Ухвала суду № 86026519, 28.11.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23704/19

Провадження № 1-кс/752/11414/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі слідчого судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Бондар І.Ю.

за участю прокурора - Панащук А.Я.

за участю захисника - Глухенький О.А.

за участю підозрюваного - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві Ходорич І.Е., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Даракчи О.Г. у кримінальному провадженні №12019100010009460 від 08.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого таксистом, студента 5 курсу заочної форми навчання авіаційного університету (зі слів), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, слідчий суддя, -

Встановив:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, у якому слідчим порушено питання про застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

В обґрунтування посилається на встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального правопорушення.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_1 та невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_2 виник спільний злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, групою осіб, із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, а саме, газового балончику та предмету, схожого на кастет. З метою реалізації вказаного умислу вони домовились із ОСОБА_3 , який не був обізнаний про їх злочинні наміри, що він відвезе їх за вказаною ними адресою та чекатиме їх в автомобілі у визначеному ними місці.

З метою реалізації спільного злочинного умислу, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_2 , розподілили між собою ролі, відповідно до яких ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці, діючи з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, буде наносити удари ОСОБА_4 , а невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_2 розпилить речовину із заздалегідь заготовленого газового балончика «ТЕРЕН-4М» в область обличчя ОСОБА_4 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, 08.11.2019 року, о 08 год., ОСОБА_1 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я ОСОБА_2 , перебували у салоні автомобіля марки «HYUNDAI ACCENT», номерний знак державної реєстрації « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_3 та рухались поряд із будинком №2 по вул. Михайла Максимовича у м. Києві, поряд із місцем проживання ОСОБА_4 . Побачивши, що паралельно руху автомобіля по тротуару йде ОСОБА_4 , вони попросили ОСОБА_3 повернути у пров. Охтирський у м. Києві та зупинити автомобіль на узбіччі. Після зупинки автомобіля, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_2 , підійшли до ОСОБА_4 ззаду та, перебуваючи у громадському місці, діючи з прямим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи загально прийняті норми моральності та поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, ОСОБА_1 , відповідно до відведеної йому ролі, наніс удари в область потилиці та в область носу ОСОБА_4 , а невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до відведеної йому ролі, розпилив речовину із газового балончику «ТЕРЕН-4М» в область обличчя ОСОБА_4 . Після цього, ОСОБА_1 наніс ще 1 удар рукою в область підборіддя, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на землю та розбив свій мобільний телефон марки «Apple Iphone 11».

В подальшому, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_2 , бажаючи уникнути відповідальності за злочинні дії, побігли в бік автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_3 . Сіли в автомобіль та поїхали з місця злочину.

Внаслідок протиправних дій потерпілому ОСОБА_4 була завдана матеріальна шкода в розмірі 2 000 грн., та фізична шкода у вигляді хімічних опіків 1 ступеню кон`юнктиви склери та повік обох очей, синців на спинці носу в середній третині, в нижньощелепній ділянці справа, садна на спинці носу в верхній третині, та на підборідді справа.

Слідчий посилається на обґрунтованість підозри та наявність ризиків з числа передбачених ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та/або свідків у кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення.

Зазначає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених мотивів.

Захисник та підозрюваний заперечували проти застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, з урахуванням даних про особу підозрюваного. Захисник поставив під сумнів наявність ризиків. Підозрюваний зазначив про готовність співпрацювати зі слідством, відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши залучені матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим відділом Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100010009460 від 08.11.2019 року.

Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

27.11.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 на даному етапі досудового розслідування в достатній мірі підтверджена залученими до клопотання матеріалами. Зокрема, відомостями, які містяться в протоколах огляду місця події та перегляду відео запису; в протоколах допиту потерпілого ОСОБА_4 та пред`явлення йому особи для впізнання; в протоколах допиту свідка ОСОБА_3 , слідчого експерименту з ним та пред`явлення йому особи для впізнання; в акті судово-медичного обстеження потерпілого.

При цьому, на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Суд вважає доведеними обставини існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду обумовлений тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (санкція ч.4 ст. 296 КК України передбачає покарання до 7 років позбавлення волі). Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Ризик незаконно впливати на потерпілого та/або свідків обумовлений важливістю вказаних джерел доказів, стадією кримінального провадження, у який не встановлені усі причетні до вчинення кримінального правопорушення особи. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може вдатися до незаконного впливу на них.

Разом з тим, заявлений ризик продовжити кримінальне правопорушення є недоведеним і суд його не враховує, зважаючи на те, що інкримінований підозрюваному злочин є закінченим.

За наявними відомостями про особу підозрюваного, він раніше не судимий, працює таксистом (без оформлення), навчається в авіаційному університеті (заочна форма навчання). У нього наявні певні соціальні зв'язки за місцем проживання. Однак, позитивні дані про особу підозрюваного (повідомлені переважно з його слів) та зазначені соціальні зв'язки не спростовують встановлених ризиків.

З урахуванням викладеного, оцінюючи також відповідно до ст. 178 КПК України інші обставини у сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення (заздалегідь спланованого, з розподілом ролей), наведені дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили більш м'яким запобіжним заходам запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При вирішенні питання про застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою повинні бути забезпечені не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених кримінальним процесуальним кодексом.

Разом з тим, положення п. 1 ч.4 ст. 183 КПК України визначають, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи доведеність 2-х заявлених ризиків, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, суд дійшов висновку про наявність підстав не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

За такого, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Строк тримання підозрюваного під вартою належить визначити в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -

Ухвалив

Клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві Ходорич І.Е., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва Даракчи О.Г. - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали слідчого судді визначити в межах строку досудового розслідування - до 24 січня 2020 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя