Рішення № 86004775, 19.11.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7176/19

Провадження № 2/201/2653/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 листопада 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Університету митної справи та фінансів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Університет митної справи та фінансів звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У поданому позові позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Університету митної справи та фінансів заборгованість за договором про надання освітніх послуг Університетом митної справи та фінансів від 07 серпня 2018 року № 416 у розмірі 57500 грн., а також пеню у розмірі 1646,38 грн., три відсотки річних у розмірі 138 грн., інфляційні втрати у розмірі 550,30 грн., а усього 8084,68 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за період із дня, наступного днем звернення до суду, до моменту виконання рішення суду, а також судовий збір у розмірі 1921 грн.

В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що наказом Університету митної справи та фінансів від 07 серпня 2018 року № 496кс ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 було зараховано із 01 вересня 2018 року студентом І курсу денної форми навчання за спеціальністю 242 «Туризм» на навчання за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб. У цей же день між Університетом та ОСОБА_1 було укладено договір про надання освітніх послуг Університетом митної справи та фінансів № 416. Протягом періоду з вересня 2018 по лютий 2019 року відповідачеві надавалася освітня послуга, визначена договором. Наказом Університету №72кс від 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 було відраховано зі складу студентів Університету у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану за результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2018/19 навчального року. Цим же наказом було знято з нарахування кошти за ІІ семестр 2018/19 навчального року. Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вартість освітньої послуги за І семестр 2018/19 навчального року у розмірі 5950,00 грн. Згідно з умовами договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг за кожен день прострочення перерахування коштів відповідач зобов`язався сплатити пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності від 11 липня 2019 року, надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву з проханням відкласти розгляд справи..

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначене у справі судове засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення суду за правилами ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що наказом Університету митної справи та фінансів від 07 серпня 2018 року № 496кс ОСОБА_2 було зараховано із 01 вересня 2018 року студентом 1 курсу денної форми навчання за спеціальністю 242 «Туризм» на навчання за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб.

Також у цей же день між Університетом в особі першого проректора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання освітніх послуг Університетом митної справи та фінансів № 416, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є надання Університетом відповідачеві освітньої послуги у галузі вищої освіти за ступенем бакалавр за денною формою навчання у період із 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року.

Протягом вересня 2018 - лютого 2019 року відповідачеві надавалася освітня послуга, визначена договором від 07 серпня 2018 року.

У пункті 3 договору від 07 серпня 2018 року визначено, що Університет має право вимагати від відповідача своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановленому цим договором.

Пункт 4 цього договору встановлює, що відповідач зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.

Згідно із пунктом 9 указаного договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 46000,00 грн., із них 11500 грн. складає вартість 1-2 семестру (2018/19 навчальний рік), 11500 грн. становить вартість 3-4 семестру (2019/20 навчальний рік), 11500 грн. становить вартість 5-6 семестру (2020/21 навчальний рік), 11500 грн. становить вартість 7-8 семестру (2021/22 навчальний рік).

Відповідно до пункту 10 указаного договору відповідач вносить плату при укладанні договору безготівково на рахунок Університету одноразово за рік або частинами - по семестрах. Здійснення плати за освітню послугу повністю або частково (по семестрах) має відбуватися у такі терміни: за весь рік або за першу половину навчального року - до 01 вересня; за другу половину навчального року - до 01 лютого. Датою оплати за надані освітні послуги є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Університету.

Відповідачем зазначений обов`язок виконано не було.

Підпунктом 4 пункту 16 договору від 07 серпня 2017 року встановлено, що цей договір розривається, у тому числі у разі відрахування відповідача з Університету згідно із законодавством.

Наказом Університету №72кс від 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 було відраховано зі складу студентів Університету у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану за результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2018/19 навчального року.

У разі дострокового розірвання договору у зв`язку із порушенням відповідачем як замовником договірних зобов`язань або ним же як одержувачем освітньої послуги обов`язків, визначених ст. 63 Закону України «Про вищу освіту», кошти, що були внесені відповідачем, залишаються в Університету та використовуються для виконання його статутних завдань (п. 14 Договору).

Згідно зі ст. ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, судом установлено, що позивач на підставі договору надав освітню послугу у період з вересня 2018 по лютий 2019 року, а відповідач зобов`язалась своєчасно сплачувати вартість освітньої послуги, однак свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання освітніх послуг у розмірі 5950,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов`язання й до того дня, доки зобов`язання не буде виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 11 договору від 07 серпня 2018 року визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим договором. Згідно із п. 12 указаного договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг за кожен день прострочення перерахування указаних коштів відповідач сплачує Університету пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1646,38 грн.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунком наданим позивачем та перевіреним судом у судовому засіданні також з відповідача на користь Університету підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 138 грн. та інфляційні втрати у розмірі 550,30 грн.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за період із дня, наступного днем звернення до суду, до моменту виконання рішення суду, слід дійти до висновку про можливість відмови у задоволенні такої вимоги, оскільки станом на день ухвалення рішення суду не може бути відомо, коли саме таке рішення буле виконано, а тому така вимога є передчасною.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76-78, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Університету митної справи та фінансів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Університету митної справи та фінансів (місто Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 2/4, код ЄДРПОУ 39568620) заборгованість за договором про надання освітніх послуг Університетом митної справи та фінансів від 07 серпня 2018 року №416 у розмірі 5750 грн. (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн.), пеню у розмірі 1646,38 грн. (одна тисяча шістсот сорок шість грн. 38 коп.), три відсотки річних у розмірі 138 грн. (сто тридцять вісім грн.), інфляційні втрати у розмірі 550,30 грн. (п`ятсот п`ятдесят грн. 30 коп.), а всього 8084,68 грн. (вісім тисяч вісімдесят чотири грн. 68 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Університету митної справи та фінансів (місто Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 2/4, код ЄДРПОУ 39568620) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев