Рішення № 85996809, 28.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. справа № 400/3112/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000", вул. Крилова,7(вул.Слобідська, 70/8),Миколаїв,54038 до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська,57-а,Миколаїв,54017 про:визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2019 р. № UA 504180.2019.000012/2 та карток відмови від 20.05.2019 р. № UA504180/2019/000051, від 10.06.2019 р. № UA504180/2019/00062,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" (далі-позивач) звернулося з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 11.06.2019 р. № UA504180/2019/000012/2 та картки відмови №UA504180/2019/000051 від 20.05.2019 р., № UA504180/2019/00062 від 10.06.2019 р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504180/2019/002383 від 20.05.2019 р. та №UA504180/2019/002748 від 10.06.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначив його вартість відповідно до ціни контракту, всі необхідні документи були надані, а тому відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару.

Ухвалою від 30.09.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування) та витребувані додатково митницею документи не містили цих даних, а тому спірні рішення є правомірними.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

11.06.2018 р. між позивачем та компанією ELTE PANO ELEKTRIK MAKINE METAL MUH. SAN. TIC. LTD. STI укладено контракт №018Н-18, . Продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар, ціна на товар визначається у специфікаціях та є невід`ємною частиною договору.

З метою митного оформлення ввезеного товару подано до митного контролю електронну декларацію від 20.05.2019 р. №№UA504180/2019/002383, в якій визначена вартість товару згідно договору.

На підтвердження митної вартості позивачем надано відповідачу контракт №18Н-18 від 11.06.2018 р., доповнення до контракту (специфікація) №12/21547-01-02 від 10.01.2019 р., інвойс №ELT2019000000335 від 15.05.2019 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.05.2019 р., пакувальний лист від 15.05.2019 р., автотранспортну накладну №421269 від 15.05.2019 р., сертифікат походження товару форми А№С0830439 від 15.05.2019 р., договір про надання послуг митного брокера №116 від 14.01.2018 р., договір про перевезення №041Н-18 від 01.11.2018 р., договір про перевезення 12/11/2018 від 12.11.2018 р.

Відповідачем прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації №UA504180/2019/002383 від 20.05.2019 та картку відмови №UA504180/2019/00051 від 20.05.2019 р., в якій зазначено, що позивачем невірно внесено відомості щодо торгівельної марки до електронного інвойсу , не вірно зазначено дату довідки про транспортні витрати на доставку вантажу та запропоновано здійснити декларування товарів шляхом подання нової митної декларації. Позивач подав нову митну декларацію №№UA504180/2019/002408 від 22.05.2019 р.

Надалі, 10.06.2019 р. з метою митного оформлення позивач подав електронну митну декларацію від 10.06.2019 р. №UA504180/2019/002748, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту , тобто за основним методом визначення митної вартості.

На підтвердження митної вартості позивачем надано відповідачу контракт №18Н-18 від 11.06.2018 р., доповнення до контракту (специфікація) №19/21637-01-01 від 03.04.2019 р., інвойс №ELT2019000000399 від 03.06.2019 р., книжка МДП №АХ.79726674 від 03.06.2019 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.06.2019 р., пакувальний лист від 03.06.2019 р., автотранспортну накладну №421278 від 03.06.2019 р., сертифікат походження товару форми А№С0858193 від 03.06.2019 р., договір про надання послуг митного брокера №116 від 14.01.2018 р., договір про перевезення №041Н-18 від 01.11.2018 р., договір про перевезення 12/11/2018 від 12.11.2018 р., декларація країни експортера №19341200EX191174 від 03.06.2019 р.; експортний висновок ТПП №120-738.

На вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи, а саме лист підтвердження дійсності відбитку печатки та підпису, додаткова угода №1 від 11.06.2019 р., платіжний документ №2 від 09.04.2019 р., платіжний документ №6 від 21.06.2019 р. заява про внесення змін до митної декларації №UA504180/2019/002762 від 11.06.2019.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA504180/2019/000012/2 та картку відмови №№UA504180/2019/00062.

Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 22.05.2019 р. № UA504180/2019/002408.

Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч. 2 цієї статті.

Як визначено в ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 р. по справі № 814/921/17.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до положень ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також специфікацію, де чітко визначена ціна в розмірі35625 дол. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною, зазначеною в інвойсах. Також немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки.

Таким чином, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали. Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 3842 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №12674 та №12675 від 24.09.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" (вул. Крилова,7 (вул. Слобідська, 70/8), Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 30565129) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська,57-а, Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.06.2019 р. № UA504180/2019/000012/2 та картки відмови №UA504180/2019/000051 від 20.05.2019 р., № UA504180/2019/00062 від 10.06.2019 р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504180/2019/002383 від 20.05.2019 р. та №UA504180/2019/002748 від 10.06.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, Миколаїв,54017, ідентифікаційний код 39536431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" (вул. Крилова,7(вул.Слобідська, 70/8), Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 30565129) судовий збір в розмірі 3842 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич