Рішення № 85979604, 20.11.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2742/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 2203/103-316/04 від 14.02.2012 року в загальному розмірі 163070,41 грн та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 2446,06 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 14.02.2012 року було укладеного кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн на строк до 13 лютого 2019 р. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17,6 % річних та за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміні, передбачені договором (прострочена заборгованість) в розмірі 22,6 % річних. Відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений кредитним договором строк, у зв`язку з чим станом на 04.04.2019 року має заборгованість в розмірі 163070,41 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 142198,75 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01.07.2014 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 20871,66 грн. В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 14 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2203/14-01, відповідно до умов якого остання зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Враховуючи наведене позивач просив стягнути з відповідачів вказану заборгованість солідарно.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином, позивач надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце його проведення повідомлялись належним чином.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2019 року постановлено провести заочний розгляд справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, надані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 лютого 2012 року між ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203/103-316/04, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000,00 грн із встановленням терміну користування кредитом з 14 лютого 2012 року до 13 лютого 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 17,6 % річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 22,6 % річних. Кредит було надано для придбання автомобіля марки Ford, модель Kuga TREND, 2011 року випуску, який буде використовуватися в особистих та сімейних цілях.

Згідно з п.3.1. договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення кредиту у відповідності з графіком, встановленим у додатку 2 до вказаного договору та сплату процентів за користування кредитними коштами, шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 4182,00 грн (крім першого та останнього платежів), щомісячно з 01 по 10 число кожного місяця, шляхом внесення коштів на рахунок відкритий у АБ «Укргазбанк» через касу банку або шляхом безготівкового перерахування.

Відповідно до п. 3.10 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються на суму строкової та простроченої заборгованості за кредитом з дотриманням умов. п. 3.11 договору.

Згідно з п. 3.10.2. кредитного договору проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором нараховуються на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня перенесення кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 4.2.3. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій, зокрема у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань по цьому договору, у тому числі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більше ніж на один банківський день), що випливають з цього договору.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань щодо поетапного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними за кредитним договором № 2203/103-316/04 від 14 лютого 2012 року.

Так, відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 08.07.2014 року здійснив останні платежі на погашення суми основного боргу в розмірі 2074 грн 97 коп. та на погашення процентів за користування кредитом в розмірі 2125 грн 03 коп., в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за основним боргом в розмірі 142 198 грн 75 коп.

За період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року позивач нараховував проценти за ставкою 17,6 % на суму поточної заборгованості в розмірі 20832 грн 10 коп., та з 11.03.2014 року по 30.04.2015 року за ставкою 22,6 % на суму простроченої заборгованості в розмірі 39 грн 56 коп., а всього в сумі 20 871 грн 66 коп.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, виходить з того, що відповідачами не спростовано зазначений розрахунок в частині простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 142 198, 75 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що п. 1.6 кредитного договору № 2203/103-316/04 від 14 лютого 2012 року передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1,5 % від суми кредиту, зазначеної у п.1.1, яка дорівнює 3000,00 грн, що згідно з банківською випискою по особовому рахунку позичальника була сплачена відповідачем ОСОБА_1 під час укладання цього договору 14.02.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладання договору) встановлено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У рішенні від 10.11.2011 року Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення Закону ( 1023-12 ), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР ) слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що передбачена п.1.6 умова кредитного договору щодо надання позичальником банку плати (комісії) за надання кредиту в розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту, що дорівнює 3000,00 грн, не може бути визнано додатковою послугою, за яку може бути нарахована така плата.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час укладення договору) п. 1.6. кредитного договору, яким передбачено плату за обслуговування кредиту, є нікчемним з моменту укладення кредитного договору.

Оскільки судом встановлено неправомірне зарахування платежу відповідача в сумі 3000,00 грн на сплату комісійної винагороди за надання кредиту, суд дійшов висновку про те, що вказана сума грошових коштів має бути віднесена на погашення простроченої заборгованості за процентами в зазначеному розмірі, що відповідає п. 3.8 кредитного договору щодо черговості погашення заборгованості.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість за процентами за період 01.07.2014 року по 30.04.2015 року, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 складає 17871,66 грн (20871,66 грн – 3000,00 грн).

14 лютого 2012 року в якості забезпечення виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2203/14-01, відповідно до умов якого остання зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

В силу ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час укладення договорів поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 року у справі №6-2662цс15 було викладено висновок про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Крім того, 29.06.2016 року Верховним Судом України у справі №6-272цс16 було винесено постанову, в якій був викладений наступний висновок, а саме: якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24 квітня 2019 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Оскільки судом встановлено, що позивач звернувся до суду 24 квітня 2019 року, суд дійшов висновку про те, що порука за договором поруки № 2203/14-01 від 14.02.2012 року була припинена щодо чергових прострочених платежів за період з 10 березня 2012 року по 10 квітня 2016 року та процентів, нарахованих в цей період, що відповідає п. 5.2. договору поруки, згідно з яким порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до графіку погашення заборгованості позичальник станом на 10.09.2015 року мав повернути 88108,43 грн (200000,00 – 111891,57 (розмір строкової заборгованості станом на 10.04.2016 року)), проте повернув лише 57801,25 грн, а отже розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 10 березня 2012 року по 10 квітня 2016 року дорівнює 30307,18 грн. Вказаний розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 10 березня 2012 року по 10 квітня 2016 року підлягає стягненню лише з боржника ОСОБА_1 . Крім того, лише з позичальника ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти, нараховані за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року, в розмірі 17871 грн 66 коп. А отже, в позовних вимогах щодо солідарного стягнення вказаної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 слід відмовити.

Судом встановлено, що розмір простроченої заборгованості за період з 11.04.2016 року по 04.04.2019 року становить 111891,57 грн (142198,75 (загальний розмір простроченої заборгованості за кредитним договором) – 30307, 18 (заборгованість за тілом кредиту, що виникла з 10 березня 2012 року по 10 квітня 2016 року).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню прострочена заборгованість в розмірі 111891,57 грн за період з 11.04.2016 року по 04.04.2019 року. Прострочена заборгованість за період, що виникла по 10.04.2016 року включно в сумі 30307,18 грн, та заборгованість за процентами, нарахованими за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року в розмірі 17871,66 грн, а всього в розмірі 48178,84 підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_1 .

На виконання вимог, передбачених ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 1561,87 грн, з ОСОБА_2 в розмірі 839,19 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 279, 280-282, 289, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/103-316/04 від 14 лютого 2012 року, що включає заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 30307 гривень 18 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 17871 гривень 66 копійок, а всього в розмірі 48178 (сорока восьми тисяч ста сімдесяти восьми) гривень 84 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/103-316/04 від 14 лютого 2012 року, що включає прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 111891 (ста одинадцяти тисяч восьмисот дев`яноста однієї) гривні 57 копійок.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за процентами за кредитним договором № 2203/103-316/04 від 14 лютого 2012 року в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень 00 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1561 (однієї тисячі п`ятисот шістдесяти однієї) гривні 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 839 (восьмисот тридцяти дев`яти) гривень 19 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ЄДРПОУ 23697280, ЄДРПОУ 23697280; відповідачі: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя