Ухвала суду № 85998288, 28.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/764

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 листопада 2019 року м. Київ № 640/23017/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи

товариства з обмеженою відповідальністю «Екта Буд»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Екта Буд» (надалі - позивач), юридична адреса: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 256, поштова адреса: 04080, місто Київ, вулиця В. Хвойки, будинок 21 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач 1), адреса: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1091536/42578932 від 01 березня 2019 року та №1078659/42578932 від 15 лютого 2019 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13100/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13101/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13107/42578932/2 від 06 березня 2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

1) від 11 січня 2019 року за №10 на суму 22600,00 грн, у тому числі ПДВ 3766,67 грн;

2) від 23 січня 2019 року за №33 на суму 63904,00 грн, у тому числі ПДВ 10650,67 грн;

3) від 25 січня 2019 року за №25 на суму 35500,00 грн, у тому числі ПДВ 5916,67 грн;

4) від 29 січня 2019 року за №28 на суму 71000,00 грн, у тому числі ПДВ 11833,33 грн;

5) від 29 січня 2019 року за №29 на суму 34750,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 5791,67 грн, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Екта Буд».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються:

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач також просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13100/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13101/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13107/42578932/2 від 06 березня 2019 року.

В той же час, зі змісті вказаних рішень вбачається, що вони прийняті не комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а комісією Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг, а саме,

- рішення №13100/42578932/2 від 06 березня 2019 року прийнято за результатом розгляду скарги позивача на рішення №1082048/42578932 від 20 лютого 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №25 від 25 січня 2019 року;

- рішення №13101/42578932/2 від 06 березня 2019 року прийнято за результатом розгляду скарги позивача на рішення №1082050/42578932 від 20 лютого 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №28 від 29 січня 2019 року;

- рішення №13107/42578932/2 від 06 березня 2019 року прийнято за результатом розгляду скарги позивача на рішення №1082049/42578932 від 20 лютого 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №29 від 29 січня 2019 року.

Тобто, позивачу необхідно конкретизувати рішення якої саме комісії Державної фіскальної служби України він просить визнати протиправними та скасувати.

Більш того, суд зазначає, що у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 цієї ж постанови Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 затверджено Положення про Державну податкову службу України, у відповідності до пункту 1 якого Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17 травня 2019 року до реєстру було внесено запис про реєстрацію Державної податкової служби України, як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43005393) (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

В той же час, з 17 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування в стані припинення юридичної особи - Державної фіскальної служби України.

Тобто позивачу необхідно конкретизувати заявлені ним позовні вимоги в частині визначення вірного найменування відповідача 2.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржуються рішення №1082048/42578932 від 20 лютого 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №25 від 25 січня 2019 року; рішення №1082050/42578932 від 20 лютого 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №28 від 29 січня 2019 року; №1082049/42578932 від 20 лютого 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №29 від 29 січня 2019 року, прийняття яких стало підставою для звернення позивача з відповідними скаргами до Державної фіскальної служби України та прийняття останньою рішень №13100/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13101/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13107/42578932/2 від 06 березня 2019 року.

Більш того, згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вже зазначалось судом, частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Суд зауважує, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (надалі - Закон України від 24.10.2013 № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічні зміни не були внесені.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах встановлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Вказаний висновок Конституційного Суду України є релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Тобто, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.

Так, згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує:

1) рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1091536/42578932 від 01 березня 2019 року та №1078659/42578932 від 15 лютого 2019 року.

2) рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13100/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13101/42578932/2 від 06 березня 2019 року, №13107/42578932/2 від 06 березня 2019 року.

Враховуючи, що позивач звернувся до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами 22 листопада 2019 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду.

Проте, в порушення вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності його пропуску.

Крім того, у відповідності до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У преамбулі Закону України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлена у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921 гривень.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що оскаржувані позивачем рішення є окремими процесуальними документами, тобто, позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування не є похідними одна від одної, а тому сплаті підлягає судовий збір за кожну позовну вимогу окремо.

Більш того, позивачем також заявлені позовні вимоги немайнового характеру про зобов`язання Державної фіскальної служби України вчинити дії, а саме, зареєструвати податкові накладні зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

1) від 11 січня 2019 року за №10 на суму 22600,00 грн, у тому числі ПДВ 3766,67 грн;

2) від 23 січня 2019 року за №33 на суму 63904,00 грн, у тому числі ПДВ 10650,67 грн;

3) від 25 січня 2019 року за №25 на суму 35500,00 грн, у тому числі ПДВ 5916,67 грн;

4) від 29 січня 2019 року за №28 на суму 71000,00 грн, у тому числі ПДВ 11833,33 грн;

5) від 29 січня 2019 року за №29 на суму 34750,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 5791,67 грн, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Екта Буд».

Вказані позовні вимоги також не є похідними одна від одної, а тому сплаті підлягає судовий збір за кожну позовну вимогу окремо.

З урахуванням викладеного, загальний розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою становить 19210,00 грн.

Проте, позивачем до позовної заяви додано документ про сплату судового збору у розмірі 5763,00 грн, тобто позивачу необхідно надати суду документ про доплату судового збору у розмірі 13447,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки, з урахуванням положень частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України разом з її копією для відповідачів;

- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою разом з доказами поважності причин його пропуску;

- оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 13447,00 грн на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - UA988999980000034310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись статтями 122,123, 160-162, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Екта Буд» залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова