Рішення № 85996689, 29.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1097/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,

представника відповідача - Шамало Ю.В.,

аШрозглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №16134187 від 13.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 42 639,34 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019, справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Призначено справу до судового розгляду на 28.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 13.02.2019 ВП №16134187 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 42639,34 грн., прийнята з порушенням вимог статті 58 Конституції України, статей 2, 18, 71 Закону України "Про виконавче провадження".

27.11.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с.116-119), у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у Автозаводському ВДВС м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження №16134187 з виконання виконавчого листа №2-4756/09, виданого 23.11.2009 Автозаводським районним судом м. Кременчука, про стягнення зпозивача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) починаючи з 15.06.2007. Зазначає, що позивач не сплачував аліменти на утримання дитини, починаючи. Станом на 01.02.2019 заборгованість зі сплати аліментів складала 85278,69 грн, у зв`язку з чим державним виконавцем 13.02.2019 винесено постанову про накладення штрафу на підставі частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що вказана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин та при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не порушено приписи ст. 58 Конституції України.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без особистої участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02.11.2009 по справі №2-4756/2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та непрацездатної дружини було стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття та на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з 08.09.2009 (а.с.100).

Постановою Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 30.11.2009 було відкрито виконавче провадження №16134187 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-4756/09, виданого 23.11.2009 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (а.с.85).

Постановою Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 13.02.2019 за наявності заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості 85278,69 грн, що складає 42639,34 грн (а.с.105).

Не погодившись із зазначеною постановою державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 11.02.2019 ВП №4506320, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" /надалі - Закон №1404-VIII/ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту:

"14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 набрав чинності 28.08.2018.

Судом встановлено, що позивач 13.02.2019 був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 42639,34 грн у зв`язку з наявністю заборгованості в сумі 85278,69 грн зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на підставі абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII в редакції на момент виявлення такого порушення виконавчою службою.

Однак, зазначений вид відповідальності у вигляді накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, з`явився в Законі України "Про виконавче провадження" лише 28.08.2018, відтак, був відсутній на момент скоєння правопорушення, зокрема, в період з 30.11.2009 по 01.02.2019.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, надає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Таким чином, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що лише з 28.08.2018 стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною чотирнадцятою, абзацом третім якої встановлено відповідальність у вигляді накладання штрафу у відповідному розмірі, яка на час вчинення правопорушення, зокрема у період 30.11.2009 (дата початку виникнення заборгованості зі сплати аліментів) до 28.08.2018 (дата набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018) не існувала, а також зважаючи на те, що на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу 13.02.2019 ще не наступили обставини, передбачені приписами ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018, з якими Закон пов`язує необхідність накладення на боржника штрафу, а саме, наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів, зокрема, за один рік, який у даному випадку почав свій перебіг з 28.08.2018 - з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваною постановою ВП №16134187 від 13.02.2019 на підставі ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII.

За встановлених судом обставин та наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу ВП №16134187 від 13.02.2019 винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №35 від 12.11.2019 (а.с.66).

Таким чином, у зв`язку із задоволенням адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області витрати зі сплати судового збору на користь позивача в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Академіка Маслова, б. 15/4, м.Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 34987562) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ВП №16134187 від 13 лютого 2019 року про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (ідентифікаційний код 34987562) витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в сумі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя Г.В. Костенко