Рішення № 85991104, 27.11.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2096/2019 Справа № 641/6970/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Колодяжної І.М.

за участю секретаря – Ягодіній М.С.

справа №641/6970/19

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за договором позики в розмірі 24500 дол. США , що еквівалентно 612500 грн. , 3% річних у розмірі 41230 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено договір позики , відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 24500 дол. США , а відповідач зобов,язався повернути позивачу таку ж суму грошових коштів до 22 травня 2017 року. Наразі сума позики не повернута . Отже загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики станом на день пред,явлення позову складає: 24000 дол. США - сума позики; 3% річних від простроченої суми 41230 грн.

Ухвалою судді від 04 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження .

27 листопада 2019 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що він з позивачем з 2006 року підтримував ділові стосунки . Не заперечував , що грошові кошти від позивача він отримував за договором займу. Відповідач вважає, що оскільки він виконував одноразові угоди з купівлі- продажу автомобілів ,які він оформлював на позивача , він з позивачем розрахувався за договором позики , але докази цього у нього відсутні.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі: письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір займу , за яким відповідач отримав у позивача грошову суму еквівалентну 24500 доларів США, строком до 22 травня 2017 року, але станом на день подачі позову до суду відповідач грошові кошти не повернув. На підтвердження чого представником позивача, суду було надано письмовий доказ - оригінал договору займу складений відповідачем ОСОБА_2 , та підписаний позивачем ОСОБА_1 .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не оспорював факт отримання коштів за даним договором займу від ОСОБА_3 .

Станом на 30 серпня 2019 року, курс національної валюти відповідно наявної інформації на офіційному сайті Національного Банку України інформації, становить – 100 (сто) доларів США – 2523.2299 гривень.

Таким чином сума заборгованості становить – 612 500 (шістсот дванадцять п,ятсот) грн.

З огляду на порушення зобов`язання з поверненням позики ,як грошового зобов`язання позивач, має право вимагати, а відповідач зобов`язаний сплатити 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Зазначений висновок, підтверджується усталеною судовою практикою, зокрема:

- Постановою Верховного Суду України від 05 червня 2018 року по справі № 520/12469/15-ц ( встановлено , що сторонами договору позики визначено грошове зобов`язання у гривнях в еквіваленті до доларів США, а відповідач не виконала грошове зобов`язання і не повернула позикодавцю суму боргу за цим договором, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України);

- Постановою Вищого спеціалізованого суду України від 13 вересня 2017 року, по справі № 522/5359/16-ц (при цьому ст. 625 Цивільного Кодексу України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною 2 цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно у національній валюті України - гривні.) ;

- Постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року по справі № 350/1798/15-ц (окрім того, підлягають застосуванню положення статті 625 Цивільного Кодексу України із поєднанням зі статтею 1048 Цивільного Кодексу України, у разі просторочення виконання боржником грошового зобов`язання. Зазначений правовий висновок висловлено у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у праві № 6-1412цс16).

Таким чином, сума заборгованості відповідача становить – 653 730 гривень, з яких - 612500 гривень, це сума позики а – 41230 гривень це 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З правових позицій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в Постанові Пленуму Суду № 5 від 30.03.2012, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України № 6-1672цс16 від 21.12.2016.

Отже, в договорі займу наданому суду представником позивача, зазначена сума – 24500 доларів США, договір займу є дійсним і не оспорювався в судовому порядку.

Посилання відповідача про те, що за його заявою Слобідським ВП ГУНП в Харківській області внесено відомості в ЄРДР за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, суд не приймає до уваги , оскільки вироком суду на даний час не встановлено ознак підробки договору займу ,укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оцінивши всі докази в їх сукупності , врахувавши позовні вимоги позивача , в яких останній просить стягнути суму боргу в гривнях , суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 612500 грн. за зазначеним договором займу , підлягають задоволенню, оскільки розмір боргу підтверджується договором займу , визначений ним строк для повернення позики закінчився, а наявність у позивача боргового договору свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

В даному випадку позивач заявив вимогу лише про стягнення трьох процентів річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

Сума трьох відсотків річних складає 41230 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 процентів річних за договором позики підлягають задоволенню в гривнях - в сумі 41230 грн.

25 червня 2019 року позивачем на адресу відповідача направлена письмова вимога про повернення боргу , але відповідачем лист не отриманий , і повернутий поштою .

Крім того , відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики по основному боргу у розмірі 612 500 (шістсот дванадцять тисяч п`ятсот ) грн. , 3 % річних у розмірі 41 230 (сорок одну тисячу двісті тридцять) грн. та судовий збір у розмірі 6 537 (шість тисяч п,ятсот тридцять сім) грн. 30 коп., всього на суму 660 267 (шістсот шістдесят тисяч двісті шістдесят сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року .

Суддя: І. М. Колодяжна