Рішення № 85983647, 14.11.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/820/2019 Справа № 490/3409/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2019 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Дудник Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0224 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

19.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини А0224 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просила визнати протиправними дії житлової комісії військової частини А0224 щодо зняття її, складом сім`ї (1 особа), з квартирного обліку відповідно до протоколу житлової комісії військової частини А0224 від 12.02.2018 року №144, зобов`язати військову частину А0224 скасувати протокол засідання житлової комісії військової частини А0224 №144 від 12.02.2018 року в частині зняття старшого лейтенанта ОСОБА_1 , склад сім`ї (1 особа), згідно п. 2.16, п. 2.18 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року зі змінами та роз`ясненнями КЕВ міста Миколаїв від 10.07.2017 року №1947 та зобов`язати військову частину А0224 поновити її, складом сім`ї (1 особа), на квартирному обліку осіб які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 11.11.2011 року. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 20.10.1997 року по 21.12.2017 року проходила військову службу в Збройних Силах України та є старшим лейтенантом. Станом на час звільнення з військової служби (21.12.2017 року), старший лейтенант ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку осіб які потребують поліпшення житла у військовій частини А0224 (протокол №51 від 11.11.2011 року), складом сім`ї 1 (одна) особа, у загальній черзі з 11.11.2011 року на отримання житла. З 21.12.2017 року позивач була виключена зі списків особового складу частини, у зв`язку з чим рішенням житлової комісії військової частини А0224 від 12.02.2018 року її було знято з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням. Позивач вважає вказане рішення відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки посилання відповідача на п. 2.16 та п. 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ 30.11.2011 року за №737 відповідно до якого знімаються з обліку за місцем служби звільненні в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особам, які зараховані на квартирний облік після 01.01.2005 р., тоді як на квартирний облік вона була взята з 11.11.2011 року, а на час звільнення мала вислугу на військовій службі 20 років 2 місяці 1 день у календарному обчисленні.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та заперечувала проти позову.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини А0224 (по стройовій службі) №199 від 21.12.2017 р., з 21.12.2017 р. звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ї» пункту 1 ч.6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_2 О.М. Вислуга років у Збройних Силах України становить 20 р. 02 м. 01 дн., пільгова - 02 р., 00 м., 00 д.

Згідно Витягу з протоколу №51 засідання житлової комісії військової частини А0224 від 11.11.2011 р., включено в чергу на отримання житла військовослужбовця частини старшого прапорщика ОСОБА_1 та поставлено його в чергу з 11.11.2011 р. зі склом сімї дві особи.

Згідно Витягу з протоколу №20 засідання комісії військової частини А0224 від 17.06.2014 р., розділено чергу на отримання житла між ОСОБА_1 , та її донькою ОСОБА_3 , у звязку з одруженням доньки та постановкою її до черги чоловіка ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки №337 від 21.11.2016 р., ОСОБА_1 зареєстрована т за адресою: АДРЕСА_1 , власником особового рахунку якого є в/ч А0224.

12.02.2018 року ОСОБА_1 військовою частиною А0224 повідомлено про зняття з квартирного обліку, оскільки ОСОБА_1 звільнена з лав Збройних Сил України у зв`язку з закінченням строку контракту.

Згідно Витягу з протоколу №144 засідання житлової комісії військової частини А0224 від 12.02.2018 р. постановлено зняти з квартирного обліку ОСОБА_1 , склад сімї 1 особа, згідно п.2.16, п.2.18 наказу Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 р. зі змінами та розясненнями КЕВ м. Миколаїв від 10.07.2017 р. №1947.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла (ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, згідно ст. 38 ЖК України встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно ч. 1 ст. 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2, 4, 5 ст. 40 вказаного Кодексу Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 серпня 2006р. затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей ( п.1 Порядку).

Згідно п.3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1)поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством ( п. 30).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006року.

Крім того, на час взяття позивача, ОСОБА_1 , на квартирний облік (11.11.2011 р.), порядок взяття на облік та отримання житла визначався Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень затвердженої Наказом Міністерства оборони №577 від 06.10.2006року.

Так п.1.4 даної Інструкції передбачалося, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Тобто даний нормативно правовий акт також не передбачував можливості зняття з квартирного обліку з підстав звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Наказ Міністра Оборони України №577 від 06.10.2006р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Оборони №737 від 30.11.2011р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка також передбачає, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі ( п. 1.4).

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99 зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Окрім того встановлено, що Порядок забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями визначено Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.18 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МОУ жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 2.16. Інструкції передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Таким чином встановлено, що п. 2.16 Інструкції не передбачено такої підстави залишення на квартирному обліку у військові частині як у разі звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, так само, як і не передбачено п. 2.18 Інструкції зняття з квартирного обліку у разі звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Тобто, для того, щоб позивач міг реалізувати своє гарантоване право на отримання від МО України постійного житла на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має перебувати на квартирному обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року по справі №752/5881/15-ц.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Крім того, Конвенція про захист прав людини і основоположних та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України. Дана Конвенція ратифікована на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та набула чинності для України з 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі по тексту - ЄСПЛ) передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В рішеннях по справах «Полторацький проти України» та «Михайлюк та Петров проти України» ЄСПЛ нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи.

Таким чином, враховуючи те, що на час звільнення у запас ОСОБА_1 мала стаж військової служби понад 20 років суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку відповідно до п. 2.16, 2.18 Інструкції, а тому рішення житлової комісії військової частини А0224 від 12.02.2018 року, оформлене протоколом №144 є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку в зв`язку з тим, що її було звільнено в запас на підставі пункту «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а не з підстав, вказаних в п. 2.16 Інструкції, та вона не мала права перебувати на квартирному обліку у військовій частині А0224, судом оцінюються критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищевикладеними положення житлового законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі768,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19, 47, 55 Конституції України, ст.ст. 12,13,79-81, 141, 265, 273 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0224 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0224 щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку відповідно до протоколу житлової комісії військової частини А0224 від 12.02.2018 року №144

Зобов`язати Військову частину А0224 скасувати протокол засідання житлової комісії військової частини А0224 від 12.02.2018 року №144 в частині зняття старшого лейтенанта ОСОБА_1 згідно п. 2.16, п.2.18 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року зі змінами та роз`ясненнями КЕВ м. Миколаїв від 10.07.2017 р. №1947.

Зобов`язати Військову частину А0224 поновити ОСОБА_1 , на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 11.11.2011 року.

Стягнути з військової частини А0224 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту .

Інформація щодо сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач - Військова частина А0224; 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв України, 72,; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 08489704

Повний текст рішення суду виготовлено 25.11.2019 року

Суддя Гуденко О.А.