Ухвала суду № 86002730, 25.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

25.11.2019м. ДніпроСправа № 904/5025/18Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву від 14.11.2019 № 194/07 Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про розстрочення виконання рішення суду від 29.01.2019 у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 28 416 010 грн. 56 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 20.09.2016 № 4635/1617-ТЕ-5

Представники:

від стягувача (позивача): Андрійко Є.Л., дов. № 14-182 від 13.05.2019, адвокат;

від заявника (боржника, відповідача): Демченко А.Г., дов. № 9 від 24.01.2019, адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та постановою Верховного Суду від 20.08.2019, позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 677 535 грн. 44 коп. пені, 3 006 017 грн. 42 коп. 3% річних, 7 948 408 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 393 120 грн. 72 коп. витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.

07.06.2019 на виконання вказаного рішення судом видано наказ.

15.11.2019 на адресу суду надійшла заява Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про розстрочення виконання рішення суду від 29.01.2019 строком на один рік із щомісячною сплатою боргу рівними частинами, згідно з наданим графіком, починаючи з грудня 2019. В обгрунтування поданої заяви зазначає, що знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі; має стратегічне значення для регіону, метою діяльності якого є безперебійне постачання споживачам теплової енергії; не є кінцевим споживачем теплової енергії; сплачує за договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вчасно. Однак заявник потребує часу для належного виконання рішення суду від 29.01.2019 та можливості сплати щомісячних чергових платежів протягом року.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2019 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 25.11.2019.

25.11.2019 позивач надав до суду заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, в яких вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Позивач зазначає, що відповідач не надав доказів наявності виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду; заборгованість за рішенням виникла з вини відповідача; позивач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а також знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі.

25.11.2019 у судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву у повному обсязі, просив її задовольнити; представник позивача просив у задоволенні заяви відмовити.

У судовому засіданні 25.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Таким чином, обов`язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які відповідач повинен довести відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В обґрунтування викладених у заяві вимог відповідач посилається на такі обставини:

- знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі;

- має стратегічне значення для регіону, метою діяльності якого є безперебійне постачання споживачам теплової енергії;

- не є кінцевим споживачем теплової енергії;

- сплачує за договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вчасно.

На підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем до матеріалів справи надано баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2019, договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 02.11.2018, укладені між КПТМ "Криворіжтепломережа" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а також довідку щодо виконання заявником цих договорів станом на 01.10.2019.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що розстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

За встановлених обставин, враховуючи, що:

- посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення;

- скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- заявником не наведено конкретних поважних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- заявник до цього часу не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості;

- надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (розстрочка) буде порушенням права власності позивача у розумінні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду від 29.01.2019.

Керуючись ст. ст. 232-235, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 у справі № 904/5025/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.11.2019.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України, до Центрального апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь