Ухвала суду № 86051046, 27.11.2019, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 433/300/19

1-кп/425/325/19

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Козюменської В.В.,

суддів М`якінченко Н.В., Синянської Я.М.,

при секретарі Рогожкіній І.Ю.,

за участю прокурора Боровкової Л.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Косогової Л.О.,

перекладача Гончарової А.О.,

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Рубіжанського міського суду Луганської області надійшов зазначений обвинувальний акт.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню, проти чого обвинувачений та захисник не заперечували.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

У межах пред`явленого обвинувачення в обвинувальному акті, згідно з ч.1 ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

1. Відповідно до обвинувального акту (епізод 1), ОСОБА_1 звинувачується в заволодінні майном, яке знаходилось в приміщенні будинку потерпілого ОСОБА_2 , а саме: - грошовими коштами у розмірі 12800,00 доларів США, які відповідно довідки з ПАТ «Ощадбанк» № 110.35-43М-383 від 27.08.2018 склали 334258 гривні 48 копійок,

- грошовими коштами у сумі 10000,00 гривень України,

- магазином до гладкоствольної зброї «Сайга-410», вартість якого відповідно до довідки ПП «Чалий Р.О.» від 27.08.2018 склала 2100,00 гривень,

- патронами до гладкоствольної зброї «Сайга-410», у кількості 10 (десяти) штук, калібру 410, вартість яких відповідно до довідки ПП «Чалий Р.О.» від 27.08.2018 склала 160,00 гривень,

- золотою каблучкою, 585 проби, розмір 17 мм, вагою 2,2 грами, без вкраплення каміння, вартість якої відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія » склала 1760,00 гривень України,

- золотою каблучкою, 585 проби, розмір 18 мм, вагою приблизно 7 грамів, з вкрапленням із каміння Цирконій у вигляді прямокутника, вартість якої відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія » склала 5600,00 гривень України,

- золотими сережками, 585 проби, вагою 7 грамів, у вигляді прямокутника, з вкрапленням із каміння Цирконій у середині, вартість яких відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» склала 5600,00 гривень України,

- каблучкою з білого та жовтого золота, 585 проби, вагою 8 грамів, розмір 17,8 мм, з вкрапленням із каміння Цирконій, вартість якої відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія » склала 6400,00 гривень України,

- золотими сережками, 585 проби, вагою приблизно 4 грами, вартість яких відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» склала 3200,00 гривень України,

- срібними сережками, 925 проби, з вкрапленням каміння «Султаніт», вагою приблизно 4 грами, вартість яких відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія » склала 120,00 гривень України,

- срібною каблучкою, 925 проби, розмір 17,5 мм, з вкрапленням каміння «Султаніт», вагою приблизно 3 грами, вартість якої відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» склала 100,00 гривень України,

- срібним ланцюжком, 925 проби, вагою 40 грамів, без вкраплення з каміння вартість якого відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» склала 1200,00 гривень України,

- срібним браслетом, 925 проби, вагою приблизно 10 грамів, має ланки у вигляді квітів, без вкраплення з каміння, вартість яких ого відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія » склала 300,00 гривень України,

- срібною каблучкою, 925 проби, з вкрапленням із каміння Цирконій, розмір 17,5 мм, вагою приблизно 2 грами, вартість якої відповідно до довідки ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» склала 60,00 гривень України, на загальну суму 360 858 грн. 48 коп. Спричинено матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 263399 грн. 44 коп., потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 24340 грн., потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 28279 грн. 76 коп. та потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 54839 грн. 28 коп.

При чому, яке конкретно майно належало кожному потерпілому, та з чого складаються зазначені суми, в обвинувальному акті не вказано.

Крім того, кому саме спричинена шкода на суму 360858, 48 грн., яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (тобто дає можливість кваліфікувати злочин саме за ч.4 ст. 187 КК України, як вчинення розбою, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах) в обвинувальному акті не зазначено. Тобто потерпілий, якому спричинено шкоду саме на таку суму, в обвинувальному акті відсутній.

Зазначене, на думку суду, вказує на неконкретизованість обвинувачення, що в подальшому може позбавити суд вирішити питання, які зобов`язаний вирішити відповідно до вимог ст.. 368, 374 КПК України, в тому числі формулювання обвинувачення, визначення статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, визначення конкретного майна, вкраденого в кожного з потерпілих, його вартість тощо, а також можливості належним чином вирішити цивільні позови, у разі їх заявлення, оскільки відповідно до ст.. 337 КПК України суд проводить судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

2. Згідно до ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, в тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як зазначається в обвинувальному акті «04.06.2018 приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 та невстановлена в ході слідства особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний намір, вдягнені у військовий одяг, прибули за адресою: АДРЕСА_1 , та проникли до будинку, який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_2 ».

Але спосіб проникнення до будинку в обвинувальному акті не вказано, що позбавить суд можливості у разі ухвалення обвинувального вироку, виконати вимоги ст.. 374 КПК України, відповідно до якої суд в мотивувальній частині вироку повинен зазначити спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту, Попов звинувачується за 4 ст. 187 КК України та ч.3 ст. 289 КК України.

В обох епізодах ОСОБА_6 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, заволодівають майном потерпілих, проникнувши до будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

За епізодом №1 дії обвинуваченого кваліфіковано як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, за ч. 4 ст. 187 КК України.

За епізодом №2 дії обвинуваченого кваліфіковано як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, за ч. 3 ст. 289 КК України

Заволодіння майном за двома епізодами відбувається за одних й тих же обставин. Але кваліфікуюча ознака «проникнення у приміщення чи інше сховище» в обвинуваченні за ч.3 ст. 289 КК України відсутня.

Зазначене є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.3 ст. 289 КК України, викладена в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 не відповідає положенням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

3. Крім того, як вбачається з обвинувального акту, протиправні дії обвинуваченого були спрямовані не тільки щодо потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (прізвища потерпілих вказано відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення), а й до ОСОБА_9 .

Згідно до ч.1,2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч.7 ст.. 55 КПК України особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Відповідно до ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів провадження, в обвинувальному акті відсутні відомості щодо відмови ОСОБА_9 набути статусу потерпілого. Відсутні такі відомості й в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Відповідно до реєстру (р. 1, п.13), вказано щодо складення протоколу допиту ОСОБА_9 без зазначення його статусу. В подальшому, в реєстрі зазначається про проведення слідчих дій за участю свідка ОСОБА_9 Тобто, з наданих суду обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, неможливо зробити висновок, чи відмовився ОСОБА_9 подавати заяву про залучення його в якості потерпілого, чи в ході досудового розслідування це питання взагалі не з`ясовувалось. Оскільки правовий статус потерпілого відрізняється від правового статусу свідка (потерпілий має набагато ширше коло прав щодо захисту своїх інтересів, наприклад, має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом, висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, брати участь в судовому провадженні, інше), відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо визначеності статусу ОСОБА_9 , не дозволяє суду перевірити його правильність, що може привести до порушення прав ОСОБА_9 , а тому перешкоджає можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

4. Згідно до ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити, в тому числі анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Відповідно до вступної частини обвинувального акту, прізвище потерпілих зазначено як « ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ».

При викладені фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, прізвища потерпілих вказано як « ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 »

В реєстрі досудових розслідувань прізвища потерпілих вказані як Герасімови.

Зазначене суперечить ст.. 291 КПК України та позбавляє суд можливості ідентифікувати особи потерпілих.

Суд вважає, що всі зазначені вище недоліки обвинувального акту є суттєвими, такими, що перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, вказують на не відповідність обвинувального акту вимогам КПК України у зв`язку з чим зазначені матеріали кримінального провадження підлягають поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході підготовчого судового засідання, згідно ухвали Рубіжанського міського суду від 20.06.2019 р., до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, відповідно до ухвали Рубіжанського міського суду від 09.10.2019 р., було продовжено на 60 днів, тобто по 07.12.2019 року включно.

Таким чином, строк тримання під вартою, встановлений обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою суду, закінчується 07 грудня 2019 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню ще перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

При проведенні підготовчого судового засідання, прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки вважає, що ризики, передбачені п. п. 1), 2), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились. Так, прокурор вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, може: переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, є громадянином РФ та має паспорт громадянина НОМЕР_1 , що само по собі може стимулювати його переховуватись від суду, також встановлено, що, згідно даних Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 у теперішній час незаконно перебуває на території України; незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки в СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №120191300000000071 від 14.02.2019, розпочатому за заявою потерпілих ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, за фактом погрози вбивства; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, оскільки в обвинуваченого ОСОБА_1 не має родини, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні, постійного місця роботи та джерела доходів, тобто, на думку прокурора, у обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки, крім того, у органів досудового слідства є інформація про те, що ОСОБА_1 є особою, яка за скоєння злочинів розшукується іншою державою - Російською Федерацією.

Прокурор наголошував, що, згідно з практикою ЄСПЛ, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримана обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільною Інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у ст. 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яка є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовжена позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Прокурор звертав увагу суду на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», відповідно до якого, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Також прокурор звертав увагу на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підсумовуючи, прокурор зазначив, що в даному випадку є виправданим необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, не може запобігти наявним ризикам, що узгоджується з вимогами норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ. Також прокурор зазначав, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, з метою запобігання виникненню у останнього умислу уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду, а також його подальшій протиправній діяльності, вимагають вжиття з боку правосуддя дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного. У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід, не тільки унеможливить забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а навпаки, є підґрунтям для спроб останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, або правопорушення, в якому він підозрюється.

Таким чином, прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів.

Захисник обвинуваченого, адвокат Косогова Л.В. в судовому засіданні заперечувала проти клопотання, зазначала, що клопотання вкотре обґрунтовано ризиками та наслідками, які зазначені в першому клопотанні й на сьогоднішній день є незмінними, а саме п. п. 1) – 3), 5) ч. 1 ст.177 КПК України. Звертала увагу суду, що, згідно з діючим КПК України, на прокурора покладено обов`язок кожного разу доводити не лише ту обставину, що ризики існують, але й ту, що ці ризики не зменшились і, що застосування запобіжного заходу і подалі є дійсно обґрунтованим, крім того, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Посилалась на рішення ЄСПЛ, відповідно до яких, до засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення вимагає його тимчасового звільнення з під варти, якщо продовження його затримання перестає бути обгрунтованим (рішення у справі «Хайредінов проти України»). Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). При цьому, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу. Попередає затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Так, у справі «Сергій Волосюк проти України» ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою... Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.

Крім того, як зазначила захисник, відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Захисник звертала увагу суду на те, що ЄСПЛ зазначив, що попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Захисник вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не підтверджуються з наступних підстав:

- ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку захисника, не можна вважати станом на 09.10.2019 р. таким, що існує, або його наявність є обґрунтованою, оскільки 21.10.2019 р. скаржником ОСОБА_1 через уповноважену особу ДУ «Старобільське СІЗО», де він станом на сьогодні знаходиться під вартою, направлено до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області заяву-анкету про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка станом на 27.11.2019 р. знаходиться на розгляді;

- ризик, передбачений п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, не можна вважати актуальним, оскільки, прокуратурою Луганської області не долучено до матеріалів клопотань про продовження строків тримання під вартою, починаючи з лютого 2019 р., що обґрунтовують дійсність наведених ризиків, ані Витягу з ЄРДР, який би свідчив, про дійсність зазначеного факту, ані жодного іншого документа, щоб свідчив про дійсну наявність незаконного впливу на потерпілого та свідків. Крім того, вимогами КПК України встановлений порядок та строки проведення досудового розслідування злочинів та кримінальних проступків, процедуру повідомлення про підозру. Як вбачається з матеріалів, наданих прокуратурою Луганської області в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, жодним документом не аргументовано.

Стосовно наявності міцних соціальних зав`язків, захисник наголошувала, що у підзахисного на утриманні знаходяться неповнолітній онук та батьки, що станом на сьогодні мають інвалідність; відповідно до довідки про шлюб № 328 від 24.10.2018 р., ОСОБА_1 одружений на ОСОБА_11 , яка, відповідно до Посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 з 25.08.2010 р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, ОСОБА_11 на праві власності належить нерухоме майно, а саме 4-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, наголошувала, що ОСОБА_1 станом на сьогодні не має жодної судимості та має намір змінити своє життя в найкращу сторону й стати на шлях виправлення.

Таким чином, захисник просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, вважав клопотання необґрунтованим, ризики недоведеними. Зазначав, що не скоював вказаних злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважали ризики недоведеними, суд вважає наступне.

Суд, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, приймає до уваги суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, яке є особливо тяжкими злочинами (відповідно до рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р., врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства), та які відносяться до злочинів проти власності з додатковим об`єктом у виді життя та здоров`я особи (ч. 4 ст. 187 КК України) та злочину проти контрольованого використання транспортних засобів з факультативним об`єктом злочину у виді власності, враховує матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не забезпечать виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки, на думку суду, обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може: може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, крім того, має паспорт громадянина РФ, що також може сприяти його переховуванню від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків (відповідно до матеріалів клопотання, існує кримінальне провадження у зв`язку з надходженням погроз вбивством потерпілим з боку обвинуваченого); існують ризики вчинення обвинуваченим іншого кримінальне правопорушення, оскільки матеріали провадження містять дані щодо розшуку обвинуваченого за обвинуваченням в скоєнні злочинів іншою державою, РФ, з врахуванням відсутності належних даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, що унеможливлює його тримання під вартою, того, приймаючи до уваги те, що судове провадження на даний час фактично не розпочато, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, за наведених вище підстав, суд вважає недоцільним.

Суд вважає, що ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`які, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.

Також при вирішенні питання щодо продовження строків тримання під вартою суд вважає, що в даному випадку продовження строків тримання під вартою обвинуваченому є виправданим, оскільки існують істинні потреби публічного інтересу які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення ЄС з прав людини Прокопенко проти України, Лабітта проти Італії).

Суд вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, вважати продовженим строком на 60 днів, тобто по 25.01.2020 року включно.

В задоволенні інших клопотань, заявлених в ході підготовчого судового засідання відмовити у зв`язку з їх передчасністю, що не позбавляє права на їх повторне заявлення в ході проведення підготовчого судового засідання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Старобільський СІЗО».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання ним копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 02.12.2019 року о 13 годині 45 хвилин в приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області (м. Рубіжне, вул. Миру, 34).

Головуючий суддя В.В. Козюменська

Судді Н.В. М`якінченко

Я.М. Синянська