Рішення № 86035730, 29.11.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7054/19

Справа №754/16263/18

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2019 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суд міста Києва Бабко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди спричиненою бездіяльністю у правовому полі Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди спричиненою бездіяльністю у правовому полі Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.08.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона як мати-одиначка 2 (двох) дітей, будучи єдиною дочкою людини з інвалідністю 2 (другої) групи ОСОБА_3 , була незаконно звільнена КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва. Звільнення відбулося у зв`язку з помстою за викриття злочинної діяльності директора вказаного підприємства ОСОБА_4 . Позивач неодноразова зверталася до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з заявами, скаргами, повідомленнями, які містили вимоги про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_4 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва. Однак, Деснянська районна в м. Києві державної адміністрація не реагує на скарги позивача, так як ОСОБА_4 залишається на посаді директора КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва.

У зв`язку з викладеним вище позивач просить суд визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо призначення на посаду (укладання контракту) директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.;визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розірвання контракту (достроково) з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.;зобов`язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію розірвати контракт (достроково) з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.;визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання розпорядження № 644-к від 23.10.2013 про призначення директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.;скасувати, анулювати, визнати недійсним розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.10.2013 № 644-к щодо призначення директором КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.;скасувати, анулювати, визнати недійсним подання начальника Управління охорони здоров`я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5. від 09.10.2015 № 033-2372 на продовження контракту з ОСОБА_4 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва;визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання розпорядження № 582-к від 21.10.2015 про продовження контракту з директором КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва ОСОБА_4.; скасувати, анулювати, визнати недійсним розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.10.2015 № 582-к щодо продовження контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.; визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4. у 2015 році; визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання розпорядження № 141-к від 09.10.2018 про продовження контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.; скасувати, анулювати, визнати недійсним розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2018 141-к щодо продовження контракту з ОСОБА_4 на посаді директора КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва; визнати неправомірними дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження контракту з директором КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва ОСОБА_4. у 2018 році; визнати недійсним, скасувати, анулювати контракт укладений у 2015 році між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.; стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації моральну шкоду на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1072224 (мільйон сімдесят дві тисячі двісті двадцять чотири гривні); визнати неправомірною бездіяльність Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо ігнорування заяв ОСОБА_1

Від представника відповідача Жуковської Я. надійшов відзив відповідно до якого зазначено, що не погоджуючись з позовними вимогами та доводами ОСОБА_1 , Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією не оспорюється і не заперечується, що протягом 2016-2019 років від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - батька позивача, на адресу відповідача надходили численні заяви, скарги, повідомлення, переважна кількість яких містила вимоги достроково розірвати контракт та звільнити ОСОБА_4 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва. За врахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що відповідач є органом державної влади, суб`єктом владних повноважень, у своїй діяльності він неухильно дотримується норм діючого законодавства України, діючи виключно в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України. Отже, всі заяви та скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що надійшли до відповідача протягом 2016-2019 років, були розглянуті у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян». За результатами розгляду кожного звернення заявникам надавалась ґрунтовна та вичерпна відповідь з питань, порушених у зверненні. Натомість позивачем до суду не надано доказів ігнорування відповідачем звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зв`язку з чим правові підстави вважати дії Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації неправомірними - відсутні. За врахуванням фактичних обставин справи та беручи до уваги зміст положень частини 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», задоволення судом позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період 2016-2019 років не відповідатиме вимогам Закону України «Про звернення громадян». Щодо вимоги Позивача визнати недійсними розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.10.2013 № 644-к та від 21.10.2015 № 582-к вважаю за необхідне зазначити наступне. В межах заявленого позову позивач, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед іншого, вимагає скасувати, анулювати, визнати недійсними розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.10.2013 № 644-к щодо призначення на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4., від 21.10.2015 № 582-к про призначення Третьої особи на контрактній основі з 24.10.2015 на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, подання від 09.10.2015 № 033-2372 начальника Управління охорони здоров`я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5 на продовження контракту з ОСОБА_4 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та контракт, укладений з ОСОБА_4 . За своїм змістом, розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.10.2013 № 644-к «Про призначення директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва», передбачає призначення Третьої особи на контрактній основі з 23.10.2013 на посаду директора вказаного підприємства. Термін дії контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4. закінчився 23 жовтня 2015 року. У зв`язку з чим, в подальшому, відповідно до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 642 «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я та Типової форми контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я», розпорядження Київського міського голови від 15.07.2013 № 118 «Про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» прийняте розпорядження Деснянської районної в місті Києва державної адміністрації від 21.10.2015 № 582-к про призначення третьої особи на контрактній основі з 24.10.2015 на посаду директора. Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження контракту з ОСОБА_4 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, повідомили, що за своїм змістом, розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2018 № 141-к «Про продовження дії контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4.», передбачає продовження дії контракту з Третьою особою на посаді директора вказаного підприємства. Термін дії контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4. закінчився 23 жовтня 2018 року. У зв`язку з чим, відповідно до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 642 «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я та Типової форми контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я», розпорядження Київського міського голови від 15.07.2013 № 118 «Про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» (зі змінами та доповненнями) Відповідачем, в межах наданих повноважень, прийняте розпорядження від 09.10.2018 № 141-к про продовження дії контракту з Третьою особою на посаді директора вказаного підприємства. Звертаю увагу суду на те, що Позивачем не наведено правових підстав для визнання вищевказаного розпорядження Відповідача недійсним, скасування, анулювання, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених позовних вимог. З доводами позивача, відносно того, що саме відмова Відповідача достроково розірвати контракт та звільнити третю особу з займаної посади є причиною настання негативних для ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наслідків у вигляді звільнень ОСОБА_1 з займаної посади, а також спричинення моральної шкоди як самій ОСОБА_1 так і неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неможливо погодитись у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та наслідками, на яких наголошує Позивач у позовній заяві. Отже, такі доводи є виключно припущеннями Позивача. У зв`язку з викладеним вище представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як установлено судом позивачка ОСОБА_1 з 2013 року по 2016 рік працювала лікарєм-стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м.Києва.

ОСОБА_1 неодноразова зверталася до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з заявами, скаргами, повідомленнями, які містили вимоги про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_4 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва.

Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією не оспорюється і не заперечує, що протягом 2016-2019 років від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , батька Позивача, на адресу відповідача надходили численні заяви, скарги, повідомлення, переважна кількість яких містила вимоги достроково розірвати контракт та звільнити ОСОБА_4 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м.Києва.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» .

Згідно до ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

-виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

- законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

-виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

-підготовку та виконання відповідних бюджетів;

-звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

-взаємодію з органами місцевого самоврядування;

-реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Положеннями статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як убачається з матеріалів справи, всі заяви та скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що надійшли до відповідача протягом 2016-2019 років, були розглянуті у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян».

Нормами прямої дії Основного закону України здоров`я людини віднесено до найвищої соціальної цінності нашої держави та кожному надано право на охорону здоров`я та медичну допомогу (ст. 3, 49 Конституції України).

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII у статті 33 зазначає, що медична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, фізичними особами-підприємцями.

Закладом охорони здоров`я вважається юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, які надають медичне обслуговування населенню та провадять свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Відповідно до ст. 17 Закону № 2801-XII провадження господарської діяльності у сфері охорони здоров`я дозволяється лише за наявності ліцензії. Аналогічне положення міститься й у спеціальному законі - Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII), яким медичну практику віднесено до виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (п. 15 ч. 1 ст.7).

22 квітня 2019 року набрали чинності нові ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285, які надають право отримати ліцензію фізичній особі-підприємцю, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, за умови укомплектування штату медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Керуючись ст. 3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Кабінет Міністрів постановою № 609 від 5 серпня 2015 року затвердив перелік органів ліцензування та визначив Міністерство охорони здоров`я України органом, який ліцензує провадження господарської діяльності з медичної практики.

Водночас, в кінці 2017 року до ч. 5 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» було внесено зміни, якими було надано можливість медичним закладам проходити акредитацію добровільно, залишились і ті заклади, для яких акредитація залишилась обов`язковою.

Згідно з чинним законодавством України, орган, який надає адміністративні послуги з видачі (переоформлення) ліцензій на медичну практику, - це Відділ контролю якості медичних послуг та ліцензування Управління контролю якості медичних послуг Міністерства охорони здоров`я України.

Відповідно до розділу VI Стандарту надання адміністративних послуг Міністерством охорони здоров`я України з ліцензування господарської діяльності з медичної практики, затвердженого Наказом МОЗ України від 28.12.2011 N 986, визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такої послуги.

Згідно з пунктом 17.2. Стандарту та відповідно до статті 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» суб`єкти господарювання можуть оскаржити рішення Органу ліцензування (МОЗ України) в Експертно-апеляційній раді (при Держпідприємництві України). Таким чином, у разі незгоди з рішенням органу ліцензування, суб`єкт господарювання має право оскаржити таке рішення в Експертно-апеляційну раду та / або в суді.

Відповідно до Положення про Управління охорони здоров`я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, основні функції: забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони здоров`я; забезпечення виконання нормативно-правових актів, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів по галузі "Охорона здоров`я" на відповідній території; внесення пропозицій до Департаменту охорони здоров`я КМДА щодо розвитку мережі закладів охорони здоров`я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою; здійснення заходів, спрямованих на запобігання інфекційним захворюванням; забезпечення додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров`я, фінансове забезпечення стандартів медичного обслуговування.

Згідно із порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №642, вимог розпорядження «Про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» п.1, призначення на посади керівників підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, здійснюється тільки шляхом укладання з ними контракту у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 4.1. «Про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», Директор Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) призначає на посади на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту в установленому законодавством порядку керівників закладів охорони здоров`я та вищих навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та підпорядковані Департаменту.

Як встановлено судом, розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.10.2013 № 644-к «Про призначення директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м.Києва», передбачає призначення третьої особи ОСОБА_4 на контрактній основі з 23.10.2013 на посаду директора вказаного підприємства. Термін дії контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м.Києва ОСОБА_4. закінчився 23 жовтня 2015 року. В подальшому, відповідно до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 642 «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я та Типової форми контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я», розпорядження Київського міського голови від 15.07.2013 № 118 «Про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» прийняте розпорядження Деснянської районної в місті Києва державної адміністрації від 21.10.2015 № 582-к про призначення третьої особи на контрактній основі з 24.10.2015 на посаду директора. В подальшому, Розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2018 № 141-к «Про продовження дії контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4. Термін дії контракту з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4. закінчився 23 жовтня 2018 року. У зв`язку з чим, відповідно до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 642 «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я та Типової форми контракту з керівником державного комунального закладу охорони здоров`я», розпорядження Київського міського голови від 15.07.2013 № 118 «Про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» (зі змінами та доповненнями), в межах наданих повноважень, прийняте розпорядження від 09.10.2018 № 141-к про продовження дії контракту з Третьою особою на посаді директора вказаного підприємства.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпПУ, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Умови, підстави та порядок розірвання контракту визначені положенням Кодексу законів про працю України.

Частина 2 статті 16 ЦК України встановлює перелік цивільно-правових (матеріальних) способів захисту прав та інтересів. Їх суть полягає у тому, що за їх допомогою відновлюється майновий стан особи, усуваються перешкоди на шляху здійснення права або невизначеність правового стану та фактів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення.

Способом захисту порушеного суб`єктивного права ОСОБА_1 обрано визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди спричиненою бездіяльністю у правовому полі Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, яка виконала функції в межах повноважень визначених чинним законодавством, відтак, позивач в силу положень статті 12 ЦПК України зобов`язана довести порушення її прав та інтересів внаслідок саме прийняття оскаржуваного рішення та обґрунтувати, чому саме таким способом захисту прав буде відновлено її трудові права.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже в обґрунтуваннях позовних вимог, якими саме діями позивачки завдано моральної шкоди, в чому вона полягає, не містить жодних доказів, що підтверджують наявність шкоди, неправомірність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями, з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди, а тому суд вважає, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтовані і не знайшли свого підтвердження, та задоволенню не підлягають.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі « Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (8согбіпо v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 201 Ороку, яке набуло статусу остаточного 14 січня 201Іроку).

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті1,3 Конституції України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки в позові відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди спричиненою бездіяльністю у правовому полі Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37415088, місцезнаходження: м.Київ, пр.-т Маяковського, 2.9

Третя особа: ОСОБА_4 , директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, код ЄДРПОУ 26188308, місцезнаходження: м.Київ, вул. Закревського, 81/1.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2019.

Суддя В.В. Бабко