Рішення № 85997409, 27.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року справа № 580/2447/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати заробітної плати за період з 01.07.2019 по 31.07.2019;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.07.2019 по 31.07.2019 у сумі 13932 грн. 48 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому всупереч вимог трудового законодавства не виплачено заробітну плату за липень 2019 року після поновлення його на роботі згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивач стверджує, що не зважаючи на наявність наказу про поновлення його на посаді відповідач не забезпечив належних умов праці та не виплачував заробітну плату, що є порушенням вимог законодавства України та міжнародних договорів. На думку позивача має бути застосоване коригування розміру середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів, що відбулось з 01.01.2019 на підставі відповідної постанови Кабінету Міністрів України, та стягненню підлягають кошти за вимушений прогул за 23 робочі дні.

Ухвалою суду від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 11.09.2019 без виклику учасників справи.

В позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.08.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи №580/2447/19 відмовлено.

02 вересня 2019 року відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначив, що з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18 наказом від 11.04.2019 №142-О Пенсійний Фонд України поновив позивача з 05.05.2018 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області. У структурі та штатному розписі відповідача на 2019 рік відсутня посада начальника УПФУ в Тальнівському районі, на якій поновлено позивача на підставі рішення суду. Згідно з відомостями ЄДРПОУ діяльність управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області припинено 04.04.2017. Отже, фонд оплати праці згідно з кошторисом видатків на утримання зазначеного Управління і підстави для нарахування та виплати позивачу заробітної плати саме відповідачем відсутні.

09 вересня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не заперечує факту, що він не розрахувався по заробітній платі за липень 2019 року. Станом на 31.03.2017 середньоденний заробітку на посадою начальник УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області складав 427,50 грн. З цього часу Кабінетом Міністрів України неодноразово підвищувались розміри посадових окладів, що є безумовною підставою для проведення коригування розміру середньоденної заробітної плати на коефіцієнт такого підвищення, що передбачено п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Позивач зазначає, що з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу середньоденний заробіток за його посадою з 01.01.2018 по 06.06.2018 складає: 524,70 грн х 1,35 = 708,36 грн.

Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Наказом Черкаського обласного управління Пенсійного фонду України від 16 серпня 2000 року №90/ос ОСОБА_1 (позивач у справі) був призначений з 16 серпня 2000 року на посаду начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України.

Наказом Черкаського обласного управління Пенсійного фонду України від 24 травня 2002 року №34/ос позивача з 24 травня 2002 року призначено на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, звільнивши з посади начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України.

Наказом Пенсійного фонду України від 26 грудня 2016 року №177 з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та у зв`язку із скороченням посад, призначення на які і звільнення з яких здійснює Голова правління Пенсійного фонду України, начальників Головних територіальних управлінь Пенсійного фонду України в областях зобов`язано попередити про наступне вивільнення осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України та запропонувати особам, вказаним в пункті 1.1. цього наказу, іншу роботу у відповідному управлінні.

Наказом Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області» позивача звільнено з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини 1 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (пункт 4 наказу).

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області реорганізовано шляхом приєднання до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області та проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Також на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року №821 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі №823/653/17, яка набрала законної сили на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, за позовом позивача до Пенсійного фонду України, Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги позивача задоволені частково, визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області» в частині звільнення позивача з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; поновлено позивача на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року;

Наказом Пенсійного фонду України від 24 квітня 2018 року №183-о позивача поновлено на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі №823/653/17.

Наказом Пенсійного фонду України від 04.05.2018 №201-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією на підставі п.4 ч.1 ст.83 та п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", який оголошений позивачу 05.05.2018 наказом відповідача №213-о.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019, у справі №826/7878/18 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року №201-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини 1 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05 травня 2018 року №213-о "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року №201-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18, Пенсійним фондом України виданий наказ від 11.04.2019 № 142-О, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05.05.2018.

Вказані обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019. Обставина щодо поновлення позивача на посаді з 05.05.2018 підтверджується копією наказу Пенсійного фонду України від 11.04.2019 № 142-О.

Позивачем та відповідачем визнається та обставина, що відповідач не здійснював нарахування та виплату заробітної плати позивачу за липень 2019 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати заробітної плати за липень 2019 року, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області реорганізовано шляхом приєднання до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаській області. 04 квітня 2017 року внесено запис про припинення юридичної особи управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 №821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» територіальні органи Пенсійного фонду України в Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Таким чином, з прийняттям вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області припинено; у структурі Головного управління Пенсійного фонду України самостійні структурні підрозділи відсутні.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №826/7878/19, наказом Пенсійного фонду України від 11.04.2019 №142-О позивача поновлено на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05.05.2018. Головне управління Пенсійного фонду України є правонаступником припинених управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаській області, отже в липні 2019 року позивач перебував у трудових відносинах з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Державний службовець має право на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу (ч.1 ст. 7 Закону № 889-VIII).

Такому його праву кореспондує обов`язок керівника державної служби створювати умови для виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків та їх матеріально-технічне забезпечення (п. 12 ч.2 ст. 17, ст.ст. 55, 63 Закону № 889-VIII).

З аналізу наведених правових норм слідує, що право державного службовця на отримання заробітної плати пов`язано з фактом зайняття ним посади державної служби.

За змістом статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й виплати за трудовим договором та інші виплати. Отже, невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, невиплата заробітної плати є порушенням як національного, так і міжнародного законодавства.

Враховуючи вищезазначені приписи, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за липень 2019 року.

Під час судового розгляду справи встановлено та визнається сторонами у справі, що відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату за липень 2019 рок, у зв`язку з чим бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати за липень 2019 року є протиправною.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у структурі та штатному розписі ГУ ПФУ в Черкаській області на 2019 рік, та відсутність фонду оплати праці згідно з кошторисом на утримання зазначеної посади з огляду на те, що у разі поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, яка на цей час є скороченою (ліквідованою), роботодавець обтяжений обов`язком відновити правове становище працівника, яке існувало до звільнення, та нараховувати і виплачувати заробітну плату такому працівнику до його переведення на іншу посаду або звільнення.

Щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути виплачена позивачу на липень 2019 року, суд виходить з таких міркувань.

Оскільки штатний розпис Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на 2019 рік не містить посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, на якій поновлено позивача, суд вважає, що позивачу повинна бути нарахована та виплачена середня заробітна плата за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку №100 у випадку збереження середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою відповідача від 05.09.2017 №9-002/12 середньоденна заробітна плата позивача обрахована за 2 останніх місяці роботи перед звільненням (дата звільнення - 29 березня 2017 року) і складає 427,50 грн.

Згідно з п. 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за N 41/26486, затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, пунктом 1 якого передбачено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно з п. 12 вказаного Положення управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Отже за змістом вказаних приписів управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі до його реорганізації було самостійним управлінням, дія якого розповсюджувалась на територію Тальнівського району Черкаської області.

Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», посада начальника управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі, з якої позивач був звільнений 29.03.2017, відносилась до категорії 4 «Керівник самостійного управління, …територія одного району…» і оклад з 01.01.2017 становив 5300 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів та установ системи правосуддя у 2019 році» була затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах).

Згідно з Приміткою 1 до Схеми посадових окладів посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).

Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-V111 передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становить 1762 грн. Отже, мінімальний посадовий оклад державного службовця з 01.01.2019 повинен складати 1762 грн х 2 = 3524 грн.

Згідно з Приміткою 2 до Схеми посадових окладів посадові оклади працівників структурних підрозділів, які є юридичними особами, територіальних (регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, визначаються за 4 - 9 групами оплати праці, а працівників структурних підрозділів територіальних органів центральних органів виконавчої влади в області, м. Києві або м. Севастополі, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, - відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби, передбаченої для державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, крім органів доходів і зборів.

Схемою посадових окладів на 2019 рік передбачено, що посада керівника самостійного управління, діяльність якого поширюється на територію одного району, віднесена до 4 категорії, коефіцієнт складає 2,13, відповідно посадовий оклад з 01.01.2019 складає 7510 грн. Розрахунок: 3524 грн х 2,13 = 7506,12, після заокруглення - 7510 грн.

Відповідно коефіцієнт підвищення заробітної плати позивача складає: 7510грн/5300грн = 1,4169811321.

Скоригований розмір середньоденної заробітної плати становить: 427,50 грн. х 1,4169811321 = 605,76 грн.

Кількість робочих днів в липні 2019 року становила 23 робочі дні.

Відтак, заробітна плата позивача у липні 2019 року склала: 23 х 605,76 = 13932,48 грн грн. і підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд також зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення середньої заробітної плати з відповідача, оскільки нарахування та виплата неможливі через відсутність посади у штатному розписі відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно. Отже рішення в частині стягнення коштів в межах суми за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Клопотання позивача встановити строк для подання відповідачем суду звіту про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Порядок виконання рішення, боржником за якими є державний орган, визначений Законом України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Отже, виконання цього рішення здійснюється шляхом списання коштів з рахунків відповідача органом казначейства, не залежить від дій відповідача і не потребує встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання рішення суду.

В адміністративному позові позивач також заявив клопотання відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України постановити окрему ухвалу суду, якою зобов`язати Правління Пенсійного фонду України усунути причини та умови, що сприяли порушенню трудового законодавства, та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України; постановити окрему ухвалу в порядку ч. 2 ст. 249 КАС України про наявність підстав для розгляду питання притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України,

Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч. 2 ст. 249 КАС України).

Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Відповідно до пункту 11 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 штатний розпис та кошторис видатків на утримання головного управління Фонду затверджується Головою правління Пенсійного фонду України.

Як зазначено вище, причиною ненарахування та невиплати заробітної плати за липень 2019 року є відсутність управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у структурі Головного управління Пенсійного фонду України. Також відсутня у штатному розписі та кошторисі витрат посада начальника вказаного управління.

У разі поновлення працівника на посаді, яка на час розгляду справи відсутня, роботодавець повинен вчинити дії щодо переведення працівника на іншу посаду чи звільнення у зв`язку зі скороченням штату з дотриманням гарантій, передбачених діючим законодавством.

Отже причина, з якої позивачу не виплачена заробітна плата, не може бути усунена Пенсійним фондом України, тому підстави для винесення окремої ухвали про усунення причин та умов, що спричинили порушення, відсутні.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали в порядку ч. 9 ст. 249 КАС України про порушення відповідачем законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, а саме: ст. 175 Кримінального кодексу України, в частині безпідставної невиплати заробітної плати більш як за один місяць, вчиненої умисно керівником відповідача та надіслати її прокурору або органу досудового розслідування суд зазначає таке.

Згідно з ч. 9 ст. 249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Щодо посилання позивача на вчинення відповідачем кримінального правопорушення в частині невиплати заробітної плати суд враховує, що ст.175 Кримінального кодексу України передбачає наявність вини конкретної фізичної особи у вигляді умислу. Враховуючи, що внесення змін до штатного розкладу Головного управління Пенсійного фонду України є компетенцією останнього, вина відповідача у невиплаті заробітної плати за умови відсутності штатного розкладу на думку суду відсутня.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що клопотання позивача про постановлення окремих ухвал є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про відшкодування судових витрат згідно ст. 139 КАС України суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачем не надано до суду доказів понесення ним інших, ніж судовий збір, судових витрат, тому судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за липень 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за липень 2019 року в розмірі 13 932 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп., враховуючи обов`язкові податки і збори).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13 932 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп., враховуючи обов`язкові податки і збори).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко