання в черевній порожнині виявлено і видалено два пластикових контейнери для дробу та декілька дробин. Незважаючи на реанімаційні заходи, о 7 год. 50 хв. 23.02.2016 р. констатована біологічна смерть ОСОБА_34 .

При експертизі трупа виявлено наступні тілесні ушкодження: поранення живота з ушкодженням численних внутрішніх органів: печінки, тонкого та товстого кишківника, шлунка, синця на животі, ран на животі, крововиливів у черевну стінку, клітковину великого сальника, жирові капсули нирок. Наявність дрібних дробин у великому сальнику дають підстави вважати, що дані поранення є вогнепальними, дробовими. Вхідні отвори розташовані на передній поверхні живота зліва, а ранові канали мали напрямок зліва-направо та знизу-вверх. Вказані проникаючі поранення живота відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Причиною смерті ОСОБА_34 є сліпі дробові проникаючі вогнепальні поранення живота з ушкодженням численних внутрішніх органів (печінки, тонкого та товстого кишківника, шлунка), що ускладнилось розвитком шоку (т.20 а.с.89-91).

При огляді трупа ОСОБА_42 виявлено в її тілі 7 металевих кульок, похожих на шріт (т.20 а.с.92-95).

22.02.2016 р. в приміщенні Канівської ЦРЛ вилучено предмети одягу потерпілої зі слідами речовини, схожої на кров, а також 2 пластикові контейнери і металеві кульки, схожі на шріт (т.20 а.с.17-18).

За висновками судової балістичної експертизи (т.20 а.с.79) чотири предмети, які вилучені при огляді місця події біля квартири № 12 , та три предмети, які вилучені в Канівській ЦРЛ, є частинами боєприпасу до гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї - шротом і використовуються для спорядження патронів до такої зброї. Два предмети, схожі на контейнери, що вилучені в Канівській ЦРЛ, є полімерним пижем-концентратором та полімерним пижем для шротових патронів 12 калібру і частинами боєприпасів для гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї.

Свідок ОСОБА_80 пояснив, що вигулював собаку, який в лісосмузі неподалік автодороги поблизу с. Ліпляве Канівського району знайшов обріз, про що він повідомив до поліції, які оглянули місце події і додатково виявили гільзи.

Згідно із протоколом огляду місця події 22.02.2016 р. на відстані 10 м. від автодороги сполученням «Канів-Софіївка-Золотоноша» біля с. Ліпляве Канівського району Черкаської області під деревом знайдено обріз мисливської рушниці та дві гільзи (т.20 а.с. 80-84).

Обвинувачений ОСОБА_4 як свідок під час слідчого експерименту з метою перевірки його показань про те, що його брат ОСОБА_46 і ОСОБА_31 з метою грабежу жінки приїхали на автомобілі разом ще з однією особою у м. Канів, де ця особа вказала на автомобіль «Рено» червоного кольору, на якому пересувалась потерпіла, а також на будинок, в якому вона проживала. Свідок вказав на перший під`їзд будинку АДРЕСА_32 , у який зайшли ОСОБА_31 і ОСОБА_62 , який взяв із собою обріз, що знаходився у чохлі з-під тенісної ракетки. Далі свідок вказав на місце неподалік заправки «БРСМ», де вони очікували його брата і ОСОБА_31 , які прибігли до них після вчинення злочину, після чого вони поїхали в сторону ОСОБА_81 , а по дорозі брат викидав з вікна якісь предмети. Після цього свідок вказав на розлоге дерево в лісовому масиві вздовж дороги між селами Ліпляве і Прохорівка, де він сховав братів обріз. При цьому в указаному ОСОБА_4 місці знайдено пляшку з запискою про те, що на цьому місці 22.02.2016 р. працівниками поліції виявлено обріз, що об`єктивно підтверджує свідчення ОСОБА_4 під час вказаної слідчої дії (т.21 а.с.41-46).

У кримінальному провадженні проведена судова криміналістична експертиза з дослідження вилучених під час огляду місця події 22.02.2016 р. предметів, подібних на обріз та на дві гільзи, а також вилучені при огляді трупа ОСОБА_34 металеві кульки (т.22 а.с.42-48). Згідно з висновками експертизи вилучений обріз є гладкоствольною вогнепальною зброєю - придатним для здійснення пострілів обрізом гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці із вертикально-спареними стволами 12 калібру моделі ТОЗ-34ЕР промислового виробництва СРСР, промисловими Т № НОМЕР_4 (стволами), Е № НОМЕР_4 (колодкою), в конструкцію якої саморобним способом внесені зміни шляхом вкорочення стволів і видалення прикладу. Дві гільзи є частинами боєприпасів до гладкоствольної мисливської зброї - гільзами із полімерним корпусом мисливських шротових патронів до гладкоствольної мисливської зброї 12 калібру промислового виробництва НВФ «Тахо» м. Херсон Україна. Вони відстріляні з вищевказаного обрізу, при чому гільза червоного кольору відстріляна з верхнього, а гільза білого кольору - з нижнього ствола обрізу мисливської рушниці 12 калібру моделі ТОЗ-34ЕР, промисловий № НОМЕР_4. Сім шротин також є частинами боєприпасу до гладкоствольної мисливської зброї - шротом діаметром 3,0 мм (№5), який виготовлений промисловим способом.

За висновками судової імунологічної експертизи на стволі вилученого обріза виявлено кров людини, походження якої можливе від потерпілої ОСОБА_34 (т.22 а.с.34-35). Суд враховує те, що на тілі потерпілої виявлено численні пошкодження з виділенням крові, а напад на неї вчинено в приміщенні з обмеженим простором, тому вважає доведеним, що на обріз вогнепальної зброї кров потрапила у момент нападу на потерпілу.

Свідок ОСОБА_82 показав суду, що в лютому 2016 року їхав на велосипеді разом із ОСОБА_83 і знайшов частини мобільного телефону.

Аналогічні показання суду дав свідок ОСОБА_83

24.02.2016 р. у свідка ОСОБА_82 вилучено мобільний телефон «Самсунг», чохол від телефону, сім-картку і карту пам`яті (т.20 а.с.108).

Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_82 вказав місце на правому узбіччі дороги в напрямку від м. Канева до с. Ліпляве неподалік будівлі Канівської ГЕС, де він знайшов телефон, батарею та задню кришку від телефону, а також чохол, які знаходились на відстані кількох метрів один від одного. На поверхні ґрунту виявлено сліди велосипедних шин, що об`єктивно підтверджує показання свідків ОСОБА_84 і ОСОБА_86 щодо способу їх пересування і місця знахідки (т.20 а.с.109-111).

Суд визнає недопустимим доказом протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 від 26.02.2016 р. (т.21 а.с.15-24) з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що брав участь у цій слідчій дії після неправомірного застосування поліцейськими до нього фізичного насильства з метою отримання зізнавальних показань. З додатку до протоколу (відеозапису) вбачається, що ОСОБА_32 заявляв про його побиття. Про таке жорстоке поводження з ним ОСОБА_3 заявляв слідчому судді, про що винесено відповідні ухвали (т.22 а.с.28,29). За висновками судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_3 26.02.2016 р. виявлено тілесні ушкодження (т.22 а.с.81-82).

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що у випадку появи в особи під час ув`язнення тілесних ушкоджень виникає презумпція щодо факту завдання ушкоджень, а тягар доведення щодо надання задовільних та переконливих пояснень щодо виникнення ушкоджень покладається на державні органи (наприклад, рішення у справах «Рібіч проти Австрії» від 4 грудня 1995 року, п. 34, «Салман проти Туреччини», заява № 21986/93, п. 100, «А.Н. проти України» від 29 січня 2015 року (остаточне рішення від 29.04.2015), п. 79).

У цьому кримінальному провадженні прокурором не надано суду жодних спростувань твердженням обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що після його затримання за підозрою у вчиненні умисного вбивства та розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_42 працівники правоохоронних органів жорстоко поводились із ним і змусили давати визнавальні покази.

Згідно із ч.1 ст. 240 КПК слідчий експеримент – слідча дія, яка проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В цьому кримінальному провадженні проведено слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_3 з метою перевірки і уточнення відомостей, отриманих під час його допиту (т.21 а.с.15-24). Оскільки у суду виникають обґрунтовані сумніви у законності отримання зізнавальних показань обвинуваченого, то і результати слідчого експерименту викликають сумніви, тому що вони є похідними від таких показань, незважаючи на те, що під час цих двох слідчих дій був присутній його захисник.

Водночас, суду надано протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_31 , під час якого перевірено і уточнено його показання щодо обставин розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_42 та її умисне вбивство (т.21 а.с.25-40).

Отримана в результаті слідчого експерименту інформація не оцінюються судом як показання підозрюваного з огляду на таке.

Процесуальними джерелами доказів у відповідності до ч.2 ст. 84 КПК України є: 1) показання, 2) речові докази, 3) документи, 4) висновки експертів.

Згідно із ч.1 ст. 95, ст. 104 та ст. 224 КПК показання - це відомості, які даються під час допиту і фіксуються в протоколі допиту.

Протокол процесуальної дії (слідчого експерименту) згідно з положеннями п.3 ч.2 ст. 99 вказаного Кодексу є документом, тобто самостійним джерелом доказів, відмінним від показань.

У зв`язку із цим суд, обґрунтовуючи вирок документом, у якому зафіксовані отримані в результаті слідчого експерименту відомості, не порушує приписів ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якими суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За результатами слідчого експерименту встановлено, що ОСОБА_31 , не будучи жителем м. Канева, в достатній мірі орієнтувався на місцевості й указував місце, де вони з ОСОБА_3 вели спостереження за потерпілою ОСОБА_42 неподалік ринку, куди під`їхали на автомобілі разом із братом ОСОБА_3 та іншою особою, де розташований будинок потерпілої, в якому під`їзді та на якому поверсі розміщена її квартира. Ним детально описано зовнішній вигляд потерпілої, а також дії кожного з нападників, зокрема те, що вони з ОСОБА_3 , який мав при собі в чохлі з-під тенісної ракетки обріз і маски з жіночих панчіх, вчинили напад на потерпілу ОСОБА_42 з метою заволодіння її майном, при чому ОСОБА_3 двічі здійснив постріли у потерпілу. Після цього ОСОБА_31 заволодів сумочкою потерпілої і вони удвох вибігли з будинку, сіли в автомобіль, у якому їх очікували ОСОБА_4 та інша особа, і поїхали мимо ОСОБА_81 , а ОСОБА_3 по дорозі викидав частину викрадених у потерпілої речей, зокрема пудреницю. По дорозі вони зупинились і брати ОСОБА_32 у лісі сховали обріз. Із додатку до протоколу (відеозапису) суд переконався у тому, що на волевиявлення ОСОБА_31 під час вказаної слідчої дії не було стороннього впливу.

Проведеною судово-медичною експертизою зафіксовано відсутність у ОСОБА_1 скарг та встановлено відсутність у нього тілесних ушкоджень (т.22 а.с.83-84). Про скарги на незаконні дії правоохоронців ОСОБА_31 не заявляв ні під час допиту, ні під час слідчого експерименту, проведених за участю захисника. Подальші скарги обвинуваченого суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності за вчинені злочини. Органом досудового розслідування перевірено доводи обвинуваченого про буцімто застосовані до нього незаконні методи з боку працівників правоохоронних органів і за результатами розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадженні відносно працівників поліції (т. 26 а.с.132-135). З урахуванням викладеного суд приходить до переконання у тому, що наведений вище доказ є допустимим.

Під час огляду місця події вилучено чохол з-під ракетки для тенісу, що об`єктивно підтверджує твердження ОСОБА_4 і ОСОБА_31 під час слідчих експериментів про те, що обвинувачений ОСОБА_3 зберігав і переносив у цьому предметі обріз, який застосував до потерпілої ОСОБА_34 .

При огляді місця події на узбіччі автодороги сполученням «Канів-Ліпляве-Прохорівка» виявлено на певній відстані один від одного предмети: цукерку, візитку, частини футляру губної помади, частини пудрениці, гребінець, пилку для нігтів, пінцет (т.20 а.с. 96-105).

Під час огляду прилеглої до АЗС «БРСМ» в м. Каневі території виявлено жіночу панчоху (т.20 а.с.64-68).

Результати огляду узбіччя автодороги, а також показання свідків ОСОБА_86 і ОСОБА_84, вилучення у останнього мобільного телефону і аксесуарів до нього, об`єктивно підтверджують показання ОСОБА_4 і ОСОБА_31 під час слідчих експериментів про напрямок руху автомобіля з ними після вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_34 і про те, що обвинувачений ОСОБА_3 під час руху автомобіля викидав вміст викраденої у потерпілої сумки. Знайдена біля АЗС «БРСМ» жіноча панчоха об`єктивно підтверджує отриману від цих осіб під час слідчих експериментів інформацію про шлях відходу обвинувачених ОСОБА_31 і ОСОБА_3 від місця злочину до автомобіля, а також отриману від ОСОБА_31 інформацію про використання під час вчинення злочинів відносно потерпілої ОСОБА_34 жіночих панчіх.

Проведеною судовою криміналістичною дактилоскопічною експертизою встановлено, що серед вилучених 21.02.2016 р. під час огляду місця події (будинок АДРЕСА_32 ) слідів один слід залишений ОСОБА_3 і ще один - ОСОБА_1 (т.22 а.с.63-74).

Сторона захисту оспорює висновки експертизи, з тих підстав, що предмети дослідження при огляді місця події здобуті незаконним шляхом: у протоколі (т.20 а.с.6-9) не зазначена посада слідчого, який проводив огляд; на початку протоколу не вказано про участь у слідчій дії слідчого ОСОБА_100, хоча у протоколі є його підпис; не зазначена дата народження спеціаліста ОСОБА_87 та інформація про присутність експерта ОСОБА_88 ; в протоколі не вказано місце виявлення панчохи і спосіб пакування вилучених предметів та слідів; не зазначено технічні характеристики фотоапарата, а фототаблиця не підписана учасниками огляду; не вказано яким способом відшукано сліди пальців і долонь, які не сфотографовані.

Суд вважає, що протокол огляду місця події в цілому відповідає вимогам ст. 104 КПК: в ньому присутні вступна, описова та заключна частини, він підписаний особами, які брали участь у слідчій дії. Зокрема, в ньому зазначено, за допомогою якого пристрою здійснювалась фіксація (назва і марка), а та обставина, що детальні технічні характеристики цього пристрою не вказані, не впливає на результати слідчої дії та на зміст протоколу, до якого додано додаток - фототаблицю, виготовлену і підписану слідчим згідно з вимогами ч.3 ст. 105 КПК, отже фотозйомка дійсно велась під час огляду. Також не викликає у суду сумнівів у законності проведення вказаної слідчої дії та здобутих результатів відсутність у вступній частині протоколу даних про слідчого ОСОБА_100, експерта ОСОБА_101, а також дати народження спеціаліста, адже ці особи указані в заключній частині і вони підписали протокол без зауважень. Такі недоліки не є суттєвими та не тягнуть за собою безумовного визнання доказу недопустимим. У протоколі зазначено місця, де виявлено і звідки вилучено певні предмети, а також спосіб їх пакування. Відсутність у ньому більш детальної інформації, на яку вказує сторона захисту, не дає підстави визнати його незаконним, адже протокол як юридичний документ має бути максимально раціональним і доцільним, його текст - лаконічним, змістовним і зрозумілим. Таким вимогам цей протокол відповідає, а указані захистом його недоліки жодним чином не вплинули на законність слідчої дії. Порівнянням номерів спеціальних упаковок, в які поміщались вилучені сліди і предмети, з номерами упаковок, які надавались для експертного дослідження, встановлено їх ідентичність, а у висновку експертизи зафіксовано на них наявність певних підписів і пояснювальних надписів, а також цілісність упакування (т. 20 а.с.31-57).

У зв`язку з викладеним суд вважає доведеним, що з місця події вилучено сліди, залишені обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_31.

Суд не бере до уваги протоколи впізнання за участю свідка ОСОБА_89 про те, що він упізнав ОСОБА_31 і ОСОБА_3 , як осіб, які 21.02.2016 р. вибігли з під`їзду, у якому було вчинено убивство ОСОБА_47 (т.21 а.с. 1-6), тому що сторона обвинувачення не забезпечила присутність цього свідка в судовому засіданні і сторона захисту та суд не могли його допитати і перевірити правильність інформації, яка міститься у цих протоколах.

Обвинуваченим ОСОБА_3 висунута версія про те, що в день вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_42 та її вбивства він не міг знаходитись в м. Каневі, тому що на протязі 21.02.2016 року перебував у м. Сміла Черкаської області разом із ОСОБА_90 .

Суд, допитавши вказаного свідка, який показав суду, що провів указаний день разом із ОСОБА_3 , дійшов до переконання у тому, що свідок і обвинувачений ОСОБА_3 дали суду неправдиві показання. Цей висновок суду ґрунтується на розбіжностях в їх показаннях.

Так, згідно з показаннями ОСОБА_3 він на протязі 21.02.2016 року тривалий час перебував в різних закладах відпочинку м. Сміла утрьох зі свідком ОСОБА_102 та іншою особою, а потім залишився удвох із ОСОБА_102, з яким відвідували різні кафе та ресторани, після чого вдвох поїхали на таксі до якихось дівчат у цьому місті. Свідок ОСОБА_102 дав показання про те, що він перебував з ОСОБА_3 тільки вдвох і лише в одному ресторані «Гранд», де вони познайомились із дівчатами, з якими на таксі поїхали додому до свідка в с. Білозір`я Черкаського району провели там ніч.

Наведені розбіжності є настільки суттєвими, а суду надано інші докази того, що обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_31 21.02.2016 р. перебували в м. Каневі Черкаської області, що суд приходить до переконання в тому, що обвинувачений ОСОБА_3 дав неправдиві свідчення з метою уникнути покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, а свідок ОСОБА_91 сприяючи обвинуваченому в цьому.

Поєднання обставин, обстановки та умов, за яких було вчинено напад на потерпілу ОСОБА_34 , дають суду підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_1 діяли за попередньою змовою на вчинення розбійного нападу. Під час слідчих експериментів за участю ОСОБА_31 і ОСОБА_4 встановлено, що вказані обвинувачені спостерігали за потерпілою, яку ідентифікували для себе як «валютницю», тобто особу, яка може мати велику кількість коштів; вияснили, яким автомобілем вона пересувається і де проживає. ОСОБА_92 за потерпілою, вони вирішили здійснити напад на неї в під`їзді біля квартири потерпілої і для цього певний час очікували її, при цьому розподілили ролі: ОСОБА_31 розташувався між поверхами для того, щоб попередити спільника у разі появи сторонніх осіб, а ОСОБА_3 повинен був безпосередньо напасти на потерпілу. ОСОБА_31 було достеменно відомо про те, що його спільник озброєний обрізом, тому він усвідомлював, що бере участь не в грабежі, а в розбої. В подальшому вони реалізували свій злочинний намір, під час якого ОСОБА_3 напав на потерпілу ОСОБА_42 з метою заволодіння чужим майном і здійснив два постріли з обріза в неї, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_31, який у цей час спостерігав за навколишньою обстановкою, усвідомлюючи, що його поплічник застосував до потерпілої вогнепальну зброю, відібрав у неї сумку, тобто виконав свою роль у розбої, після чого вони удвох покинули місце вчинення злочину і направились до автомобіля. Зазначеними діями обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин (кримінальне правопорушення), передбачений ч. 4 ст. 187 КК України.

Колегія суддів не може не звернути своєї уваги на те, що органом досудового розслідування при кваліфікації розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_42 обвинуваченому ОСОБА_31 не інкриміновано кваліфікуючої ознаки розбою - повторність. Однак прокурором в ході судового розгляду кримінального провадження висунуте ОСОБА_31 обвинувачення в цій частині не змінене, а суд позбавлений такої процесуальної можливості в силу положень ст. 337 КПК.

Перед судом не доведено те, що обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у цьому випадку заздалегідь мали намір вчинити не розбійний напад на потерпілу ОСОБА_93 а її умисне вбивство з корисливих мотивів. Зважаючи на інформацію, здобуту під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_31 , вони з ОСОБА_3 домовились лише про вчинення нападу на потерпілу з метою заволодіння її майном.

Разом із тим, системний аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що підготовка знаряддя злочину (вогнепальна зброя), послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_3 із корисливих мотивів, а також спосіб, характер, кількість пострілів патронами, начиненими великою кількістю шротів, у життєво важливий орган (живіт) потерпілої в умовах обмеженого простору (під`їзд), вказує безпосередньо на наявність у діях ОСОБА_3 умислу, спрямованого на позбавлення життя потерпілої з корисливих мотивів, який виник в процесі розбійного нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тому що саме він безпосередньо обирав, куди спрямувати постріли і скільки пострілів здійснити. ОСОБА_31, усвідомлюючи, що його спільник має зброю, тому що бачив в руках ОСОБА_3 обріз в чохлі, не передбачав, що той здійснить убивство потерпілої. Із інформації, яка отримана із слідчого експерименту з ОСОБА_31, суд встановив, що попередньої змови у цих обвинувачених про умисне вбивство потерпілої ОСОБА_34 не було, а для ОСОБА_31 було несподіванкою те, що його спільник ОСОБА_3 у процесі розбійного нападу здійснив постріли у потерпілу, тобто його попередня змова не виходила за межі вчинення розбою. Доказів, які б спростовували зазначену інформацію і доводили те, що обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_1 заздалегідь, тобто до початку вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на умисне позбавлення життя потерпілої ОСОБА_34 , домовились про спільне його виконання, суду не надано. Сторона обвинувачення тільки припускає, що ці обвинувачені заздалегідь домовились не тільки про вчинення розбійного нападу, а й про умисне вбивство потерпілої.

З урахуванням зібраних доказів суд враховує положення ч.5 ст. 29 КК про те, що співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом, і приходить до висновку про наявність ексцесу виконавця, тобто ОСОБА_3 у ході реалізації спільного з ОСОБА_31 плану, спрямованого на вчинення розбою, учинив діяння, яке не охоплювалось їх спільним умислом.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі № 331/1168/17 констатовано, що у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК (як ідеальна сукупність злочинів).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 р. у справі № 742/519/17 роз`яснив, що кваліфікація діяння особи за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК (як ідеальна сукупність злочинів) можлива лише у разі, коли доведено, що умисел спочатку був направлений на вчинення розбою, під час якого вчиняється умисне вбивство.

Перед судом не доведено те, що обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 викрали у потерпілої ОСОБА_34 кошти у сумі 10-15 тис. грн. Така інформація не міститься у протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_31 , а потерпілий ОСОБА_17 , допускаючи, що його матір могла мати при собі певні кошти і коштовності, заперечував наявність у неї крупних сум грошей. Разом з тим, суд вважає доведеним, що ці обвинувачені діяли при вчиненні з корисливим умислом, тому що викрали у ОСОБА_34 сумку з її майном, а ОСОБА_3 по шляху з місця вчинення злочинів перевірив вміст сумки і розпорядився викраденим майном.

Враховуючи наведені докази і судову практику, суд приходить до висновку про те, що дії обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у цьому випадку слід кваліфікувати за ч.4 ст. 187, а дії ОСОБА_3 і за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України. Обвинуваченого ОСОБА_31 суд виправдовує у пред`явленому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, а з обвинувачення ОСОБА_3 виключає вчинення ним умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, а також виключає з обвинувачення зазначених осіб те, що вони слідкували за потерпілою і готувались до її умисного вбивства, а також те, що вони заволоділи коштами потерпілої у сумі 10-15 тисяч гривень.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що в даному випадку дії особи, яка здійснила постріли у потерпілу ОСОБА_42 , необхідно кваліфікувати не як умисне вбивство, а як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілої, тому що її смерть настала майже через три доби після завдання поранень.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 22 вищевказаної постанови Пленуму, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, то тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Судом із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_3 здійснив два постріли із обріза в приміщенні з обмеженим простором (під`їзді), і два контейнери від патронів та частина заряду (шроту) потрапили не в стіни або інші предмети, а виключно в живіт потерпілої ОСОБА_34 і не в інші частини її тіла, тому це дає підстави для висновку про те, що підсудний здійснив прицільні постріли. Здійснюючи два прицільні постріли з вогнепальної зброї з невеликої відстані в умовах під`їзду з використанням патронів, начинених багатьма металевими дробинами, в живіт потерпілої ОСОБА_42 , в результаті яких їй завдано тяжких тілесних ушкоджень у вигляді вогнепальних дробових поранень живота з ушкодженням внутрішніх органів, обвинувачений ОСОБА_3 , хоч і не бажаючи її смерті, передбачав (не міг не передбачити) і свідомо допускав (не міг не допустити) настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто його дії свідчать про вчинення умисного вбивства з непрямим умислом, що не впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 .

Цей висновок суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.10.2018 р. у справі № 760/4968/15-к.

ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у тому, що він без передбаченого законом дозволу знайшов у домоволодінні свого діда за невстановленою слідством адресою вогнепальну зброю (обріз), яку зберігав у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом із аналізу наведених доказів встановлено, що ОСОБА_32 без передбаченого законом дозволу у період 20-21.02.2016 р. придбав невстановленим способом і за невстановлених обставин вказану зброю, яку зберігав, носив і використав під час розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_34 та її умисного вбивства, тому суд кваліфікує його дії за ч.1 ст. 263 КК України як придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. При цьому доказів тому, що обвинувачений придбав обріз саме шляхом присвоєння знахідки у будинку свого діда, і що він зберігав цю зброю саме за вказаною, а не іншою, адресою, суду не надано. Тим більше, що ОСОБА_3 проживав у будинку АДРЕСА_65 , як зазначено в формулюванні обвинувачення. З урахуванням викладеного суд виключає ці обставини з обвинувачення, визнаного доведеним.

За висновками судових психіатричних експертиз ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих їм діянь не страждали і не страждають, могли і можуть усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.22 а.с.75-80).

Призначаючи покарання за вчинені підсудними злочини у межах, встановлених у санкціях статей (частинах статті), що передбачають відповідальність за вчинені злочини, суд враховує обставини їх скоєння, ступінь їх тяжкості, особу винних, обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

У відповідності до класифікації тяжкості злочинів, наведеної у ст. 12 КК, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини, ОСОБА_1 - злочин невеликої тяжкості, тяжкі злочини і особливо тяжкий злочин, ОСОБА_3 - злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі і особливо тяжкі злочини.

Пом`якшує покарання підсудного ОСОБА_3 наявність у нього певних захворювань, а також неповнолітньої дитини (т.23 а.с.194-201, 216, т.26 а.с.35); підсудних ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - наявність у них певних захворювань (т.2 а.с.95, т. 8 а.с.138). Обставини, які б пом`якшували покарання підсудного ОСОБА_1 , не встановлені. Суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених, те, що вони визнали вчинення деяких злочинів, тому що таке визнання є вимушеним і здійснене під тиском доказів. Згідно зі ст. 34 КК суд визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , рецидив злочинів: ОСОБА_2 раніше судимий за умисні злочини, передбачені ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 307 КК, ОСОБА_1 раніше судимий за ч.1 ст. 296 КК і вони вчинили нові умисні злочини; а ОСОБА_3 раніше судимий за умисні злочини і знову вчинив нові умисні злочини, передбачені частинами першими статей 162, 263, 358, 393, а також п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

За місцем відбування покарання ОСОБА_1 характеризується негативно як особа, яка не стала на шлях виправлення (т.15 а.с.86-87).

За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо, під наглядом у психіатра і нарколога не перебуває.

ОСОБА_4 за місцем колишньої роботи характеризувався позитивно, під наглядом у психіатра не перебуває, але перебуває під наглядом нарколога у зв`язку зі зловживанням опіатами (т.8 а.с. 130-137).

Суд ураховує кількість і тяжкість вчинених обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_94 умисних злочинів і приходить до висновку про те, що їм необхідно призначити остаточні покарання у виді позбавлення волі, які вони повинні відбувати реально.

Покарання підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_2 слід призначити з дотриманням положень ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням попередніх обвинувальних вироків. До всіх обвинувачених слід застосувати приписи ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. і у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. При цьому суд враховує, що в цьому випадку ОСОБА_2 вважається таким, що фактично відбув призначене основне покарання, тому у відповідності з положеннями п.п. 5 ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. звільняє його від відбування покарання.

З огляду на положення ч.5 ст. 74 КК України суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 цього Кодексу, який є злочином невеликої тяжкості, призначає йому покарання і звільняє його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого п.1 ч.1 ст. 49 вказаного Кодексу.

Суд ураховує тяжкість вчинених ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч.1 ст. 358 і ч.1 ст. 162 КК України, але з огляду на приписи ч.2 ст. 49 цього Кодексу обвинувачений не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, тому що він ухилився від досудового слідства і строк давності складає 15 років.

Суд призначає обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації всього їх майна, тому що вони вчинили умисні корисливі злочини: ОСОБА_3 - за ч.4 ст. 187 і п.6 ч.2 ст. 115, а ОСОБА_1 - за ч.4 ст. 187 КК України.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, у тому числі й тяжких злочинів, і відбував покарання у виді позбавлення волі, але не виправився і знову вчинив більш тяжкі злочини, тому суд з урахуванням положень ч.2 ст. 70 КК призначає йому остаточне покарання у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання.

Підсудний ОСОБА_3 вчинив два особливо тяжкі злочини, у тому числі й передбачений п.6 ч.2 ст. 115 КК України, від якого настала смерть людини. Будучи молодою і працездатною особою, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко і безжально шляхом двох пострілів з вогнепальної зброї холоднокровно вбив раніше невідому йому жінку, віком значно старше від нього і яка не створювала для нього жодної небезпеки, не чинила щодо нього протиправних дій та опору. Вбиваючи потерпілу, він діяв зухвало, а після вбивства заволодів майном потерпілої, чим поставив її життя нижче своїх корисливих бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями.

Незважаючи на те, що покарання ОСОБА_3 пом`якшують кілька обставин, суд враховує і обставину, яка обтяжує його покарання, а також те, що він неодноразово визнавався винуватим у вчиненні умисних злочинів і відбував покарання у виді позбавлення волі, але не виправився. Крім того, він судимий за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, учинив втечу з-під варти. Все це в сукупності з кількістю і тяжкістю вчинених злочинів свідчить про те, що ОСОБА_3 є виключно небезпечною особою, тому суд за п.6 ч.2 ст. 115 КК України призначає йому покарання у виді довічного позбавлення волі і визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів за правилами, встановленими у ч.1 і 2 ст. 70 вказаного Кодексу.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд стягує з обвинувачених витрати на залучення експертів по епізодах, у яких їх винуватість доведена. Процесуальні витрати по епізодах, у яких обвинувачені виправдані, необхідно віднести на рахунок держави.

При вирішенні питання про долю речових доказів, суд ураховує положення ст. 100 КПК і приходить до висновку про те, що предмети викрадення, які були передані потерпілим, необхідно залишити в їх користуванні; сліди пальців рук і низу взуття, документи на викрадене майно потрібно зберігати в матеріалах кримінального провадження; речі і предмети, які визнані речовими доказами, що не мають цінності та/або вилучені з обігу, потрібно знищити; речі, документи і предмети, які помилково визнані речовими доказами, але не мають жодного відношення до кримінального провадження, необхідно повернути власникам; кошти у сумі 8138 грн., що вилучені з порушенням законодавства і зберігаються у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Черкаси - повернути власникам. Мобільний телефон із аксесуарами, який був викрадений у потерпілої ОСОБА_34 , необхідно передати її сину потерпілому ОСОБА_17 . Вилучений паспорт ОСОБА_1 потрібно долучити до матеріалів його особової справи.

У кримінальному проваджені заявлено цивільні позови. Суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_10 , тому що вона не підписана позивачем (т.2 а.с. 100), і цивільні заяви ОСОБА_24 , ОСОБА_76 , ОСОБА_20 і ОСОБА_9 у зв`язку з недоведеністю вини підсудного. Позовну заяву потерпілої ОСОБА_11 суд задовольняє і стягує солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 35 554 грн.05 коп. і моральної шкоди 2000 грн., тому що вважає доведеним заподіяння потерпілій матеріальної шкоди у вказаному розмірі і моральної шкоди, оскільки потерпіла переживала із-за незаконного вторгнення до її житла і втрати свого майна. Розмір завданої потерпілому ОСОБА_16 матеріальної шкоди підтвердився, тому суд стягує 12 000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_3 . Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_15 суд задовольняє частково, тому що суду доведено, що у них викрадено майно на меншу суму, ніж зазначено в їх позовних заявах. Судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_19 не повернуто майно на суму 5180 грн., яке викрадено у неї ОСОБА_4 , а також суд вважає доведеним, що їй завдано моральної шкоди тим, що до її помешкання відбулось незаконне вторгнення і вона позбавилась свого майна. Враховуючи те, що непоправних наслідків для потерпілої не наступило, суд з урахуванням принципу розумності стягує на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 тис. грн.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину.

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину.

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України, та виправдати його у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину (кримінального правопорушення).

Визнати ОСОБА_53 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 04 (чотири) роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за новим вироком з покаранням у виді позбавлення волі за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2017 року остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 06 (шість) років.

В строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте повністю за попереднім вироком.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 01 березня 2017 року. Згідно із ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 20 жовтня 2015 року по 22 квітня 2016 року та з 01 березня 2017 року по 03 грудня 2019 року, що становить 06 років 06 місяців 08 днів. Звільнити ОСОБА_2 в залі суду після проголошення вироку від відбування покарання у зв`язку з перевищенням строку попереднього ув`язнення фактично призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_54 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за новим вироком з покаранням у виді позбавлення волі за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2017 року остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 09 (дев`ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з 07 липня 2016 року. Згідно із ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 11 березня 2015 року по 13 березня 2015 року та з 07 липня 2016 року по день набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, і призначити йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість місяців). На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді арешту у зв`язку із закінченням строку давності.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років;

-за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років;

-за ч.4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю підсудного.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю підсудного.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 26 лютого 2016 року. Згідно із ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 18 серпня 2015 року по 01 грудня 2015 року та з 26 лютого 2016 року по день набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Визнати ОСОБА_53 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, п. 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 393, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 162 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі строком 3 (три) роки;

-за ч.1 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком 2 (два) роки;

-за ч.1 ст. 393 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки;

-за ч.1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років;

-за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років;

-за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років;

-за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю підсудного;

-за п.6 ч.2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності підсудного.

На підставі ч.1, ч.2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності підсудного.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з 06 травня 2016 року. Згідно із ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 12 березня 2015 року по 26 травня 2015 року, з 18 серпня 2015 року по 26 жовтня 2015 року, з 26 лютого 2016 року по 19 квітня 2016 року та з 06 травня 2016 року по день набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речові докази: предмети викрадення - залишити у користуванні потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 ; шріт, чохол від тенісної ракетки, змиви речовини бурого кольору, панчоху, два контейнери, одяг потерпілої ОСОБА_34 (шапку, светр, шарф, штани, кофту, черевики), візитку, уламки губної помади, гумку, цукерку, слід протектора, папірець із записами, гребінець, коробку з-під пудри, пінцет, манікюрну пилку, паспорт на ім`я ОСОБА_35 , які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області, обріз мисливської рушниці ТОЗ-34 № НОМЕР_4, дві гільзи 12 калібру, саморобний револьвер, які здані на склад озброєння ВЛМТЗ ГУНП в Черкаській області, шприц із рідиною коричневого кольору, кросівки ОСОБА_1 з написом «Reebok», які передані до камери схову Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області, дві викрутки і розвідний ключ, кросівки ОСОБА_4 з написом «Nike», гумові рукавиці, які передані до камери схову Черкаського РВ ГУНП в Черкаській області - знищити як такі, що не мають цінності; телефон «Самсунг», чохол від телефону, сім-картку оператора «Київстар», флеш-карту об`ємом 16ГБ, які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області - передати потерпілому ОСОБА_17 ; годинник «Орієнт» з браслетом, ланцюжок з білого металу з іконою із металу біло-жовтого кольорів, куртку темно-сірого кольору, мобільний телефон «Нокіа 1110» з сім-карткою «Лайфселл» та флеш-карткою об`ємом 128 МБ, картку фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_35 , які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області, автомобіль ВАЗ-210930 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який передавався на зберігання до Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області, ключі і свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження і не передавались суду, вилучені 18.08.2015 р. при огляді автомобіля ВАЗ-210930 реєстраційний номер НОМЕР_3 предмети (фотоапарат «Самсунг», гаманець, пластикові картки, окуляри, ключі, запальничку, мобільний телефон «Нокіа», 13 пар рукавиць, молоток), які передані на зберігання до Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області; кошти у сумі 8138 грн., що зберігаються у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Черкаси (т.14 а.с.49, 53); кепку з написом «Columbia», яка передана на зберігання до Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області (т.19 а.с.69) - виключити з числа речових доказів і повернути власникам; сліди пальців рук, рукавиць і низу взуття - зберігати в матеріалах кримінального провадження; паспорт ОСОБА_1 , який долучений до матеріалів кримінального провадження і не надавався суду - передати до установи відбування покарання для приєднання до особової справи завудженого.

Цивільні позови ОСОБА_8 і ОСОБА_15 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_53 на користь ОСОБА_8 45 623 грн.03 коп., на користь ОСОБА_15 5 993 грн. 20 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_11 задовольнити, стягнути на її користь з ОСОБА_53 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно 37 554 грн. 05 коп.

Стягнути із ОСОБА_53 на користь ОСОБА_16 12 000 грн.

Цивільні позови ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 і ОСОБА_9 залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_19 задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_54 на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 5180 грн., на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., а всього 8 180 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі: з ОСОБА_3 - 7268 грн.11 коп., з ОСОБА_4 - 1903 грн. 38 коп., із ОСОБА_1 - 3420 грн. 93 коп., з ОСОБА_2 - 839 грн.14 коп. Процесуальні витрати за проведення інших експертиз віднести на рахунок держави.

Копії вироку вручити прокурору і обвинуваченим негайно після проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку, обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 - з дня вручення копії вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук

судді: Казидуб О.Г.

Степаненко О.М.