Ухвала суду № 85997029, 28.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5005/19

УХВАЛА

28 листопада 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання – Мельника Ю.В.,

представника позивача – Новак Л.А. (за ордером),

представника відповідача – Хлистун Р.В. (за довіреністю),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Лисого Сергія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву колективного підприємства «БУДОВА» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом колективного підприємства «БУДОВА» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Лисого Сергія Олександровича про визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки, визнання протиправними та скасування постанови №052/19/388-вих. від 07.08.2019 року та припису від 26.07.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов колективного підприємства «БУДОВА» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Лисого Сергія Олександровича, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу № 001388 від 19.07.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №052/19/388-вих. від 07.08.2019 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.07.2019 року.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 16 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 16 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 листопада 2019 року.

19 листопада 2019 року від колективного підприємства «БУДОВА» надійшла заява про забезпечення позову в порядку ст.150 КАС України (вхід. №43448/19), в якій заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження №60514579, яке відкрито 05.11.2019 року щодо КП «БУДОВА» до вирішення спору про скасування постанови №052/19/383-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.08.2019 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що 07.08.2019 року заступник начальника Управління ДАБК ОМР Єфремов В.Ю. виніс Постанову №052/19/388-вих. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в якій постановив визнати КП «БУДОВА» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та наклав штраф у сумі 60 210 грн. Заявник посилається на те, що відповідно до п.29 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №244 від 06.04.1995 року, оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Також, представник КП «БУДОВА» зазначає, що у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом (ч.2 п.31 Постанови КМУ №244 від 06.04.1995 року). 22.08.2019 року КП «БУДОВА», тобто в п`ятнадцятиденний термін, який передбачений законодавством України, подало до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови №052/19/383-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.08.2019 року, а також повідомило Управління ДАБК ОМР про оскарження вищезазначеної постанови листом від 22.08.2019 року. 28.08.2019 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив відкрити провадження за позовом КП «БУДОВА» до Управління ДАБК ОМР та призначив перше судове засідання на 16 вересня 2019 року. Таким чином, заявник наголошує на тому, що оскаржувана постанова №052/19/383-вих від 07.08.2019 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не набрала законної сили та не може бути подана до органів державної виконавчої служби для виконання у примусовому порядку. Отже, представник позивача вважає, що Управлінню ДАБК ОМР було відомо, про те, що КП «БУДОВА» звернулося до суду за захистом свого права та вищезазначена постанова не може бути подана для її виконання. Проте, незважаючи на виконання КП «БУДОВА» всіх необхідних умов, відповідно до чинного законодавства України, Управління ДАБК ОМР під час розгляду судом адміністративного позову звернулося до Першого Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області про відкриття виконавчого провадження на підставі Постанови №052/19/383-вих від 07.08.2019 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яка оскаржується в межах даної судової справи. Заявник вважає, що протиправні дії Управління ДАБК ОМР можуть призвести до того, що старший державний виконавець Першого Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Ткачов А.В., в якого перебуває виконавче провадження №60514579, відповідно до своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», може застосувати заходи примусового виконання рішення, що може призвести до того, що КП «БУДОВА» будуть нанесені матеріальні збитки, що в свою чергу призведе до невчасного виконання зобов`язань перед третіми особами.

В судовому засіданні 28 листопада 2019 року представник позивача підтримала заяву про забезпечення позову та просила її задовольнити з підстав викладених в заяві.

Представник відповідача відносно задоволення заяви про забезпечення позову частково заперечував та зазначив, що дії посадових осіб контролюючого органу щодо звернення до виконавчої служби для стягнення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є правомірними, проте, відносно зупинення виконавчого провадження №60514579 представник відповідача не заперечував.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – головний спеціаліст інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Лисий Сергій Олександрович – залишив вирішення питання щодо забезпечення позову на розсуд суду.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Надаючи оцінку зазначеним доводам та мотивам з якими заявник звертається до суду з заявою про забезпечення позову, суд зазначає, що предметом оскарження в межах даної справи, є протиправність: дій Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу № 001388 від 19.07.2019 року; постанови Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №052/19/388-вих. від 07.08.2019 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; припису Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.07.2019 року.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачовим Андрієм Віталійовичем, розглянувши заяву про примусове виконання постанови Управління ДАБК Одеської міської ради №052/19/388-вих від 07.08.2019 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60514579 від 05.11.2019 року (т.2 а.с.193).

В матеріалах справи також наявний лист КП «БУДОВА» №505 від 22.08.2019 року, який адресований в.о. начальнику Управління ДАБК ОМР Авдєєву О.Р., в якому позивач повідомляє відповідача про оскарження Постанови №052/19/388 вих. від 07.08.2019 року про накладення штрафу до Одеського окружного адміністративного суду (т.2 а.с.194).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

3) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Відповідно до п.28 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №244 від 06.04.1995 року (далі – Постанова №244), постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до ст.5 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження поштою або через електронний кабінет у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Згідно п.29 Постанови №244, оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.2 п.31 Постанови №244, у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом

З матеріалів справи вбачається, що позивач, в установлений ст.5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» строк звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, зокрема з вимогою, про визнання протиправною та скасування постанови Управління ДАБК Одеської міської ради №052/19/388 вих. від 07.08.2019 року, про що також повідомив відповідача листом за №505 від 22.08.2019 року, яке отримано останнім 27.08.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.195).

Таким чином, суд погоджується з твердженням заявника, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не набрала законної сили та не може бути подана до органів державної виконавчої служби для виконання в примусовому порядку, що відповідає приписам Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Постанови №244.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд доходить висновку про те, що заявником були наведені належні та переконливі докази існування очевидної протиправності дій та очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача шляхом виконання зазначених дій, відносно чого представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №420/5005/19 та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження №60514579. Судом враховано правову природу оскаржуваного рішення та дій, які є предметом оскарження, тому суд погоджується з його доводами, що для відновлення порушених прав знадобиться докласти значних зусиль.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Відповідно, приймаючи рішення про обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним та адекватним із заявленими позивачем вимогами.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль. Отже, заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також викладені позивачем доводи, враховуючи думку сторін, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову.

Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до ст.157 КАС України відповідач не позбавлений права звертатися із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтованість якого має бути підтверджена належними доказами.

Керуючись ст.ст.150-154, 241, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву колективного підприємства «БУДОВА» про вжиття заходів забезпечення позову – задовольнити.

Зупинити виконавче провадження Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області №60514579 з примусового виконання постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №052/19/388-вих виданої 07.08.2019 року до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5005/19.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» до 28.11.2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 29 листопада 2019 року.

Суддя С.О. Стефанов