Рішення № 85997777, 27.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2019 року № 640/22299/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ФОП ОСОБА_1 доГоловного управління Держпраці у Київській області Заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівського Сергія Миколайовича Інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області Шевчука Сергія Олеговичапро визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування постанови, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, якому просить:

- визнати протиправними (незаконними) дії інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області Шевчука С.О. по складанню акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ 1662/1520/АВ/НД від 20.11.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову № КВ1662/1520/АВ/СПТД/ФС-706 від 11.12.2018 винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівським С.М. про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 372 300,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позов обґрунтовано тим, що до позивача протиправно застосовано штраф у розмірі 372 300,00 грн, оскільки письмової вимоги від 19.11.2018 року № 1662 про надання документів ним отримано не було, та відповідно подати витребувані документи ОСОБА_1 не мав змоги.

Окрім цього, позивач звертає увагу, що посадовими особами відповідача при складанні вказаної вище письмової вимоги та акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.11.2018 року № КВ № 1662/1520/АВ/НД було порушено вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295.

Головним управління Держпраці у Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що оскільки у ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування було встановлено явне порушення законодавства про працю, Головним управлінням Держпраці у Київській області було прийнято 11.12.2018 року постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1662/1520/АВ/СПТД/ФС-706.

В поданій до суду відповіді на відзив, позивач не погодився з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2018 року на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 19.11.2018 року № 1662, оформленого на підставі наказу від 16.11.2018 року № 4427, інспектором ГУ Держпраці у Київській області Шевчуком Сергієм Олеговичем винесено вимогу про надання документів, якою зобов`язано позивача у строк до 17 год. 00 хв. 20 листопада 2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно з переліком, наведеним у вимозі.

Відповідно до Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ1662/1520/АВ/НД від 20.11.2018, інспектором ГУ Держпраці у Київській області Шевчуком С.О. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 з питань додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.

Однак інспекційне відвідування не було проведено у зв`язку з ненадання для ознайомлення/завірених об`єктом відвідування копій (необхідне підкреслити) книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (Вимога №1662 від 19.11.2018, згідно переліку за п.п.1-18).

11 грудня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області Стахівським С.М., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, винено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1662/1520/АВ/СПТД/ФС-706, згідно з якою накладено на позивача штраф в сумі 372 300, 00 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало ненадання необхідних документів для здійснення інспекційного відвідування згідно Вимоги в порушення вимог абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Незгода з правомірністю дій інспектора праці по складанню акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, а також постановою про накладення штрафу, обумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України, ч.ч. 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» врегульований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (надалі Порядок №509).

Згідно цього Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Отже, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 Кодексу законів про працю України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, який набрав чинності 16 травня 2017 року (на далі - Порядок №295).

Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Порядок № 295) визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент в0иявлення порушення.

Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абз. 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 295.

Створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставо для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.

Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абз. 6 частини 2 статті 265 КЗпП України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності оскаржуваною постановою стало ненадання позивачем документів на виконання обов`язкової вимоги інспектора праці від 19.11.2018 року № 1662 та недопуск до інспекційного відвідування.

З наданої відповідачем до відзиву копії вимоги, судом встановлено, що позивачу надався строк для подання витребуваних документів до 17 год. 00 хв. 20.11.2018 року, ненадання яких і стало підставою для висновків про перешкоджання проведенню перевірки.

У той же час, суд звертає увагу, що позивачем заперечується факт отримання вказаної вимоги ним особисто, так само як і через представника.

Виходячи з визначення поняття представництва, встановленого ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, у разі представлення інтересів однієї сторони іншою, такі правовідносини мають бути оформлені, шляхом укладання відповідного договору, довіреності тощо.

У поданому до суду відзиві на позов, а також в наданій копії вимоги, не зазначено, ким саме було її отримано. При цьому, графа Вимоги «один примірник отримав(ла)» містить лише дату, без зазначення прізвища, ім`я та по батькові уповноваженої особи об`єкта відвідування.

Одночасно, вимога не містить в собі зазначення номеру рекомендованого листа, яким мала бути направлена вимога позивачу, у випадку неможливості її вручення наручно.

Жодних доказів та пояснень, які б свідчили про правомірність вручення даної вимоги уповноваженому представнику позивачу чи йому самому, відповідачем суду не надано, а відтак ним не доведено факту обізнаності позивача про існування Вимоги.

Посилання представника відповідача в наданому відзиві на те, що під час перевірки здійснювався виклик співробітників поліції судом відхиляються, як не підтверджені належними та допустимим доказами.

Окрім цього, суд звертає вагу, що виходячи з положень Порядку № 295, яким керувався відповідач приймаючи вказану вимогу, та яка відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України 18 серпня 2017 року № 1338, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п. 18).

Тобто, виходячи в вказаного пункту, вимога про надання документів, надсилається об`єкту відвідування одночасно з копією акта про неможливість проведення інспекційного відвідування. Втім, матеріалами справи встановлено, що вимогу відповідачем винесено 19.11.2018 року без складання акту, у той час, як акт, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову складено 20.11.2018 року.

Також матеріали справи не містять належних доказів аудіо-, фото-, відеофіксації, які б підтверджували перешкоджання посадовим особам відповідача у здійсненні інспекційного відвідування Позивача у спосіб ненадання ним до перевірки документів, що витребовувались вимогою.

Отже, вказані вище обставини в сукупності вказують на те, що відповідачем при здійсненні інспекційного відвідування порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та не доведено під час розгляду справи факту недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, що в свою чергу свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1662/1520/АВ/СПТД/ФС-706 від 11.12.2018 року, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними (незаконними) дії інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області Шевчука С.О. по складанню акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ 1662/1520/АВ/НД від 20.11.2018, задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.

Так, сама по собі суб`єктивна незгода особи з правомірністю дій відповідача, не є підставою для застосування судом відповідних способів захисту порушеного права, у випадку відсутності обставин порушення охоронюваних законом прав та інтересів особи оскаржуваними рішеннями, дією, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності порушених прав та інтересів позивача в зв`язку складанням акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ 1662/1520/АВ/НД від 20.11.2018, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що акт про неможливість інспекційного відвідування та дії по його складанню не мають жодного розпорядчого характеру по відношенню до позивача, не встановлюються /змінюють / припиняють будь-яких майнових прав суб`єкта господарювання, а отже, визнання протиправними дій інспектора по складанню акта не призведе до відновлення порушених майнових прав позивача, які (порушені права) виникли в зв`язку з прийняття суб`єктом владних повноважень постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243- 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову № КВ1662/1520/АВ/СПТД/ФС-706 від 11.12.2018 винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівським С.М. про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 372 300,00 грн.

3. В решті позову відмовити.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3723,00 (три тисячі сімсот двадцять три грн 00 коп.).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Головне управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович