Рішення № 86022740, 02.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Справа № 160/11466/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представник позивача представник відповідача представник третьої особи Верба А.П. Волошин О.В. Омельченко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко Оксани Олександрівани від 11.11.2019 року про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується із винесеною постановою оскільки рішення суду вона виконує добровільно в порядку, визначеному рішенням, побаченням батька із сином не перешкоджає, однак ОСОБА_2 не виявляє бажання бачитись із дитиною, а суд не зобов`язував її здійснювати транспортування дитини за певною адресою; постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до відома, а саме провадження було відкрито незаконно, тому що на території Чечелівського району м. Дніпра ОСОБА_1 ніколи не проживала і не була зареєстрована, про що було відомо як стягувачу ОСОБА_2 так і відділу ДВС. Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для накладення штрафу, визначеного у статтях 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а сама постанова не мотивована і оформлена з порушенням Закону, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, оскільки не містить мотивів за яких виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Також, на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що, зокрема, 18.03.2019 року старшим державним виконавцем Мазур А.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження на адреси, вказані у виконавчому документі рекомендованим листом, з огляду на що, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. Крім того, постанова від 11.11.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. на ОСОБА_1 є такою, що прийнята правомірно та у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", яка винесена на підставі акту державного виконавця від 09.11.2019 року, яким було встановлено: "виходом державного виконавця за адресою визначеною виконавчим документом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_1 не з`явилась разом із дитиною ОСОБА_3 . Жодних поважних причин про свою відсутність разом із дитиною державному виконавцю не повідомлено".

Ухвалою суду від 30.07.2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - третя особа).

У матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у яких вона просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Законодавством України не передбачено надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, яка не зазначена у виконавчому документі; позивачу відомо про відкриття виконавчого провадження, оскільки її представник ознайомився із матеріалах виконавчого провадження; постанова про відкриття виконавчого провадження вручено особисто позивачу 07.05.2019 року; під час виконання рішенням про встановлення побачень з дитиною державний виконавець не зазначає про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10-ти робочих днів; порядок виконання рішення суду про встановлення побачень з дитиною врегульовано статтею 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", а не статтею 63 вказаного вище закону України; виконання рішення суду про встановлення побачень з дитиною здійснюється за місцем вчинення таких дій, які вказані у виконавчому документі; позивач не бажає добровільно повертатися на територію України та виконувати рішення суду про встановлення побачень з дитиною; третя особа вважає, що державний виконавець дотримувався чинного законодавства України стосовно виконання рішення суду про встановлення побачень з дитиною.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 року, видано виконавчий лист, згідно з яким:

1) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином:

- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;

- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;

- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;

- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;

- день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;

- день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;

- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;

- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.

18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною відкрито виконавче провадження № 58654717 з приводу виконання виконавчого листа, виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, у справі № 175/5360/13-ц.

09.11.2019 року державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко Оксаною Олександріваною було складено акт державного виконавця, з підстав невиконанням без поважних причин рішення суду.

Також, 11.11.2019 державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко Оксаною Олександріваною було складено постанову, якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 3400 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст. 64-1, 75 ЗУ "Про виконавче провадження", у зв`язку з невиконанням без поважних причин рішення суду.

Відтак, позивач, не погодившись із постановою державного виконавця про накладення штрафу від 11.11.2019 року у розмірі 3400 грн., звернувся до суду із вказаним позовом.

Також судом на підставі письмових пояснень позивача та відповідача встановлено, що у виконавчому провадженні № 58654717 державним виконавцем винесено 26 постанов про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду. Оскаржувана постанови державного виконавця є двадцять сьомою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Статтею 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначений статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідності до частин 1-4 якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Пунктом 9 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

Отже, відповідач наділений правом накладення штрафу за невиконання судового рішення, та в разі повторного невиконання того ж рішення суду виносить постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, не пов`язаних із накладенням на боржника штрафу. При цьому стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не надає державному виконавцю права в разі невиконання рішення суду виносити у відношенні боржника необмежену кількість постанов про накладення штрафу.

Отже, Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, фактично змінює положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного рішення суду.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вона має вищу юридичну силу по відношенні до Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За вказаних обставин державний виконавець зобов`язаний перевірити стан виконання рішення наступного робочого дня після закінчення строку, вказаного у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення штрафу.

При цьому, з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 проживають у АДРЕСА_2 , згідно з свідоцтва про реєстрацію тимчасового проживання, копія якого міститься у матеріалах справи.

21.03.2019 року ОСОБА_1 зверталась до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила повідомляти її письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, не зважаючи на обізнаність відповідача стосовно адреси місця проживання ОСОБА_1 та її сина - ОСОБА_3 , державний виконавець здійснив вихід за місцем вчинення виконавчих дій, склав акт про невиконання ОСОБА_1 рішення суду та наклав на неї штраф.

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що відповідачем не підтверджено невиконання позивачем без поважних причин рішення суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що прийняття постанови від 11.11.2019 року про накладення штрафу неправомірним та необґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, понесених позивачем, суд виходить з наступного.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач не спростував заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги.

Між адвокатом Вербою Андрієм Петровичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 12.11.2019 року.

Відповідно до підпункті 1.1. статті 1 "Предмет договору" довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови державного виконавця від 11.11.2019 року про накладання штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3400 грн. у виконавчому провадженні №58654717.

Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2019 року встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н від 12.11.2019 року "Виконавцем" надана правнича допомога: в сумі 7000 грн., з яких сплачено 3000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 14.11.2019 року із зазначенням призначення платежу, що відповідає предмету позову.

У матеріалах справи міститься ордер на представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 12.11.2019 року.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011 року, яке видано Вербі А. П.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені фактичні витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені.

В іншій частині витрати на правову допомогу не підтверджені документами, які свідчать про їх фактичне виконання або про те, що вказані витрати будуть понесені у майбутньому.

Також позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією платіжного доручення №355 від 14.11.2019 року, яке міститься у матеріалах справи. Вказані судові витрати також підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Також позивач поніс витрати у вигляді оплати послуг поштового зв`язку у сумі 19 грн. під час направлення на вимогу суду третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового зв`язку.

Згідно п.5 ч.2 ст. 132 та ст. 138 КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

На підставі викладеного, витрати у вигляді оплати послуг поштового зв`язку у сумі 19 грн. під час направлення на вимогу суду третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позовної заяви з доданими до неї документами підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 100, код ЄДРПОУ 34984488), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ВП № 58654717 від 11.11.2019 року про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. на ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3787,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Постанова не набрала законної сили станом на 02.12.2019 року Помічник судді Лісна А.М.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Лісна А.М.