Рішення № 86022411, 22.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 листопада 2019 р. Справа № 120/1580/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

представника позивача: Маковецької Наталії Вікторівни

представника відповідача: Пенської Олени Юріївни

представника відповідача: Лисенко Лілії Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» (вул. Слобода, б. 11, с. Кузьмиці, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23712)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2019 року № 0000491406, № 0000501406, № 0000511406.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено відповідний акт від 14.12.2018 року. В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем порушено п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. ст. 198, п. 200.1., 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та кредитом поточного звітного періоду, що сплачується до бюджету та завищено суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість (далі ПДВ). Відповідач зазначає, що позивач фактично не здійснював реалізацію кукурудзи та пшениці контрагенту ПП «Нові долиняни». Вказаний висновок суперечить належним первинним документам. На підставі акту перевірки, відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ, зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 99 205 484 грн. Позивач скористався своїм правом на позасудове врегулювання та подав до ДФС України скаргу, але у її задоволенні було відмовлено. Оспорювані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, з огляду на таке.

Стосовно ненадання копій документів позивач зазначив, що право контролюючого органу на отримання від платника податків копій документів передбачено лише у разі встановленні порушення податкового законодавства і саме документів, які свідчать про таке порушення. Відповідач вимагав у позивача документи без наявності встановлення будь-яких порушень. Позивач не допускав ніяких порушень, а також йому було не відомо про які податкові правопорушення йдеться мова, відповідно застосування штрафних санкцій є протиправним. Крім цього, ним до перевірки були надані усі необхідні первинні документи.

Стосовно ПДВ, позивач зазначив наступне. На підтвердження факту виконання господарських операцій з ПП «Нові долиняни» позивачем надані видаткові та податкові накладні, документи по оплаті товару, які відповідають вимогам законодавства. Позивачем не здійснювались розрахунки за послуги перевезення придбаної продукції, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для визнання господарської операції нереальною, товарно-транспортна накладна не є первинним документом. За умовами постачання позивач отримує товар на терміналі, відповідно взагалі не повинен підтверджувати факт поставки товару. Але, при цьому, позивач надав до суду товарно-транспортні накладні., що спростовують доводи відповідача. Отримання продукції підтверджено також тристоронніми актами прийому-передачі, а картками лабораторного аналізу - якість товару. Будь-які недоліки видаткових накладних не мають принципового значення, оскільки містять основні необхідні відомості - назва та обсяг товару. Господарські операції відповідають дійсному економічному змісту, є реальними та підтверджуються первинними документами. Купівля - продаж сільськогосподарської продукції є видом діяльності позивача, є постійною та регулярною, призводить до зміни в структурі його капіталу. Позивач також зазначає, що умовами видачі зерна володільцю є надання зерновому складу складських документів, тобто, після отримання зерна, у володільця складських документів не може бути. Складські документи видаються поклажедавцю за бажанням (п. 1.7. Положення про обіг складських документів на зерно). До перевірки позивачем були надані документи щодо складського зберігання зерна: відповідний договір, акти наданих послуг, платіжні доручення по оплаті за послуги зберігання. Отримання свідчень посадових осіб підприємств не є беззаперечним фактом про відсутність реальних правових наслідків самих операцій. Посилання відповідача на інформацію в базах податкового органу щодо контрагента позивача також є безпідставною, оскільки така інформація використовується лише для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Позивач вказує на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, відповідно він не повинен нести відповідальність за свого контрагента у податковому «ланцюгу». Відсутність у контрагента трудових ресурсів та основних засобів також не може свідчити про нереальність операції, оскільки не виключає можливості реального виконання операцій. Відповідачем не наведені доводи шодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента. Позивач вказує, що згідно вимог Цивільного кодексу України існує презумпція правомірності правочину. Податкові накладні по спірній операції оформлені належним чином та зареєстровані у відповідному реєстрі. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17.05.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2019 року.

У підготовчому судовому засідання 13.06.2019 року суд з`ясовував питання, передбачені ст. 180 КАС України. Відповідачем були надані пояснення суду, що відзив ним своєчасно направлений до суду поштою та надав до матеріалів справи: запит до ДП «Держреєстри України» від 10.10.2018 року щодо надання інформації про реєстрацію складських документів на зерно через ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (зерновий склад) за період з 01.09.2017 року по 28.02.2018 року прийнятого на зберігання від позивача; відповідь ДП «Держреєстри України» від 15.11.2018 року, в якій зазначено, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, інформація по позивачу за вказаний період наведена у додатку (згідно додатку позивач визначений як власник кукурудзи та пшениці, дата реєстрації в ОР - 12.10.2017 року, дата погашення в ОР - 22.08.2018 року); запити відповідача від 26.11.2018 року під час проведення перевірки про наданні оригіналів та копій первинних документів; акт від 03.12.2018 року про ненадання позивачем копій документів, що належать або пов`язані із предметом перевірки (т. 5 а.с. 171-179). Підготовче засідання відкладено на 03.07.2019 року.

14.06.2019 року позивачем через канцелярію суду надана відповідь на відзив, згідно якої він вказує, що до перевірки ним надані усі первинні документи. Згідно відомостей ЄДР ОСОБА_1 є підписантом позивача. Наказом по підприємству від 13.03.2017 року про виготовлення та використання факсиміле - допускається розміщення факсиміле підпису цієї особи на документах підприємства. Податковий орган не може посилатися лише на інформацію щодо контрагента позивача з бази даних контролюючого органу без безпосередньої перевірки самого контрагента. Основним видом діяльності ПП «Нові долиняни» є оптова торгівля зерном. Позивач також повторює свою позицію стосовно товарно-транспортних накладних (далі ТТН). Додатково зазначив, що до матеріалів справи були надані ТТН з помилкою заповнення графи «замовник», на що було звернуто увагу контрагента, останній зазначив, що такі документи приведені у відповідність та будуть надані позивачеві у найкоротші строки і позивач надасть їх до суду у наступне засідання. Крім цього, позивач посилається на практику Вищого адміністративного суду України від 2011 року стосовно того, що при дослідженні факту реальної операції слід оцінювати безпосередньо відносини між позивачем та ПП «Нові долиняни». Позивач знову звертає увагу на індивідуальність юридичної відповідальності.

Позивачем також надані первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ «Ферко» - контрагент позивача, якому у подальшому був реалізований товар.

01.07.2019 року до суду позивачем через канцелярію надані документи: скарга до ДФС України на спірні податкові повідомлення - рішення, рахунок 281, картка аналізу зерна - пшениця, запит позивача до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (зерновий склад) стосовно того, що між позивачем та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» укладений договір зберігання зерна, протягом періоду з жовтня 2017 року по березень 2018 року на зерновий склад було здійснено поставку сільськогосподарської продукції, придбаної у ПП «Нові долиняни» і позивач, за таких обставин, просить підтвердити надходження продукції та надати відповідні складські документи; відповідь ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на вказаний запит, що згідно п. 1.7. Положення про обіг складських документів на зерно позивач такі документи не запитував, складались акти про надходження продукції, а надання позивачеві послуг по зберіганню підтверджується актом надання послуг та оплатою; податкові накладні по спірним операціям.

03.07.2019 року позивачем на виконання ухвали від 21.06.2019 року через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію скарги до ДФС України від 14.03.2019 року за вих. № 14/03/2018-1, рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2019 року за вих. № 20198/6/99-99-11-04-01-25.

03.07.2019 року відповідачем через канцелярію суду надані запити про надання інформації від 19.12.2017 року, 27.04.2018 року, 18.09.2018 року позивачеві перед проведенням перевірки щодо надання копій документів по взаємовідносинам з ПП «Нові долиняни».

У підготовчому судовому засіданні 03.07.2019 року судом з`ясовувались питання, визначені ст. 180 КАС України, засідання відкладено на 17.07.2019 року.

16.07.2019 року позивачем до матеріалів справи надані письмові пояснення стосовно наявності підписанта ОСОБА_1 Юридична особа має право, за своїм бажанням, мати особу - підписанта, згідно протоколу зборів учасників позивача від 13.03.2017 року такій особі надано право підписання договорів тощо. До вказаних пояснень надані ТТН.

17.07.2019 року відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що ним у перший день перевірки позивачеві був наданий запит про надання копій документів від 26.11.2018 року, але останній копій документів не надав, про що був складений відповідний акт. За ненадання контролюючому органу копій документів накладається на підставі п. 121.1. ст. 121 ПК України штраф.

Недоліки у заповненні видаткових накладних перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та є підставою для невизнання такої операції. Видаткові накладні містять не власний підпис особи, а факсиміле. У наданих позивачеві запитах також відповідач просив надати угоду про використання факсиміле, наказ підприємства про використання факсиміле із зазначенням переліку осіб, які мають право на використання факсиміле та переліку документів, на яких може бути використано факсиміле. До перевірки зазначені документи не були надані. Тристоронні акти прийому-передачі зерна не містять особистого підпису відповідальної особи ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» , що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відповідно такі акти не можуть вважатися первинними документами та не можуть підтверджувати передачу зерна.

В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем до перевірки наступних документів: видаткових накладних, складських документів, документів щодо транспортування. ТТН відноситься до первинних документів. Відповідач вказує, що у відповідності до вимог п. 44.6. ст. 44 ПК України, якщо платник податків не надав до перевірки певні документи, відповідно вважається, що в нього такі документи були відсутні. Позивач також не надав додаткові документи після складання акту перевірки, оскільки у нього було право надати заперечення на акт перевірки із відповідними документами, але він не скористався своїм правом та документи не надав, а до суду вже надав.

Крім цього, до перевірки позивачем були надані первинні документи (договір із ПП «Нові долиняни» від 01.10.2017 року) в іншій редакції, ніж потім надані до матеріалів судової справи. Згідно договору від 01.10.2017 року умови постачання були - самовивоз зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця.

Під час аналізу наданих позивачем до матеріалів справи первинних ТТН, відповідачем було з`ясовано, що вони відповідають умовам постачання договору від 01.10.2017 року, який був наданий позивачем під час проведення перевірки, а не того тексту договору, який вже був наданий до суду; «пункт навантаження» зазначений - Івано-франківська область, Рогатинський район, с. Долиняни, без зазначення вулиці та номеру будинку (згідно відомостей ДП «Держреєстри України» за вказаною адресою зерновий склад не зареєстрований); відсутня відмітка елеватора - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», яка б підтверджувала відвантаження зерна. Відповідачем також були вжиті заходи для встановлення власників транспортних засобів, які зазначені у ТТН, а саме - направлені відповідні запити. Протягом проведення попереднього провадження до суду будуть надаватись отримані відповіді з цього приводу.

До перевірки та позовної заяви не були надані документи, які б підтверджували використання позивачем продукції у своїй діяльності.

Відповідач також звертає увагу на те, що виправлені ТТН, надані позивачем повторно до матеріалів справи, вже містять відмітку зернового складу. Відмітку "погашено" зерновий склад робить після видачі зерна його володільцю. Але до перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують використання зерна у своїй діяльності або його продаж на зерновому складі, а також не надані транспортні документи на підтвердження зміни місцезнаходження (зберігання) зерна. За таких обставин, відсутні підстави для здійснення відмітки зернового складу «погашено».

Крім цього, він зазначає, що ним під час здійснення перевірки була використана узагальнена податкова інформація, що відповідає вимогам ст. 74, 83 ПК України. Позивачем була здійснена часткова оплата товару його контрагенту, яка складає лише 18,62% від загальної вартості товару.

Таким чином, усе вищенаведене не відповідає жодному критерію реальності господарської операції. Позивач не проявив достатньої обачності при виборі контрагента. Згідно рішення Європейського суду по справі «Булвес» АД проти Болгарії платник податків може бути позбавлений права на податковий кредит, якщо був залучений до протиправної діяльності свого контрагента, а наведені факти свідчать саме про узгодженість дії позивача зі своїм контрагентом по декларуванню нереальних господарських операцій.

До відзиву на позовну заяву відповідачем також надана узагальнена податкова інформація від 03.09.2018 року за звітні періоди декларування ПДВ з липня 2017 року по лютий 2018 року, інформацію щодо відсутності у ПП «Нові долиняни» земельних ресурсів, фінансовий звіт суб`єкта господарювання; перелік зернових складів на підтвердження того факту, що на території Івано-франківської області, Рогатинського району, с. Долиняни відсутній зерновий склад, зазначений у первинних ТТН; протокол свідка - ОСОБА_2 на підтвердження того факту, що фактично договір з ПП «Нові долиняни» позивачем не підписувався; рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних по господарським операціям з ТОВ «Ферко»; а також певні документи на підтвердження того факту, що транспортні засоби, які зазначені у ТТН, фактично не здійснювали перевезення товару.

У підготовчому судовому засіданні 17.07.2019 року представником відповідача заявлено клопотання про продовження підготовчого провадження у зв`язку із необхідністю надання додаткових доказів, представник позивача не заперечував проти продовження терміну підготовчого провадження. Ухвалою суду підготовче провадження продовжено до 17.08.2019 року, підготовче засідання відкладено 08.08.2019 року.

08.08.2019 року відповідачем через канцелярію суду надані додаткові пояснення стосовно аналізу, наданих позивачем до матеріалів справи, ТТН. Відповідач зазначає, що в первинних ТТН замовником зазначений позивач, що фактично відповідає умовам постачання договору, який був наданий саме під час проведення перевірки; в наступних ТТН замовником вже зазначено ПП «Нові долиняни» і це вважається виправленням помилки. Порядок виправлення помилки в первинних документах, затверджений наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року за № 88 та передбачає здійснення виправлень шляхом закреслення невірного тексту чи цифр. Переписування та/або переоформлення первинних документів не допускається. В цього приводу також посилається на ст.. 7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ані позивача, ані ПП «Нові долиняни» не відобразили у податковому обліку фінансово-господарські операції з власниками транспортних засобів. В результаті проведення певних заходів по виявленню власників транспортних засобів, які зазначені у ТТН, відповідачем були отримані відповіді. З отриманих відповідей вбачається, що фактично послуги по перевезенню товару ПП «Нові долиняни» не надавались, згідно відповідей регіональних сервісних центрів МВС деякі транспортні засоби є легковими, у тому числі, мотоцикл та причепи без тягача, що виключає можливість перевезення зерна, є транспортні засоби, номерні знаки яких не містяться у відповідній базі даних тощо. Відповідач також вказує, що згідно відповіді з ДП «Держреєстри України» відсутня реєстрація складських документів, що підтверджують придбання зерна позивачем у ПП «Нові долиняни» у період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року, а також ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у вказаний період не реєстрував складські документи, видані на зерно, прийняте на зберігання від ТОВ «Ферко» - покупця позивача. Відповідач додатково зазначає про існування кримінальних проваджень, у яких фігурує ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». До вказаних пояснень додатково надає: відповіді юридичних осіб - власників транспортних засобів, які зазначені у ТТН, згідно наданих відповідей вказаними особами послуги перевезення позивачеві та ПП «Нові долиняни» не надавались; вищевказані відповіді ДП «Держреєстри України» та регіональних сервісних центрів МВС.

08.08.2019 року позивачем надані додаткові пояснення стосовно вказаних зауважень відповідача щодо нереальності надходження товару від ПП «Нові долиняни» на зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» для подальшої передачі йому. Позивач зазначає, що його представником до Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України», на території якого знаходиться вказаний зерновий склад, був направлений запит щодо спростування вказаних зауважень та отримана відповідь, в якій зазначено про перетин КПП Одеського морського порту у період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року автомобілями, які перевозили товар для позивача згідно доданого реєстру. Стосовно інформації, отриманої відповідачем щодо автомобілів, зазначених у ТТН, позивач вказав, що така інформація отримана відповідачем з якоїсь бази даних, самостійно, а не з відповідного сервісного центру МВС, достовірність такої бази даних викликає сумніви, відповідно прийняття такої інформації є неможливим. Крім цього, позивач зазначає про можливі помилки при заповненні ТТН. Позивач ніяких перевезень не здійснював, послуги не замовляв та не може відповідати за перевізників, який заповнив ТТН з помилками, а самі ТТН не є первинними документами, на підставі яких можливо встановити безтоварність операції. ПП «Нові долиняни» займається не тільки вирощуванням зернових культур , а також здійснює оптову торгівлю ними. Додатково позивач зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі № 120/1241/19-а рішення податкового органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Ферко» скасовані та зобов`язано податковий орган зареєструвати їх.

У підготовчому судовому засіданні 08.08.2019 року судом вирішувались питання, визначені ст.. 180 КАС України, судове засідання відкладено на 16.08.2019 року.

Згідно довідки Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 року підготовче судове засідання 16.08.2019 року знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Наступне засідання відбудеться 05.09.2019 року.

20.08.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про доручення на 46 арк. доказів до матеріалів справи - інформації стосовно транспортних засобів, які вказані у ТТН. З наданої інформації вбачається, що транспортні засоби, вказані у ТТН, є легковими, мотоциклом, не зареєстровані у базі даних регіональних сервісних центрів МВС. Відповідачем також наданий запит до ТОВ «Ферко» шодо надання податковому органу довідок 4-сг та 2-сг від кінцевого виробника - позивача на виконання умов договору від 01.10.2018 року. Крім цього, наданий витяг з ЄДРПОУ, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , який є підписантом позивача, також є керівником та підписантом ТОВ « Ферко ». Відповідачем також надана інформація стосовно транспортного засобу - КАМАЗ, який зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_4 та його пояснення щодо перевезення ним зернових культур на зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», але він послуги перевезення здійснював не для позивача та ПП «Нові долиняни», а також відповіді інших власників транспортних засобів, вказаних у ТТН, що ними не надавались послуги перевезення для позивача чи ПП «Нові долиняни». Відповідач вжив заходів стосовно з`ясування наявності зернових складів на територіях сільських рад Івано-франківської області. Вказані ради повідомили про відсутність зернових складів.

05.09.2019 року відповідачем до матеріалів справи долучені наступні документи: відповідь ТОВ «Ферко» про відмову у наданні ним податковому органу довідок 4-сг та 2-сг від кінцевого виробника - позивача на виконання умов договору від 01.10.2018 року, оскільки запит податкового органу є необґрунтованим; відповіді сільських рад Івано-франківської області про відсутність зернових складів, а також додаткові відповіді власників транспортних засобів, які вказані у ТТН, що ними не надавались позивачеві та ПП «Нові долиняни» послуги перевезення.

У підготовчому судовому засіданні 05.09.2019 року ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 11.09.2019 року.

05.09.2019 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

У судовому засіданні 11.09.2019 року ухвалою суду здійснено заміну відповідача на правонаступника, сторони надавали пояснення по суті спору, судове засідання відкладено на 19.09.2019 року.

19.09.2019 року позивачем до матеріалів справи додана додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 03.09.2018 року.

У судовому засіданні 19.09.2019 року сторони продовжували надавати свої пояснення та задавали запитання по суті наданих пояснень, судове засідання відкладено на 15.10.2019 року.

У судовому засіданні 15.10.2019 року здійснювалось дослідження доказів, судове засідання відкладено на 24.10.2019 року.

У судовому засіданні 24.10.2019 року судом продовжувалось дослідження доказів, судове засідання відкладено на 22.11.2019 року

У судовому засіданні 22.11.2019 року було продовжено дослідження судом доказів, що містяться у 14 томі справи, сторони виступили у судових дебатах.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

У період з 26.11.2018 року по 07.12.2018 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Нові долиняни» за жовтень 2017, січень, лютий, травень, червень 2018 року. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки № 6111/1406/03731891 від 14.12.2018 року. Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. ст. 198, п. 200.1, 200.2.,200.4. ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 34 127 671 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного період за червень 2018 року на суму 48 013 467 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000501406 від 31.01.2019 року, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 48 013 467 грн.; № 0000491406, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 34 127 671 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 063 836 грн., а також № 0000511406, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

Спірні рішення було оскаржені позивачем в адміністративному порядку, ним подано скаргу до ДФС України від 11.02.2019 року, яка рішенням про результати розгляду скарги від 18.04.2019 року залишена без задоволення, а спірні рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

П. 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів. Забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених вказаними документами. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні вказаної суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки. При від`ємному значенні вказаної суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному періодах постачальникам або до бюджету, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до бюджету, або ж зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000511406 від 31.01.2019 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки керуючись п. п. 20.1.14. п. 20.1. ст. 20, п. 85.4. ст. 85 ПК України відповідачем позивачеві 26.11.2018 року був вручений запит від цієї ж дати про надання завірених копій первинних документів, що свідчать про приховування (заниження об`єкта оподаткування та порушення податкового законодавства у термін до 03.12.2018 року (т. 5 а.с. 177). Копії вказаних документів позивачем не надано, про що складений відповідний акт від 03.12.1018 року (т. 5 а.с. 178). Ненадання копій документів тягне за собою накладання штрафу відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України.

Згідно вказаного запиту відповідач просив надати належним чином завірені копії договору купівлі-продажу від 01.10.2017 року № 01-10-17 з відповідними додатками; видаткові накладні за перевіряємий період та акти приймання-передачі на зерновому складі. Вказаним запитом позивача попереджено про відповідальність згідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України та про наслідки, передбачені п. 44.6. ст. 44 ПК України.

Згідно п.п. 20.1.14 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

П. 44.6. ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

П. 85.4. ст. 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки після надання позивачем відповідних первинних документів, які описані в акті перевірки від 14.12.2018 року на стор. 8-12, відповідачем були виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, що зафіксовані у подальшому у висновках вказаного акту. У зв`язку із необхідністю отримання доказів, на підтвердження виявлених порушень, відповідачем і був наданий позивачеві вказаний запит на отримання саме копій цих документів.

Вимоги діючого податкового законодавства не надають право податковому органу самостійно здійснювати копії, з наданих суб`єктом господарювання до перевірки, первинних документів.

Факт ненадання позивачем копії вказаних документів підтверджується відповідним актом від 03.12.2018 року та не заперечувався позивачем під час судового розгляду справи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним не були надані копії документів, оскільки йому не було відомо, які саме порушенні мали бути підтверджені первинними документами, з огляду на наступне.

Аналіз наведених норм ПК України доводить, що податковий орган не повинен зазначати про склад порушень чи їх конкретизування. Для отримання копій первинних документів достатньо лише наявності самого факту виявленого порушення податкового чи іншого законодавства.

Крім цього, запит від 26.11.2018 року містить чіткий перелік документів, копії яких запитував податковий орган, тобто позивачеві не потрібно було на власний розсуд вирішувати питання, копії яких саме документів йому потрібно надати перевіряючим.

Суд також зазначає, що право податкового органу на отримання від платника податків копій первинних документів кореспондується з обов`язком такого платника надати копії документів. Законодавством також не визначені будь-які умови чи поважні обставини, за яких платник податків отримує право не надавати запитуванні копії документів. Вказане також підтверджується настання певного виду юридичної відповідальності, а саме - у разі не надання платником податків контролюючим органам копій документів при здійсненні податкового контролю застосовується накладення штрафу в відповідному розмірі.

З наведеного вбачається, що відповідачем правомірно на позивача був накладений штраф за ненадання останнім копій первинних документів, відповідно позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 31.01.2019 року № 0000501406, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 48 013 467 грн. та № 0000491406, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 34 127 671 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 063 836 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається наступне. Згідно акту перевірки вказані рішення прийняті відповідачем у зв`язку із завищенням суми податкового кредиту з ПДВ позивачем за перевіряємий період на загальну суму 82 141 138,14 грн. (48 013 467 грн. + 34 127 671 грн.) шляхом включення до нього сум податку по взаємовідносинам з ПП «Нові долиняни», у зв`язку із тим, що господарські операції не опосередковуються їх реальним виконанням.

Так, 01.10.2017 року між позивачем та ПП «Нові долиняни» був укладений договір за № 01-10-17, згідно умов якого продавець (ПП «Нові долиняни») зобов`язується передати позивачеві - покупцю у власність товар (зерно), а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Умови договору зафіксовані актом перевірки на стор. 8-10, згідно наданого до перевірки екземпляру тексту вказаного договору.

П. 1.2. договору було передбачено, що найменування, ціна та кількість товару визначається у видаткових накладних. П. 3.1. договору було передбачено, що поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. У випадку зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до договору, що буде його невід`ємною частиною. П. 3.5. договору - право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. П. 3.6. договору - момент передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику.

До перевірки не були надані додатки до вказаного договору, документи щодо транспортування товару.

На виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договір складського зберігання, укладений позивачем 01.09.2017 року з ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (зерновий склад), тристоронні акти прийому передачі зерна на зерновий склад.

В акті перевірки відповідач зазначає, що видаткові накладні, надані позивачем не у повному обсязі; мають недоліки у заповненні, що перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка приймала учать у здійснені господарської операції (відсутні ПІБ посадових осіб); містять відбиток факсиміле. Відповідач надавав під час проведення перевірки позивачеві запит від 26.11.2018 року про надання відповідних документів щодо використання факсиміле, які позивачем не надані. До податкових накладних не надано до перевірки видаткові накладні.

Надані позивачем тристоронні акти прийому-передачі зерна не містять особистого підпису відповідальної особи зернового складу, відповідно відсутня можливість ідентифікувати таку особу. Крім цього, не надано складських документів.

Позивачем також до перевірки не було надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували використання у господарській діяльності позивачем придбаного товару від ПП «Нові долиняни».

Відповідачем також надавались запити про надання відповідної інформації до ДП «Держреєстри України» та отримані листи із відповідною інформацією.

Надалі відповідач посилається на інформацію слідчих та оперативних органів ДФС, інших правоохоронних органів стосовно позивача та його контрагента, а також ним використовувалась податкова інформація по ПП «Нові долиняни».

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарської операції з ПП «Нові долиняни» надані наступні документи.

Договір від 01.10.2017 року за № 01-10-17, згідно умов якого продавець (ПП «Нові долиняни») зобов`язується передати позивачеві - покупцю у власність товар, а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

П. 1.2. договору передбачено, що найменування, ціна та кількість товару визначається у видаткових накладних. П. 3.1. договору передбачено, що поставка товару відбувається на умовах DAT - зерновий склад покупця відповідно «Інкотермс 2010». У випадку зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до договору, що буде його невід`ємною частиною. П. 3.5. договору - право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. П. 3.6. договору - момент передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику.

На виконання вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні, договір складського зберігання зерна від 01.09.2016 року № ST-001/UO із додатковою угодою, акти надання послуг зберігання, тристоронні акти приймання -передачі зерна (позивач, ПП «Нові долиняни» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - зерновий склад), картки аналізу зерна (пшениця та кукурудза) зернового складу від 26.03.2018 року, платіжні доручення та банківські виписки, ТТН, в яких замовником визначений позивач та ТТН, в яких замовником визначено - ПП «Нові долиняни», податкові накладні.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності отриманого товару від ПП «Нові долиняни» позивачем надані: договір купівлі-продажу від 01.10.2018 року № 011018-ПЕР, укладений з ТОВ «Ферко» із додатками 1,2; видаткові накладні, тристоронні акти прийому-передачі зерна, акти надання послуг зберігання, платіжні доручення.

Аналіз наданих до матеріалів справи позивачем документів доводить наступне.

Зміст договору від 01.10.2017 року за № 01-10-17 відрізняється від змісту договору, наданого позивачем до перевірки.

Розбіжності стосуються умов постачання товару. Як вже зазначалось, згідно договору, наданого до перевірки, передбачено, що поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. Згідно ж умов договору, наданого до суду, вбачається, що поставка товару відбувається на умовах DAT - зерновий склад покупця відповідно «Інкотермс 2010».

Під час судового розгляду справи позивач не надав пояснення стосовно вказаних розбіжностей, а також не спростував та не підтвердив факту надання до перевірки та до суду різних текстів вказаного договору.

Суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем був наданий позивачеві запит від 26.11.2018 року про надання, належним чином завіреної, копії вказаного договору, але така копія позивачем не була надана без надання пояснень з цього приводу, що зафіксовано актом від 03.12.2018 року.

У судовому засіданні сторони підтвердили суду, що 04.12.2018 року вказаний договір та первинні документи щодо його виконання були вилучені відповідними правоохоронними органами, сторони не звертались з клопотаннями про витребуванні вказаних документів. Судом не були вжиті заходи щодо витребування, оскільки такі дії призведуть до додаткового надмірного строку розгляду справи. Крім цього, як вже зазначалось, в акті перевірки відповідачем викладений повний зміст спірних документів. Акт перевірки контролюючого органу є носієм доказової інформації, є належним та допустимим доказом в адміністративній справі відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України.

Під час розгляду справи позивачем були надані пояснення стосовно того, що у зв`язку із вилученням вказаних документів, він звернувся до контрагента із проханням надати йому первинні документи, оскільки існує необхідність надання їх до позовної заяви. ПП «Нові долиняни» були надали позивачеві знову створені оригінали вказаних документів, з яких ним зроблені копії та надані до позовної заяви.

Суд звертає увагу на те, що контрагентом були надані саме нові оригінали первинних документів, що суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі Положення).

Під час судового розгляду справи позивач також надав пояснення, що ним був отриманий товар вже на зерновому складі, на який він був доставлений продавцем - ПП «Нові долиняни».

Суд критично оцінює надані позивачем до суду вказані спірні документи та пояснення, з огляду на наступне. П. 3.6. вказаного договору в обох варіантах вказує на те, що умови постачання товару містили вимоги щодо перевезення, оскільки моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. Суд зазначає, що у даному випадку, отримання товару позивачем на зерновому складі, фактично виключає необхідність і можливість передачі товару перевізнику.

В умовах постачання договору, наданого до суду, зазначено про отримання товару на складі покупця, а пояснення позивачем надані про отримання товару на складі, на який товар вже був завезений продавцем. При цьому, умовами договору взагалі не визначено, місце знаходження складу покупця, додатків та додаткових угод до вказаного договору позивачем також не надано.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не були надані ТТН, оскільки умови постачання передбачали вивезенню ним товару самостійно.

Позивачем до матеріалів справи надані ТТН у двох різних варіантах. У першому - замовником послуг по перевезенню визначений позивач, що цілком узгоджується та відповідає умовам постачання, які були вказані у договорі, наданого до перевірки.

Під час судового розгляду справи відповідачем було звернуто увагу і суду, і позивача на цей факт. У подальшому, позивачем до матеріалів справи були надані копії знову створених ТТН, в яких замовником послуг по перевезенню вже було зазначено ПП «Нові долиняни» та надані пояснення про допущені помилкі при заповненні ТТН.

В цьому контексті, суд приймає до уваги посилання відповідача на те, що контрагентом позивача заново були виписані ТТН, а не внесені відповідні виправлення у них.

Суд зазначає, що ТТН є документами, що підтверджуєть операції з надання послуг по перевезенню вантажів, виписуються відповідною особою одноразово, а допущені помилки підлягають виправленню у визначений спосіб. Згідно вказаних документів здійснюється відповідна оплата наданих послуг тощо. Крім цього, помилка допущена не в одному документі, а в усіх наданих документах у кількості понад 500 штук.

Стосовно виявлених недоліків видаткових накладних суд зазначає, що самі по собі вказані недоліки не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, чи відсутності особи, яка приймала участь у здійсненні господарської операції, а також не можуть бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з ПДВ. Такі недоліки первинних документів можуть прийматися судом до уваги за наявності інших доказів по справі, які підтверджують відсутність реального здійснення господарської операції.

При цьому, суд наголошує на тому, що дійсно вказані документи містять відбиток факсиміле підписанта позивача Позднякова Д.Ю. З цього приводу суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що згідно вимог Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Положення використання факсиміле допускається у разі прямого погодження сторонами можливості такого проставляння факсиміле чи іншого аналога власноручного підпису, яке викладено у письмовій формі (договорі, додатковій угоді тощо), а також документу про затвердження аналогів власноручних підписів.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсиміьного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналогічне застереження міститься у п. 2.5. гл. 2 Положення - документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд з цього приводу вказує, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатися, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Зокрема, така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі № 910/4050/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положеннями чинного законодавства безпосередньо не заборонено використання факсиміле. Разом з тим, ним встановлено вимоги щодо умов його використання, а саме: наявність письмової згоди сторін щодо цього та зразки справжнього та факсимільного підписів відповідних осіб. Адже саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Під час проведення перевірки відповідачем запитом від 26.11.2018 року було наголошено про необхідність надання угоди про використання факсиміле, наказ підприємства про використання. До перевірки вказані документи позивачем не були надані.

До матеріалів справи позивачем наданий наказ № 13/03/17/2 про виготовлення та використання факсиміле від 13.03.2017 року, згідно якого передбачено, що в цілях встановлення єдиного порядку використання факсиміле уповноваженої особи ОСОБА_1 на СТОВ «Урожай» наказано зробити факсиміле та встановлено можливість його розміщення на певних документах, зокрема: договори, видаткові та податкові накладні, ТТН.

Інших документів, визначених вимогами законодавства, а саме: письмового документу щодо прямого погодження сторонами можливості такого проставляння факсиміле чи іншого аналога власноручного підпису, а також документу про затвердження аналогів власноручних підписів, до матеріалів справи позивачем не надано.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що договір від 01.10.2017 року, укладений між позивачем та ПП «Нові долиняни», з боку позивача підписаний директором ОСОБА_2 .

Відповідачем до матеріалів справи наданий протокол (додаткового) допиту свідка ОСОБА_2 від 30.03.2018 року, складений старшим слідчим ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Офісу ВПП ДФС Шеїн Д.К. в ході досудового розслідування. Під час вказаного допиту ОСОБА_2 , у тому числі, були надані пояснення і по взаємовідносинам позивача із ПП «Нові долиняни» стосовно того, що він, як керівник, не підписував ніяких договорів та інших документів.

Зазначений протокол допиту свідка наданий до матеріалів справи разом із листом від 11.07.2019 року, яким відповідачеві надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування безпосередньо для даної справи.

Суд приймає до уваги вказаний протокол, з огляду на наступне.

Ч.1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Згідно ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи, отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з тим, в ході розгляду судової справи судом встановлено, що за наслідками розгляду матеріалів вказаного кримінального провадження, судом у відповідності до вимог КПК України прийнято відповідне рішення. Дана обставина не заперечувалась позивачем.

За таких обставин, пояснення та інші матеріали досудового розслідування вважаються належними доказами в адміністративному судочинстві та можуть використовуватися для прийняття рішення. Така позиція кореспондує з правовими висновками Верховного Суду, висловлених у постановах від 06.11.2018 року у справі № 822/551/18 (провадження № К/9901/61751/18), від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 (провадження № К/9901/47560/18) та від 12.04.2016 року у справі № 826/17617/13 тощо.

В контексті вищевикладеного суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність інших кримінальних справ, фігурантами в яких є ПП «Нові долиняни» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

Стосовно посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію, отриману від інших органів ДФС стосовно ПП «Нові Долиняни» суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язів по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 року у справі № 804/16030 (провадження № К/9901/19438/18).

Крім того, суд зважає й на те, що інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом у розумінні КАС України, адже вона не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більш того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 року та 26.06.2018 року у справах № 816/809/17 (провадження № К/9901/1349/17) та № 826/3006/14 (провадження № К/9901/2453/18) відповідно.

З огляду на викладене, суд приймає до уваги посилання позивача на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків.

Але, при цьому суд вказує, що, у даному випадку, контролюючі органи фактично були позбавлені можливості проведення перевірки контрагента позивача, оскільки не були допущені до її проведення саме ПП «Нові долиняни».

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи відповідачем надані відповіді органів місцевого самоврядування Львівської, Полтавської, Миколаївської областей щодо відсутності у ПП «Нові долиняни» у власності або у користування земельних ділянок для вирощування зернових культур (т. 13 а.с. 241-250). Такі відповіді надані на запити відповідного контролюючого органу.

Після надання до матеріалів справи позивачем ТТН, вказані документи були проаналізовані відповідачем та ним вжиті заходи щодо з`ясування факту перевезення товару ПП «Нові долиняни» на зерновий склад, для чого направлені відповідні запити суб`єктам господарювання, фізичним особам - власникам транспортних засобів, вказаних у ТТН, а також до відповідних регіональних сервісних центрів МВС.

З наданих до матеріалів справи відповідей вбачається, що суб`єкти господарювання, фізичні особи - власники транспортних засобів, вказаних у ТТН, не надавали послуг ПП «Нові долиняни» щодо перевезення товару на зерновий склад (т. 14 а.с. 55, 59-65, 70, 72, 129-145,161-166).

Згідно відповідей регіональних сервісних центрів МВС деякі транспортні засоби, визначені у ТТН, зареєстровані у відповідних базах як легкові автомобілі, мотоцикл, причепи без тягачів; деякі взагалі не зареєстровані (т. 14 а.с. 39,40,43, 67,68, 106, 108-122).

Суд приймає до уваги посилання відповідача на наступне. У наданих до матеріалів справи позивачем нових ТТН зазначено пункт навантаження (пункт з якого ПП «Нові долиняни» вивозився товар для позивача на зерновий склад) - Івано-франківська область Долинський район с. Діброва та с. Ангелівка тощо. Відповідачем були надані запити до органів місцевого самоврядування на підтвердження факту знаходження, на підвідомчих їм територіях, зернових складів. Згідно отриманих відповідей вбачається відсутність зернових складів на таких територіях (т.14 а.с. 147, 149, 151, 160). В матеріалах справи також міститься перелік зернових складів, які внесені до основного реєстру у відповідності до вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». У переліку містить відомості лише щодо наявності зернового складу - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», відомості щодо інших зареєстрованих зернових складів на вказаних територіях відсутні.

З огляду на викладене, суд критично оцінює і посилання позивача на підтвердження Одеського морського торгівельного порту, на території якого знаходиться зерновий склад, про перетинання КПП транспортними засобами, вказаними у ТТН (т. 14 а.с. 76-90).

Так, представником позивача 31.07.2019 року до Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» було направлено адвокатський запит шодо підтвердження перевезення вантажу від ПП «Нові долиняни». Адвокат просила надати реєстр автомобілів, які перетинали КПП Одеського морського торгівельного порту у період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року - пункт розвантаження ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». І, при цьому, до вказаного запиту вже надала перелік автомобілів, які зазначені у ТТН.

На вказаний запит Одеською філією ДП «Адміністрація морських портів України» надана відповідь від 07.08.2019 року, що автомобілі надані в реєстрі, який додається до адвокатського запиту, перетинали КПП адміністрації Одеського морського порту у зазначений період.

Під час судового розгляду справи щодо з`ясування обставин надання вказаного запиту та отриманої відповіді, представник позивача надала пояснення, що вказану відповідь їй доставив нарочно представник Одеського морського порту. Крім цього, позивач звертав увагу на те, що у вказаному переліку автомобілів, взагалі відсутні автомобілі, по яким відповідач отримав відповіді від їх власників та регіональних сервісних центрів МВС про відсутність підтвердження надання послуг по перевезенню вантажу на територію порту тощо.

З цього приводу суд наголошує, що таке зауваження позивача суперечить інформації, зазначеної у ТТН.

Суд не приймає до уваги посилання позивача стосовно наявності помилок під час заповнення ТТН у характеристиках транспортних засобів, оскільки позивач самостійно направив порту перелік автомобілів і саме цей перелік був підтверджений портом.

До матеріалів справи позивачем також наданий договір складського зберігання від 01.09.2016 року за № ST-001/UO, згідно якого позивач передає на зберігання зернові культури, зерно приймається за заліковою вагою, зерновий склад зобов`язаний видати складські документи не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання (п.п. 2,5 п. 6 договору), оплата послуг здійснюється на підставі відповідних рахунків (п. 13 договору), розмір плати (тарифу) встановлюється за домовленістю сторін по визначеній письмовій формі (п. 11 договору)

На виконання вказаного договору надані тристоронні акти приймання-передачі зерна, акт надання послуг, платіжні доручення про оплату послуг зберігання та банківські виписки.

Аналіз наданих документів доводить наступне: деякі тристоронні акти приймання-передачі зерна не містять підпису генерального директора ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Паньшева М.Г. , інші підписи вказаної особи суттєво різняться між собою; з акту надання послуг № 283 від 26.11.2018 року не вбачається періоду за який надані послуги, зерновим складом виданий лише один акт за весь період надання послуг за період постачання зерна ПП «Нові долиняни».

В акті перевірки вбачається, що вказані тристоронні акти прийому -передачі зерна взагалі не містили підпису відповідальної особи зернового складу.

На виконання вказаного договору не надані розрахунки на оплату послуг зберігання, письмові домовленості між сторонами про розмір плати (тарифу), складські документи, які зобов`язаний надавати зерновий склад.

У вказаному договорі зазначено, що зерновий склад приймає товар по заліковій вазі, відповідно при кожному отриманні зерна на склад складаються відповідні тристоронні акти. Зерно завозиться на зерновий склад згідно ТТН, наданими до справи позивачем. Суд звертає увагу на те, що кількістю наданих до матеріалів справи ТТН суттєво відрізняється від кількості тристоронніх актів.

Як вже зазначалось, до матеріалів справи не надані складські документи, які підтверджують надходження на зерновий склад зерна від позивача, отриманого ним від ПП «Нові долиняни». Відсутність вказаних документів підтверджується відповіддю ДП «Держреєстри України» від 15.11.2018 року. До вказаної відповіді надані інформація про отримання зерна від позивача лише 12.10.2017 року, вказане зерно знаходилось вже на зберіганні складу до моменту постачання по вказаному договору.

У відповідності до вимог п. 15, 21, 22, 24 ст..1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі Закон) зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно; реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку; реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів; складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно ст.. 19 Закону декларування зерна - діяльність суб`єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах. Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України. Суб`єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до закону.

Ст.. 24 Закону передбачено, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно до ст.. 36 Закону зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання. Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1569.

Аналіз наведених норм доводить, що ринок зерна на правовідносин, які виникають при здійсненні такої діяльності регулюється державою; послуги із зберігання зерна здійснюються обов`язково з видачею складських документів на зерно; облік зерна та складських документів здійснюється за допомогою відповідних реєстрів; суб`єкти зберігання зерна здійснюють його декларування

До матеріалів справи позивачем не надана вищевказана інформація.

Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що зерновим складом - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» було підтверджено фактичне отримання товару від ПП «Нові долиняни» для позивача, з огляду на наступне.

До матеріалів справи позивачем наданий його запит від 18.06.2019 року до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», згідно якого просить підтвердити надходження сільськогосподарської продукції та надати складські документи за зазначений період (т. 6 а.с. 11).

Відповіддю від 27.06.2019 року ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» повідомило, що позивач складські документи не запитував, на підтвердження надходження зерна складались тристоронні акти прийому-передачі товару, надані картки аналізу зерна, а також услуги по складському збереженню підтверджуються відповідними актами та оплатою позивача (т. 6 а.с. 12).

Аналіз наведеного доводить, що вказаний запит позивача фактично сформований таким чином, що містить в собі відповідь, в ньому вже зазначено про факт надходження зерна саме від ПП «Нові долиняни» у визначений період. Відповідь ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», в вою чергу, не містить підтвердження надходження зерна саме від ПП «Нові долиняни». Мова йдеться взагалі про надання послуг складського зберігання у зв`язку із наявністю зерна позивача на зерновому складі.

Перевіркою також встановлено, що згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних відсутня реєстрація податкових накладних зернового складу за спірний період щодо надання послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції позивачеві.

Суд не приймає посилання позивача на те, що надання ним податкових накладних по спірним правовідносинам за договором від 01.10.2017 року є достатнім доказом реальності здійснення господарської операції, з огляду на таке.

Дотримання норм цивільного або господарського права не означає автоматично реальності здійснення господарської операції». Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, навіть якщо сама по собі угода, яка укладається підприємством, законна, це ще не означає, що виконання щодо такої угоди теж реальне.

Таким чином, фактичне виконання операції щодо угоди є самостійним предметом дослідження судом під час вирішення справи по суті. Саме господарські операції, що здійснюються в процесі здійснення господарської діяльності, відображаються в первинних документах бухгалтерського обліку та інших документах, які фіксують відповідний рух матеріальних активів і грошових коштів

Між тим, сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника робіт (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт виконання робіт (послуг) тим контрагентом, який вказаний в первинних документах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 826/22154/15 (провадження № К/9901/5042/17).

Додатково суд зазначає, що згідно договору від 01.10.2017 року оплата за отриманий товар здійснена у розмірі менше ніж 20%.

За таких обставин, судом було здійснено комплексне дослідження усіх складових господарської операції за договором від 01.10.2017 року за № 01-10-17. З аналізу наведених обставин, документів, інформації вбачається відсутність фактичної передачі товару позивачеві на зерновому складі за договором від 01.10.2017 року, відповідно підтвердження реального здійснення (виконання) господарської операції на цим договором.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо факту подальшої реалізації отриманого зерна ТОВ «Ферко».

Але з цього приводу зазначає про таке.

Згідно відомостей з ЄДР підписантом позивача у період з 13.03.2017 року був ОСОБА_1 . Вказана особа також є керівником та підписантом ТОВ « Ферко », що є пов`язаною особою у розумінні вимог ПК України (п.п. 14.1.159 п. 14.1. ст. 14).

Документи щодо подальшої реалізації товару до перевірки позивачем не надавались.

До матеріалів справи позивачем наданий договір купівлі-продажу від 01.10.2018 року за № 011018-ПЕР із додатками 1,2, згідно якого позивач передає покупцю (ТОВ «Ферко») сільськогосподарську продукцію, яка зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, товар покупець отримує на зерновому складі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». На виконання вказаного договору позивачем надані : видаткові накладні від 26 та 30 листопада 2018 року, тристоронні акти прийому-передачі зерна, акти надання послуг складського зберігання № 282, 283 від 26.11.2018 року та платіжні доручення про оплату вказаних послуг.

Аналіз наведених документів доводить, що кількість зерна по видатковим накладним та по тристороннім актам прийому-передачі зерна не співпадає.

Суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи акт надання послуг складського зберігання № 283 від 26.11.2018 року наданий і на виконання складського договору від 01.09.2016 року.

Рішеннями контролюючого органу від 28.12.2018 року було відмовлено у реєстрації податкових накладних по цьому договору. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі 120/1240/19-а вказані рішення податкового органу скасовані, рішення суду не набрало законної сили.

На виконання вказаного договору не надано складських документів, виданих зерновим складом, на товар отриманий від ТОВ «Ферко» по вказаному договору купівлі-продажу. Відсутність таких документів підтверджується відповіддю ДП «Держреєстри України» від 18.07.2019 року.

Згідно приписів п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7. цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладені у актв перевірки, підтверддуються матеріалами справи, є правомірними та обгрунтованими.

Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17 063 836 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд наголошує, що з урахуванням встановлення судом наявності факту податкового правопорушення позивачем, вказані штрафні санкції підлягають застосуванню.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем із додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є правомірними та не підлягають скасуванню.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує правові висновки, зроблені у рішенні Європейського суд з прав людини від 09.12.1994 року у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", де Суд вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоч національні суди мають певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії").

Також суд враховує й позицію Європейського суд з прав людини у рішенні від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестбурга таксі Актіеболаг" та "Вуліч проти Швеції", де останній зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених авідповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, контролюючим органом до суду надані достатні, належні та допустимі докази на підтвердження правомірності, прийнтяих ним рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом, Кримінальний процесуальний кодекс України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Законом України «Про зерно та ринок зерна в України», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/70, Положенням ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1569 та ст. 2, 73 - 77, 90, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до Головного управління ДПС у Віннницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2019 року № 0000501406, № 0000491406 та № 0000511406 залишити без задоволення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (вул. Слобода, б. 11, с. Кузьминці, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23712)

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 02.12.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна