Ухвала суду № 86003630, 25.11.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.11.2019 р. Справа №914/1953/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Сало О.А., провівши підготовче засідання у справі

за позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону,

в інтересах держави, в особі позивача: Міністерства оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД»

про: витребування майна,

Представники:

прокурор: Бучко Р.В. (посвідчення №047120 від 16.06.2017р.);

позивач: Козачук І.М. (довіреність №220/179/Д від 24.01.2019р.);

відповідача 2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» про витребування майна.

24.09.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.10.2019р.; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

У підготовче засідання 21.10.2019р. з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у підготовчому засіданні 21.10.2019р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Водночас, 21.10.2019р. відповідачем подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№43226/19.

Протокольною ухвалою від 21.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 11.11.2019р.

Крім того, ухвалою від 22.10.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

06.11.2019р. прокурором подано до суду письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№46030/19.

08.11.2019р. прокурором подано до суду заяву (щодо доповнення обґрунтування позовних вимог) та заяву про збільшення розміру позовних вимог, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№46273/19 та вх.№3010/19 відповідно.

11.11.2019р. позивачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№46378/19.

У підготовче засідання 11.11.2019р. з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у підготовчому засіданні 11.11.2019р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 11.11.2019р. підготовче засідання відкладено на 25.11.2019р.

Крім того, ухвалою від 12.11.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 25.11.2019р. з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у підготовчому засіданні 25.11.2019р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При зверненні з позовом у даній справі заступником військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України заявлено позовну вимогу про витребувати у відповідача на користь держави в особі позивача нерухомого майна, розташованого у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв. м., 1/2 приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв. м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м., приміщення столярних плит площею 848 кв. м. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України, прокурор стверджує, що Міністерством оборони України захист інтересів держави у даних спірних відносинах здійснюється неналежним чином; так, нерухоме державне майно, витребування якого є предметом цього позову, незаконно відчужено без згоди Міністерства оборони України у 2012-2013рр., але Міністерством оборони України цей факт був залишений поза увагою та без реагування, зокрема, відповідний позов до суду не подавався; військовою прокуратурою Львівського гарнізону виявлено цей факт та у квітні 2014 року подано позов про визнання недійсними правочинів з продажу вказаного майна; у подальшому рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017р. задоволено позов прокурора в інтересах Міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу вказаного нерухомого майна; разом з тим, набувач ТОВ «Трентова ЛТД» по даний час, тобто упродовж двох з половиною років продовжує відкрито користуватися цим майном, а Міністерство оборони України упродовж цього ж періоду часу не вживає належних заходів для фактичного повернення майна; прокуратурою Львівського гарнізону неодноразово зверталася увага Міністерства оборони України на необхідність вжиття вичерпних заходів для повернення майна та його реєстрації за державою, однак, таке листування не призвело до позитивного результату; така бездіяльність свідчить про неналежне виконання Міністерством оборони України своїх повноважень, як органу управління майном упродовж двох з половиною років, створює загрозу остаточної втрати майна у разі пропуску трирічного строку позовної давності та покладає на прокурора не лише право, але й обов`язок самостійно звернутися до суду з даним позовом відповідно до ст. 131-1 Конституції України; у зв`язку з вищевикладеним, заступник військового прокурора Львівського гарнізону звертається з позовом до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.

Частинами 3 та 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

З наведених норм господарського процесуального законодавства, а також приписів Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор є процесуальним позивачем у справі тобто особою, яка ініціює відкриття провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у випадках, коли це прямо дозволено законом.

При цьому відповідно до Закону України «Про прокуратуру», підставами представництва прокуратурою інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення або неналежне здійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та за відсутності такого органу.

В свою чергу інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.

Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Разом з цим, суд зазначає, що існує неоднакове застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах щодо здійснення прокурором представництва, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №910/3486/18, №927/246/18, №915/242/18, №904/585/18, №921/31/18, тощо.

Суд звертає увагу, що спір у цій справі пов`язаний з реалізацією прокурором повноважень відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема щодо представництва інтересів держави в суді.

07.11.2019 р. Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-груп» та Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577,26 грн.

Так, у даній справі мають бути вирішені питання, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: 1) додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; 2) обґрунтування та доведення суду причини, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Окрім того, за позицією Верховного Суду, існує також інше питання, що потребує правового висновку, щодо наслідків, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

З огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №912/2385/18 щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, господарський суд вважає, що у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 912/2385/18 матимуть значення при вирішенні справи №914/1953/19 та підлягатимуть застосуванню у даному спорі.

Згідно з п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи наведене, а також те, що спір у цій справі виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі №912/2385/18, судове рішення у якій переглядається Великою Палатою Верховного Суду, при цьому за результатами такого перегляду будуть сформовані висновки, які можуть суттєво вплинути на вирішення цієї справи, та які, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, повинні враховуватися господарським судом у цій справі, розгляд справи №914/1953/19 підлягає зупиненню до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду вищевказаної справи №912/2385/18.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі №914/1953/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.12.2019р.

Суддя Король М.Р.