Ухвала суду № 85979853, 28.11.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/1926/15-к

Номер провадження 1-кп/235/803/19

У Х В А Л А

28 листопада 2019 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Варибруса В.А.

суддів Коваленко В.О.,

Стоілової Т.В.

за участі секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Білобловського Р.В.

обвинувачених ОСОБА_1 . ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_4

ОСОБА_9

захисників Безрука С.В.

Варцаби О.Д.

Лукашкова В.О.

Безрука В.Л.

Ільющенко Ю.А.

представника потерпілого Обіщенка С.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров, Донецької області, громадянина України, має середню освіту, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: у 2000 році Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст.93,142 КК України (КК 1961 року) до 10 років позбавлення волі, звільненого 09.12.2010 року,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.129 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину - сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, громадянина України, має середню-спеціальну освіту, раніше судимого: 2000 року Димитровським міським судом за ст.229-6 КК України (КК 1961 року), звільненого у 2003 року - УДО, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, має середню освіту, непрацюючої, на утриманні має неповнолітню дитину - доньку ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченої за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, на підставі ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, має незакінчену вищу освіту, непрацюючого, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,

обвинуваченого за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Білобловський Р.В. в підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом обвинувачених, захисників, потерпілих та свідків згідно реєстру.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , захисники Безрук С.В., Безрук В.Л., Варцаба О.Д., Лукашков В.О., Ільющенко Ю.А., представник потерпілого Обіщенка С.В. не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням, дійшов висновку, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України. Підстав для направлення обвинувального акту за підсудністю або повернення прокурору, закриття провадження по справі немає, а тому обвинувальний акт слід призначити до судового розгляду.

Крім того прокурор Білобловський Р.В. заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до обвинуваченого ОСОБА_1 , цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_6 , домашнього арешту на певний період доби до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування зазначених клопотань прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливого тяжких злочинів і відносно них існують ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих та продовження вчинення злочинів.

Захисник Безрук С.В. заперечував проти клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведені ризики, на які він посилається, у зв`язку з чим просив змінити обраний по відношенню до ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, а у відношенні інших обвинувачених питання запобіжного заходу просив вирішити на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо себе та поклав вирішення клопотання на розсуд суду щодо інших обвинувачених.

Захисник Варцаба О.Д. заперечував проти клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведені ризики, на які він посилається та а обґрунтованість підозри поставлена під сумнів апеляційним судом. У зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо нього та інших обвинувачених.

Захисник Безрук В.Л. та обвинувачений ОСОБА_4 не заперечували щодо заявленого прокурором клопотання та просили вирішити його на розсуд суду.

Захисник Лукашков В.О. заперечував проти задоволення клопотання прокурора. і просив змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_8 з домашнього арешту на особисте зобов`язання. Обвинувачена ОСОБА_8 просила вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та захисник Ільющенко Ю.А. поклали вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_7 , та ОСОБА_9 , підозрюється та обвинувачується у вчиненні у період 2014 року кількох кримінальних правопорушень, а саме:

-нападів з метою заволодіння чужим майном, поєднаних з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства, розбою, особою яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаних з проникненням у житло, інше приміщення, вчиненому у складі організованої групи, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 КК України,

-незаконного придбання, зберігання, носіння, передачі, збуту вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу у складі організованої групи, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України,

-організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації та на окремих осіб, а також участь у такій банді та вчинюваних нею нападах - бандитизм, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 257 КК України,

-а ОСОБА_1 окремо - погрозі вбивством, при реальних підставах побоюватися здійснення цієї погрози, вчинене членом організованої групи, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.129 КК України

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної обґрунтованої підозри передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За таких обставин, суд вважає, що підозра та обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.129 КК України при вищевикладених обставинах є достатніми та обґрунтованими для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

Згідно з положеннями ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна, злочин, передбачений ст.257 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 15 років з конфіскацією майна, злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, злочин, передбачений ч.2 ст.129 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі від 3 до 5 років

Тому суд приходить до висновку, про доведеність прокурором ризику переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від суду, зважаючи, що можливе покарання, у разі визнання їх винуватими, може бути виключно у виді позбавлення волі, на строк до 15 років.

Також прокурором доведений ризик незаконного впливу обвинувачених на потерпілих та свідків, які наразі ще не допитані в суді.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення доведений прокурором стосовно ОСОБА_1 , який раніше судимий, а тому суд вважає його схильним до вчинення кримінальних правопорушень. Натомість, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не доведено, оскільки з наявних матеріалів справи вони не мають судимостей.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з цим, оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленого судом ризику переховування, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Після скасування судом апеляційної інстанції ухваленого у даній справі вироку, розгляд справи розпочався з підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Прокурором Білобловським Р.В. заявлено клопотання про застосування (обрання) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 . Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий 29.12.2014, а 31.12.2014 йому було вперше обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після цього, майже упродовж 5 років, йому неодноразово подовжувався цей запобіжний захід, і тому за своєю суттю подане прокурором клопотання передбачає фактичне продовження застосованого 5 років тому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У справі «Мамедова проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розглядаючи законність і обґрунтованість подальшого тримання заявниці під вартою, районний і обласний суди увесь час посилалися на серйозність висунутого обвинувачення як на головний чинник для оцінки можливості того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме відправленню правосуддя або вчинятиме нові злочинні дії. Однак, як не раз зазначав Суд, хоч суворість покарання, що загрожує заявникові, має значення для оцінки небезпеки його зникнення або вчинення нових злочинів, потребу подовжити строк тримання під вартою не можна оцінювати з чисто абстрактної точки погляду, зважаючи лише на тяжкість злочину. Так само і подовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»). Це особливо стосується таких справ, як дана, в яких правова кваліфікація фактів - і отже покарання, що могло бути призначене заявниці - здійснювалось обвинуваченням за відсутності судового контролю щодо питання про те, чи підтверджували зібрані докази обґрунтовану підозру в учиненні заявницею інкримінованого злочину (див. «Рохліна проти Росії»).

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Отже, з урахуванням наведених позицій ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що хоча прокурором і доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні цілої низки особливо тяжких злочинів, а також ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, але з урахуванням значного часу, який пройшов з моменту затримання ОСОБА_1 та тримання його під вартою майже упродовж 5 років, існує можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, оскільки інше не доведено прокурором.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати своє житло в період часу з 20год.00хв. до 06год.00хв. наступного дня.

Також суд приходить до висновку, про задоволення клопотання прокурора, в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 . Однак суд вважає, що прокурором не доведено необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 саме цілодобового домашнього арешту, а тому є можливим застосувати до нього та інших обвинувачених - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 домашній арешт на певний період доби з 20год.00хв. до 06год.00хв. наступної доби.

Разом з цим, застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання, не зможе забезпечити належну їх процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які були доведені прокурором, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини.

Положеннями ч.5 ст.194 КПК України встановлено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У даній справі суд вважає за необхідне зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду, а також виконувати наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі Покровського району Донецької області без дозволу прокурора та суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Згідно п.2 ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193-194, 315 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , обвинувачених за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.129 КК України у приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у відкритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 06.12.2019 року.

Клопотання прокурора Білобловського Р.В. про застосування запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ,- задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши йому залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20год.00хв. до 06год.00хв. наступного дня.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити негайно з-під варти в залі суду.

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши йому залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 20год.00хв. до 06год.00хв. наступного дня

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заборонивши їй залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_5 , в період часу з 20год.00хв. до 06год.00хв. наступного дня

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , заборонивши йому залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_4 , в період часу з 20год.00хв. до 06год.00хв. наступного дня

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду, а також виконувати наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі Покровського району Донецької області без дозволу прокурора та суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Строк дії ухвали в частині застосованого запобіжного заходу - 2 місяці, до 28 січня 2020 року включно

Ухвалу про обрання запобіжного заходу передати на виконання органу поліції за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ..

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08год.00хв. 29.11.2019.

Головуючий суддя:

Судді: