Рішення № 86003613, 19.11.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019 Cправа № 914/765/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітапласт", м. Львів

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача-2: Приватного підприємства "Едель", м. Львів

до відповідача-3: Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4, м. Львів

про визнання права власності на майно та скасування арешту майна

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Михалевський Ю. Р. - представник, Васильків В. В. - керівник;

від відповідача-1: Грищенко О. М. - представник;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився.

Cвідки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітапласт" до Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", до Приватного підприємства "Едель" та до приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та скасування арешту майна.

До подання даного позову, 28.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітапласт" зверталося до господарського суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою від 01.04.2019 у справі № 914/560/19 (суддя Ділай У.І.) суд задоволив заяву ТзОВ "Вітапласт" та вжив заходів забезпечення позову, ухваливши зупинити та заборонити реалізацію майна, яке є предметом спору згідно даної позовної заяви, однак, постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 914/560/19, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.04.2019 про забезпечення позову було скасовано.

Ухвалою суду від 23.04.2019 було відкрито провадження у справі № 914/765/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.05.2019.

08.05.2019 на адресу господарського суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. 13.05.2019 представник відповідача-2 подав клопотання про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника ПП «Едель». Ухвалою суду від 13.05.2019 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову та відкладено підготовче засідання на 05.06.2019.

05.06.2019 представник відповідача-1 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. 18.06.2019 представник позивача надіслав відповідь на відзив відповідача-1 та відповідач-3 надіслав відзив на позовну заяву. Також, від директора ПП «Едель» 18.06.2019 надійшла заява про визнання позову та клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача-2.

В підготовчому засіданні 05.06.2019 та 18.06.2019 було оголошено перерву, про що відповідачів - 2 та 3 було повідомлено відповідними ухвалами, в порядку ст. 120 ГПК України.

18.06.2019 представник позивача подав заяву про забезпечення доказів. Ухвалою від 24.06.2019 суд частково задоволив заяву ТзОВ "Вітапласт" про забезпечення доказів, зобов`язавши АТ "Міжнародний інвестиційний банк" надати доступ представникам ТзОВ "Вітапласт" до приміщень за адресою: вул. Конюшинна, 28 у м. Львові для отримання оригіналів договору купівлі-продажу та видаткових накладних. Крім того, вказаною ухвалою суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 30.07.2019. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2019 у справі № 914/765/19 в частині забезпечення доказів (пункти 4-6 резолютивної частини) - скасовано.

Ухвалою суду від 30.07.2019 відкладено підготовче засідання на 21.08.2019.

Представник позивача 20.08.2019 через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову та клопотання про зобов`язання учасників справи надати відповіді на запитання, поставлені в порядку ст. 90 ГПК України. Ухвалою від 21.08.2019, за клопотанням представників позивача та відповідача-1, суд відклав підготовче засідання на 09.09.2019.

Ухвалою від 09.09.2019 суд відмовив в задоволенні заяви ТзОВ «Вітапласт» від 20.08.2019, з урахуванням змін до заяви внесених клопотанням від 09.09.2019 про забезпечення позову, відмовив в задоволенні клопотання позивача про зобов`язання учасників справи надати відповіді на запитання, поставлені в порядку ст. 90 ГПК України, а також, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.09.2019.

Ухвалами суду від 23.09.2019, 07.10.2019 та 17.10.2019 було відкладено розгляд справи по суті, про що сторін було повідомлено відповідними ухвалами, в порядку ст. 120 ГПК України.

17.10.2019 відповідач-3 через канцелярію суду подав клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до приватного виконавця ОСОБА_4

Ухвалою від 05.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 19.11.2019 та, за клопотанням представника позивача, викликав в судове засідання в якості свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Представники позивача в судове засідання 19.11.2019 з`явилися, позовні вимоги підтримали. Представник позивача заперечив щодо заяви відповідача-3 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до приватного виконавця ОСОБА_4 Просив суд викликати приватного виконавця ОСОБА_4 в судове засідання для допиту як свідка. Однак суд не вбачає підстав для допиту вказаної особи у якості свідка, зважаючи на відсутність заяви та згоди ОСОБА_4 на допит як свідка у справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 19.11.2019 з`явився, щодо позову заперечив.

Представники відповідачів - 2 та 3 в судове засідання 19.11.2019 не з`явились.

В судове засідання 19.11.2019 на виклик суду з`явилися свідки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надали відповіді на запитання суду, представників позивача та відповідача-1.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.11.2019 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітапласт" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", до Приватного підприємства "Едель" та до приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та скасування арешту майна.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що в межах виконавчого провадження № 57552323, з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/12757/16 про стягнення з ПП «Едель» на користь АТ "Міжнародний інвестиційний банк" 3 882 241, 44 грн та 25 500 грн витрат, пов`язаних із вирішенням спору третейським судом, 08.11.2018 та 28.02.2019 приватним виконавцем ОСОБА_4 було проведено опис майна боржника ПП «Едель» у нежитловому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28. За результатами зазначених виконавчих дій приватним виконавцем ОСОБА_4 було складено постанови від 08.11.2018 та від 28.02.2019 про опис та арешт майна боржника, згідно переліку наведеного у відповідних постановах.

Позивач зазначає, що все описане та арештоване, згідно вищевказаних постанов приватного виконавця майно належить ТзОВ «Вітапласт», а не боржнику ПП «Едель», оскільки у зв`язку із фактичним припиненням діяльності ПП «Едель», 01.11.2016 між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» було укладено договір купівлі-продажу майна, згідно якого ТзОВ «Вітапласт» набуло у власність все рухоме майно: обладнання, меблі, техніку та інші матеріальні цінності, які були передані позивачу на підставі видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору. Варто зауважити, що позивач долучив до матеріалів справи лише копію договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та копії видаткових накладних, посилаючись на відсутність у позивача оригіналів вказаних документів, оскільки відповідачем-1 було обмежено доступ керівництва та працівників позивача до офісних та виробничих приміщень ТзОВ «Вітапласт», у зв`язку із тим, що 14.03.2018 АТ "Міжнародний інвестиційний банк", на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі № 914/2455/17, набув у власність нерухоме майно (нежитлові приміщення) у яких здійснював свою діяльність позивач.

Позивач стверджує, що станом на квітень 2017 року ПП «Едель» фактично припинило свою виробничу діяльність, а всі його працівники були звільнені, після чого частина працівників була оформлена на ТзОВ «Вітапласт», яке розпочало виробничу діяльність, на підтвердження цього позивачем долучено до позовної заяви фінансові звіти обох підприємств та показання свідків.

Як зазначає позивач, нежитловими приміщеннями на вул. Конюшинній, 28 у м. Львові він користувався на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 29.12.2016, укладеного між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» на строк до 28.12.2019 та акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 29.12.2016. Позивач зазначає, що будь-яких письмових чи усних претензій від відповідача-1, щодо користування нерухомим майном за договором оренди від 29.12.2016 до нього не надходило. Додатково, в підтвердження факту здійснення позивачем господарської діяльності за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, останній вказує на укладений між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт» договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016 № 533/54, на підставі якого до приміщень за вказаною адресою здійснювалось електропостачання.

Позивач заявляє, що майно згідно постанов приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 та від 28.02.2019, яке належить ТзОВ «Вітапласт», було описане та арештоване приватним виконавцем незаконно, без огляду жодних правовстановлюючих документів на таке майно та за відсутності представників боржника - ПП «Едель».

Таким чином, у зв`язку із наведеними обставинами, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання за ним права власності на майно, що описане та арештоване згідно постанов приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 та від 28.02.2019 та про скасування арешту вказаного майна.

Позиція відповідача-1.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову зазначив, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження належності останньому на праві власності арештованого, згідно постанов приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 та від 28.02.2019, майна. Так, видаткові накладні за період з 08.11.2016 по 31.03.2017, на які позивач посилається у позовній заяві як на електронний доказ, не містять електронного цифрового підпису їх підписантів, а є лише електронною копією накладних, відповідно не можуть бути належним доказом набуття позивачем права власності на майно. Щодо реєстру податкових накладних відповідач-1 зазначив, що такий не є правовстановлюючим документом, що підтверджує передачу майна, а також зауважив, що позивачем долучено до матеріалів справи лише реєстр податкових накладних за період з 08.11.2016 по 18.04.2017 і жодного реєстру податкових накладних за 2018 рік. Крім того відповідач-1 звернув увагу, що найменування арештованого обладнання в постанові приватного виконавця від 08.11.2018 не збігається з найменуванням такого обладнання згідно з поданих позивачем до суду податкових накладних за 2016, 2017 роки. Надана позивачем до суду фінансова звітність у вигляді балансів, звітів про фінансові результати ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» за 2016 - 2017 роки, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є первинними документами які містять інформацію про зміст господарської операції щодо придбання позивачем у ПП «Едель» обладнання та готової продукції.

Також, відповідач-1 звертає увагу на те, що в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57552323 відносно ПП «Едель» було виявлено наявність відкритих банківських рахунків в АТ «ОКСІ Банк» та АТ «Кредобанк». Згідно отриманих виписок по рахунках відповідача-2 у вказаних банках жодних коштів за період 01.01.2016 по 01.04.2019 за жодними договорами від ТзОВ «Вітапласт» до ПП «Едель» не надходило, що на думку відповідача-1 свідчить про відсутність будь-якого укладеного договору купівлі-продажу спірного майна між вказаними особами.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу на встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16, постановленій за результатом розгляду скарги ПП «Едель» на дії Приватного виконавця ОСОБА_4, що була залишена в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019, обставини щодо опису готової продукції відповідно до постанови приватного виконавця від 28.02.2019. У мотивувальній частині ухвали суду від 01.04.2019 встановлено, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові є ПП «Едель», що підтверджується матеріалами справи. А описане майно боржника виготовлялось у 2018 році, а не 2016-2017 роках, як зазначає скаржник, посилаючись на реєстри зареєстрованих податкових накладних за 2016 та 2017 роки.

З приводу договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016, який позивач зазначає як правову підставу користування нежитловими приміщеннями площею 2 670, 3 кв. м, за адресою: вул. Конюшинна, 28, м. Львів, відповідач-1 зауважив, що такий договір був укладений щодо майна переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя, що зумовлює нікчемність вказаного договору. Також, відповідач-1 звернув увагу на те, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж, на який посилається позивач, був укладений між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт» 27.12.2016, тобто до моменту підписання між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016, крім того, із вказаного договору не вбачається за якою саме адресою відбуватиметься електропостачання.

Відповідач-1 повідомив, що АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» звернулося із позовом до ПП «Едель» у справі № 914/127/19 з вимогами про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 шляхом виселення. За результатами розгляду вказаної справи Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 07.10.2019, згідно якої постановив усунути перешкоди в користуванні АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» нежитловими приміщеннями, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, шляхом виселення з цих приміщень ПП «Едель». Незважаючи на це директор ПП «Едель» - Васильків В. В., який також є директором ТзОВ «Вітапласт», не з`явився за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 для отримання, зокрема, документації яка стосується ПП «Едель», в тому числі оригіналу договору купівлі-продажу майна 01.11.2016, укладеного з ТзОВ «Вітапласт».

Як зазначає відповідач-1, позивач у даному процесі намагається ввести суд в оману та вивести арештоване майно з балансу ПП «Едель», шляхом визнання права власності на арештоване майно за ТзОВ «Вітапласт». Оскільки єдиним кінцевим бенефіціарним власником ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», а також директором обох юридичних осіб є Васильків Віктор Володимирович , відповідач-1 вважає, що метою звернення із даним позовом до суду є ухилення ПП «Едель» від виконання зобов`язання щодо повернення АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» значної суми заборгованості за кредитними договорами, що свідчить про наміри ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» порушити вимоги ст. 13 ЦК України, яка передбачає що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, відповідач-1 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, у зв`язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, крім частини вимог щодо яких відповідач-1 просить закрити провадження у справі згідно клопотання від 20.09.2019. Відповідно до вказаного клопотання відповідач-1 повідомив, що на електронних торгах ДП «СЕТАМ» було продано частину спірного майна, що підтверджується актами про проведені електронні торги від 14.03.2019 від 21.03.2019, від 01.04.2019 від 06.05.2019, від 13.05.2019, від 14.05.2019, від 09.08.2019 та від 29.08.2019, а також частину майна було передано стягувачу в рахунок погашення боргу згідно постанови приватного виконавця ОСОБА_4 від 29.08.2019 та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 29.08.2019 у виконавчому провадженні № 57552323.

Позиція відповідача-2.

Представник відповідача-2 - директор Васильків В. В. у поданій до суду 18.06.2019 заяві позовні вимоги визнав повністю.

Позиція відповідача-3.

Відповідач-3 у своєму відзиві повідомив, що в ході проведення виконавчих дій у ВП № 57552323, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 було виявлено майно боржника - ПП «Едель», вільне від обтяжень. Відтак, приватний виконавець ОСОБА_4 08.11.2018 винесла постанову про опис та арешт виявленого майна у виконавчому провадженні № 57552323. В подальшому, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, було виявлено готову продукцію з маркуванням виробника - ПП «Едель», про що відповідача-3 повідомив стягувач. В результаті чого 28.02.2019 приватним виконавцем ОСОБА_4 було описано та арештовано вказане майно (готова продукція) згідно постанови від 28.02.2019.

Приватний виконавець повідомила, що вищезазначені постанови про опис та арешт майна оскаржувались боржником до господарського суду, однак, за результатом оскарження ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16 було встановлено що виробником готової продукції, яка була арештована згідно постанови від 28.02.2019, є ПП «Едель».

Відповідач-3 зазначив, що позивачем у даному спорі не подано належних та достатніх доказів на підтвердження його права власності на спірне описане та арештоване приватним виконавцем майно, що є підставою для відмови в позові.

Разом з тим, 17.10.2019 приватний виконавець ОСОБА_4 подала до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач-3 посилається на правову позицію наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 904/51/19.

Показання свідків.

У судовому засіданні 19.11.2019 свідки у справі № 914/765/19 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали свої пояснення та відповіді на поставлені сторонами та судом запитання. Свідки підтвердили, що їхні нотаріально засвідчені заяви у справі підписані ними особисто та відповідають їхнім свідченням. Проте, свідок ОСОБА_2 повідомила, що її заяву складав юрист - Михалевський Ю. Р. - представник позивача у даній справі.

Так, перший свідок - ОСОБА_1 , яка працювала на посаді головного бухгалтера у ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», повідомила, що наприкінці березня 2017 року директор ПП «Едель» - Васильків В. В. повідомив всіх працівників, що підприємство припиняє свою діяльність. У зв`язку із цим, з квітня 2017 року всіх працівників було звільнено з ПП «Едель» та прийнято на роботу до ТзОВ «Вітапласт». З того часу ПП «Едель» припинило свою діяльність, а ТзОВ «Вітапласт» розпочало діяльність.

Свідок повідомила, що в жовтні - листопаді 2016 року між ТзОВ «Вітапласт» та ПП «Едель» був укладений договір купівлі-продажу устаткування, меблів, оргтехніки, автомобілів, сировини, упаковки, готової продукції. Такий договір за словами свідка ОСОБА_1 був підписаний зі сторони ПП «Едель» директором Васильківим В. В., а зі сторони ТзОВ «Вітапласт» директором Пухтою А. М. Після того як ТзОВ «Вітапласт» набуло право власності на майно, таке було зняте з балансу ПП «Едель» та поставлене на баланс ТзОВ «Вітапласт». Оплата за майно була частково проведена через касу підприємства та рахунки, відкриті в Ощадбанку.

ОСОБА_1 зазначила, що 07.11.2018 приблизно о дев`ятій ранку їй зателефонувала бригадир ТзОВ «Вітапласт» Лабойко Г. Ф. та повідомила, що працівників не пускають на підприємство незнайомі люди, які представились новими власниками приміщень в яких розташоване виробництво. Далі, коли ОСОБА_1 приїхала на роботу, її допустили в приміщення, де вона на прохання Васильківа В. В. забрала печатки ПП «Едель» та ТзОВ МГ «Едельвейс-Тур» і кошти у розмірі 10 000 грн.

Після цього, 27.11.2018 ОСОБА_1 ще раз була на території підприємства де готувала звіти ТзОВ «Вітапласт» за жовтень 2018 року. Договору купівлі-продажу устаткування свідок не знайшла, однак знайшла накладні про продаж основних засобів ПП «Едель» на користь ТзОВ «Вітапласт», які так і залишились на місці.

Другий свідок - ОСОБА_2 повідомила, що працювала на посаді фасувальника та пізніше бригадира у ПП «Едель» до 31.03.2017, після чого її разом з усіма працівниками було звільнено з ПП «Едель» та з квітня 2017 року прийнято на роботу до ТзОВ «Вітапласт», де вона працювала до 31.03.2018. Свідок зазначила, що коли вона прийшла на роботу 07.11.2018 о 8:35 год., її не впустили на територію виробництва невідомі люди, які повідомили що вона тут більше не працює. Чоловіки, які представились працівниками банку з Києва, змінили замки на всіх будівлях, після чого допустили ОСОБА_2 у виробничий цех, для того щоб вона забрала особисті речі. Після цього, всіх випустили за межі території підприємства. На брамі території підприємства стояла охорона, якої раніше не було.

Третій свідок - ОСОБА_3 повідомила, що влаштувалась на роботу у ТзОВ «Вітапласт» з серпня 2017 року на посаду фасувальника, а з 01.01.2018 перейшла на посаду комірника. Свідок зазначила, що вся продукція на складі сировини знаходилась на окремих стелажах, на яких кріпилась інформація щодо виду сировини. Також ОСОБА_3 повідомила, що 07.11.2018 коли вона прийшла на роботу близько 08:40 год., ОСОБА_2 сказала їй що їх не пускають на роботу. На території підприємства стояли невідомі люди, які представились представниками київського банку. Вони просили віддати ключі від складу готової продукції та від складу сировини, на що ОСОБА_3 відповіла, що без відома керівництва ключі не передасть. Свідка допустили до виробничого приміщення щоб забрати особисті речі, після чого випустили за територію і закрили виробниче приміщення своїми замками. Після того як приїхав директор Васильків В. В. і його не допустили на територію підприємства, він сказав всім працівникам їхати додому.

Обставини справи встановлені судом.

31.05.2013 між ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" та ПП "Едель" було укладено кредитний договір № 00006.13-CBD.108. Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії на наступних умовах; сума кредиту - 1 200 000, 00 доларів США та 5 190 000, 00 грн, строк користування кредитом - до 30 травня 2018 року, платою за користування кредитом - 10 % річних для частин кредиту, наданих у доларах США, для частин кредиту, наданих у гривні - 10 % річних (щомісячно) по 14.12.2014 (включно), 18 % річних (щомісячно) з 15.12.2014 року (з урахуванням умов, викладених в додатковому договорі № 3 від 20.12.2013).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 31.05.2013 № 00006.13-CBD.108, між ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" та ПП "Едель" було укладено договір іпотеки від 31.05.2013 № 00006.13-CBD/PL.108 щодо нерухомого майна ПП «Едель» за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, а саме: виробнича будівля, позначена в плані під літерою К-1-2, загальною площею 2 670, 3 кв.м, нежитлова будівля (навіс з воротами), позначена в плані під літерою Г'-1, загальною площею 170, 2 кв.м, нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151, 8 кв.м., іпотекодержателем за яким виступало ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі № 914/2455/17 стягнуто на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" суму заборгованості згідно кредитного договору від 31.05.2013 № 00006.13-CBD.108 в розмірі 1 200 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 31 788 000 грн, звернувши стягнення на заставлене майно ПП «Едель» згідно іпотечного договору від 31.05.2013 № 00006.13-CBD/PL.108, шляхом визнання за ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" права власності на предмет іпотеки.

14.03.2018, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі 914/2455/17, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ "Міжнародний інвестиційний банк" було зареєстровано право власності на об`єкти нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28.

Як вбачається з інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28 зареєстровані ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт».

30.10.2018 приватним виконавцем ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження № 57552323 з примусового виконання наказу від 01.08.2016, виданого Господарським судом м. Києва у справі № 910/12757/16, про стягнення з ПП «Едель» на користь АТ "Міжнародний інвестиційний банк" 3 882 241, 44 грн та 25 500 грн витрат, пов`язаних із вирішенням спору третейським судом.

В межах виконавчого провадження № 57552323, приватним виконавцем ОСОБА_4 08.11.2018 та 28.02.2019 було проведено опис та арешт майна боржника ПП «Едель» у нежитловому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, за результатом якого було складено відповідні постанови про опис та арешт майна боржника, а саме:

- постанова від 08.11.2018 про опис та арешт такого майна:

1. Пристрій для дозування мод. ВП-52 (1 шт.);

2. Пристрій для пакування № FФ-17;

3. Стелажі металеві 6 м. х 2,5 м.;

4. Готова продукція: гірчичні пакети (16 ящиків по 120 пакувань);

5. Папір для пакування (2 ящика);

6. Сушильна камера (колір: сірий з чорним);

7. Сушильна машина на 8 відділень ГФ-9;

8. Етикетка для пакування (43 шт.);

9. Електрощиток (1 шт.);

10. Фасувальний апарат ГФ-8 (2 шт.);

11. Фасувальний апарат № ГФ-15;

12. Фасувальний апарат № ГФ-14;

13. Фасувальний апарат № ГФ-12 (синього кольору, 3 шт.);

14. Фасувальний апарат "SniringWraping Machine" EKH 455 (2 шт.);

15. Системний блок марки "Пріоритет";

16. Монітор LG чорного кольору;

17. Принтер HP laser jet 1020;

18. Пластикова пляшка в мішках (64 шт.);

19. Гірчичні пакети дитячі (3 ящика по 120 шт.);

20. Трави череди лікарської (40 мішків);

21. Кора дуба не подрібнена (86 мішків);

22. Корінь аіру (14 мішків);

23. Корінь кульбаби (1 мішок 17 кг);

24. Кора крушини (15 мішків);

25. Бруньки берези (4 мішка);

26. Листя брусниці (15 мішків);

27. Листя шавлії (4 мішка);

28. Бруньки сосни (5 мішків);

29. Кукурудзяні рильця (4 мішка);

30. Лист кропиви (18 мішків);

31. Eplusokun (7 мішків);

32. Подорожник (7 мішків);

33. Трава споришу (40 мішків);

34. Трава чистотілу (12 мішків);

35. Трава мати-і-мачухи (18 мішків);

36. Листя м`яти (8 мішків);

37. Квіти ромашки (40 мішків);

38. Мішки з невідомим вмістом (сировина - 13 шт.);

39. Шишки хмелю (1 мішок, 106 кг);

40. Яблуко сушене (20 мішків);

41. Листя сени (5 мішків);

42. Квіти та листя глоду (14 мішків);

43. Насіння льону (5 мішків);

44. Трава грициків (7 мішків);

45. Трава меліси (35 мішків);

46. Квіти цмину (10 мішків);

47. Подрібнювач синього кольору (2 шт.);

48. Подрібнювач коричневого кольору (2 шт.);

49. Dust corrector ST300 (3 шт.);

50. Автонавантажувач (серійний № 4124, ЕВ687.22.10.20);

51. Рохла електрична "Jungheinrich" ЕМС 110 2004 р.в.;

52. Сейф металевий (12 шт.);

53. Пристрій "Kern" ABJ (1 шт.);

54. Пристрій "Kern" (1 шт.);

55. Принтер HP laser jet 4200 EN (1 шт.);

56. Системний блок сірого кольору (1 шт.);

57. Монітор "LG" чорного кольору (2 шт.);

58. Телефон "Panasonic" білого кольору (1 шт.);

59. Пристрій сірого кольору круглої форми;

60. Електропіч "СНОЛ" 4/100 N4 ПР;

61. ІОN номер лабораторний 1.160м;

62. Крісло офісне (12 шт.);

63. Шафи (12 шт.);

64. Системний блок білого кольору (1 шт.);

65. Монітор "Велд" чорного кольору (2 шт.);

66. Сканер сірого кольору (1 шт.);

67. Ксерокс Gastetner 3502 (1 шт.);

68. Стіл круглий (1 шт.);

69. Крісло чорного кольору (6 шт.);

70. Крісло чорного кольору (11 шт.);

71. Диван з трьох частин (1 шт.);

72. Електрична батарея білого кольору;

73. Вентилятор "Атлант" (1 шт.);

74. Ноутбук "Dell" inspiron N7010 сер № 2PJC7R1;

75. Телефон "Panasonic" білого кольору (1 шт.);

76. Стіл офісний (2 шт.);

77. Стіл скляний на металевих ніжках (1 шт.);

78. Шафа (1 шт.);

79. Лампа білого кольору (1 шт.);

80. Монітор "LG" чорного кольору (1 шт.);

81. Монітор "Philips" чорного кольору (1 шт.);

82. Системний блок чорного кольору (3 шт.);

83. Принтер HP laser jet 4250 dtn;

84. Сканер "Epson" чорного кольору (2 шт.);

85. Факс "Panasonic" чорного кольору (2 шт.);

86. Шафа (6 шт.);

87. Стіл офісний (5 шт.);

88. Принтер HP laser jet 4000 tn;

89. Системний блок чорного кольору (1 шт.);

90. Монітор "HP" чорного кольору (1 шт.);

91. Стіл офісний (4 шт.);

92. Шафа офісна (4 шт.);

93. Системний блок (22 шт.);

94. Монітор комп`ютерний (22 шт.);

95. Ксерокс "Nashuatec" (1 шт.);

96. Батарея масляна (1 шт.);

97. Міні-кондиціонер ВЕК (1 шт.);

98. Принтер (6 шт.);

99. Блок безперебійного живлення (6 шт.);

100. Крісло офісне (14 шт.);

101. Аудіо колонки (1 шт.).

- постанова від 28.02.2019 про опис та арешт такого майна:

1. Пластир бактерицидний дитячий (39 ящ. по 160 шт.);

2. Пластир бактерицидний прозорий (5 уп. по 160 шт.);

3. Пластир економічний (26 уп. по 160 шт.);

4. Пластир економічний (5 уп. по 160 шт.);

5. Фіто-чай Едель-41 з трави хвощу (2 ящ. по 160 шт.);

6. Фіто-чай Едель-2 з квітів лікарської нагідки (1 ящ. по 100 шт.);

7. Фіто-чай Едель-37 з квітів липи (3 ящ. по 100 шт.);

8. Фіто-чай Едель-19 з квітів ромашки (3 ящ. по 100 шт.);

9. Фіто-чай Едель-3 з кори крушини (1 уп. по 100 шт.);

10. Фіто-чай Едель-16 з трави чебрецю (3 уп. по 100 шт.);

11. Фіто-чай Едель-2 з квітів нагідки (3 уп. по 100 шт.);

12. Фіто-ванна для купання дітей з квітів календули (6 уп. по 100 шт.);

13. Фіто-ванна для купання дітей з квітів ромашки (13 уп. по 100 шт.);

14. Фіто-ванна для купання дітей з травами меліси (5 уп. по 42 шт.);

15. Фіто-ванна для купання дітей з кори дуба (1 уп. по 42 шт.);

16. Фіто-ванна для купання дітей з квітами лаванди (12 уп. по 42 шт.);

17. Фіто-ванна для купання дітей з трави череди (3 уп. по 40 шт.);

18. Фіто-чай Едель-1 з квітів цмину піщаного (3 уп. по 40 шт.);

19. Фіто-чай Едель-58 з квітів та листя глоду (4 уп. по 60 шт.);

20. Пластир економічний (4 уп. по 160 шт.);

21. Фіто-чай Едель-54 з квітів лаванди (8 уп. по 60 шт.);

22. Фіто-чай Едель-37 з квітів липи (5 уп. по 60 шт.);

23. Фіто-чай Едель-24 з листя брусниці (3 уп. по 60 шт.);

24. Фіто-чай Едель-20 з листя м`яти (2 уп. по 60 шт.);

25. Фіто-чай Едель-62 з листя стевії(2 уп. по 60 шт.);

26. Фіто-чай Едель-17 з шишок хмелю (5 уп. по 40 шт.);

27. Фіто-чай Едель-38 з бруньок сосни (1 уп. по 60 шт.);

28. Фіто-чай Едель-69 ісландський мох (1 уп. по 60 шт.);

29. Фіто-чай Едель-61 з пагонів чорниці (1 уп. по 60 шт.);

30. Фіто-чай Едель-64 з стулок квасолі (5 уп. по 40 шт.);

31. Фіто-чай Едель-5 з насіння льону посівного (3 уп. по 80 шт.);

32. Фіто-чай Едель-29 з плодів кмину (1 уп. по 80 шт.);

33. Фіто-чай Едель-51 з плодів фенхелю (1 уп. по 60 шт.);

34. Фіто-чай Едель-21 з бруньок берези (4 уп. по 80 шт.);

35. Фіто-чай Едель-52 з плодів глоду (5 уп. по 80 шт.);

36. Фіто-чай Едель-34 з плодів шипшини (1 уп. по 80 шт.);

37. Фіто-чай Едель-28 з плодів калини (10 уп. по 80 шт.);

38. Фіто-чай Едель-33 з плодів чорниці (2 уп. по 80 шт.);

39. Фіто-чай Едель-6 з горобини чорної (5 уп. по 60 шт.);

40. Фіто-чай Едель-32 з плодів смородини (2 уп. по 80 шт.);

41. Фіто-чай Едель-43 з трави материнки (12 уп. по 60 шт.);

42. Фіто-чай Едель-35 з трави цикорію (2 уп. по 60 шт.);

43. Фіто-чай Едель-16 з трави чебрецю (4 уп. по 60 шт.);

44. Фіто-чай Едель-44 з трави спорину (1 уп. по 60 штр.);

45. Фіто-чай Едель-7 з трави ерви (2 уп. по 60 шт.);

46. Фіто-чай Едель-8 з трави звіробою (5 уп. по 60 шт.);

47. Фіто-чай Едель-53 з трави грищиків (10 уп. по 60 шт.);

48. Фіто-чай Едель-13 з трави собачої кропиви (4 уп. по 60 шт.);

49. Фіто-чай Едель-50 з трави чистотілу (3 уп. по 60 шт.);

50. Пластир перцевий перфорований "Український з перцем" № 1 10см*15см (8 уп. по 1300 шт.);

51. Пластир першої допомоги "Сантавік" 19см*72см (11 уп. по 42 пор. по 100 шт.);

52. Гірчичні пакети перцеві (6 кор. по 120 пакувань);

53. Гірчичні пакети дитячі 52*52*10 (3 уп. по 120 пакувань);

54. Ящики для тари пластикові 0,8*0,6*0,45 (17 шт.);

55. Ящики для тари пластикові 0,8*0,6*0,45 (5 шт.).

Опис та арешт вищезазначеного майна було проведено приватним виконавцем ОСОБА_4 в присутності двох понятих та за відсутності представника ПП «Едель».

Позивач заявляє, що описане та арештоване майно згідно постанов приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 та від 28.02.2019 належить йому на праві приватної власності, а не ПП «Едель». В підтвердження зазначеного позивач посилається на укладений між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» договір купівлі-продажу майна від 01.11.2016, видаткові накладні ПП «Едель» про передачу матеріальних цінностей та прибуткові накладні про отримання матеріальних цінностей ТзОВ «Вітапласт», а також реєстри зареєстрованих податкових накладних ТзОВ «Вітапласт» за період 2016-2018 років, отримані від Головного управління ДФС у Львівській області на адвокатський запит представника позивача. У зв`язку із тим що з 07.11.2019 АТ "Міжнародний інвестиційний банк" не допускає директора та працівників ТзОВ «Вітапласт» до офісних та виробничих приміщень за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, позивач не може отримати та представити суду оригінали вищевказаних договору купівлі-продажу та видаткових і прибуткових накладних. Тому, позивач долучив до матеріалів справи копію дубліката договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016, укладеного між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», та копії дублікатів прибуткових накладних за період з 08.11.2016 по 31.03.2019, які були виготовлені на підставі копій та даних програми 1С бухгалтерії, за результатами проведення службового розслідування щодо втрати вказаних документів комісією у складі директора та працівників ТзОВ «Вітапласт»: Васильківа В. В., ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оформленого актом від 23.08.2019. Однак, суд зауважує, що у вказаному акті серед переліку визнаних комісією безповоротно втраченими документів відсутні вищезгадані договір купівлі-продажу від 01.11.2016 та прибуткові накладні за період з 08.11.2016 по 31.03.2017.

Суд встановив, що по рахунках ПП «Едель», відкритих в АТ «ОКСІ Банк» та АТ «Кредобанк», жодних коштів за договорами у період з 01.01.2016 по 01.04.2019 від ТзОВ «Вітапласт» до ПП «Едель» не надходило, що вбачається із виписок по рахунках відповідача-2 у вказаних банках (копії яких містяться в матеріалах справи). На це представник позивача повідомив суду, що повний розрахунок за договором купівлі-продажу майна від 01.11.2016 сторони відстрочили до 31.12.2021 року, а частина здійснених ПП «Едель» оплат по договору від 01.11.2016 проходила через касу підприємства, тому такі оплати не відображені у банківських виписках.

Крім того, дослідивши матеріали справи суд встановив, що найменування арештованого обладнання згідно постанови приватного виконавця від 08.11.2018 не збігається з найменуванням такого обладнання у поданих позивачем до суду податкових накладних за 2016, 2017 роки. Також, частина майна, описаного у постанові про опис та арешт майна від 08.11.2018 не зазначена у поданих позивачем реєстрах податкових накладних. Наведені обставини також встановлені Західним апеляційним господарським судом у постанові від 05.08.2019 у справі № 914/560/19, якою суд скасував заходи забезпечення позову застосовані Господарським судом Львівської області згідно ухвали від 01.04.2019 у справі № 914/560/19.

На обґрунтування підстав ведення ТзОВ «Вітапласт» своєї господарської діяльності за адресою: вул. Конюшинна, 28 у м. Львові, останній представив суду копію договору оренди нежитлових приміщень від 29.12.2016, укладеного між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт», акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 29.12.2016, договір між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт» від 27.12.2016 № 533/54 про спільне використання технологічних електричних мереж.

Позивач, вважаючи порушеним своє право власності, звернувся з даним позовом до суду із вимогами про визнання за ним права власності на майно, описане та арештоване згідно постанов приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 та від 28.02.2019, та про скасування арешту вказаного майна.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивач, звернувшись з даним позовом до суду посилається на те що все майно описане приватним виконавцем ОСОБА_4 у постановах від 08.11.2018 та від 28.03.2019, як майно ПП «Едель», було передане у власність ТзОВ «Вітапласт» на підставі договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016, згідно видаткових накладних ПП «Едель» про передачу матеріальних цінностей та прибуткових накладних про отримання матеріальних цінностей ТзОВ «Вітапласт». Суд зауважує, що оригіналів названих документів суду не представлено, а також не надано доказів здійснення позивачем оплат на користь ПП «Едель» по договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016, у видаткових та прибуткових накладних, долучених позивачем до позовної заяви немає посилання на вказаний договір.

Суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи копії дублікатів договору купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та прибуткових накладних, які були відновлені директором позивача за результатами проведення службового розслідування комісією у складі працівників ТзОВ «Вітапласт»: Васильків В. В. , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , оформленого актом від 23.08.2019, не можуть вважатися достатніми доказами для визнання за позивачем права власності на спірне майно. Суд звертає увагу, що в акті про проведення службового розслідування від 23.08.2019 серед переліку визнаних комісією безповоротно втраченими документів відсутній договір купівлі-продажу майна від 01.11.2016 та прибуткові накладні за період з 08.11.2016 по 31.03.2019, оскільки втраченими комісією визнано перелік документів за період з 21.09.2019 по 07.11.2019.

Позивач в обґрунтування позовних вимог також посилається на реєстр зареєстрованих податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» у зв`язку з реалізацією товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 років, отриманий від Головного управління ДФС у Львівській області на адвокатський запит представника позивача. Однак, слід зауважити, що поданий реєстр містить інформацію про зареєстровані податкові накладні ТзОВ «Вітапласт» лише до 18.04.2017.

Суд, дослідивши вказаний реєстр встановив, що найменування арештованого обладнання згідно постанови приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 не збігається з найменуванням такого обладнання у поданому позивачем до суду реєстрі податкових накладних за 2016, 2017 роки, а частина майна, описаного у постанові про опис та арешт майна від 08.11.2018, не зазначена у вказаному реєстрі. Разом з тим, суд враховує те, що у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 914/560/19, з розгляду апеляційної скарги про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Львівської області щодо даного спору згідно ухвали від 01.04.2019, апеляційний суд встановив наступне:

- із реєстру податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 р.р. неможливо встановити, що ТзОВ «Вітапласт» придбало у ПП «Едель» саме майно, описане згідно постанови про опис та арешт майна від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у виконавчому провадженні № 57552323, оскільки вказане майно відрізняється за характеристиками, найменуванням, маркою, кількістю тощо;

- значна кількість майна, описаного у постанові про опис та арешт майна від 08.11.2018 не зазначена у поданих заявником реєстрах податкових накладних (зокрема, пристрій для дозування мод. ВП-52, Пристрій для пакування № FФ-17,Фасувальний апарат ГФ-8 (2 шт.), Фасувальний апарат № ГФ-15, Фасувальний апарат № ГФ-14, Фасувальний апарат № ГФ-12 (синього кольору, 3 шт.), Фасувальний апарат "SniringWraping Machine" EKH 455 тощо);

- інше описане майно, як от пластир бактерицидний (в ящиках), фіто-чай «Едель» (в упаковках та ящиках) не ідентифікують його за ознаками, за якими можна встановити, що це те майно, яке зазначене в реєстрах податкових накладних.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, яким підтверджується виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на дату їх складання.

Таким чином, поданий позивачем реєстр податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 років, не може слугувати належним, достатнім та самостійним доказом набуття позивачем права власності на спірне майно, враховуючи також те, що такий доказ не є правовстановлюючим документом, що підтверджує передачу майна у власність позивача.

Позивач зазначає, що з квітня 2017 року на території за адресою: вул. Конюшинна, 28 у м. Львові здійснювало господарську діяльність лише ТзОВ «Вітапласт», відповідно вся виготовлена продукція, яка була описана приватним виконавцем ОСОБА_4 згідно постанови від 28.02.2019 належить позивачу. В підтвердження зазначеного позивач посилається на договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016 укладений з ПП «Едель» та акт прийому-передачі нежитлових приміщень, договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016, укладений між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт», а також баланси та звіти про фінансові результати ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» за 2016 - 2017 роки.

Однак, суд звертає увагу, що договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016, який позивач зазначає як правову підставу користування нежитловими приміщеннями площею 2 670, 3 кв. м, за адресою: вул. Конюшинна, 28, м. Львів, був підписаний з обох сторін директором Васильківим В. В. та був укладений щодо майна переданого в іпотеку АТ «Міжнародний інвестиційний банк», без згоди іпотекодержателя. Доказів зворотного позивач суду не надав. Таким чином, суд встановив нікчемність вказаного договору, оскільки такий договір було укладено без обов`язкової згоди іпотекодержателя об`єкта оренди - АТ "Міжнародний інвестиційний банк".

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, виходячи із наведеного суд зазначає, що оскільки АТ «Міжнародний інвестиційний банк» не надавало дозволу ПП «Едель» на укладення договору оренди нежитлових приміщень, що перебували в іпотеці банку, договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016 укладений між ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» є нікчемним та не створює юридичних наслідків для його сторін. Також, суд зауважує, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 27.12.2016, укладений між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТзОВ «Вітапласт», на який посилається позивач, не підтверджує факту здійснення позивачем господарської діяльності за адресою: вул. Конюшинна, 28 у м. Львові, оскільки у вказаному договорі не зазначено за якою саме адресою повинно відбуватись електропостачання.

Крім того, суд зазначає, що надана до суду фінансова звітність ПП «Едель» та ТзОВ «Вітапласт» у вигляді балансів та звітів про фінансові результати за 2016 - 2017 роки, не є первинними документами, які містять інформацію про зміст господарської операції щодо придбання ТзОВ «Вітапласт» у ПП «Едель» спірного майна, відповідно також не може підтверджувати право власності позивача на спірне майно.

Суд звертає увагу, що дії та рішення приватного виконавця ОСОБА_4 про опис та арешт майна згідно постанови від 28.02.2019, в межах виконавчого провадження № 57552323, оскаржувались ПП «Едель» у справі № 910/12757/16. За результатом розгляду вказаної скарги Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16, у якій суд встановив, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові є ПП «Едель», що підтверджується матеріалами справи. А також суд звернув увагу на те, що описане майно боржника було виготовлено у 2018 році, а не 2016-2017 роках, як зазначає скаржник, посилаючись на реєстри зареєстрованих податкових накладних за 2016 та 2017 роки. Ухвала суду від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16 була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019.

У вказаній постанові Північний апеляційний господарський суд, щодо зауважень скаржника про те, що приватний виконавець ОСОБА_4 при здійсненні виконавчого провадження, в порушення вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, 28.02.2019 провела опис та арешт майна у ВП № 57552323 без огляду жодних бухгалтерських документів, зробив висновки про наступне:

- на приватного виконавця не покладається зобов`язання здійснювати арешт й опис майна лише на підставі відомостей бухгалтерського обліку;

- норми Закону України «Про виконавче провадження» не забороняють приватному виконавцю виявляти майно боржників - юридичних осіб безпосередньо в місці знаходження;

- відсутність відомостей бухгалтерського обліку та при умові наявності достатніх підстав, які вказують на здійснення юридичною особою - боржником фактичної діяльності за певною адресою і безпосередній виїзд виконавця за такою адресою, що підтверджує наявність майна та/або виробничих потужностей боржника - юридичної особи, дає всі підстави приватному (державному) виконавцю для опису й арешту такого виявленого майна боржника - юридичної особи;

- виявлення майна боржника - юридичної особи та подальший опис та арешт такого майна відбувається незалежно від присутності (відсутності) керівника та/або представника юридичної особи - боржника, майно якого буде описане та арештоване. Отже, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано, що приватний виконавець ОСОБА_4 при здійсненні виконавчого провадження порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме, в ході проведення опису та арешту майна 28.02.019 помилково, без огляду жодних бухгалтерських документів, включила до опису та наклала арешт на відповідне рухоме майно, колегією суддів відхиляються, оскільки закон не покладає на виконавця обов`язку вчиняти відповідну виконавчу дію лише після дослідження відомостей бухгалтерського обліку боржника. Водночас, доводи апеляційної скарги щодо відсутності боржника під час проведення опису та арешту майна, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки законом не передбачено, що така виконавча дія проводиться виключно за участі боржника.

Позивач зазначив, що обставини встановлені в ухвалі суду не можуть вважатися преюдиційними, з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України, яка передбачає що доказуванню не підлягають обставини встановлені рішенням суду. А оскільки ухвала суду є судовим рішенням, але не є рішенням суду, в розумінні ст. 75 ГПК України, позивач вважає що встановлені обставини в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16 не можуть братися судом до уваги у даній справі.

Щодо наведеного заперечення суд зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням преамбули та статті 6 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99) і від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на зазначене, враховуючи той факт що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16 була переглянута Північним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку та залишена без змін постановою апеляційного суду від 09.07.2019, преюдиційність висновків якого не може бути заперечена, суд не приймає до уваги вищезазначені заперечення позивача.

З позовної заяви вбачається, що звертаючись з даним позовом до суду про визнання права власності на майно та скасування арешту майна, позивач визначив в якості відповідача-3 приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4, яка постановами від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у ВП № 57552323 наклала арешт на спірне майно.

В процесі розгляду даного спору, приватним виконавцем ОСОБА_4 було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3, згідно якого останній просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 02.10.2019 у справі № 904/51/19. Так, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що вимоги позивача до приватного виконавця про звільнення майна з-під арешту, заявлені в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, не підлягають вирішенню у господарських судах і закриття провадження у справі є правильним з мотивів відсутності спору між позивачем та приватним виконавцем щодо права власності на спірне майно, а позивач наділений правом звернутися до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на дії приватного виконавця.

Таким чином, враховуючи наведену позицію Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що вимоги позивача про визнання права власності та про скасування арешту майна, накладеного постановами Приватного виконавця ОСОБА_4 від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у ВП № 57552323, заявлено до господарського судув порядку позовного провадження до приватного виконавця, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог заявлених до відповідача-3 - Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4

Щодо заяви відповідача-1 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки частину спірного майна було реалізовано приватним виконавцем на електронних торгах ДП «СЕТАМ», що підтверджується відповідними актами про проведені електронні торги (копії яких містяться в матеріалах справи), а також частину майна було передано стягувачу в рахунок погашення боргу згідно постанови приватного виконавця ОСОБА_4 від 29.08.2019 та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 29.08.2019 у виконавчому провадженні № 57552323, та неефективністю обраного позивачем способу захисту права власності, то суд зазначає, що продаж майна на прилюдних торгах реалізованого в порядку встановленому для примусового виконання судових рішень, не припиняє існування вказаного майна як об`єкта цивільно-правових відносин та не позбавляє позивача права на звернення до суду із вимогами про визнання права власності на це майно. При цьому, співвідповідачем у такому спорі повинна бути особа, що придбала (набула) майно, однак позивач не звертався до суду про залучення покупців майна до участі у справі в якості співвідповідачів. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для закриття провадження у справі в частині зазначеного майна у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 31 та п. 35 постанови від 27.03.2019 у справі № 27/193, закон зобов`язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов`язаної особи - відповідача, а позов про визнання права власності пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи все вищезазначене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що позивачем не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження факту належності йому спірного майна на праві власності. Крім того, суд вважає за можливе застосування преюдиції у даній справі, передбаченої ч. 4 ст. 75 ГПК України, яка випливає із ухвали Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/12757/16 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у цій же справі, згідно яких судом встановлено, зокрема, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові (які є предметом спору у даній справі) є ПП «Едель».

Також, суд вважає преюдиціальними обставини встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 914/560/19, а саме, що із реєстру податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вітапласт» на реалізацію товарно-матеріальних цінностей ПП «Едель» за період 2016-2018 років неможливо встановити, що ТзОВ «Вітапласт» придбало у ПП «Едель» саме майно, описане згідно постанови про опис та арешт майна від 08.11.2018 та від 28.02.2019 у виконавчому провадженні № 57552323, а значна кількість майна, описаного у постанові від 08.11.2018 не зазначена у вказаних реєстрах податкових накладних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 у справі № 914/127/19 було відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк» до Приватного підприємства «Едель» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт» про усунення перешкод у користування нежитловими приміщеннями шляхом виселення. Однак, постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 914/127/19, вказане рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, усунуто перешкоди Акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк» шляхом виселення Приватного підприємства «Едель» з приміщень на вул. Конюшинна, 28 у місті Львові. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при проведенні виконавчих дій 08.11.2018 р. та 28.02.2019 р. у виконавчому провадженні ВП № 57552323 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4 описала та арештувала майно ПП «Едель» за адресою: м.Львів, вул. Конюшинна, 28. докази про відчуження якого відповідач не надав.

Таким чином, на підставі зазначеного суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Щодо заяви керівника відповідача-2 про визнання позову, то відповідно до ст. 191 ГПК, у разі визнання відповідачем позову, суд може ухвалити рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав, однак суд не може прийняти визнання позову, якщо воно суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб. Зважаючи на обставини викладені вище, визнання позову відповідачем-2 порушує права та інтереси відповідача-1, як стягувача у виконавчому провадженні ВП № 57552323, тому суд не вбачає підстав для прийняття заяви відповідача-2 про визнання позову та задоволення з цих підстав позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 - приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4 - закрити.

2. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.12.2019.

Суддя Манюк П.Т.