Вирок № 8600777, 26.02.2010, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа №1-89

2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року. Шосткинський міськрайонний суд, Сумської області, у складі:

головуючого – судді Литовки М.І.

при секретарі – Ніколаєнко В.В.

з участю: прокурора – Отрошека О.І.

захисника — адвоката ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього

підсудного — ОСОБА_2

представника служби у справах

неповнолітніх — ОСОБА_3

представника педагогічного

колективу — ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шостка кримінальну справу відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, студент 1-го курсу ШВПУ-19 м. Шостка, раніше не судимий,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2009 року близько 22-ї години підсудний ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп,яніння на перехресті вулиць Комуністична і Кірова в м. Шостка та діючи разом з ОСОБА_5 (відносно якого винесена постанова для вирішення питання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру), погодився на пропозицію останнього відкрито заволодіти мобільним телефоном раніше їм незнайомого ОСОБА_6, якого вони зустріли на вулиці.

В розмові між собою вони визначились, що спочатку ОСОБА_5 зупинить потерпілого, а потім вони разом приміняючи фізичну силу, заволодіють його телефоном.

Переслідуючи намір на вчинення нападу на потерпілого з ціллю заволодіння його мобільним телефоном, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та темною порою доби, ОСОБА_5 та підсудний ОСОБА_2 діючи спільно, наздогнали потерпілого біля під,їзду № 1 будинку № 12 по вул. Кірова в м. Шостка і приміняючи фізичну силу посадили потерпілого ОСОБА_6 на лавку біля під,їзду, де ОСОБА_2 при цьому утримував за руку потерпілого, а ОСОБА_5 однією рукою також утримував потерпілого, а іншою почав його обшукувати.

Коли потерпілий вчинив супротив і почав кричати, підсудний ОСОБА_2 продовжував руками його утримувати на лавці, а ОСОБА_5 своєю рукою закрив потерпілому рота, а другою діставши з кишені олівець і напраавивши його гострою стороною до обличчя і шиї потерпілого, почав виказувати потерпілому погрози його життю та фізичною розправою, на що потерпілий злякавшись за своє життя і здоров,я замовк, сприйнявши їх дії як дійсну та реальну загрозу своєму життю і здоров,ю.

Подолавши таким чином волю потерпілого до супротиву, підсудний ОСОБА_2 продовжував тримати потерпілого, а ОСОБА_5 в цей час витяг з його кишені мобільний телефон марки “Sony Eriksson k 800 I”, вартістю 1179 грн., укомплектований з”ємною флеш-картою пам”яті формату М2 марки “ Sony” 2 Гб, вартістю 147 грн., після чого вони залишили потерпілого і з місця скоєння злочину зникли разом з викраденим телефоном, яким в подальшому розпорядились на свій розсуд.

Факкт скоєння даного злочину підтверджується наступними доказами.

Сам підсудний ОСОБА_2 свою вину в пред,явленому обвинваченні по ч. 1 ст. 187 КК України не визнав, вважає, що він скоїв грабіж і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України та суду показав, що дійсно 17.11.2009 року, в денний час він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_5, з яким вони разом вживали спиртне та гуляли по м. Шостка.

Після розпиття спиртних напоїв ОСОБА_5 запропонував йому викрасти у кого-небудь мобільний телефон, щоб в подальшому його продати та отримати таким чином гроші.

На вулиці вже починало темніти, коли вони, знаходячись на перехресті вулиць Кірова та Комуністична в м. .Шостка, побачили раніше незнайомого їм потерпілого ОСОБА_6, телефоном

якого і вирішили заволодіти домовившись при цьому, що ОСОБА_5Є його спочатку зупине, а він потім підійде і з допомогою погроз та фізичної сили вони заволодіють телефоном потерпілого.

Після цього, ОСОБА_5 наздогнав потерпілого біля 1-го під”їзду будинку № 12 по вул. Кірова де з силою всадив його на лавку, а коли той почав пручатися він підійшов та в свою чергу почав також тримати потерпілого за руку, щоб той не пручався.

Коли потерпілий почав кричати, він продовжував утримувати його за руку, а ОСОБА_5 закрив потерпілому рот долонею і діставши простий олівець, приствив його до шиї потерпілого і почав погрожувати, сказавши при цьому “Молчи, а то “завалю”, на що потерпілий дійсно злякавшись замовк.

Далі він продовжив утримувати руку потерпілого, а ОСОБА_5 дістав з його кишені мобільний телефон чорного кольору, після чого вони залишивши потерпілого, а самі пішли в бік вул. ОСОБА_7, де ОСОБА_5 виміняв у не знайомих хлопців викрадений телефон на інший і їх потім затримали працівники міліції.

Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що 17 листопада 2009 року у вечірній час, коли вже було темно, він повертався додому. Коли він переходив вулицю Комуністична напроти магазина «Слов”янський», він помітив біля магазину двох хлопців, як потім висянилось — підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Проходячи повз магазин «Каприз», він почув, що за ним хтось іде. Коли він проходив біля школи № 1, його обігнав ОСОБА_5, а підсудний ОСОБА_2 йшов слідом за ним по заду.

Біля під”їзду № 1, будинку № 12 по вул. Кірова, де він проживає, до нього підійшов ОСОБА_9 та поклавши руку йому на плече, сказав, що їм потрібно поговорити.

В цей час до них підійшов ОСОБА_2 і вони разом розвернули його та з силою посадили на лавочку, що розташована біля під”їзду. ОСОБА_2 тримав його ліву руку, а ОСОБА_5 обшукував кишені. Він почав кричати, однак ОСОБА_5, звідкись дістав предмет, який показався йому в темноті як загострений металевий штир, та почав водити цим штирем біля його обличчя і погрожувати, наказавши при цьому мовчати.

Далі потерпілий показав, що зважаючи, що навкруги не було сторонніх осіб і темну пору часу, підсудний ОСОБА_2 тримав його руки, а ОСОБА_5Є при цьому погрожував металенвим штирем та виказував словесні погрози його життю, то він дійсно сприйняв їх дії і погрози як реальну загрозу своєму життю та здоров”ю і злякавшись, замовк і більше не супротивлявся, а ОСОБА_5 дістав з кишені його мобільний телефон “Sony Eriksson k 800 I” і тільки після цього його залишили і він пішов додому та розповівши батькам повідомили в міліцію.

З проголошених в судовому засіданні протоколів допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, останні аналогічно пояснили, що дійсно 17 листопада 2009 poку, близько 23-ї години, на перехресті вулиць ОСОБА_12 і Луначарського в м.Шостка вони зустріли двох незнайомих хлопців, один з яких запропонував придбати у нього мобільний телефон марки ”ОСОБА_13 к 800і” чорного кольору пояснивши, що він належить його тітці та що все буде добре.

В ході подальшої розмови ОСОБА_10 погодився і обміняв свій телефон марки “Нокіа 6300” на запропонований хлопцем телефон “ОСОБА_13 к 800і”,

Після цього, 18 листопада 2009 року до них звернулися працівники міліції та повідомили, що телефон, який напередодні виміняв ОСОБА_10 виявився викраденим (а.с. 55, 56).

Як вбачається з протоколу огляду місця події – біля під”їзду № 1 буд. 12 по вул. Кірова в м.Шостка, з лівої та правої сторін дійсно розташовані дерев”яні лавки (а.с. 11).

Відповідно до протоколу медичного огляду від 18.11.2009 року у підсудного ОСОБА_2 виявлено алкогольне сп,яніння (а.с. 19).

Висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи встановлено, що підсудний ОСОБА_2 на момент скоєння інкримінованого йому злочину виявляв ознаки несоціалізованого розладу поведінки, знаходився в стані простого алкогольного сп,яніння, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На даний час ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки несоціалізованого розладу поведінки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с. 105-107).

Відповідно до протоколу огляду предметів та постанови про невизнання речовим доказом, телефон “Нокія 6300”, вилучений у ОСОБА_5 під час особистого огляду, належить свідку ОСОБА_10 (а.с. 30-31).

Згідно протоколу виїмки, у ОСОБА_10 вилучено мобільний телефон “ОСОБА_13 к 800і”, чорного кольору викрадений у потерпілого ОСОБА_8, який приєднаний до справи у якості речового доказу (а.с. 36-38).

Висновком товарознавчої експертизи встановлено, що вартість пограбованого у потерпілого ОСОБА_8 телефону разом з картою пам,яті станом на 17.11.2009 року становить — 1326 грн. ( а.с. 45-46).

Проаналізувавши вище зазначені докази в сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 в скоєнні злочину при обставинах викладених в описовій частині вироку доведена повністю.

Такі злочинні дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров,я особи, яка зазнала нападу.

Не визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого йому злочину, суд розцінює критично, як спосіб свого захисту з метою уникнути від відповідальності за скоєне.

Твердження підсудного про те, що він лише утримував потерпілого за руки під час його пограбування і на його думку такими своїми діями він скоїв по відношенню до потерпілого лише грабіж, тобто злочин передбачений ч. 1 ст. 186 КК України а не розбійний напад, є необгрунтованими і безпідставними, поскільки не відповідають фактичним обставинам справи, виявленим в ході досудового та судового слідства і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_8 який протягом всього часу як на досудовому слідстві, так і судовому засіданні показав, що підсудний ОСОБА_2 діючи разом з ОСОБА_5, вдвох приміняючи фізичну силу посадили його на лавку біля під,їзду, після чого ОСОБА_2 утримував його за руку, щоб не пручався, а ОСОБА_5 в цей час взакрив йому рота рукою і демоструючи перед обличчям і погрожував його життю та здоров,ю металевим штирем і фізичною розправою, погрожвав примінити штирь якщо він не перестане пручатися.

Також потерпілий показав, що дійсно за таких обставин, що на вулиці було вже темно і поряд більш нікого не було він дійсно злякався таких дій зі сторони підсудного та ОСОБА_5 Злякався за своє життя і здоров,я, після чого перестав супротивлятися.

Крім того, така позиція підсудного ОСОБА_2, щодо скоєння ним саме грабежу спростовується також і показами самого ОСОБА_2 під час його допитів на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого, коли він повністю визнавав свою вину в розбої і узгоджується з обставинами справи встановленими в ході судового слідства, що дійсно під час нападу на потерпілого він утримував останнього за руку, щоб він не пручався, а ОСОБА_5 в цей час закрив потерпілому рукою рота і приставивши до його шиї олівець почав погрожувати - “Молчи, ато “завалю”, я из психушки”. На що потерпілий замовк, сидів на лавці і по його обличчю було видно, що він дуже наляканий тим, що сталося (а.с. 89, 94-95, 100).

При визначенні підсудному ОСОБА_2 виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, який є неповнолітнім, вину свою в пред,явленому обвинуваченні не визнав, навчається і за місцем навчання характеризується позитивно, раніше до нього застосовувався примусовий захід виховного характеру у вигляді його направлення до професійного училища соціальної реабілітації строком на 2 роки за вчинення ним суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, перебуває на обліку у лікаря психіатра, раніше не судимий.

Те, що підсудний ОСОБА_2 скоїв злочин у неповнолітньому віці, суд визнає за обставину, що пом,якшує його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд вважає скоєння ним злочину в стані алкогольного сп,яніння.

Враховуючи такі дані за особу підсудного, думку потерпілого, законного представника і представників служби у справах дітей та педагогічного колективу, а також те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв злочин у неповнолітньому віці і є таким, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, але звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підсудному - підписку про невиїзд.

Підлягають стягненню з підсудного судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 75 грн. 12 коп., а в разі відсутності у неповнолітнього підсудного майна чи заробітку достатнього для відшкодування судових витрат, стягнення покласти на його матір ОСОБА_14.

Речові докази – мобільний телефон “ОСОБА_13 к 800і”, що знаходиться під розпискою у потерпілого, повернути останньому і дозволити використовувати на свій розсуд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 104 КК України звільнити її від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком два роки, поклавши на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України :

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, в установлені ними дні.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити засудженому ОСОБА_2 - підписку про невиїзд.

Речові докази – мобільний телефон “ОСОБА_13 к 800і”, що знаходиться під розпискою у потерпілого, повернути останньому і дозволити використовувати на свій розсуд.

Стягнути з підсудного ОСОБА_2 судові витрати в сумі 75,12 грн. За проведення товарознавчої експертизи перерахувавши їх на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ в Сумській області ( ЄДРПОУ 25574892 р.р. 31256272210011 МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області), а в разі відсутності у неповнолітнього засудженого майна чи заробітку достатнього для відшкодування судових витрат, стягнення покласти на його матір ОСОБА_14.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма учасниками процесу.

Вирок є оригіналом і виготовлений в нарадчій кімнаті.

Суддя: