Рішення № 86029715, 22.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2659/19

РІШЕННЯ

іменем України

22 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д.

за участю:секретаря судового засідання Жуковської І.С. представника позивача Пташкіна М.К. представника відповідача Ткачук М.П. розглянув адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верест" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009841411 від 14.08.2019 (форми "Р") за платежем "податок на прибуток";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009851411 від 14.08.2019 (форми "Р") за платежем "податок на додану вартість".

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 22.07.2019 №0248/22-01-14-11/23846567. Позивач вказує, що безповоротні відходи не розцінюються і не оприбутковуються підприємством. Всі зворотні відходи (субпродукти) після забою ВРХ та свиней підприємством оприбутковуються і вартість вхідної сировини (худоби) дорівнює вартості оприбуткованих продуктів (м`ясо на кості та субпродукти), що утворюються внаслідок забою.

Згідно з висновками, зазначеними в акті, не оприбутковані на баланс зворотні відходи при забої ВРХ та свиней в загальній кількості 472 313,533 кг оцінені за найменшою оцінкою зворотної продукції забою 2,035 грн./кг. Проте це твердження не відповідає дійсності, так як відповідно до наданих перевірці документів, а саме: "Відомість по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік)" та "Випуск продукції (оцінка вартості) (бухгалтерський облік)" за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 найменшою оцінкою зворотної продукції забою (тобто крові харчової) була ціна 0,83 грн./кг, найбільшою - 2,00 грн./кг, а середньою - 1,10 грн.

Щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній №1 від 01.03.2017 на загальну суму 124 380,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 730,00 грн. (купівля свиней в ПП "Агролюкс-М"), то в рахунку 631 журналу-ордера №6 була допущена арифметична помилка, яка і стала причиною виникнення в ТОВ "Верест" станом на 01.03.2017 по розрахунках із ПП "Агролюкс-М" дебіторської заборгованості в сумі 100 грн.

Стосовно віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній № 17/2 від 27.04.2018 на загальну суму 273 153,02 грн., в т.ч. ПДВ 45 525,50 грн. (купівля ВРХ у ФГ "Подільська марка"), позивач зазначає про малозначність та беззбитковість для державного бюджету вказаного порушення, в зв`язку з чим є недоцільним застосування до ТОВ "Верест" будь-яких фінансових та штрафних санкцій.

Щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних №123 від 22.05.2018 на загальну суму 16 380,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730,00 грн. та №234 від 31.05.2018 на загальну суму 16380,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730,00 грн. (купівля цегли М-125 у ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів"), вказує, що цегла поставлялась на дерев`яних піддонах, які підлягали поверненню, а заставна ціна одного піддона складала 72 грн. без ПДВ. Тому твердження податкового органу про те, що ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" 22.05.2018 зобов`язане було виписати на адресу ТОВ "Верест" податкові накладні на загальну суму 18 396,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 066,00 грн. та 31.05.2018 на загальну суму 18 396,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 066,00 грн., є помилковими, так як сума заставної тари до бази оподаткування податком на додану вартість не включається.

19.09.2019 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що у періоді з 01.04.2016 по 31.03.2019 на баланс ТОВ "Верест" оприбутковано м`яса та супутньої продукції від забою ВРХ та свиней на 472313,533 кг менше, ніж живої ваги, переданої на забій. За період з 01.04.2016 по 01.12.2018 до перевірки, як і до позову, не надано жодних документів, які б підтверджували здійснення вивозу відходів від забою; не встановлено за даними бухгалтерського обліку позивача оплати за надані послуги з утилізації відходів при забої ВРХ та свиней ДП "Укрветсанзавод" чи будь-якому іншому підприємству. Оскільки з 01.04.2016 по 01.12.2018 ТОВ "Верест" самостійно не визначало безповоротні відходи від забою ВРХ та свиней, відповідно у таких звітних періодах вони були відсутні. Як наслідок, не зменшено прямі матеріальні витрати виробничої собівартості власно вироблених м`ясо-ковбасних виробів на справедливу вартість такої зворотної продукції. Вказані відходи оцінені за найменшою оцінкою зворотної продукції забою 2,035 грн./кг, що самостійно визначена ТОВ "Верест", а твердження позивача про іншу найменшу ціну не обґрунтовано жодним доказом.

Також в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.08.2019 №0009841411, окрім порушення щодо незменшення прямих матеріальних витрат виробництва на вартість зворотних відходів (з яким не погоджується позивач), також наявне порушення щодо не зменшення адміністративних витрат на суми екологічного податку у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків на загальну суму 4197 грн.

Щодо інших порушень, то виписані контрагентами позивача податкові накладні не відповідають нормам Податкового кодексу України. У разі складання податкової накладної постачальником з порушенням, покупець не має підстав для віднесення зазначеної в ній суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки така податкова накладна не відповідає первинним документам.

02.10.2019 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що не заперечує проти порушення щодо не зменшення адміністративних витрат на суми екологічного податку у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків на загальну суму 4 197 грн. Зворотні відходи при забої ВРХ та свиней в загальній кількості 472 313,533 кг є безповоротними відходами, які відповідно до чинного законодавства не розцінюються і відповідно не оприбутковуються підприємством. До відзиву додано документ "Випуск продукції (оцінка вартості) (бухгалтерський облік)", де є узагальнені дані щодо ціни крові харчової за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, згідно з яким найменшою оцінкою зворотної продукції забою (тобто крові харчової) за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року була ціна 0,83 грн./кг, найбільшою - 2,00 грн./кг, а середньою - 1,10 грн.

09.10.2019 судом отримано заперечення на відповідь, в яких відповідач зазначає, що ТОВ "Верест" документально не підтверджено різницю у 472 313,533 кг, що є різницею між переданою на забій живою вагою та оприбуткованою м`ясною продукцією після забою за період з 01.04.2016 по 31.03.2019. До перевірки було надано "Відомість по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік)" за періоди з 01.04.2016 по 31.03.2019, де ТОВ "Верест" обліковував за найменшою оцінкою зворотну продукцію забою - кров харчову, середня ціна якої становить 2,035 грн./кг. При цьому, на акт перевірки позивачем не надавались ні заперечення, ні будь-які документи в порядку, передбаченому п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України. Додані позивачем докази до відповіді на відзив не підлягають правовій оцінці.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.09.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.09.2019.

Ухвалою суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.10.2019.

23.10.2019 замінено відповідача - ГУ ДФС у Хмельницькій області на ГУ ДПС у Хмельницькій області, а також оголошено перерву до 19.11.2019 для подачі додаткових доказів.

19.11.2019 оголошено перерву до 21.11.2019.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

У період з 31.05.2019 по 15.07.2019 працівниками відповідача, на підставі направлень Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.05.2019 №1699, від 28.05.2019 №1719, від 03.07.2019 №2041, від 29.05.2019 №1746, від 27.05.2019 №1701 та від 28.05.2019 №1724, відповідно до статей 20, 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 19.02.2019 №386, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2019 №0248/22-01-14-11/23846567, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення вимог:

1) п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.11,12 П(С)БО 16, 18 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), п.24 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044 (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Верест» занижено податок на прибуток за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 в сумі 173765 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: півріччя 2016 в сумі 18230 грн., три квартали 2016 в сумі 34700 грн., рік 2016 в сумі 55249 грн., 1 квартал 2017 в сумі 16355 гри., півріччя 2017 в сумі 30701 грн., три квартали 2017 в сумі 40365 грн., рік 2017 в сумі 51038 грн., 1 квартал 2018 в сумі 18572 грн., півріччя 2018 в сумі 30241 грн., три квартали 2018 в сумі 48118 грн., рік 2018 в сумі 56978 грн., 1 квартал 2019 в сумі 10500 грн.

2) п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Верест» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 71 716 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за березень 2017 року в сумі 20 730 грн., за квітень 2018 року в сумі 45 526 грн., за травень 2018 року в сумі 5 460 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 22.07.2019 №0248/22-01-14-11/23846567 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.08.2019 №0009851411, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107574 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 71716 грн., за штрафними санкціями - 35859 грн.;

- від 14.08.2019 №0009841411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 260647,50 грн., у тому числі 173765 грн. за податковим зобов`язанням, 86882,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0009851411 та від 14.08.2019 №0009841411 є протиправними, звернувся з цим позовом в суд.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.77.1 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0009841411 стало те, що в результаті незменшення прямих матеріальних витрат виробництва на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, та у зв`язку з цим - завищення задекларованих показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" (форма №2) на загальну суму 961 158 грн., ТОВ "Верест" занижено податок на прибуток за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 в загальній сумі 173 008,44 грн. (961158 грн. х 18 % = 173 008,44 грн.).

Зокрема, перевіркою встановлено, що у періоді з 01.04.2016 по 31.03.2019 на баланс ТОВ "Верест" оприбутковано м`яса та супутньої продукції від забою ВРХ та свиней на 472 313,533 кг менше, ніж живої ваги, переданої на забій. Перевіркою не заперечується факт, що при забої ВРХ та тварин виникають відходи, що підлягають утилізації.

Однак ТОВ "Верест" самостійно визначено, що в грудні 2018 року - березні 2019 року безповоротні відходи при забої тварин склали 5745 кг, в тому числі: у грудні 2018 року в кількості 1000 кг або 2,48% від кількості оприбуткового в живій вазі, у січні 2019 року в кількості 2000 кг або 4,6% від кількості оприбуткового в живій вазі; у лютому 2019 року в кількості 1200 кг або 1,9% від кількості оприбуткового в живій вазі, у березні 2019 року в кількості 15450 кг або 2,75% від кількості оприбуткового в живій вазі. ДП "Укрветсанзавод", згідно актів виконаних робіт на утилізацію боєнських відходів та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, проведено утилізацію відходів в загальній кількості 7 тон, в т.ч. у грудні 2018 року 1 т відходів, січні 2019 року 2 т відходів, лютому 2019 року 2 т відходів, березні 2019 року 2 т відходів. У інших періодах з 01.04.2016 по 01.12.2018 ТОВ «Верест» не визначало безповоротні відходи від забою ВРХ та свиней, не проводило їх утилізацію та не зберігало у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, у зв`язку із відсутністю таких на балансі платника. Оскільки з 01.04.2016 по 01.12.2018 ТОВ «Верест» самостійно не визначало безповоротні відходи від забою ВРХ та свиней, відповідно у таких звітних періодах вони були відсутні.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2016 по 31.03.2019 ТОВ «Верест» не оприбутковано на баланс в кількісному виразі зворотні відходи при забої ВРХ та свиней (субпродукти ІІ-ІІІ категорії, жир-сирець технічний, топлені жири, малоцінних субпродуктів II категорії, допустимих для переробки на сухі тваринні корми) в загальній кількості 472313,533 кг, що складає 18 % від живої ваги, переданої на забій. Такі відходи оцінені за найменшою оцінкою зворотньої продукції забою 2,035 грн/кг (згідно наданого до перевірки документу "Відомість по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік), що самостійно визначена ТОВ "Верест" за періоди з 01.01.2016 по 31.03.2018), як наслідок загальна вартість зворотньої продукції, на яку платник зобов`язаний був зменшити прямі витрати виробництва, складає 961 158 грн.

Також перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ "Верест" показників у рядку 2130 «Адміністративні витрати» звіту про фінансові результати (форма №2) за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 в сумі 4197 грн. за рахунок віднесення до їх складу суми екологічного податку без врахування уточнюючих розрахунків всього в сумі 4197 грн. а саме: за квітень-грудень 2016 року 919 грн., за 2017 рік 1372 грн., за 2018 рік 1525 грн., за І квартал 2019 року 381 грн. Зазначене порушення позивачем визнається.

Досліджуючи правомірність наведених висновків контролюючого органу, з якими не погоджується позивач, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п.11 П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Відповідно до п.24 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186. Згідно вказаної Інструкції на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва.

При цьому, в акті перевірки встановлено, що відповідно до документів, наданих до перевірки - "Відомість по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік)", за періоди з 01.04.2016 по 31.03.2018 ТОВ «Верест» обліковував за найменшою оцінкою зворотну продукцію забою - кров харчову, середня ціна 2,035 грн./кг.

Таким чином, суд погоджується з контролюючим органом, що позивачем не оприбутковані на баланс зворотні відходи при забої ВРХ та свиней в загальній кількості 472 313,533 кг. Отже, всього за найменшою оцінкою 2,035 грн./кг загальна вартість зворотної продукцію, на яку платник зобов`язаний був зменшити прямі витрати виробництва, складає 961 158 грн.

Позивач вказує про те, що ТОВ "Верест" самостійно захоронювало безповоротні відходи на худобомогильнику, який знаходиться неподалік від фактичного місцерозташування останнього. У зв`язку з чим, за наслідками екологічної перевірки ТОВ "Верест", проведеної працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з 02.10.2017 по 13.10.2017, було видано припис № 584/02 від 19.10.2017 року, яким позивача змушено припинити самовільне захоронення боєнських відходів на худобомогильнику та здійснювати видалення відходів відповідно до чинного законодавства. Проте такі доводи відхиляються судом, як необґрунтовані, оскільки період перевірки екологічної інспекції не є тотожним періоду податкової перевірки, а також вказані доводи не дають можливості встановити ні кількість, ні характер такого захоронення. При цьому оглянутий в судовому засіданні акт Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 13.10.2017 містить відомості про захоронення відходів від жировловлювачів (що не є таким відходом, як роги чи копита).

Суд також враховує, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" №187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення та від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Для цілей бухгалтерського обліку відходи виробництва поділяють на зворотні та безповоротні. Безповоротні відходи - це ті відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається. Вони не потрібні підприємству, і від них потрібно позбавитися (утилізувати, знищити, передати спецпідприємству на переробку згідно з вимогами законодавства).

Відповідно до п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів № 2, затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 № 2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Отже, на відміну від зворотних відходів, безповоротні відходи повинні відображатись в обліку лише в кількісному виражені, оскільки кількість відходів безпосередньо впливає на величину собівартості продукції.

Суд погоджується, що в процесі забою тварин утворюються відходи, однак, враховуючи різновид тварин, різновідсотковий облік безповоротних відходів від забою позивачем в грудні 2018 року - березні 2019 року (1,9 - 4,6 %), та, враховуючи, що такі відходи взагалі не обліковувались, ні контролюючий орган, ні суд не може встановити фактичну кількість безповоротних відходів у спірний період.

Позивачем надано довідку №171 від 18.07.2019 про те, що ДП "Укрветсанзавод" здійснювало вивіз і утилізацію боєнських відходів від ТОВ "Верест" в період з 01.01.2016 по 01.04.2019. Водночас, первинні документи на підтвердження цього до перевірки надано не було.

Відповідно до п.2.15 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів № 2№, для оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують методи: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (Ф1ФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Відповідачем в акті відходи оцінені за найменшою оцінкою зворотної продукції забою - 2,035 грн/кг, в той час як позивач вказує, що відповідно до "Відомості по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік)" та "Випуску продукції (оцінка вартості) (бухгалтерський облік)" за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 найменшою оцінкою зворотної продукції забою (тобто крові харчової) була ціна 0,83 грн/кг, найбільшою - 2,00 грн/кг, а середньою - 1,10 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Під час проведення перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення, і, згідно акту перевірки, ним надано відомості щодо найменшої оцінки зворотної продукції забою 2,035 грн/кг.

Надані позивачем до суду документи не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення (зокрема, заперечення на акт перевірки не подавались). Таким чином, ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів у встановлені законом строки має наслідком встановлення відсутності таких документів на час складення податкової звітності. Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року по справі №826/1709/14.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 за №0009841411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 260647,50 грн., у тому числі 173765 грн. за податковим зобов`язанням, 86882,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), винесене правомірно та не підлягає скасуванню.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0009851411, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, стало завищення задекларованих ТОВ "Верест" показників у рядку 10.1 Декларації "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою" всього в сумі 71 716 грн. у зв`язку із віднесенням до суми податкового кредиту сум ПДВ із податкових накладних, що складені з порушеннями норм ПК України, а саме:

- податкова накладна № 1 від 01.03.2017 на загальну суму 124 380,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 730,00 грн. (купівля свиней в ПП "Агролюкс-М"). Під час проведення перевірки встановлено, що станом на 01.03.2017 в ТОВ «Верест» по розрахунках із ПП «Агролюкс М» була наявна дебіторська заборгованість відповідно до даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості по № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») у сумі 100 грн. ТОВ "Верест" 01.03.2017 отримано свині згідно видаткової накладної № 6 від 01.03.2017 на суму 124 380 грн., в т.ч. ПДВ - 20730 грн. ТОВ "Верест" у рахунок оплати за одержані свині було перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Агролюкс М" кошти у загальній сумі 124380 грн. ПП "Агролюкс М" 01.03.2017 зобов`язане було за правилом "першої події" виписати (оформити) на адресу ТОВ «Верест» та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 124 280 грн. у т.ч. ПДВ 20 713,33 грн. Тому виписана (оформлена) ПП "Агролюкс М" на адресу ТОВ «Верест» та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 01.03.2017 року за №1 не відповідає нормам ПК України;

- податкова накладна №17/2 від 27.04.2018 на загальну суму 273 153,02 грн., в т.ч. ПДВ 45 525,50 грн. (купівля ВРХ у ФГ "Подільська марка"). Так, перевіркою встановлено, що станом на 26.04.2018 в ТОВ "Верест" по розрахунках із ФГ «Подільська марка» була наявна кредиторська заборгованість відповідно до даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості по №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками") у сумі 92 639,64 грн. ТОВ "Верест" 26.04.2018 у рахунок оплати за ВРХ було перераховано на розрахунковий рахунок ФГ «Подільська марка» кошти у загальній сумі 100 000 грн. Таким чином, враховуючи зазначену оплату, станом на 27.04.2018 по розрахунках із ФГ «Подільська марка» рахувалась дебіторська заборгованість в розмірі 7 360,36 грн. (100 000 (оплата) - 92639,64 Кт с-до). На виконання вимог договору на вищезазначену операцію (подію) ФГ «Подільська марка» було виписано (оформлено) на адресу ТОВ "Верест" та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.04.2018 за № 17/2 на загальну суму 273 153,02 грн., у т.ч. ПДВ 45 525,50 грн. Отже, податкова накладна виписана з порушенням вимог 198.6 ст.198, п.201.1 п. 201.7, 201.10 ст.201 ПК України. ФГ «Подільська марка» 27.04.2018 зобов`язане було виписати (оформити) на адресу ТОВ "Верест" та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 265 792,66 грн. у т.ч. ПДВ 44 298.78 грн. (273 153,02 грн. (придбання ВРХ) - 7360,36 грн. (Дт с-до)).

- податкові накладні № 123 від 22.05.2018 на загальну суму 16 380,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730,00 грн. та №234 від 31.05.2018 на загальну суму 16380,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730,00 грн. (купівля цегли М-125 у ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів"). Перевіркою встановлено, що ТОВ "Верест" здійснено авансовий платіж за цеглу відповідно до платіжного доручення №1399 від 22.05.2018 на загальну суму 18 396 грн., в т.ч. ПДВ 3066 грн. (призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні: "за цеглу, згідно договору № 51/18 від 07.05.2018 у сумі 15330,00 грн., ПДВ - 20% 3066,00 грн."). Також TОB "Верест" здійснено платіж за цеглу відповідно до платіжного доручення №1514 від 31.05.2018 на загальну суму 18 396,00 грн., в т.ч. ПДВ 3066,00 грн. (призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні: «за цеглу, згідно договору № 51/18 від 07.05.2018 у сумі 15330,00 грн., ПДВ - 20% 3066,00 грн.). На виконання вимог договору на вищезазначені операції (події) ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» було виписано (оформлено) на адресу ТОВ «Верест» та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.05.2018 за №123 на загальну суму 16380,00 грн., у т.ч. ПДВ 2730,00 грн., та від 31.05.2018 № 234 на загальну суму 16380,00 грн., у т.ч. ПДВ 2730,00 грн. Зазначені податкові накладні виписані з порушенням вимог п.198.6 ст.198, п.201.1 п. 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, оскільки ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» при авансовому платежі в сумі 18 396 грн., в т.ч. ПДВ - 3066 грн., склав та зареєстрував податкову накладну Єдиному реєстрі податкову накладну на адресу ТОВ «Верест» на поставку цегли на загальну суму 16380 грн., в т.ч. ПДВ - 2730 грн., та при існуванні дебіторської заборгованості станом на 25.05.2018 у сумі 2016 грн. і отриманні авансового платежу в сумі 18 396 грн. склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкову накладну на адресу ТОВ «Верест» на поставку цегли на загальну суму 16380,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2730,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Верест" не подано до Дунаєвецького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області Декларації з ПДВ із заявою, що продавцями (контрагентами) виписано податкові накладні з порушенням вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Досліджуючи правомірність зазначених висновків контролюючого органу, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з підп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій із, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.п. є) та з) абз. 2 п.201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

є) ціна постачання без урахування податку;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому п. 201.7 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Отже, податкова накладна повинна складатися в день виникнення податкових зобов`язань продавця. Тому потрібно дотримуватися правила "першої події", визначеного п. 187.1 ст.187 ПК України.

Згідно з п.201.10 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов таких висновків:

- право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту закон ставить залежно від першої із визначених в ньому подій (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг), при цьому таке право обов`язково має бути підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, яка надається продавцем товарів/послуг покупцю після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- у разі відсутності у платника податку (покупця) у звітному періоді на дату першої з подій, за якою виникає право на податковий кредит, належним чином оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, платник податку (покупець) не має права включати до звітного періоду податковий кредит з податку на додану вартість, разом з тим цей платник має право включити до звітного періоду податковий кредит за умови, якщо він додасть до податкової декларації такого періоду заяву із скаргою на постачальника, який, зокрема, допустився помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, разом з копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копіями первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року по справі №804/10062/13-а.

Перевіркою встановлено, що податкові накладні складені з порушенням норм ПК України (недотриманням правила "першої події", визначеного п.187.1 ст.187 ПК України), при цьому до податкової декларації за звітні податкові періоди заяви із скаргою на контрагента позивачем не подавалось. Тому такі податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту.

Суд зазначає, що законодавство не передбачає в якості звільнення від відповідальності такої підстави, як малозначність порушення, а тому такі доводи позивача є помилковими.

Стосовно посилання позивача на те, що ні кредиторської, ні дебіторської заборгованості в ТОВ "Верест" із ПП "Агролюкс-М" не було, а в рахунку 631 журналу-ордера №6 була допущена арифметична помилка, то суд зазначає, що контролюючим органом під час перевірки оцінювались журнали-ордери у сукупності з іншими бухгалтерськими документами. Крім цього, заперечення на акт перевірки із відповідними підтверджуючими документами позивач не подавав, тому наданий до суду акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №53 від 26.08.2016 (складений ТОВ "Верест" та ПП "Агролюкс-М") про здійснення дезінфекції автомобілів на суму 100 грн. з ПДВ не може бути належним доказом відсутності саме встановленого порушення.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ "Верест" двічі перерахувало ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" авансовий платіж за цеглу в сумі 18 396 грн., куди входили кошти в розмірі 2016 грн. за зворотну тару (дерев`яні піддони), суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаного позивач надає договір поставки №51/18 від 07.05.2018 (згідно п.1.2 якого дерев`яні піддони, на які складається цегла, є зворотною тарою і підлягають поверненню покупцем протягом 30 днів з моменту відвантаження товару; на відвантажені піддони встановлена залогова ціна одного піддона 72 грн. без ПДВ), накладну від 09.10.2018 щодо повернення заставної тари (піддони для цегли - 36 шт.) на адресу ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів", відомість по взаєморозрахунках з контрагентом, лист від 08.10.2018 №58 за підписом головного бухгалтера ТОВ "Верест" до директора ТзОВ "Хмельницький завод будматеріалів" з вимогою погашення заборгованості за заставну тару в розмірі 4032 грн. та платіжне доручення №1099 від 28.12.2018 про перерахування ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" на користь ТОВ "Верест" 5085 грн. (призначення платежу - повернення коштів за цеглу 1053 грн. та застави за піддони 4032 грн.). Проте вказані документи не є достатнім і беззаперечним підтвердженням отримання таких послуг, і не дають можливості обґрунтовано зробити висновок про фактичне проведення таких господарських операцій (ідентифікувати їх), у тому числі в частині оплати за використання саме піддонів, їх кількості. Позивачем не надано жодних належних доказів фактичного здійснення такої операції, як поставки тари (піддонів) від контрагента.

Крім цього, надані позивачем документи не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 №0009151412 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 439000 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 351200 грн., за штрафними санкціями - 87800,00 грн., є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведена, а позивачем не спростована правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009841411 від 14.08.2019 та № 0009851411 від 14.08.2019 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 грудня 2019 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Верест" (вул. Центральна, 16, Гірчична, Дунаєвецький район, Хмельницька область,32460 , код ЄДРПОУ - 23846567) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап