Рішення № 86029459, 26.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 р. № 520/7551/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Калугіна О.Ю.,

представника відповідача - Гріньова Р.В.,

представника третьої особи - Харківської міської ради - Гріньова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, треті особи - Харківська міська рада, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №76 від 21.02.2019, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2015 №ХК 083151770535 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 21.08.2015 №ХК 143152240059 по об`єкт "Реконструкція нежитлових виробничих будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1" та "Д-1" розташованих по вул. Котлова, 101 у м. Харкові";

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань (Харківська міська рада 61003, місто Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь позивача (код ЄДРПОУ 32778133, р/ рНОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у сумі 15000,00 грн, остаточний розмір яких та докази, передбачені статті 134, частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, будуть подані додатково до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ № 76 від 21.02.2019, яким скасовано реєстрацію спірних декларацій, відповідачем прийнято з підстав начебто встановлення факту наведення ТОВ "Фортуна" недостовірних даних у скасованих деклараціях, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, як такий, що реконструйований без належно затвердженої проектної документації. Позивач зазначив, що твердження відповідача зроблені на припущеннях, без яких-небудь доказів в обґрунтування наведення ним у скасованих деклараціях недостовірних даних стосовно об`єкта будівництва.

Ухвалою суду від 06.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 12.11.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи - Харківської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що Інспекцією встановлені допущені позивачем порушення містобудівного законодавства під час проведення реконструкції нежитлових будівель по вул. Великій Панасівській, 101 у м. Харкові (стара назва – вул. Котлова ), без належним чином затвердженої проектної документації, у тому числі без отримання містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки за вказаною адресою, у зв`язку із чим, є підстави вважати об`єкт реконструкції позивача самочинним будівництвом. Відповідача зазначив, що у скасованих оскаржуваним позивачем наказом №76 від 21.02.2019 деклараціях від 30.06.2015 №ХК 083151770535 та від 21.08.2015 №ХК 143152240059, позивачем вказані недостовірні дані, а сам наказ винесений на підставі та у межах діючого законодавства. У зв`язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі акту прийому-передачі нежитлових будівель від 24.06.2014 та свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна від 12.08.2014, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна" зареєстровано права власності на нежитлові будівлі виробничого призначення, які розташовані по вул. Великій Панасівській, 101 (колишня вулиця Котлова), у м. Харкові, а саме: літ. "А-1" площею 135,8 кв.м.; літ. "Б-1" площею 139,9 кв.м.; літ. "В-2" площею 306,0 кв.м.; літ. "Г-1" площею 85,0 кв.м.; літ. "Д-1" площею 34,1 кв.м.

В подальшому, на підставі проектної документації, розробленої ТОВ "Інвент-Харків" та затвердженої позивачем наказами від 11.06.2015 №б/н та від 10.07.2015 №б/н, а також відповідно до декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 30.06.2015 за № ХК 083151770535, розпочато реконструкцію та перепланування нежитлових виробничих будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1" та "Д-1".

Після завершення будівельних робіт та введення об`єкта до експлуатації на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059, кількість будівель та їх площа частково змінились.

Так, за результатами проведеної реконструкції площа нежитлової будівлі літ. "А-1" залишилася без змін - 135,8 кв.м. Площа нежитлової будівлі літ. "В-2" збільшилася з 306,0 кв.м. до 875,1 кв.м. Площа нежитлової будівлі літ. "Д-1" також збільшилась з 34,1 кв.м. до 70,8 кв.м. Таким чином, загальна площа реконструйованих нежитлових будівель стала 1081,7 кв.м., що і зазначено позивачем у зареєстрованих деклараціях.

Після закінчення будівельних робіт та ведення об`єктів до експлуатації на підставі зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059 декларації, позивачем 15.04.2016 за №№29279841 була проведена нова реєстрація права власності на вказані об`єкти нерухомого майна.

01 березня 2019 року позивач поштою отримав лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 21.02.2019 №470/0/250-19, у якому ТОВ "Фортуну" було повідомлено про те, що наказом відповідача №76 від 21.02.2019 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2015 №ХК 083151770535 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 21.08.2015 №ХК 143152240059 "Реконструкція нежитлових виробничих будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1" та "Д-1" розташованих по вул. Котлова, 101 у м. Харкові".

Супровідним листом від 15.03.2019 за №ПУБЛ-06/0/294-1 на запит позивача, відповідачем надіслано на адресу ТОВ "Фортуна" наказ від 21.02.2019 за №76.

Підставою для прийняття наказу №76 від 21.02.2019 слугувала службова записка від 21.02.2019, складена сектором інспекційної роботи Інспекції ДАБК, яким, начебто, були виявлений факт подання ТОВ "Фортуна" недостовірних даних у скасованих деклараціях, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, як такий, що реконструйований без належно затвердженої проектної документації, пп. 5 п. 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності", ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461.

Судом встановлено, що позивач звертатися до відповідача із запитом від 09.04.2019 за №21, у відповідь на який Інспекцією ДАБК супровідним листом від 17.04.2019 за №ПУБЛ-7/0/294-1 позивачу направлено службову записку від 21.02.2019.

Як вбачається із вказаної службової записки, сектором інспекційної роботи Інспекції ДАБК на підставі листа Харківської місцевої прокуратури №1 від 04.01.2019 за №04-20-6501-19 проведено перевірку наявної інформації щодо реконструкції у 2015 році ТОВ "Фортуна" нежитлових приміщень по вул. Великій Панасівькій , 101 , на предмет наведення у деклараціях позивачем недостовірних даних та можливого самовільного заняття земельної ділянки за вказаною адресою.

Так, структурний підрозділ відповідача, порівнявши розміщення та конфігурацію будівель та споруд розташованих за вказаною адресою на теперішній час, тобто на 21.02.2019, із поверховими планами та конфігурацією будівель та споруд за вказаною адресою станом на 1965 рік, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи КП "Харківське МіськБТІ", дійшов висновку про те, що реконструкція нежитлових будівель літ. "В-2", шляхом об`єднання з будівлею літ. "Г-1" та будівлі "Д-1", зі збільшенням їх площі, були проведені позивачем із зміною їх конфігурації та заняттям вільної від забудови земельної ділянки та без отримання містобудівних умов та обмежень.

Із посиланням на лист Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 12.02.2019 за № 825/0/27-19, у якому вказано про те, що інформація щодо наявності рішень про передачу ТОВ "Фортуна" у користування земельної ділянки за вказаною адресою відсутня, а вихідні дані у вигляді містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції об`єктів не надавались, структурний підрозділ відповідача вказав про наявність підстав вважати проведені робити із реконструкції самовільними, без отримання належно затвердженої проектної документації та запропонував Начальнику Інспекції ДАБК скасувати декларації від 30.06.2015 №ХК 083151770535 та від 21.08.2015 №ХК 143152240059, що і було зроблено оскаржуваними у даному позові наказом №76 від 21.02.2019.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Першою і найважливішою вимогою ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади в мирне володіння майном має бути законним (див. "Іатрідіс проти Греції", § 58, ЄСПЛ 1999-II). Вимога законності, за змістом Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень внутрішнього законодавства і відповідності верховенству права, яке включає в себе свободу від свавілля (див. "Хентріх проти Франції", 22.09.1994 § 42 та "Кушоглу проти Болгарії", §§ 49-62, 10.05. 2007).

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб`єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Разом із цим, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 2-:-5 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України, у випадках передбачених законом, власник може бути позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Статтею 375 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Основними нормативно-правовими актами, що встановлюють правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закон України "Про архітектурну діяльність", Закон України "Про будівельні норми", а також постанови Кабінету Міністрів України та накази профільного Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ухвалені на реалізацію вказаних законів у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", а також "Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів", затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011, будівництво - це не тільки нове будівництво, а і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

У свою чергу та відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За змістом частини другої ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проект об`єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов`язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Проекти об`єктів архітектури затверджуються замовником.

Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16.05.2011,

Відповідно до статті 1 Закону України "Про будівельні норми" будівельні норми - це затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Державні будівельні норми - це нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно із пунктами 3.2, 3.17, 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Згідно із пунктом 6.2 ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва" підготовка до будівництва передбачає здійснення зокрема таких організаційних заходів: забезпечення об`єкта будівництва відповідною проектною та проектно-технологічною документацією; оформлення передбачених чинним законодавством документів дозвільного характеру щодо виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті будівництва; забезпечення комплексної безпеки будівництва; організація авторського та технічного нагляду, а за необхідності - науково-технічного супроводу будівництва об`єкта; забезпечення об`єкта будівництва засобами цивільною та протипожежного захисту.

Пунктом 7.2 ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельною виробництва" встановлено, що будівельні роботи на об`єкті будівництва мають здійснюватися на підставі декларативно-дозвільних документів на їх виконання у відповідності з вимогами законодавства.

Згідно статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час будівництва об`єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд.

Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

Крім того, ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109, яким затверджений і Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (чинний на час проведення будівельних робіт).

Згідно до п. 1.1 Порядку, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

Відповідно до п. 5 Переліку без отримання містобудівних умов та обмежень проводиться реконструкція виробничих споруд та інженерних мереж, в тому числі допоміжних виробництв, що належать підприємствам, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних параметрів.

Згідно п. 25 Переліку реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

Згідно п. 27 Переліку реставрація, капітальний ремонт будівель і споруд та перепланування приміщень.

Відповідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Частиною 4 цієї статті передбачено, що реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Вказані вище положення Закону, щодо можливості виконання будівельних робіт за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, закріплені й у п. 7 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 4-:-5 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

У разі якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт або не прийняв рішення про відмову в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована або повернена.

У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

Разом із цим, ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Згідно з пп. 5 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі: виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Відповідно до п. 15 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ 13.04.2011 за №461, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держархбудінспекція не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації вносить до реєстру відповідний запис.

Основні вимоги до містобудівної діяльності, які повинні бути забезпечені при здійснені такої діяльності, визначені у ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», серед яких розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, а також захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Як вказано у ст. 24 Закону України "Про основи містобудування" Державний контроль у сфері містобудування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими на це державними органами.

Особи, винні у: недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об`єктів; прийнятті в експлуатацію об`єктів, зведених з порушенням законодавства, державних стандартів, норм і правил; наданні інформації, що не відповідає дійсності, про умови проектування і будівництва чи у необґрунтованій відмові надати таку інформацію, несуть відповідальність, передбачену законом (ст. 26 цього Закону).

Комплекс робіт для створення об`єкта архітектури визначений у ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" і включає в себе, у тому числі:

- підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;

- здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт;

- пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту;

- виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;

будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування;

- прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, які визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Разом із тим, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вказано у ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльност", Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, визначена "Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011 за №553 (надалі - Порядок №553).

Відповідно до пп. 1 п. 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п. 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу (п. 6 Порядку №533).

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є у тому числі:

- подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки (п. 7 Порядку №533).

Пунктом 9 Порядку №533 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Відповідно до п. 11 Порядку №533 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

- усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

- зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

8) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

9) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

Згідно п. 12 Порядку №533 у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Пунктом 16 Порядку №533 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком (п. 17 Порядку №533).

Правопорушення у сфері містобудівної діяльності тягнуть за собою відповідальність, передбачену Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та іншими законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фортуна", за наявності розробленої та затвердженої проектної документації ТОВ "Інвент-Харків", була подана відповідна декларація про початок будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових виробничих будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1" та "Д-1" по вул . Великій Панасівській , 101.

Вказана декларація була зареєстрована відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю - Департаментом ДАБІ у Харківській області 30.06.2015 за № ХК 083151770535.

Після закінчення будівельних робіт, позивачем була подана і декларація про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю - Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059.

У свою чергу, органом державного архітектурно-будівельного контролю - Департаментом ДАБІ у Харківській області, отримані декларації були перевірені та, без повернення чи зауважень з приводу недостовірних даних чи неналежного оформлення, а також не виявивши при цьому будь-яких порушень містобудівного законодавства з боку заявника, були зареєстровані 30.06.2015 за № ХК 083151770535 та 21.08.2015 за № ХК 143152240059.

Після цього позивачем 15.04.2016 за №№29279841 була проведена нова реєстрація права власності на вказані об`єкти нерухомого майна, що у сукупності дає можливість стверджувати про виконання позивачем у повній мірі вимог п. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Судом також встановлено, що проектна документація та подальша реконструкція проводились без отримання містобудівних умов та обмежень у відповідності до п. 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109, оскільки реконструкція належних позивачу будівель здійснювалась шляхом їх об`єднання та зміни поверховості, але не передбачала забудову земельної ділянки та виконувалась без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів реконструйованих об`єктів у плані, що також допускається ч. 4 ст. 34 ЗУ України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 7 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

Згідно розробленого та реалізованого проекту ТОВ "Інвент-Харків" площа нежитлової будівлі літ. "А-1" залишилася без змін - 135,8 кв.м.

Наданою позивачем проектною та технічною документацією підтверджено, що загальна площа нежитлової будівлі літ. "В-2" збільшилась за рахунок об`єднання з нежитловою будівлею літ. "Г-1" та розділенням внутрішнього міжповерхового простору будівлі літ. "В-2" на два поверхи. При цьому, будівля літ. "Г-1" фактично однією стіною примикала до будівлі літ. "В-2" і після їх реконструкції зовнішня конфігурація обох будівель, поєднаних в одну, не змінилась.

У результаті площа нежитлової будівлі літ. "В-2" збільшилася з 306,0 кв.м. до 875,1 кв.м., за рахунок власних приміщень нежитлових будівель прийнятих в експлуатацію, шляхом їх приєднання та розділення об`єму.

Стосовно змін в конфігурації та площі нежитлової будівлі літ. "Д-1", судом встановлено таке. Наданими позивачем поясненнями та письмовими доказами підтверджено, що площа нежитлової будівлі літ. "Д-1" також збільшилась з 34,1 кв.м. до 70,8 кв.м. не за рахунок забудови раніше вільної земельної ділянки, а за рахунок надбудови стін та стелі над рампою, що була частиною літ. "Д-1".

До посилань відповідача на розбіжності у конфігурації та розміщені будівель, наявних у планах КП "Харківське Міське БТІ" за 1965 рік, у тому числі про відсутність зазначеної рампи у будівлі літ. "Д-1", в порівнянні на день винесення оскаржуваного наказу, суд ставиться критично, оскільки такі твердження не підкріплені належними та допустимими доказами, а також спростовуються Актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості №1195/06 від 27.06.2006, виготовленим Управлінням земельних відносин Харківської міської ради та Актом обстеження земельної ділянки від 26.05.2015 №1006/15, виготовленим Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, на яких наявні креслення згаданої рампи.

Інших доказів в обґрунтування посилань на незаконну зміну конфігурації приміщень та їх площі, ніж посилання на технічні паспорти та плани КП "Харківське Міське БТІ" за 1965 рік, відповідачем в обґрунтування винесеного 21.02.2019 наказу за №76, надано не було і матеріали справи не містять.

Посилання представника відповідача щодо того, що проектна документація розроблена ТОВ "Інвест-Харків" у 2015 році (ГАП - Бідний О.Б. ) на об`єкт "Реконструкція нежитлових виробничих будівель по вул. Котова, 101 у м. Харкові ", може частково, чи у деяких розділах, не відповідати Державним будівельним нормам А.2.2-3:2014. "Склад та зміст проектної документації на будівництво" судом відхиляються з наступних причин.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу відповідача №76 від 21.02.2019.

Підставою його прийняття слугувала службова записка від 21.02.2019, складена сектором інспекційної роботи Інспекції ДАБК, яким був начебто виявлений факт подання ТОВ "Фортуна" недостовірних даних у скасованих деклараціях, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, як такий, що реконструйований без належно затвердженої проектної документації.

Разом із цим, факт недостовірності даних не повинен ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факт внесення у декларації саме на час їх реєстрації у 2015 році достовірних чи не достовірних даних щодо об`єкта реконструкції - замовника будівельних робіт; адреси об`єкта та його цільового призначення; наявності проектної документації, приналежності такої проектної документації само до цього замовника, об`єкта та його адреси; наявність у конкретної проектної організації чи зазначеного у дозвільному документі відповідального виконавця окремих видів робіт у сфері архітектурної діяльності необхідної кваліфікації, підтвердженої відповідним чиним сертифікатом; наявності чи відсутності правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна та земельну ділянку, їх чинності та приналежності саме до цього замовника та адреси об`єкта будівництва; наявності чи відсутності, у тому числі, містобудівних умов та обмежень чи будівельного паспорта на об`єкт, їх чинності та приналежності саме до цього замовника та об`єкта, у разі занесення такої інформації до поданої на реєстрацію декларації чи повідомлення про початок виконання будівельних робіт; а також актуальність та відповідність вказаних даних фактичним обставинам та реальність інших даних, зазначення яких є обов`язковим та передбаченими певним видом дозвільного документу.

Тобто, достовірність таких даних, які орган державного архітектурно-будівельного контролю може перевірити шляхом вивчення відкритих джерел інформації про замовника та об`єкт, без проведення планової та позапланової перевірки у відповідності до Порядку 553, шляхом, наприклад, звернення до Державних реєстрів речових прав, юридичних осіб, реєстру сертифікованих осіб, безпосередньо до проектної організації щодо отримання інформації про виконання нею яких-небудь проектних робіт стосовно запитуваного об`єкту, чи ні, візуального огляду об`єкта будівництва, його фото в мережі чи друкованих джерелах, щодо його існування взагалі, на вказаній місцевості та відповідності цільового призначення, і порівняння отриманої таким чином інформації з вказаною у деклараціях.

У свою чергу частинами 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином відповідач, як суб`єкт владних повноважень дії якого оскаржуються, у даному судовому проваджені має довести обґрунтованість і законність прийнятого ним наказу №76 від 21.02.2019 на підставі отриманих законним шляхом матеріалів та інформації, які були предметом розгляду саме під час розгляду питання достовірності чи не достовірності інформації наведеної позивачем у скасованих деклараціях.

З матеріалів справи, оскаржуваного наказу та службової записки, а також пояснень представника відповідача наданих у судових засіданнях, вбачається, що підставою ухвалення відповідачем спірного наказу 21.02.2019 проектна документація розроблена ТОВ "Інвест-Харків" стосовно реконструкції об`єктів позивача, не була, а тому не є і предметом розгляду у даній справі.

Відповідачем не надано доказів, що перед ухваленням оскаржуваного наказу ним витребувалась у позивача чи ТОВ "Інвест-Харків" зазначена проектна документація, і саме результати її дослідження стали причиною скасування декларацій.

Відсутні і докази проведення відповідачем яких-небудь інших дій та заходів, які передували ухваленню оскаржуваного наказу, на отримання інформації, матеріалів та документів, які могли підтвердити правомірність висновків про самовільність проведеної реконструкції та внесення недостовірних даних до скасованих декларацій.

Не надано належних пояснень щодо дій, а вірніше, бездіяльності відповідача, третьої особи - Харківської міської ради та її виконавчих органів про причини не перевірки інформації щодо об`єкта реконструкції позивача починаючи з 2017 року, після реєстрації Службою містобудівного кадастру Харкова Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради під №490/17, 23.07.2017 топогофо-геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. В.Панасівській , 101 , з наведеними кресленнями спірних об`єктів, а також після звернення позивача до третьої особи про надання дозволу на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки для експлуатації реконструйованих об`єктів із клопотаннями №29 від 07.06.2017 та №48 від 28.07.2017, у додатках до яких позивачем були надані усі наявні документи.

Також, не наведене нормативно-правового обґрунтування можливості у Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (відповідача) скасовувати декларації, які були зареєстровані ще до часу утворення цього органу у складі міської ради, а також іншим органом державного архітектурно-будівельного контролю - Департаментом Держаної архітектурної будівельної інспекції у Харківській області.

Без належного обґрунтування з боку відповідача залишилось і питання правової природи такого документу, складеного за результатом здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, як "Службова записка".

Інформації про визначення терміну цього документу, підстави його складання, форма та зміст, а також наслідки за результатом оформлення "Службової записки" в ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №553 відсутні, а жодного іншого документу за наслідками "перевірки" як то акту перевірки чи протоколу, або приписів, як вказано вище, відповідачем не складалось та до матеріалів справи не надано.

Взагалі необґрунтованими є і підстава проведення таких заходів по відношенню до позивача на підставі листа Харківської місцевої прокуратури №1 від 04.01.2019 за №04-20-6501-19.

У відповідності до приписів ст. 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Згідно частини 3 цієї статті, на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ЗУ "Про прокуратуру" діяльність прокуратури ґрунтується на засадах недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади.

Жодних повноважень у сфері загального нагляду або державного архітектурно-будівельного контролю органи прокуратури ненаділені.

І лише приписи ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", якими визначені підстав, способи та механізм представництва інтересів громадянина або держави в суді, надає прокурору можливість виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Але і таке право не є абсолютним.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У свою чергу та відповідно до ч. 4 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України актами прокурора є доручення, вказівки та постанови.

У ст.36 КПК України передбачені повноваження прокурора, які закріплюються цими актами, а саме:

- постанова прокурора - основний процесуальний документ, яким прокурор зобов`язує слідчого, керівника органу досудового розслідування, фізичних або юридичних осіб вчинити певні дії.

- письмові вказівки - письмовий документ, у якому прокурор визначає для слідчого обов`язкові для виконання ним слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні й організаційні дії;

- письмове доручення - письмовий документ, яким прокурор зобов`язує слідчого, орган досудового розслідування, оперативні підрозділи провести у встановлений прокурором строк слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, інші процесуальні дії.

Отже правова природа листа Харківської місцевої прокуратури №1 від 04.01.2019 за №04-20-6501-19 залишається не відомою. На виконання яких функції та повноважень прокурор звернувся із вказаним листом до відповідача - також не зрозуміло. Копія цього листа відповідачем до матеріалів справи взагалі не надана.

Ув`язку із чим, суд приходить до висновку що такі діє є незаконними, оскільки немає посилання на яке-небудь досудове слідство, судове цивільне або кримінальне, чи адміністративне провадження, у якому прокурор здійснює представництво держави або громадянина в суді, предметом якого є питання реконструкції позивачем нежитлових виробничих будівель літ. "А-1" "В-2", "Г-1" та "Д-1" розташованих по вул. Котлова, 101 у м. Харкові, а сам лист від 04.01.2019 за №04-20-6501-19 - не є вимогою правоохоронного органу про проведення перевірки в розумінні ЗУ "Про прокуратуру", КПК України та п. 7 Порядку №553. Крім того, відповідачем і не проводилось перевірка в розумінні пункту 5 Порядку № 553.

У свою чергу статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного наказу на підставі узагальнення отриманої інформації під час дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять, жодного об`єктивного доказу чи підтвердження інформації про те, що у деклараціях зареєстрованих 30.06.2015 за № ХК 083151770535 та 21.08.2015 за № ХК 143152240059, позивачем були наведені які-небудь недостовірні дані, у розумінні ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Розглядаючи дану справу, суд звертає увагу, враховуючи приписи ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", і на висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/1986/18, у яким, між іншим, вказано про те, що зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження, водночас висновки судів є правильними та обґрунтованими (п. 37).

Зі змісту положень ст. 41 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт (п.41).

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва (п. 41.1.).

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту (п. 41.1.1).

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю (п. 42).

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а.

Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, в зв`язку з чим висновки судів про незаконність проведення позапланової перевірки щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, на яку у своїй позовній заяві посилається скаржник також є правомірними (п. 44).

Крім цього, Верховний Суд у наведеній постанові акцентував увагу і на тому, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Мegadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Trgov. Croatia).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Згідно частини 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім цього, в контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Право власності ТОВ "Фортуна" на спірні об`єкти становить "майно", яке підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд зазначає, що у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання «законів». Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) "Щокін проти України").

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (рішення у справі Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), рішення у справі Котій проти України).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland).

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Суд враховую, що право власності позивача на спірний об`єкт виникло після проходження належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ в Харківській області.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд підкреслює, що застосування неправомірних дій контролюючим органом до позивача є свавільним втручанням та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, як право мирно володіти майном. Контролюючий орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

У такому контексті обґрунтованими є посилання позивача на те, що виникненню права власності у ТОВ "Фортуна", виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. У зв`язку з чим, враховуючи, що право власності на нежитлові будівлі було набуте ТОВ "Фортуна" в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на позивача, який розраховував на їх належність та легітимність.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №76 від 21.02.2019 не має належного та законного підґрунтя, не відповідає принципам, закріпленим у ст. ст. 2, 3 КАС України, є втручання у мирне володіння майном Позивачем, захист якого передбачений статтею 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а наказ визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (вул. Велика Панасівська, буд. 101, корп. В-2, к.8, м. Харків, 61017, код 32778133) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код 04059243), треті особи - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243), Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21-А, код 37471912) про скасування наказу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №76 від 21.02.2019, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2015 №ХК 083151770535 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 21.08.2015 №ХК 143152240059 по об`єкт "Реконструкція нежитлових виробничих будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1" та "Д-1" розташованих по вул. Котлова, 101 у м. Харкові".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (вул. Велика Панасівська, буд. 101, корп. В-2, к.8, м. Харків, 61017, код 32778133) судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код 04059243).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних