Рішення № 86022606, 13.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Справа № 185/6444/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.11.2018 року № Ф-4571-54/410, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить, з урахуванням уточненого позову від 12.09.2019 року, визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.11.2018 року № Ф-4571-54/140 про стягнення єдиного соціального внеску у розмірі 15819,54 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та з 2009 року фактично підприємницькою діяльністю не займався, жодної звітності не подавав. З аналізу вимог статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що єдиний соціальний внесок нараховується у розмірі не меншому за мінімальний незалежно від розміру бази, але при обов`язковій її наявності. Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, на підставі вищезазначеного, податковий орган вважає, що вимога від 13.11.2018 року № Ф-4571-54/410 є законною, оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплатити суму єдиного соціального внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 24.09.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 22320000000006144.

Після державної реєстрації позивач перебував на податковому обліку у Західно-Донбаській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а після її ліквідації у Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області.

13.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-4571-54/410, якою позивачу визначено до сплати недоїмку по єдиному соціальному внеску у сумі 15819,54 грн. на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

30.11.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Правомірність вимоги від 13.11.2018 року № Ф-4571-54/410 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці які перебувають на загальній системі оподаткування мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464, визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону № 2464, обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

За змістом частини 4 статті 8 Закону № 2464, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У частині 12 статті 9 Закону № 2464 зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 3 статі 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Також, пунктом 10 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція) передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Положеннями статті 25 Закону та пункту 3 розділу VI Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відповідно до даних інформаційної системи фіскального органу платника по єдиному внеску ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті єдиного внеску станом на 31.10.2018 року у розмірі 15819,54 грн.

Недоїмка у позивача виникла у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів мінімального страхового внеску за 2017 та три квартали 2018 роки.

Так ОСОБА_1 був нарахований єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. х12 місяців), та за 2018 - у сумі 7371,54 грн. (819,06 грн. х 9 місяців).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано збільшив в інтегрованій картці позивача недоїмку з єдиного внеску за 2017 та три квартали 2018 роки на суму 15819,54 грн., оскільки у разі перебування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, якою не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.11.2018 року № Ф-4571-54/410.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.11.2018 року № Ф-4571-54/410 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська