Ухвала суду № 85979406, 29.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18968/19

Провадження № 4-с/521/107/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенка М. В.

при секретарі – Корнієнко Л. В.

за участю скаржника – ОСОБА_1

представника скаржника – ОСОБА_2

приватного виконавця – Щербакова Ю. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, –

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м.Одеси звернулась зі скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича.

Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича знаходиться виконавчий лист, виданий Малиновським районним судом м.Одеси 11.09.2019 року по справі № 521/12904/15 про стягнення з ОСОБА_1 грошових сум на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №660/47-514 від 30.05.2007 року у загальному розмірі 245726,43 грн. та 3221 грн. судового збору.

31 жовтня 2019 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження, винесено постанову про арешт майна боржника, 06.11.2019 року винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника, 12.11.2019 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника — нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 99,8 кв.м розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки вказаного майна з метою подальшої реалізації.

Вказані постанови скаржник вважає незаконними, просить їх скасувати, а дії приватного виконавця щодо їх винесення — визнати протиправними та незаконними, посилаючись на те, що сума стягнення є меншою вартості арештованого нерухомого майна, яка складає 83 000 доларів США, боржником сплачено на погашення заборгованості 64 000 грн., у зв`язку із чим сума боргу, зазначена в постановах не відповідає дійсності, в заяві стягувача про примусове виконання рішення не зазначено майно, на яке він просить накласти арешт, накладення арешту на рахунки без їх ідентифікації є незаконним, унеможливлює здійснення скаржником підприємницької діяльності, призначення суб`єкта оціночної діяльності для оцінки майна боржника є передчасним.

В судовому засіданні скаржник, її представник доводи скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, додатково скаржник пояснила суду, що отримала листа від ПАТ «Альфа банк» про заміну кредитора, здійснювала платежі на користь ПАТ «Альфа банк», залишок заборгованості за кредитом складає близько 5 000 доларів США, накладення арешту на рахунки перешкоджає скаржнику в отриманні пенсії, проведенні розрахунків, в т.ч. щодо погашення кредиту.

Приватний виконавець проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на законність своїх дій, додатково пояснив, що із заявою про примусове виконання рішення звернувся стягувач, зазначений у виконавчому документі, заяв про заміну сторони виконавчого провадження до нього не надходило.

Представник стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся, його неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, оглянувши в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження, суд доходить висновку про відмову в задоволенні скарги з огляду на наступне.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 30 жовтня 2019 року до приватного виконавця Щербакова Ю. С. надійшла заява представника ПАТ «Укрсоцбанк» про прийняття до примусового виконання виконавчого листа, виданого Малиновським районним судом м.Одеси 11 вересня 2019 року по справі № 521/12904/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 248947,43 грн.

31 жовтня 2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно скаржника в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 277 842 грн. 17 коп. (а.с. 7)

06 листопада 2019 року в межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника в банківських установах. (а.с. 8).

12 листопада 2019 року приватним виконавцем за участю скаржника було проведено опис на накладено арешт на належне скаржнику нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 99,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , майно передано на відповідальне зберігання боржнику, про що винесено відповідну постанову. (а.с. 10)

Також постановою приватного виконавця ввід 12 листопада 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості вказаного нерухомого майна (а.с. 12).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 цього Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до п. 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. (із змінами), розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 зазначеного Закону, постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. При цьому, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі

Відповідно до ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, зазначення відомостей, що можуть сприяти примусовому виконанню рішення, в т.ч. конкретного майна боржника, є правом, а не обов`язком стягувача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що винесення виконавцем при відкритті виконавчого провадження оскаржуваної постанови від 31.10.2019 року про накладення арешту на все майно боржника в межах стягуваної суми з урахуванням основної винагороди приватного виконавця витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 277 842 грн. 17 коп. є законним.

Також, не вбачає суд порушень при винесенні приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 06.11 .2019 року, оскільки зазначена постанова відповідає вимогам п. 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. (із змінами)відповідно до якого на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови.

Доводи скаржника про те, що арешт на рахунки позбавляє її можливості отримувати пенсію та здійснювати підприємницьку діяльність та погашати кредит відхиляються судом, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, оскаржувана постанова містить застереження щодо непоширення арешту на кошти, на які за законом не може бути звернено стягнення, із заявою про зняття арешту з відповідного рахунку боржник до виконавця не звертався.

Також відхиляються судом доводи скарги щодо незаконності накладення арешту на все майно та кошти боржника з огляду на вартість нерухомого майна, належного боржнику, яка зазначена за згодою сторін в іпотечному договорі між боржником та стягувачем, укладеним 05.06.2007 року та становить 83 000 доларів США (а.с. 17), оскільки зазначені обставини не впливають на визначення вартості майна для цілей виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється лише у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Доводи скаржника про відсутність правових підстав для опису та арешту належних скаржнику нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 відповідно до оскаржуваної постанови від 12.11.2019 року та неможливість внаслідок цього визначити вартість майна та співмірність із розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню, відхиляються судом, оскільки здійснення опису й арешту майна не є перешкодою для визначення його вартості, постановою приватного виконавця від 12.11.2019 року визначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки вказаного об`єкту нерухомого майна, в матеріалах виконавчого провадження міститься звіт про таку оцінку.

Суд не вбачає порушень закону при винесенні приватним виконавцем оскаржуваної постанови від 12.11.2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 для участі у виконавчому провадженні, оскільки її винесено відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», зі звіту про оцінку майна, що міститься в матеріалах виконавчого провадження вбачається, що ФОП ОСОБА_3 є суб`єктом оціночної діяльності, вправі здійснювати оцінку об`єктів нерухомого майна.

Доводи скаржника щодо часткового погашення нею заборгованості не впливають на законність оскаржуваних постанов, оскільки в матеріалах скарги та виконавчого провадження докази такого погашення відсутні, із відповідною заявою до виконавця боржник не звертався.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 29 листопада 2019 року.

Суддя М.В.Мурзенко

29.11.19