Рішення № 85995940, 29.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Справа № 160/9523/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до загального та пільгового стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального та пільгового стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року, згідно вироку Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.1999 року та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.08.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю достатнього пільгового стажу. За підрахунками відповідача стаж роботи позивача в підземних умовах, який враховується для визначення права на пільгову пенсію незалежно від віку станом на 07.08.2019 року складає 24 роки 9 місяців 00 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії. Час відбування покарання у виді виправних робіт в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року відповідачем не зарахований до загального та пільгового стажу. Зауважив, що вироком Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.1999 року йому було призначене покарання у вигляді 3-х місяців виправних робіт за місцем роботи, без позбавлення волі, з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно, яке він відбув повністю за місцем роботи в ДВАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» шахта «Тернівська» на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею, що підтверджується довідкою від 11.04.2019 року №331. Законодавчими актами, як тими, що діяли на час відбування ним покарання, так і тими, що діють на теперішній час, передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу. Вважає, що оскільки весь спірний час він виконував роботи за основним місцем роботи, ці роботи зараховуються до пільгового стажу та дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому час відбування ним покарання у вигляду виправних робіт за місцем роботи з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року повинен бути зарахований до пільгового стажу роботи. Наголошує на тому, що аналогічні висновки також містяться у постанові Верховного суду від 30.01.2018 року по справі № 211/1432/17. Таким чином, позивач вважає, що за умови зарахування покарання у вигляді 3-х місяців виправних робіт за місцем роботи, без позбавлення волі, з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року, який складає 3 місяці, розрахунок пільгового стажу позивача складає:24 роки 9 місяці (зарахований та не оскаржується відповідачем)+03 місяці = 25 років 00 місяців, що достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.10.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому він не погоджується з адміністративним позовом та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 08.08.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. З ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Періоди роботи позивача на шахті були зараховані до пільгового стажу роботи згідно статті 114 Закону, окрім періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт з 01.10.1999 р. по 01.01.2000 р. Згідно із ч.3 ст.95 Виправно-трудового кодексу України, який діяв в період з 01 червня 1971 року до 01 січня 2004 року, час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого. Таким чином, загальний страховий стаж заявника складає 22 роки 5 місяців 14 днів, в тому числі: пільговий стаж по ст. 14-20 - 18 років 4 місяця 5 днів (в кратному обчисленні - 22 роки 10 місяців 5 днів), по ст. 14-25 - 1 рік 7 місяців 29 днів, період навчання підземним професіям - 2 місяці 26 днів. Стаж роботи в підземних умовах, який враховується для визначення права на пільгову пенсію незалежно від віку відповідно до статті 114 Закону станом на 07.08.2019 року складає 24 роки 9 місяців (менше 25 років), що недостатньо для призначення пільгової пенсії.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , пільгової довідки №348 від 08.08.2019 р., та довідок з Учбово - курсового комбінату ” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” №499 та №500 від 21.03.2019 р., працював:на шахті “Тернівська” ПАТ “ДТЕК Павлоградйугілля” ВСП “Шахтоуправління Павлоградське” з 08.02.1999 р. по 14.02.1999 р. - підземним учнем гірника підземного; з 15.02.1999 р. по 25.03.1999 р. - навчався на курсах гірника підземного в “Учбово - курсовому комбінаті” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з відривом від виробництва; з 26.03.1999 р. по 18.02.2001 р. - гірником підземним; з 19.02.2001 р. по 27.03.2001 р. - навчався на курсах з професії “прохідник” в “Учбово - курсовому комбінаті” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з відривом від виробництва; з 28.03.2001 р. по 09.05.2001 р. - підземним учнем прохідника (практика); з 10.05.2001 р. по 15.05.2001 р. - іспити з професії “прохідник”; з 16.05.2001р. по теперішній час - підземним прохідником.

Вироком Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.1999 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.162 Кримінального кодексу України та йому було призначене покарання у вигляді 3-х місяців виправних робіт за місцем роботи, без позбавлення волі, з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно.

Вказане покарання позивач відбув повністю з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року за місцем роботи в ДВАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» шахта «Тернівська». Отримання позивачем у цей період заробітної плати за місцем роботи підтверджується довідкою від 11.04.2019 року № 331.

Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 період роботи з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року в загальний та безперервний трудовий стаж не зараховується.

08.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Листом відповідача від 19.08.2019 року №213/03.22-19 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю пільгового стажу. За підрахунками відповідача стаж роботи позивача в підземних умовах, який враховується для визначення права на пільгову пенсію незалежно від віку відповідно до ст.114 Закону станом на 07.08.2019 року складає 24 роки 9 місяців 00 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії. Час відбування покарання у виді виправних робіт в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року відповідачем не зарахований до загального та пільгового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні часу відбування покарання у виді виправних робіт в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року до загального та пільгового стажу, а також із відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон України №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 114 Закону України №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 24 Закону України №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України, (яким регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та який був чинним у період відбування позивачем виправних робіт) час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Положеннями частини четвертої статті 95 Виправно-трудового кодексу України, визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Згідно з частиною третьої статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

В свою чергу, згідно зі статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХIIвід 05.11.1991 року до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 54 та тексті свого рішення у справі "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року (заява № 10441/06) різниця в поводженні, є порушенням статі 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки законодавчими актами, як тим, що діяли на час відбування позивачем покарання, так і тими, що діють на теперішній час, передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, суд прийшов до висновку про можливість зарахувати період відбування покарання у вигляді виправних робіт ОСОБА_1 з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року до загального трудового стажу.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30.01.2018 року по справі № 211/1432/17 та враховуються при прийнятті рішення у цій справі.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до загального та пільгового стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача від 08.08.2019 року була розглянута та відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, також за результатами розгляду заяви повідомлено про не зарахування до загального та пільгового стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи, отже відповідачем при прийнятті рішення були вчинені дії (активна поведінка).

В свою чергу бездіяльність це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов`язків і згідно з чинним законодавством України.

Оскільки позивачем не доведено наявність бездіяльності (пасивної поведінки)відповідача за результатами розгляду його заяви від 08.08.2019 року, суд не вбачає підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Також суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови зарахувати до загального та пільгового стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року, оскільки положеннями частини четвертої статті 95 Виправно-трудового кодексу України, які застосовуються до спірних правовідносин,визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого, тоді як відповідне рішення суду про зарахування такого стажу до загального та пільгового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач не надав.

За наведених обставин у відповідача не було законних підстав для зарахування до загального та пільгового стажу позивача роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року, а отже дії відповідача щодо відмови у такому зарахуванні були правомірними.

Що стосується вимоги позивача про зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт ОСОБА_1 з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року до пільгового стажу роботи, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 за період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року міститься запис: «в загальний та безперервний трудовий стаж не зараховується», при цьому на якій саме посаді та за яких умов праці позивач відбував покарання, в трудовій книжці не вказано.

Згідно довідки від 11.04.2019 року № 331 у період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року позивач отримував заробітну плату за місцем роботи, а отже він відбував покарання за місцем роботи, проте надана позивачем довідка не містить інформації на якій саме посаді позивач відбував покарання та за яких умов праці.

Отже, надані позивачем документи жодним чином не підтверджують, що позивач відбував покарання на посаді, яка дає право на зарахування цього періоду роботи до пільгового.

Крім того, суд наголошує на тому, що жодною нормою законодавства, чинного на цей час чи на час відбування позивачем покарання, не передбачена можливість зарахування строку відбування покарання до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для зарахування позивачу час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах “Клас та інші про ти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач, заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо наведених обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (№ К/9901/2399/17).

В зв`язку з вищевикладеним, позовна вимога про зобов`язання призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року є такою, що не підлягає задоволенню.

Проте, суд прийшов до висновку, що з метою відновлення порушених прав позивача, є необхідність вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2019 року та прийняти відповідне рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем належним чином доведено наявність підстав для зарахування до його загального стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року, згідно вироку Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.1999 року, що свідчить про необхідність повторно розглянути його заяву відповідачем, з урахуванням висновків суду.

При цьому, позивачем не доведено наявності протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до загального та пільгового стажу роботи час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.08.2019 року, а також не доведено наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити йому пенсію.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768, 40 грн. підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме одну другу від 768,00 грн. = 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в період з 01.10.1999 року по 01.01.2000 року, згідно вироку Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.08.2019 року з прийняттям рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 листопада 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса